Ухвала суду № 125540341, 25.02.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1002/24

Провадження № 2/615/14/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Левченка А. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлович В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судув м. Валки за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкового майна та земельної ділянки за заповітом,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання спадкового майна та земельної ділянки за заповітом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний син позивачки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за життя мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач разом з покійним сином та його дружиною ОСОБА_7 з березня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали у вказаному житловому будинку, вели спільне господарство.

До цього часу позивач проживає та користується вказаним нерухомим майном, є спадкоємицею майна та земельної ділянки, що належали померлому сину, за заповітом складеним 18 березня 2006 року та посвідченим державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори Ребровою І.С., зареєстрований в реєстрі за №2-435.

Позивач вказує, що прийняла спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджується заведеною 14 січня 2008 року Валківською державною нотаріальною конторою Харківської області спадковою справою.

Просить встановити юридичний факт проживання ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 в період з березня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , придбаному за кошти позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (сина позивачки); визнати за позивачем, як спадкове нерухоме майно частки житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за заповітом ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою судувід 15липня 2024року клопотанняпредставника позивачапро витребуваннядоказів задоволено.Витребувано від Валківської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином завірену копію спадкової справи №7/2008, заведеної після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року закрито підготовче провадження по справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої ст.12, частини першої ст.20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.

За частиною першоюст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання заявника ОСОБА_1 , разом із сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 в період з березня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом із тим, з під час дослідження письмових доказів було встановлено, що 22.12.2020 року позивач зверталась до суду із позовною заявою, в якій просила: встановити факт її спільного проживання разом із сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , в житловому будинку АДРЕСА_1 в період з березня 2007 року по 18.11.2007 року; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті сина ОСОБА_6 .

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року по справі № 615/1488/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_1 не менш як 5 років до часу відкриття спадщини спільно проживала однією сім`єю із сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено частку ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному сумісному майні подружжя на частину житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами згідно технічного паспорту, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 , право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 01 червня 2023 року залишено без змін.

Порівняльний аналіз предмету спору у справі, що розглядається та у справі № 615/1488/20 свідчить, що позовні вимоги в частині встановлення факту, спільного проживання ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з березня 2007 року по 18 листопада 2007 року, у обох справах є тотожними.

Тотожними є і склад сторін а також підстава позову.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першоїстатті 205 ЦПК України(2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує установлена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII) зазначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Ураховуючи викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги в частині встановлення факту, що має юридичне значення у справі № 615/100224 та № 615/1488/20 є тотожними, так як в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1ст.255ЦПК України в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.

Керуючись ст. ст. 255, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Валківська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_5 , в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення - закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 28.02.2025 року.

Суддя А.М. Левченко