Рішення № 12554153, 24.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10 Справа № 22/104/10

Суддя

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” (08154, Київська область, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36, а/с 349)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус-Голд” (69005, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 166, офіс 229)

про стягнення заборгованості за договором № 16/06 від 16.06.2009 р. у розмірі 12 555,18 грн.

Суддя Ярешко О.В.

Представники:

Від позивача: Піменов С.В., довіреність б/н від 12.04.2010р.

Від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.09.2010р. до господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Ергопак”, Київська область, м. Боярка з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус-Голд”, м. Запоріжжя про стягнення суми заборгованості у розмірі 12555,18 грн. в тому числі 10124,92 грн. основного боргу, 1653,27 грн. пені, 526,50 грн. втрат від інфляції та 250,49 грн. відсотків річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2010р. порушено провадження у справі № 22/104/10, розгляд справи призначено на 25.10.2010р.

Ухвалою суду від 25.10.2010р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, неподанням витребуваних судом доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті та у зв’язку з необхідністю встановлення фактичних обставин справи, витребування у сторін відповідних доказів, які необхідні для розгляду справи по суті, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.11.2010р.

Ухвалою від 15.11.2010р. з метою витребування доказів в порядку ст. 77 ГПК України та у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 24.11.2010р.

Представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 7530683 від 10.11.2010р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус-Голд” є: 69005, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 166, офіс 229. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 527, 550, 610, 625 Цивільного кодексу України і полягають в тому, що 16.06.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 16/06, за умовами якого позивач

зобов’язався передати у власність відповідача матеріальні цінності (господарчі, побуті товари та інше), а відповідач прийняти та оплатити зазначений товар. Строк оплати поставленого товару згідно п. 2.8. зазначеного договору становить 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товару. На виконання умов договору, починаючи з червня 2009р., позивачем здійснювались регулярні поставки товару, а відповідачем здійснювалась його оплата. Однак у зв’язку із несплатою поставленої продукції, станом на 01.10.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу № 16/06 в розмірі 5457,22 грн., що визнається відповідачем та підтверджується видатковою накладною № Ф02:РН-002867 від 17.09.2009р. і підписаним сторонами актом звіряння розрахунків за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р. 08.10.2009р. позивачем була здійснена поставка товару відповідачу на суму 4667,70 грн., що підтверджується видатковою накладною № Ф02:РН-003178 від 08.10.2009р., яка також відповідачем не була оплачена. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 10124,92 грн. Крім зазначеної суми, позивач просить стягнути з відповідача 1653,27 грн. пені, на підставі п. 4.3. договору купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2009р., яким передбачено, що за порушення терміну розрахунку з позивачем, передбаченого п. 2.8. договору, відповідач сплачує на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка обчислюється від суми основної заборгованості за договором за кожний день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення. А також, 250,49 грн. 3% річних та 526,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 24.11.2010р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Ергопак”, Київська область, м. Боярка (надалі –продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Папірус-Голд”, м. Запоріжжя (надалі –покупець) уклали договір купівлі-продажу № 16/06 (надалі – договір).

За умовами п. 1.1. договору, продавець прийняв на себе зобов’язання передати у власність покупця матеріальні цінності (господарчі, побутові товари та інше), що надалі іменуються –«товар», а покупець –прийняти та оплатити зазначений товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що товар, який передається у власність покупця за даним договором супроводжується наступною документацією: а) видаткова накладна, в якій зазначається перелік, кількість та вартість переданого за договором товару, а також сума, яку продавець повинен за нього сплатити; б) податкова накладна ( у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Відповідно до розділу 2 договору, покупець самостійно визначає перелік та кількість товару в кожній партії товару, що його цікавить, відповідно до запропонованого продавцем асортименту, що додатково оформлюється замовленням, яке направляється продавцю з використанням поштового, факсового зв’язку або за допомогою електронної пошти (п. 2.2.).

Кількість та вартість замовленого покупцем у відповідності до п. 2.2. договору товару зазначається у видатковій накладній, яка оформлюється продавцем на ім’я покупця і передається представнику останнього одночасно з передачею замовленого товару (п. 2.3.).

Прийняття представником покупця від продавця товару та документів, вказаних в п. 1.2. договору, є підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо переліку та ціни товару, який передається продавцем у власність покупця за договором (п. 2.4.).

Право власності у покупця на товар, який є предметом даного договору, виникає з моменту фактичної передачі товару та підписання сторонами супроводжуючих документів (п. 2.6.).

На виконання умов договору, 17.09.2009р. позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5457,22 грн., що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № Ф02:РН-002867 від 17.09.2009р. 08.10.2009р. позивач передав відповідачу товар на суму 4667,70 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № Ф02:РН-003178 від 08.10.2009р. (копії містяться в матеріалах справи). Таким чином, всього позивач передав відповідачу товар на суму 10124,92 грн.

Згідно з п. 3.3. договору, покупець зобов’язався своєчасно та у повному обсязі оплатити вартість товару відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. п. 2.7., 2.8. договору, розрахунки за даним договором здійснюється у національній валюті України - гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок продавця в установі банку. Товар, що переданий покупцеві за даним договором, повинен бути повністю сплачений не пізніше ніж через 14 календарних днів з моменту фактичної передачі товару.

Відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 16/06 від 16.06.2009р. свої обов’язки, в установлений законом строк, належним чином не виконав внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 10124,92 грн.

31.10.2009р. сторонами було підписано та скріплено печатками Акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2009р. по 31.10.2009р., згідно з яким борг відповідача, станом на 31.10.2009р. складає 10124,92 грн.

12.11.2010р. сторонами складено акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2010р. по 12.11.2010р., який підписаний сторонами та скріплений печатками та яким сторони узгодили, що станом на 12.11.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 10124,92 грн.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладені обставини та той факт, що на момент розгляду спору по суті відповідач не надав належних документальних доказів сплати основного боргу, вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 10124,92 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня за період з 23.10.2009р. по 19.08.2010р. в сумі 1653,27 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 4.3. договору, який передбачає, що за порушення терміну розрахунку з позивачем, передбаченого п. 2.8. договору, відповідач сплачує на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка обчислюється від суми основної заборгованості за договором за кожний день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що при розрахунку пені позивачем не враховано вимоги п. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за договором є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає сума пені у розмірі 1034,96 грн. В іншій частині стягнення пені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, за період з 23.10.2009 року по 19.08.2010 року в сумі 250,49 грн. та втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року в сумі 526,50 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що розрахунок 3% річних позивачем виконаний вірно, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Що стосується розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то встановлено, що фактично підлягає стягненню більша сума, однак враховуючи те, що суд не може виходити за рамки заявлених вимог, вимоги в цій частині є законні і обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню судом.

Отже, позов задовольняється частково.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Папірус-Голд” (69005, м. Запоріжжя, просп. Леніна, буд. 166, офіс 229, код ЄДРПОУ 34869253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” (08154, Київська область, м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36, а/с 349, код ЄДРПОУ 31364122) 10 124 (десять тисяч сто двадцять чотири) грн. 92 коп. основного боргу, 1 034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 96 коп. пені, 250 (двісті п’ятдесят) грн. 49 коп. 3% річних, 526 (п’ятсот двадцять шість) грн. 50 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 119 (сто дев’ятнадцять) грн. 37 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Ярешко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.11.2010р.