Рішення № 12554443, 26.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/34026.11.10

За позовом                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпрохімпостачання»

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт»

Про                              стягнення 41932,79 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача                    Хохич Р.В., довіреність № б/н від 05.11.2010р.

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецпрохімпостачання»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт»про стягнення з останнього 41932,79 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 425 від 16.09.2008р.

Ухвалою суду від 21.10.2010р. порушено провадження у справі № 1/340 та призначено розгляд на 12.11.2010 р.

12.11.2010р. представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд відклав розгляд справи на 26.11.2010, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

26.11.2010 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, надав додаткові документи по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Процесуальні документи, скеровані на адресу відповідача, повернулись до суду.

Згідно довідки ЄДРПОУ на відповідача, місце реєстрації останнього не змінювалось.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, станом на 10.11.2010р., а саме : 02098, м.Київ, проспект Тичини 10, кв.96.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 425 від 16.09.2008р. (далі –договір), згідно якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах договору (п.п.1.1).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 58079,93 грн., про що свідчать накладна № 131 від 02.10.2008 та № 77 від 152 від 22.10.2008, долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні.

Згідно п.п. 2.3, 2.4 договору оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача 100% за фактом одержання товару.

Проте відповідач в порушення умов договору за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 30079,72 грн.

Станом на день подачі позову до суду борг відповідача перед позивачем складає 28000,21 грн.

Пунктом 7.1 договору передбачена, що сторони за невиконання взятих на себе зобов’язань за договором несуть відповідальність і відшкодовують збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 41932,79 грн. боргу, а саме: 28000,21 грн. – основного боргу, 6100,21 грн. –пені, 6209,87 грн. –інфляційних втрат, 1622,50 грн. –3% річних, та судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Враховуючи вищенаведене, та враховуючи той факт що відповідачем було прострочено сплату вартості поставленого позивачем товару, дійшов висновку про те, що вимоги позивача, в частині стягнення 28000,21 грн. основного боргу, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом також розглянуто вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, проте суд не погоджується з розрахунком позивача і вважає що штрафні санкції підлягають перерахунку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору передбачена, що сторони за невиконання взятих на себе зобов’язань за договором несуть відповідальність і відшкодовують збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, а саме пені, проте розмір якої перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

          Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 2453,67 грн. 2678,81 грн. - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців)).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов’язань за договором поставки доведена матеріалами справи, та визнана відповідачем, про що свідчить лист № 58 від 13.10.2009, копія якого наявна в матеріалах справи.

Виходячи з вищенаведеного, вимоги позивача підлягають задоволенню частково у розмірі 38286,16 грн., а саме: 28000,12 грн. –основного боргу, 2678,81 грн. –пені, 6209,87 грн. –інфляційних втрат, 1622,50 грн. –3% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 419,33 грн., судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт»(02098, м. Київ, проспект Тичини 10, кв. 96, код ЄДРПОУ 31733180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпромхімпостачання»(84110, Донецька область, м.Слов’янськ, вул. Пушкінська 5-А, код ЄДРПОУ 35192322) 28000 (двадцять вісім тисяч) грн. 12 коп. –основного боргу, 2678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 81 коп. –пені, 6209 (шість тисяч двісті дев’ять) грн. 87 коп. –інфляційних втрат, 1622 (одну тисячу шістсот двадцять дві) грн. 50 коп. –3% річних, 382 (триста вісімдесят дві) грн. 86 коп. –державного мита, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       В.І. Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 30.11.2010)