Постанова № 12553599, 17.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2010 року 14:11 № 2а-10823/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Беневицького Ю.А.;

Лемець В.В.;

Карпань О.В.

відповідача: Сича Є.Ю.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства “Форінтос”

доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 липня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Дочірнє підприємство “Форінтос” (далі по тексту позивач, ДП “Форінтос”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2009 року №0001542306/0 та від 17 лютого 2010 року №0001542306/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010року відкрито провадження в адміністративні справі №2а-10823/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 29 вересня 2010 року; розгляд клопотання про забезпечення адміністративного позову призначено на 04 серпня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2010 року в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ДП“Форінтос” відмовлено.

В судовому засіданні 29 вересня 2010 року, в звязку з необхідністю надання первинних документів, оголошено перерву до 26 жовтня 2010 року, 26 жовтня 2010 року оголошувалась перерва до 17 листопада 2010 року.

Під час розгляду справи представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 09грудня 2009 року №0001542306/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДП“Форінтос” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 315 499,50 грн., в тому числі основний платіж 210 333,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 105 166,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 лютого 2010 року №0001542306/1 аналогічного змісту.

Податкові повідомлення-рішення від 09 грудня 2009 року №0001542306/0 та від 17лютого 2010 року №0001542306/1 прийнято на підставі акта від 26 листопада 2009 року №695/1/23-03/31626281 “Про результати планової виїзної перевірки ДП “Форінтос” (код31626281) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 1 декларацій “Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів” показників за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року у загальній сумі 789 103,00 грн., встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг як для вітчизняних так і для іноземних замовників.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 210 333,00 грн., а саме: ДП “Форінтос” укладено ряд договорів як з іноземними так і з вітчизняними замовниками на надання першим послуг з транспортно-експедиційного обслуговування. Переважна більшість вантажу доставляється за кордон і навпаки авіаційним транспортом з місцем завантаження (розвантаження) в (з) літак (у) в аеропорту Бориспіль. Акредитація ДП “Форінтос” проведена на спеціалізованій митниці міста Києва. Доставка багажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки здійснюється власним транспортом ДП “Форінтос”.

Згідно наданих до перевірки документів (актів виконаних робіт, рахунків фактур) встановлено, що на вартість послуг з перевезення вантажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки ДП “Форінтос” не враховано податок на додану вартість.

На думку відповідача, враховуючи той факт, що пропуск вантажу через митний кордон на митну територію України і навпаки здійснюється в аеропорту Бориспіль (проставляється відмітка Бориспільської митниці) вартість послуг з перевезень вантажу по митній території України оподатковується за ставкою 20%. Таким чином, сума заниженого податкового зобовязання в розрізі податкових періодів складає: квітень 2008 року 7000,00грн., травень 2008 року 6 333,00 грн., червень 2008 року 6 333,00 грн., липень 2008 року 7 667,00 грн., серпень 2008 року 13 333,00 грн., вересень 2008 року 14667,00грн., жовтень 2008 року 15 333,00 грн., листопад 2008 року 13 333,00 грн., грудень 2008 року 14 667,00 грн., січень 2009 року 19 000,00 грн., лютий 2009 року 20000,00 грн., березень 2009 року 20 000,00 грн., квітень 2009 року 21 000,00 грн., травень 2009 року 12 000,00 грн., червень 2009 року 19 667,00 грн.

Позивач вважає, що правомірно застосовував нульову ставку з податку на додану вартість, оскільки керувався листом Державної податкової адміністрації України від 07грудня 1999 року №18412/7/16-1313, відповідно до якого транспортні послуги з перевезення вантажів під митним контролем від внутрішньої митниці до місця завантаження на літаки, які здійснюють міжнародні авіарейси, слід розглядати як складову транспортної послуги з міжнародного перевезення від пункту проведення митних процедур з виписку вантажів за межі митного кордону України до пункту поза межами державного кордону України, і на них поширюється дія підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Проподаток на додану вартість”; крім того, зазначає, що надавав послуги з поставки вантажу виключно одним видом транспорту, а саме: авіаційним транспортом від місця розташування внутрішньої митниці; та надає послуги перевезення вантажу авіаційним транспортом, шляхом проведення митних процедур на внутрішній митниці, яка знаходиться на території ДП “Форінтос”, на території якого визначено зону митного контролю відповідно до Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002року №1948.

Відповідач письмового заперечення проти позову не надав, однак під час розгляду справи представник відповідача підтримав висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для визначення позивачу податкового зобовязання, керуючись наступним.

Матеріали справи, а саме: договори, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, авіатранспортні накладні, свідчать, що за перевірений період позивач здійснював експрес-перевезення вантажу авіаційним транспортом за межі митного кордону України та включав до вартості послуг з перевезення вантажу вартість перевезення такого вантажу від пункту пропуску через митний кордон до пункту проведення митних процедур на Центральній сортувальній станції, застосовуючи ставку податку на додану вартість 0%.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення операцій позивачем) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить 0% до бази оподаткування, у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного контролю України.

З наведеної правової норми суд вбачає, що умови оподаткування операцій з поставки транспортних послуг авіаційним транспортом відрізняються від умов, передбачених для операцій з поставки транспортних послуг іншими видами транспорту, а саме розповсюдження режиму нульової ставки з податку на додану вартість на пункти проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці).

При цьому місце розташування такого пункту проведення митних процедур може не співпадати з місцем розташування пункту пропуску через державний кордон України

Для визначення правомірності застосування позивачем нульової ставки з податку на додану вартість, необхідно визначити, що собою являє пункт проведення митних процедур з пропуску вантажу через митний кордон в межах спірних правовідносин.

Відповідно до положень пунктів 8, 19, 35 статті 1 Митного кодексу України зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури; митні процедури - операції, повязані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів; пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Поняття пункт пропуску через державний кордон України визначено в частині третій статті 9 Закону України “Про державний кордон України”, відповідно до якої, - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Відповідно до статті 6 Митного кодексу України митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що зона митного контролю може знаходитися як в пунктах пропуску через митний кордон України так і в інших місцях митної території України, а пункт проведення митних процедур не завжди співпадає з пунктом пропуску через митний кордон України.

За визначенням пункту 7 статті 1 Митного кодексу України експрес-перевізник це транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача.

Згідно зі статтею 152 Митного кодексу України міжнародні експрес-відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться у цих відправленнях.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних експрес-відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях, які визначаються та обладнуються відповідним експрес-перевізником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних експрес-відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і предявлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються відповідним експрес-перевізником за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

Відповідно до пункту 2 Порядку і умов здійснення митного контролю товарів та інших предметів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон у міжнародних експрес-відправленнях, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1948 (далі по тексту Порядок і умови), регіональна сортувальна станція - утворений у конкретному регіоні країни для виконання міжнародного прискореного транспортування вантажів і підпорядкований центральній сортувальній станції підрозділ перевізника, на території якого визначено зону митного контролю; центральна сортувальна станція - утворений для виконання угод з міжнародними корпораціями у галузі міжнародного прискореного транспортування вантажів підрозділ перевізника, на території якого визначено зону митного контролю.

Згідно з пунктами 3 та 5 Порядку і умов митний контроль і митне оформлення товарів та інших предметів здійснюються в зоні митного контролю, визначеній митним органом в установленому законодавством порядку в центральній (регіональній) сортувальній станції за погодженням з перевізником.

Для здійснення митного контролю і митного оформлення митний орган, у зоні діяльності якого розташована центральна (регіональна) сортувальна станція, визначає певний підрозділ (конкретних посадових осіб), для розміщення якого (яких) перевізник надає належним чином обладнане приміщення на території центральної (регіональної) сортувальної станції.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 28 січня 2008 року №55 до Реєстру центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій включено центральну сортувальну станцію дочірнього підприємства “Форінтос” (код за ЕДРПОУ - 31626281), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Деміївська, 35 Б.

Згідно з наказом Державної митної служби України від 20 жовтня 2008 року №1161 до Реєстру центральних сортувальних станцій, регіональних сортувальних станцій включено центральну сортувальну станцію дочірнього підприємства “Форінтос” (код за ЕДРПОУ - 31626281), розташовану за адресою: м. Київ, пров. Червоноармійський, 14.

З наведеного вбачається, що на центральній сортувальній станції позивача, як в зоні митного контролю, здійснюються митні процедури (митний контроль, митне оформлення) посадовими особами митного органу, в установленому законодавством порядку.

Таким чином, центральна сортувальна станція позивача, розташована за адресою: м.Київ, пров. Червоноармійський, 14 є зоною митного контролю, тобто пунктом проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України, який знаходиться поза межами пункту пропуску через митний кордон України, що узгоджується зі частиною другою статті 152 Митного кодексу України.

Відповідно до розділу 3 Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року №186, авіаційна вантажна накладна (або транспортна накладна) - документ, оформлений вантажовідправником чи від імені вантажовідправника, у тому числі його електронна копія (у разі застосування), який є свідченням укладання договору перевезення і прийняття вантажу до перевезення на умовах, визначених у ньому (далі - авіавантажна накладна). Авіавантажна накладна еквівалентна повідомленню про відправлення і може використовуватися при перевезенні, як визначено в цих Правилах. Якщо цими Правилами не передбачено інше, під терміном “авіаційна вантажна накладна” розуміється також квитанція на отримання вантажу.

На спростування твердження відповідача про надання позивачем послуг з перевезення вантажу з аеропорту Бориспіль до місця розмитнення (місто Київ) і навпаки, в матеріалах справи містяться копії авіавантажних накладних, разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують здійснення позивачем перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Враховуючи викладене, переміщення вантажу від аеропорту Бориспіль (пункт пропуску через митний кордон України) до центральної сортувальної станції позивача (пункт проведення митних процедур) слід розцінювати як складову частину послуги позивача з міжнародного перевезення (експрес-перевезення) авіаційним транспортом, а не як самостійну послугу з перевезення вантажу по митній території України, отже, вірним є застосування позивачем до вказаних операцій нульовою ставки податку на додану вартість.

Таким чином, висновки відповідача про необхідність оподаткування операцій позивача з поставки послуг з авіаційного перевезення вантажу за ставкою 20% та про заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 210 333,00 грн. є помилковими, а визначення ДП “Форінтос” суми податкового зобовязання в цьому ж розмірі неправомірним.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Проподаток на додану вартість” з боку ДП “Форінтос” та неправомірність визначення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 210 333,00 грн., тому застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 105 166,50 грн. є також протиправним.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про застосування правил оподаткування експорту супутніх послуг, оскільки відповідно до пункту 1.14 статті 1 та пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість” право на застосування нульової ставки виникає тоді, коли платником податку здійснюється експорт послуг, супутніх експорту товарів; в свою чергу позивач в межах спірних правовідносин експорт товару не здійснював.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 09 грудня 2009 року №0001542306/0 та від 17 лютого 2010 року №0001542306/1 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Форінтос” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Дочірнього підприємства “Форінтос” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 09 грудня 2009 року №0001542306/0 та від 17 лютого 2010 року №0001542306/1.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Форінтос” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 26 листопада 2010 року.