Рішення № 12554942, 22.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 17/191-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехномед”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К”

про розірвання договору та стягнення 131589,22грн.

                     Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Скрипник А.І. (дов. від 01.09.2010р.);

від відповідача Клещеногов В.В. (дов. № 953 від 19.10.2010р.).

Обставини справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (далі –позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (далі –відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р., стягнення 131589,22грн. заборгованості, з яких: 109847,77грн. основного боргу, 9877,14грн. пені, 10221,20 та 6107,55грн. 3 % річних, а також судові витрати: 1315,89грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7314,18грн. витрат на послуги адвоката. Також позивачем в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України заявлено клопотання про накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 131589,22грн., які знаходяться на рахунках відповідача та на майно відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р. та № 04/2008.

В судовому засіданні 05.11.2010р. представником відповідача подано суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги визнані безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судових засіданнях 05.11.2010р. та 15.11.2010р. оголошено перерву до 15.11.2010р. та 22.11.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 22.11.2010р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог від 22.11.2010р. (а.с. 108), згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 119128,70грн. заборгованості, з яких: 96575,29грн. основного боргу, 11416,27грн. пені, 8377,99грн. інфляційних втрат та 2759,15грн. 3 % річних, яка прийнята судом. Крім того, представник позивача просив суд стягнути з відповідача 11033,18грн. витрат на послуги адвоката.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Згідно п. 3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” № 02-5/611 від 23.08.1994р. умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          В судовому засіданні 22.11.2010р. суд, розглянувши клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 131589,22грн., які знаходяться на рахунках відповідача та на майно відповідача, вирішив відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Крім того, в судовому засіданні 22.11.2010р. представник позивача підтримав позов у повному обсязі з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог від 22.11.2010р. (а.с. 108), представник відповідача визнав позовні вимоги в частині 96575,29грн. основного боргу, вимоги про стягнення 11416,27грн пені, 8377,99грн. інфляційних втрат, 2759,15грн. 3 % річних та витрат на послуги адвоката визнав безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 9/2009/1315ю, згідно якого продавець зобов’язався передати товар для продажу, а покупець - прийняти товар та провести його оплату на умовах цього договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід’ємною частиною договору.

Ціна на товари, зазначена в накладній, вказується в національній валюті України. Асортимент товару, що постачається, визначається згідно поданої заявки покупця. Загальна вартість товару, що передається вказується в накладній (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору покупець зобов’язаний до 8 числа кожного місяця надавати продавцю письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки. Розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за якістю у відповідності з паспортом і іншими документами, наданими продавцем, а за кількістю – згідно накладної, після її підписання покупцем.

Строк дії даного договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2009р. (п. 7.1. договору).

23.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Артур-К” укладено додаткову угоду № 2 до договору від 22.01.2009р., якою сторони погодились параграф 4 „Порядок розрахунків” договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р. викласти в наступній редакції: „4.1. Оплата за договором проводиться поетапно – окремо за кожну поставлену партію товару. 4.2. Оплата товару здійснюється згідно строків та в сумі, що вказані у товарно-транспортній накладній. 4.3. Розрахунок за товар, що поставляється за договором, здійснюється покупцем на умовах передоплати або у формі відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця та передачі його покупцю. 4.4. У зв’язку з нестабільною ситуацією на валютному ринку загальна сума кредитування встановлена на рівні 100000грн. 4.5. Умови договору купівлі-продажу від 22.01.2009р., що не змінені додатковою угодою, залишаються без змін”.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 124610,80грн., а саме: згідно видаткових накладних № 00000024 від 29.01.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000039 від 05.02.2009р. на суму 6854,40грн., № 0000053 від 20.02.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000069 від 11.03.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000085 від 25.03.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000100 від 09.04.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000113 від 08.05.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000130 від 17.06.2009р. на суму 9754,40грн., № 00000213 від 13.10.2009р. на суму 22 500грн., № 00000214 від 13.10.2009р. на суму 7 014грн., № 00000224 від 04.11.2009р. на суму 56509,46грн., № 00000253 від 24.11.2009р. на суму 7 520грн., № 00000041 від 24.02.2010р. на суму 17408,63грн., № 00000042 від 24.02.2010р. на суму 7 600грн. (а.с. 30-43), отриманий представником відповідача - Малетою Сергієм Івановичем на підставі довіреностей (а.с. 90-101).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи станом на 01.01.2009р. у відповідача існував борг перед позивачем за отриманий товар на загальну суму 27498,20грн. за договором купівлі-продажу № 04/2008. Всього відповідачу поставлено товар на загальну суму 221186,09грн. (193687,29грн. + 27498,80грн.). Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Як вбачається з пояснень представників сторін та змісту акту звірки взаєморозрахунків з ТОВ „Артур-К” (а.с. 110) підписаного та скріпленого печатками обох сторін станом на момент судового розгляду справи відповідач частково оплатив поставлений йому за договором товар на суму 124610,80грн., решту заборгованості в сумі 96575,29грн. відповідач не погасив, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків з ТОВ „Артур-К” (а.с. 110), який підписаний та скріплений печатками обох сторін, а також довідкою ПАТ „Комерційний банк „Хрещатик” № 43-08/7024 від 04.11.2010р. (а.с. 29). Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 22.11.2010р. визнав заборгованість відповідача перед позивачем за договором в сумі 96575,29грн.

Предметом позову з урахуванням заяви представника позивача про зменшення позовних вимог від 22.11.2010р. (а.с. 108) є вимога про стягнення 119128,70грн., з яких: 96575,29грн. основного боргу, 11416,27грн. пені, 8377,99грн. інфляційних втрат та 2759,15грн. 3 % річних.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.2. договору розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації продукції.

Представником відповідача не надано суду звітів про хід реалізації товару та його залишки, отриманого останнім від позивача згідно спірних видаткових накладних № 00000024 від 29.01.2009р., № 00000039 від 05.02.2009р., № 0000053 від 20.02.2009р., № 00000069 від 11.03.2009р., № 00000085 від 25.03.2009р., № 00000100 від 09.04.2009р., № 00000113 від 08.05.2009р., № 00000130 від 17.06.2009р., № 00000213 від 13.10.2009р., № 00000214 від 13.10.2009р.

Проте, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів, що строк виконання зобов’язання за договором в частині його оплати ще не настав, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині оплати товару, отриманого від позивача згідно спірних видаткових накладних № 00000024 від 29.01.2009р., № 00000039 від 05.02.2009р., № 0000053 від 20.02.2009р., № 00000069 від 11.03.2009р., № 00000085 від 25.03.2009р., № 00000100 від 09.04.2009р. на, № 00000113 від 08.05.2009р., № 00000130 від 17.06.2009р., № 00000213 від 13.10.2009р., № 00000214 від 13.10.2009р., що є підставою для покладення на нього обов’язку по сплаті боргу за вказаними накладними.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду від 24.02.2009р. у справі № 54/101-09.

Щодо обов’язку відповідача по сплаті боргу згідно видаткових накладних № 00000224 від 04.11.2009р., № 00000253 від 24.11.2009р., № 00000041 від 24.02.2010р., № 00000042 від 24.02.2010р. суд встановив, що сторони 23.10.2009р. додатковою угодою № 2 від 23.10.2009р. погодили, що розрахунок за товар, що поставляється за договором, здійснюється покупцем на умовах передоплати або у формі відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту доставки товару на склад покупця та передачі його покупцю та встановивши конкретну дату виникнення обов’язку відповідача з оплати отриманого товару, а саме: згідно видаткової накладної № 00000224 від 04.11.2009р. на суму 56509,46грн. –з 04.12.2009р., згідно видаткової накладної № 00000253 від 24.11.2009р. на суму 7 520грн. –з 24.12.2009р., згідно видаткової накладної № 00000041 від 24.02.2010р. на суму 17408,63грн. –з 24.03.2010р., згідно видаткової накладної № 00000042 від 24.02.2010р. на суму 7 600грн. –з 24.03.2010р.

Крім того, наявність у відповідача боргу у розмірі 96575,29грн. останнім визнається та не заперечується.

За таких обставин суд вважає, що позовна вимога про стягнення 96575,29грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем нарахована пеня в сумі 11416,27грн. за період з 04.12.2009р. по 22.11.2010р.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також те, що сторонами погоджено строки оплати поставленого згідно договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р. товару з 23.10.2009р. (дата укладення додаткової угоди № 2 від 23.10.2009р.), а строк дії договору сторонами визначено пунктом 7.1. договору до 31.12.2009р. і сторонами суду не надано жодних доказів пролонгування договору купівлі-продажу № 9/2009/1315ю від 22.01.2009р. за взаємною згодою сторін, стягненню підлягає лише пеня нарахована позивачем за порушення обов’язку з оплати товару поставленого згідно видаткових накладних: № 00000224 від 04.11.2009р., № 00000253 від 24.11.2009р., оскільки дану поставку здійснено в період з 23.10.2009р. по 31.12.2009р. Приймаючи до уваги вищевикладене та визначений судом період початку та закінчення нарахування пені згідно видаткових накладних № 00000224 від 04.11.2009р., № 00000253 від 24.11.2009р., суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, а період її нарахування шістьмома місяцями від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої судом становить загалом 8906,69грн., зокрема: 5808,09грн. за період з 04.12.2009р. по 04.06.2010р., 767,66грн. за період з 24.12.2009р. по 24.06.2010р. Відтак, вимога про стягнення 11416,27грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 6575,75грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором, позивачем також нараховано 8377,99грн. інфляційних втрат та 2759,15грн. 3 % річних за період з 04.12.2009р. по 22.11.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що визначений судом згідно видаткових накладних № 00000224 від 04.11.2009р., № 00000253 від 24.11.2009р., № 00000041 від 24.02.2010р., № 00000042 від 24.02.2010р., арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2009р. по 31.10.2010р. та 3 % річних, нарахованих за період з 04.12.2009р. по 22.11.2010р. з урахуванням суми заборгованості складає 6398,35грн. інфляційних втрат та 2352,17грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 8377,99грн. інфляційних втрат та 2759,15грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 6398,35грн. інфляційних втрат та 2352,17грн. 3 % річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 11033,18грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду, зокрема, копію адвокатського ордеру серії КМ № 050052 від 01.09.2010р. (а.с. 21), копію квитанцій до прибуткових касових ордерів № 256 від 01.10.2010р. та № 271 від 19.11.2010р. на загальну суму 11033,18грн. (а.с. 23, 25, 112) та акти прийняття послуг на загальну суму 11033,18грн. (а.с. 22, 24, 111).

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Відповідно до статті 2 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати” мінімальний розмір заробітної плати з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. складає 907грн.

Враховуючи наведене, мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду (25.10.2010р.), а також предмет даного спору, суд обмежує розмір відшкодування витрат на оплату послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11033,18грн. витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката підлягає частковому задоволенню в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а саме у розмірі 1 814грн. (907грн. * 2).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 96575,29грн. основного боргу, 6575,75грн. пені, 6398,35грн. інфляційних втрат, 2352,17грн. 3 % річних та 1 814грн. витрат на послуги адвоката є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Артур-К” (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Чайки, вул. В. Чайки, 4; код ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртехномед” (03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8; код ЄДРПОУ 31519911) 96 575 (дев’яносто шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень) 29 коп. основного боргу, 6 575 (шість тисяч п’ятсот сімдесят п’ять гривень) 75 коп. пені, 6398 (шість тисяч триста дев’яносто вісім гривень) 35 коп. інфляційних втрат, 2352 (дві тисячі триста п’ятдесят дві гривні) 17 коп. 3 % річних, 1814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять гривень) 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1119 (одну тисячу сто дев’ятнадцять гривень) 02 коп. державного мита та 200 (двісті гривень) 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 25.11.2010р.