Рішення № 12554907, 22.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2010 р. Справа № 4/014-10/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс”, с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область

до Закритого акціонерного товариства „Фоззі”, м. Вишневе

про стягнення 118800,00 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: Яковіцька І.П. - довіреність №КАМ-2010/10/27 від 27.10.2010 р.;

від відповідача: Гніздило Т.М. - довіреність №04/2010 від 26.02.2010 р.;

суть спору:

           Товариство з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (далі –ТОВ “Комплекс Агромарс”, Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства “Фоззі” (далі –ЗАТ “Фоззі”, Відповідач) про стягнення 118800,00грн. боргу за неповернуте майно.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.03.2010р. позов ТОВ “Комплекс Агромарс” задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2010р. рішення господарського суду Київської області від 26.03.2010р. було скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ “Комплекс Агромарс” відмовлено та стягнуто з Позивача на користь Відповідача 594,00грн. відшкодування державного мита за подання апеляційної скарги.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” задоволено частково, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. та рішення господарського суду Київської області від 26.03.2010 р. скасовано.

Матеріали справи № 4/014-10 передано до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 18.10.2010 р. справу № 4/014-10 передано до розгляду судді Наріжному С.Ю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. справу прийнято до свого провадження суддею Наріжним С.Ю. та присвоєно їй №4/014-10/13, а розгляд справи призначено на 22.11.2010 р.

18.11.2010р. позивач подав додаткові письмові пояснення з приводу позову згідно яких, зокрема, просить стягнути з відповідача. 118800 грн. збитків у вигляді втраченого майна.

Таким чином, відповідно до ст. 22 ГПК України судом здійснюється розгляд позовних вимог щодо стягнення з відповідача 118800 грн. збитків.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає повністю, та просить відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи свої заперечення неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

01 листопада 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”(постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Фоззі" (покупець) було укладено договір поставки № 877, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до договору, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.23 протоколу розбіжностей, укладеного сторонами до договору поставки № 877 від 01.11.2007 р. зазначено, що товар пакується в тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну товару. Товар поставляється покупцю у тарі постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки товару. Вартість тари, що підлягає поверненню становить 20,00 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик.

Як зазначає позивач, зобов'язання за договором ним були виконані у повному обсязі.

Однак, відповідачем зобов’язання з повернення постачальникові зворотної тари виконувались неналежно, зокрема, тара поверталася не у повному обсязі, у зв’язку з чим станом на 29.12.2009 р. у ЗАТ “Фоззі” утворився обов’язок перед позивачем щодо повернення тари у кількості 5940 поліетиленових ящиків на суму 118800,00 грн.

У зв’язку з тим, що відповідач свої зобов’язання за договором виконав не в повному обсязі, позивач на адресу ЗАТ “Фоззі” направив претензію № 16/2-3713 від 28.12.2009 р. з вимогою повернути зворотну тару в кількості 5940 штук або погасити заборгованість в розмірі 118800,00 грн., а також два примірники акту звірки по тарі та упаковці п/е (ТП-1.25).

Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк виконання зобов'язання по поверненню тари регулюється п.п.3,4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених Наказом Міністерства державних ресурсів України № 15 від 16.06.1992р., відповідно до яких передбачено, що після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачене цими Правилами або договором. Засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30 - денний строк, якщо інший строк не передбачений спеціальними нормами цих Правил.

Відповідач в своїх запереченнях на позов зазначає, що, виходячи з положень ст. 532 ЦК України відповідач свої зобов’язання виконав належним чином, оскільки у відповідності до вищезазначеної статті встановлено, що якщо зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

Враховуючи вищезазначені норми, дане зобов’язання відповідачем було виконане, оскільки після відвантаження продукції тара була готова для вивезення позивачем, а тому саме позивач мав вчинити дії по виконанню зустрічного обов’язку і забрати тару в місці її поставки згідно ст. 538 ЦК України.

Однак, судом вищевказані заперечення до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до п. 2.23 протоколу розбіжностей до договору поставки встановлено, що тара є зворотною і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки, а не навпаки, як зазначає відповідач.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в силу своїх заперечень не надав суду документального підтвердження факту повернення спірної кількості зворотної тари, позов визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також судом враховано, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. суду першої інстанції при новому розгляді справи слід врахувати, що приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 38, 43 ГПК України, належним чином не з’ясував, кількість неповернутої тари відповідачем, строки затримки повернення тари та її вартість саме за договором № 877 від 01.11.2007р., відповідно до якого і були заявлені позивачем вимоги у даній справі та якими належними і допустимими доказами це підтверджується і, як наслідок, дійшов до передчасного висновку, про наявність саме заявленої Позивачем до стягнення суми боргу за неповернуте майно (тару). Також необхідно дослідити протокол розбіжностей, на який посилається позивача на предмет відношення до укладеного між сторонами Договору,

Відповідно до ст.111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши протокол розбіжностей суд дійшов висновку, що хоча в ньому і відсутня дата підписання та посилання на договір поставки, він укладений саме до договору поставки № 877 і не може відноситися до іншого договору з огляду на наступне.

Пункти договору яким внесено зміни зазначеним протоколом розбіжностей за нумерацією та змістом повністю співпадають з аналогічними пунктами договору поставки № 877.

Договір поставки № 877 є єдиним договором, який укладався між сторонами, і зазначене і заперечується відповідачем - ЗАТ «Фоззі».

Як договір поставки № 877 так протокол розбіжностей скріплені печатками товариств та підписані повноважними представниками сторін. Зі сторони відповідача зазначені документи підписав один представник–Левенстам В.В., який діяв на підставі довіреності від 09.01.2007р.

Так, в підписаному Протоколі розбіжностей сторони погодили додати до договору № 877 від 01.11.2007 р. пункти, які б регулювали питання не тільки щодо порядку повернення тари, у якій поставлялася м'ясопродукція.

Сторони вирішили додати п. 1.2 до договору, який регулює розміри бонусів за продаж товару, змінити п. 2.18. (складання Акту про недовіз продукції у разі виявлення розбіжностей між фактично прийнятим покупцем товаром і кількістю, зазначеній у накладній постачальника), п. 3.7. (умови оплати поставки), п. 5.1. (відповідність якості товару державним стандартам України), п. 7.3. (строки оформлення відкорегованих накладних), п. 11.5 (строки, протягом яких сторони мають розрахуватися з боргами при розірванні Договору).

За пояснення представника позивача внесені пункти були погоджені сторонами в Протоколі розбіжностей та виконувалися ними протягом всієї дії Договору № 877 від 01.11.2007 р., що також є підтвердженням належності Протоколу розбіжностей до договору поставки.

Протоколом розбіжностей сторонами вирішено додати п. 2.23 Договору і викласти його у такій редакції: товар пакується у тару, яка відповідає вимогам стандартів і забезпечує схоронність Товару при перевезенні та схову. Вартість тари не входить в ціну Товару. Товар поставляється Покупцю у тарі Постачальника у вигляді поліетиленових ящиків. Тара (поліетиленові ящики) є зворотньою і підлягає поверненню покупцем постачальнику в день її поставки Товару. Вартість тари, що підлягає поверненню, становить 20 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик.

В узгодженому сторонами Протоколі розбіжностей, зазначено про те, що «право власності на тару не переходить»та вказано вартість тари, що само собою передбачає необхідність повернення тари.

Таким чином, тара підлягала поверненню відповідачем в день її поставки Товару. Вартість тари становить 20 грн. з ПДВ за один поліетиленовий ящик.

До кожної накладної доданий акт приймання-передачі тари з зауваженням, що тара є заставною. Як накладні так й акти приймання-передачі тари містять як підписи уповноважених осіб, обох сторін, так й печатки/штампи підприємств та підтверджують приймання товару у тарі.

Відповідачем з січня місяця 2008 р. повернення тари не відбувалося в повному обсязі, поверненню підлягає 5 940 шт. ящиків вартістю 118 800,00 грн., таким чином, вбачається момент виникнення обов'язку з повернення тари. Той факт, що відповідачем здійснювалося часткове повернення тари підтверджує те, що відповідач знав про свій обов'язок по поверненню тари та прийняв до виконання вищезазначений Протокол розбіжностей.

Договором поставки сторони визначили вартість тари - 20,00 грн. за 1 шт., дана сума є твердою та узгодженою між сторонами. Незважаючи на різницю вартості тари, яка зазначена у видаткових накладних та підписаному між сторонами договору поставки, сторони саме в договорі поставки погодили єдину, усереднену вартість тари в 20 грн.

Позивач звернувся 30.12.2009 р. до відповідача з вимогою вих. № 16/2-3713 щодо повернення тари, а в разі її втрати та неповернення вимагав відшкодувати вартість втраченої тари у сумі 118 800,00 грн., Відповідачем не було здійснено жодних дій ані для відшкодування вартості тари, ані для повернення тари, що є підставою вважати про її відсутність у Відповідача, а зі змісту ст. ст. 22, 623 ЦК України збитки підлягають відшкодуванню

Спірна тара окремо не реалізовувалась позивачем, тобто не продавалась відповідачеві. У сторін існували договірні правовідносини щодо поставки м'ясопродукції, яка упаковувалась у тару - спірні ящики, які підлягали обов'язковому поверненню, тому тара не могла бути переданою поза договором.

Оскільки тара втрачена та відповідачем не повертається, позивач вимагає стягнути з відповідача збитки у вигляді втраченого майна.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 118800 грн. збитків.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Фоззі”(08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул.. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 25294089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”(07350, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) 118800 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. та судові витрати: 1188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                           С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 26.11.2010р.