Рішення № 125549801, 20.02.2025, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1613/24

Провадження № 2/135/59/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

20.02.2025 м. Ладижин Вінницька область

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

I. Стислий виклад позицій сторін

1. Позиція позивача.

20.12.2024 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № 27.05.2023-100002624, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 6 500 грн строком на 42 дні. Договір укладено в електронній формі шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що підтверджується відповідними доказами.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти, однак останній свої зобов`язання щодо їх повернення у встановлений строк не виконав, у зв`язку з чим станом на 07 липня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 12 233 грн, яка складається з: 6 500 грн основного боргу (тіла кредиту); 5 733 грн заборгованості за процентами.

Позивач посилається на ст. 629 Цивільного кодексу України (договір є обов`язковим для виконання сторонами), ст. 1049 ЦК України (зобов`язання позичальника повернути отримані кошти), ст. 1054 ЦК України (визначення кредитного договору та обов`язок позичальника сплачувати проценти), а також на положення Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні довірчі послуги» щодо правової природи укладення електронних договорів.

Оскільки відповідач у встановлений строк не виконав своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з вимогою: стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 233 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

2. Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подав, що свідчить про його небажання скористатися своїм процесуальним правом на заперечення проти заявлених вимог або подання власних доказів на спростування позовних вимог.

II. Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві та поданих згодом заявах зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги він підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Суд вважаєможливим розглянутисправу завідсутності представникапозивача відповіднодо ч.3ст.211ЦПК України,оскільки останнійреалізував своєпроцесуальне право на подання відповідних заяв.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

26.12.2024 суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу було запропоновано протягом 15 днів з моменту отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Однак відповідач не подав відзиву чи будь-яких інших письмових пояснень. Також не надходило повідомлення про зміну його адреси.

Суд належним чином повідомив відповідача про розгляд справи, надіславши ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками на зареєстровану адресу його місця проживання. Проте, згідно з рекомендованим поштовим повідомленням, поштове відправлення не було вручено.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформулював правовий висновок, згідно з яким направлення рекомендованого листа за дійсною адресою є достатнім, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання листа перебуває поза межами контролю суду.

Аналогічну правову позицію висловлено в: постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, листи, повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», вважаються належно врученими, якщо вони були надіслані: на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб і ФОП); на зареєстроване місце проживання (для фізичних осіб); або на адресу, яку сторона самостійно вказала для листування.

Суд вжив усі необхідні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення його права на судовий захист.

IV. Підстави для ухвалення заочного рішення

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився до судового засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзиву; позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Оскільки всі зазначені умови дотримано, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що було винесено відповідну ухвалу згідно з ст. 280-281 ЦПК України.

Зважаючи на неявку всіх учасників судового розгляду, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалося.

V. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що 27 травня 2023 року між ТОВ «Споживчий Центр`та Белоцким А.О. було укладено Кредитний договір № 27.05.2023-100002624 шляхом подання відповідачем відповідної заявки, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9-16).

Згідно з п. 3.1 Кредитного договору, кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених умовах, а позичальник, у свою чергу, повернути отримані кошти та сплатити проценти.

Відповідно до п. 3.2 договору, кредит надавався для придбання товарів (робіт, послуг) виключно з метою задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3.3 договору, після прийняття пропозиції позичальником кредитор надав йому кредит на таких умовах: сума кредиту 6 500 грн; строк кредитування 42 дні з моменту отримання кредитних коштів; фіксована процентна ставка: «Економ» 2,1 % за кожен день користування кредитом (застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ»); «Стандарт» 2,1 % за кожен день користування кредитом (застосовується протягом усього строку кредитування, крім первинного періоду та періоду «Економ»); річна процентна ставка 766,5 % відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (а.с. 12 зворот -13).

Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, кредит надавався на умовах строковості, платності та поворотності.

З матеріалів справи вбачається, що одночасно з підписанням договору ОСОБА_1 було підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 15).

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий Центр» належним чином виконало свої зобов`язання, передбачені договором, та перерахувало позичальнику кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується квитанцією № 2320034771 від 27.05.2023 (а.с. 6).

Згідно з розрахунком позивача, станом на 07.07.2023 у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 12 233 грн 00 коп., яка складається з: 6 500 грн основного боргу (тіла кредиту); 5 733 грн заборгованості за процентами (а.с. 17).

Отже судом установлено, що відповідач порушив умови Кредитного договору та не виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

VІ. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані з отриманням ним кредитних коштів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Матеріалами справи встановлено, що боргові зобов`язання між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору № 27.05.2023-100002624від 27.05.2023.

На підтвердження укладення указаного кредитного договору позивачем було надано суду докази з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 27.05.2023-100002624від 27.05.2023, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вказаних вище умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Відповідно до пункту 11.9 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним.

Згідно пункту 11.11 про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.05.2023 у встановленому вказаними заявкою та пропозицією порядку, а також у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію», ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 42 календарних дні уклали кредитний договір за заявкою в електронній формі № 27.05.2023-100002624 на суму 6 500 грн з процентною ставкою у розмірі 2,1 % за день користування кредитом, на підтвердження прийняття заяви на видачу кредиту позивачем було надіслано відповідачу підтвердження укладення договору на вищевказаних умовах.

Цього ж дня указана сума позики була перерахована відповідачу на його платіжну картку, що підтверджується електронним чеком про електронний переказ коштів від 27.05.2023, сформований платіжним сервісом «Приват Банк», системоюLiqPay.

Указані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 27.05.2023 між сторонами був укладений кредитний договір № 27.05.2023-100002624 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором 42-денний строк, тобто до 07.07.2023 заборгованість не повернув.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За підпунктом «а» пункту 6.1 кредитного договору № 27.05.2023-100002624від 27.05.2023 позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів за користування шляхом внесення в касу кредитора готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця до дати, вказаній у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (07.07.2023).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сумазаборгованість за кредитом станом на 07.07.2023 становить 12233 грн 00 коп.

У постановіВерховногоСудувід 30січня2018рокуусправі №161/16891/15-ц(провадження№61-517св18)зробленоправовийвисновок проте,що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам указаного Закону, є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

У постановіВерховногоСудувід 14листопада2018рокувсправі №2-383/2010(провадження№14-308цс18)зробленовисновок,що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем.

У постановіВерховногоСудувід 14липня2020рокувсправі №367/4970/13-ц,зробленовисновок,що: «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника».

Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором № 27.05.2023-100002624від 27.05.2023, яка становить 12233 грн 00 коп., та складається: тіла кредиту в розмірі 6500 грн 00 коп. та заборгованості по процентам в розмірі 5733 грн 00 коп.

Таким чиномвраховуючи,що позивачнадав доказиукладення договоруз відповідачемта наявностізаборгованості закредитним договором,оскільки такідокази неспростовані відповідачем,а томує всіпідстави длястягнення звідповідача заборгованостіза кредитнимдоговором.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК Українисудові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Позивачем сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.05.2023-100002624від 27.05.2023 у розмірі 12233 (дванадцять тисяч двісті тридцять три) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Споживчий центр» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп. судового збору.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленомуЦивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я (найменування) сторін:

- позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 133/А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення складено та підписано суддею 20.02.2025.

Суддя