Постанова № 12553545, 26.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2010 року 15:50 № 2а-4106/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Шейко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОб'єднання ветеринарної медицини в м.Києві

до Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

проскасування Рішення №73 від 13.11.08р. та Припису №82 від 13.11.08р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач при проведенні перевірки щодо формування та застосування тарифів на послуги, невірно застосувавши положення чинного законодавства, прийшов до неправильних висновків, а тому прийняті рішення № 73 про застосування економічних санкцій та припис №82 про усунення порушень є необґрунтовані та підлягають скасуванню. Звертає увагу суду на те, що вартість одиниці часу повинна визначатися виходячи з середньомісячного рівня оплати праці, при цьому посилається на приписи наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року №51. Також вказує на платну основу здійснення функцій контролю офіційними лікарями.

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Зазначає, що Обєднання ветеринарної медицини в м. Києві при наданні своїх послуг безпідставно стягувало плату за здіснення державного нагляду та контролю на підприємствах, при цьому посилається на приписи Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Закону України «Про ветеринарну медицину»та інших нормативних актів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Обєднання ветеринарної медицини в м. Києві згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 003578 зареєстроване Соломянською районною у м. Києві державною адміністрацією 24.01.2003 року, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи №00699715. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА №264163 видом діяльності Позивача за КВЕД є ветеринарна діяльність.

Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві на підставі посвідчення від 19 вересня 2008 року №536 відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Постанови КМУ від 13.12.2000р. № 1819 «Питання Державної інспекції з контролю за цінами»та п. 7 Плану роботи Держінспекції на ІІІ квартал 2008 року проведена планова перевірка Позивача з питань формування і застосування тарифів на платні послуги за період з 01.01.2007 року по 01.09.2008 року.

При перевірці правильності формування тарифів було виявлено, що в калькуляції на послуги вартість одиниці часу визначено в розмірі посадового окладу з урахуванням доплат та премій, що суперечить Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51. Відповідно до Механізму вартість одиниці часу повинна визначатися, виходячи з фактичного середньомісячного посадового окладу лікаря, фельдшера ветеринарної медицини, лаборанта, ветеринарного санітара, оператора. У звязку з цим вартість 1 хвилини роботи ветлікаря завищено на 0,093 грн., лаборанта на 0,068 грн.

В ході перевірки також було виявлено, що Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві за здіснення своїх функціональних повноважень офіційними лікарями з субєктів господарювання безпідставно стягувало плату «за надання послуг», а фактично, за здіснення державного нагляду і контролю на мясопереробних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах, які використовують необроблені харчові продукти тваринного походження як сировину, та підприємствах гуртового зберігання необроблених харчових продуктів тваринного походження, підприємствах торгівлі, чим порушило: Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Закон України «Про ветеринарну медицину»в частині стягнення плати за здійснення своїх функціональних обовязків; Декрет КМУ «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення»від 08.04.1993 №30-93, щодо недотримання джерел фінансування робіт для здійснення державного нагляду, встановлених статтею 7; Закон України «Про молоко та молочні продукти»в частині стягнення плати з виробників молока, молочної сировини та молочних продуктів; постанову КМУ «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів»від 15.08.1992 року № 478, щодо стягнення плати за проведення заходів, які не передбачені зазначеним переліком.

Таким чином, в порушення вищезазначених законодавчих актів, Позивачем було нараховано з жовтня по грудень 2007 року 1307292,65грн., з січня по серпень 2008 року 4588189,01грн. Отримана останнім плата за послуги становила: з жовтня по грудень 2007р. 1312780,93 грн., з січня по серпень 2008р. 3721795,23грн. Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки по акту склала 5034576,16грн.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки № 186 від 23.10.2008 року. На зазначений акт Позивачем було направлено Інспекції скаргу від 04.11.2008 року №693, за результатами розгляду якої Відповідач листом від 12.11.2008 року №152-07/5-1666/1 повідомив Позивача про те, що погоджується з доводами останнього в частині правомірності застосування Обєднанням ветеринарної медицини в м. Києві п. 2 Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги щодо визначення вартості одиниці часу, виходячи з середньомісячного рівня оплати праці, проте зазначив, що прийняття доводів з цього питання не призвело до корегування суми порушення та розміру фінансової санкції.

На підставі акту перевірки Відповідачем 13 листопада 2008 року винесені рішення №73 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (далі оскаржуване рішення) та припис №82 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін (далі оскаржуваний припис).

У ході розгляду даної справи судом було зясовано, що для всебічного, повного, та обєктивного розгляду справи необхідно зясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.

Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначив експертизу.

На вирішення експертизи було поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки № 186 від 23 жовтня 2008 року висновки Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві щодо необґрунтовано одержаної виручки Об'єднанням ветеринарної медицини в м. Києві у сумі 5034576,16 грн. за період з 01 січня 2007 року по 01 вересня 2008 року?

Судово-економічна експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, за результатами якої було складено Висновок № 1301/6486/10-19 судово-економічної експертизи від 17.08.10 р. в адміністративній справі №2а-4106/09/2670, який підписаний експертом Пірожніковою Т.Л.

За результатами проведеної експертизи було зроблено висновок, що висновки акту Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві від 23.10.2008 року № 186 щодо необґрунтовано отриманої Об'єднанням ветеринарної медицини в м. Києві за період з 01 січня 2007 року по вересень 2008 року виручки в сумі 5034576,16грн., документально та нормативно не підтверджуються.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписи ч.2 ст.19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території республіки закріплені в Законі України «Про ціни і ціноутворення»(надалі Закон про ціни). Приписи ч. 2 ст. 13 вказаного закону визначають, що контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання державної інспекції з контролю за цінами»від 13 грудня 2000 р. № 1819(надалі Положення 1819) такі функції покладено останнім на Державну інспекцію з контролю за цінами.

Зі змісту п. 5 Положення 1819 вбачається, що Держінспекція має право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

З наведеного випливає, що у Відповідача було наявне право проводити перевірку Позивача з питань формування та застосування тарифів.

Відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються, регулюються Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів»(надалі Закон про продукти).

Відповідно до ст. 34 вказаного закону державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд (у межах своєї компетенції) на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних, молокопереробних підприємствах та підприємствах із зберігання продукції тваринного походження здійснюється з метою забезпечення епізоотичного благополуччя при надходженні та переробці сировини тваринного походження, а також контролю за дотриманням необхідних ветеринарно-санітарних, санітарних (гігієнічних) вимог щодо забезпечення безпеки готової продукції тваринного походження. Такий контроль та нагляд здійснюється офіційними лікарями ветеринарної медицини.

Згідно з п. 7 Положення про Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві, затвердженого наказом Державного департаменту ветеринарної медицини від 22.10.2004 року № 127 (надалі Положення про Позивача) до його штату входять офіційні лікарі ветеринарної медицини.

Приписи ч. 7 ст. 34 Закону про продукти визначають, що до обов'язків офіційного лікаря ветеринарної медицини належить контроль за: відповідністю сировини тваринного походження супровідним ветеринарним документам та позначкам придатності; дотриманням санітарних (гігієнічних) вимог при технології переробки сировини тваринного походження; дотриманням технологічних режимів переробки сировини тваринного походження, що має певні обмеження щодо використання; дотриманням температурних режимів при виробництві харчових продуктів тваринного походження; проведенням ветеринарно-санітарної оцінки сировини тваринного походження (у тому числі паразитологічної); проведенням відбору проб сировини та готових харчових продуктів для виконання Загальнодержавного плану моніторингу, а також у разі виробничої необхідності з метою визначення їх безпеки при здійсненні відомчого контролю та експорту; здійсненням утилізації харчових відходів тваринного походження; дотриманням власниками підприємств системи HACCP та наданням при цьому відповідних рекомендацій, необхідних до виконання.

Згідно п. 2.1 Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 року № 45 організація державного ветеринарного нагляду й контролю покладається на головних державних інспекторів ветеринарної медицини, їх заступників та державних інспекторів ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, які координують діяльність відповідних служб ветеринарної медицини підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та офіційних лікарів ветеринарної медицини, їх заступників, повноваження яким надаються наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України.

Підпунктом 2.2.1 вказаного положення передбачено, що офіційні лікарі ветеринарної медицини та їх заступники підпорядковуються головним державним інспекторам ветеринарної медицини районів, міст, міст Києва і Севастополя, областей, Автономної Республіки Крим, знаходяться у штаті районної (міської) державної лікарні ветеринарної медицини, а в місті Києві - об'єднання державної ветеринарної медицини та утримуються за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 Положення про Позивача державною установою ветеринарної медицини для здійснення профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших проти епізодичних заходів, оцінки якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, кормів та кормових добавок є Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві.

Приписи п. 5 вказаного положення визначають, що основними завданнями Позивача є, зокрема, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження, у тому числі перевірка документації, що якимось чином пов'язана з якістю та безпекою продукції тваринного та рослинного походження, здоров'ям тварин; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; реалізація заходів щодо додержання ветеринарно-санітарних вимог, установлених законодавством; проведення бактеріологічного, радіологічного, паразитологічного, токсикологічного та іншого контролю на підприємствах з переробки продовольчої сировини тваринного походження усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження; визначення якості та безпеки продукції тваринного походження, а на ринках і рослинного походження, а також кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок для годівлі тварин шляхом проведення повного комплексу досліджень, видача експертних висновків з рекомендаціями; надання методичної та консультативної допомоги спеціалістам ветеринарної медицини з питань профілактики, діагностики і боротьби з хворобами тварин; тощо.

Згідно ст. 99 Закону України «Про ветеринарну медицину»оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами. Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом. Тарифи на ветеринарні послуги затверджуються відповідно до законодавства про ціни та ціноутворення.

Перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів при інфекційних і паразитарних захворюваннях тварин, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1992 року №478, яка у додатках 1-3 містить списки таких заходів, які фінансуються за рахунок бюджетів.

Натомість додаток 4 містить перелік заходів ветеринарної медицини щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім зазначених у додатках № 1-3 до цієї постанови), лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва і сировини та всіх видів продукції на ринках, які здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції за плату згідно з тарифами. Серед таких послуг визначені, зокрема, терапевтичні, хірургічні, акушерсько-гінекологічні, протиепізоотичні, санітарно-гігієнічні заходи, а також імунізація (крім захворювань, зазначених у додатку № 2 до цієї постанови), дезинсекція, дезинфекція, дератизація, дегельмінтизація; всі види лабораторних досліджень (крім передбачених у додатку № 3 до цієї постанови); ветеринарно-санітарна експертиза харчових продуктів, що реалізуються на ринках, ярмарках та в інших місцях (крім дослідження м'яса на трихінельоз); дослідження та інші заходи ветеринарної медицини, пов'язані з поставками худоби на племпродаж, виставки, змагання, експорт та інші комерційні цілі (включаючи захворювання по пункту 1 постанови); дослідження на тільність, одержання і трансплантація ембріонів та інші заходи, пов'язані з відтворенням і розмноженням тварин, птиць, риб, бджіл; виробничі випробування нових, незареєстрованих препаратів для цілей ветеринарної медицини; видача документів ветеринарної медицини (ветсвідоцтва, довідки, паспорти, реєстраційні посвідчення тощо); консультації з питань діагностики, лікування, профілактики, технології утримання та годівлі сільськогосподарських та непродуктивних тварин і птиці; дослідження по реакції Асколі збірної шкірсировини державними лабораторіями ветеринарної медицини; оформлення ветеринарних висновків з будівництва тваринницьких приміщень, переробних підприємств, об'єктів ветеринарного нагляду; видача ліцензій на право займатися підприємницькою ветеринарною діяльністю; виробництво лікувально-профілактичних, гігієнічних, дезинфекційних та інших препаратів для ветеринарної медицини; кремація, евтаназія та інші ветеринарні послуги; інші послуги державної ветеринарної медицини, не заборонені законодавством.

Як вбачається зі змісту вказаного додатку, зазначений перелік не є вичерпним, а тому суд приходить до висновку, що стягнення плати за інші послуги, які не включені до додатків 1-3, а також додатку 4 до вищенаведеної постанови КМУ, чинним законодавством не заборонено. Таким чином, Позивач, визначивши перелік платних послуг згідно додатку 4 до Постанови № 478, діяв у межах норм чинного законодавства.

Крім того, з метою вдосконалення системи власних надходжень бюджетних установ Кабінетом Міністрів України постановою від 17.05.2002 року № 659 (надалі Постанова № 659) затверджено перелік груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання.

Так, згідно п. 2 зазначеної постанови, власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи: перша - плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами та нормативно-правовими актами. Такі надходження мають постійний характер і обов'язково плануються у бюджеті; друга - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю групу утворюють кошти, перераховані бюджетним установам для виконання окремих доручень, а також благодійні внески, гранти та дарунки. Такі кошти не мають постійного характеру і плануються лише у випадках, що попередньо визначені рішеннями Кабінету Міністрів України, укладеними угодами, в тому числі міжнародними, календарними планами проведення централізованих заходів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти отримувалися Позивачем на підставі договорів про надання послуг, а тому такі надходження включаються до першої групи.

Відповідно до п. 2 Постанови №659 першу групу утворюють, зокрема, плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх функціональними повноваженнями, тобто це кошти, які надійшли бюджетним установам як плата за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетних установ, а також за послуги із створення умов для початку реалізації інфраструктурних проектів. Надходження зазначеної підгрупи формуються за видами, визначеними переліками послуг, що можуть надаватися бюджетними установами за плату, затверджуваними Кабінетом Міністрів України для відповідної галузі. Такі переліки складаються відповідно до груп власних надходжень із зазначенням конкретних напрямів використання коштів, які отримують бюджетні установи за надання цих послуг. Відповідальними за складання переліків визначаються центральні органи виконавчої влади, що є провідними у відповідній галузі.

Згідно п. 11 Положення про Позивача при ньому можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірних умовах. Пункт 13 зазначеного положення визначає, що фінансування, матеріально-технічне забезпечення Позивача здійснюються за рахунок коштів загального і спеціального фондів державного бюджету. Штатний розпис, кошторис доходів і видатків затверджуються начальником Управління, відповідно до чинного законодавства.

У матеріалах справи наявні кошториси Управління ветеринарної медицини в м. Києві на 2007 та 2008 роки, в яких зазначений державний вид бюджету. За кодом «250100»наведених кошторисів у розділі «Доходи»значаться надходження у вигляді «оплата за послуги, що надаються бюджетними установами». З кошторису Управління на 2008 рік вбачається дохід у вигляді надходження коштів за надані послуги в розмірі 12879000,00 грн.

В судовому засіданні повноважним представником Позивача були надані для прикладу та огляду договори від 03.04.2008 року №801, від 12.07.2007 року №722, від 04.10.2006 року №613 про надання Обєднанням ветеринарної медицини в м. Києві субєктам господарювання державних ветеринарно-санітарних послуг та додатки до них. Вказані договори укладені у відповідності до Законів України «Про ветеринарну медицину», Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продукції тваринного походження, затвердженого наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 01.09.2000 року № 45 та інших нормативних актів. Предметом зазначених договорів є зобовязання Позивача надавати субєктам господарювання на платній основі комплекс ветеринарних послуг по проведенню ветеринарно-санітарного контролю та нагляду щодо приймання, переробки, транспортування, зберігання та реалізації продукції тваринного походження на площах замовника. Виконавець надає послуги безпосередньо через офіційних лікарів ветеринарної медицини.

Зазначені договори у встановленому законом порядку не визнані недійсними, а тому, враховуючи приписи ст. 204 ЦК України, яка визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, є чинними та мають виконуватися сторонами.

З висновку експерта № 1301/6486/10-19 від 17.08.2010р. вбачається, що висновки акту Відповідача щодо необґрунтовано отриманої Позивачем виручки на загальну суму 5034576,16грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Отже, з наведеного випливає, що висновки Відповідача, викладені в акті від 25.10.2008 р. № 186 є необґрунтованими та йдуть у розріз з приписами чинного законодавства.

Враховуючи те, що підставою оскаржуваних рішення та припису є висновки акту перевірки від 25.10.2008 р. № 186, суд вважає їх неправомірними, прийнятим без дотримання норм чинного законодавства про формування тарифів на послуги та такими, що підлягають скасуванню.

Крім іншого, суд не досліджує посилання Позивача на необґрунтованість зазначеного в акті перевірки твердження про неправомірність формування тарифів, оскільки у листі-відповіді від 12.11.2008 року №152-07/5-1666/1 на заперечення до акту, Відповідач повідомив останнього про правильність застосування п. 2 Механізму формування тарифів за ветеринарні роботи і послуги, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 19.02.1996 року № 51 при встановленні тарифів за ветеринарні роботи і послуги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві №73 від 13.11.08р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 15103728,48грн.

3.Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві №82 від 13.11.2008р. про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяА. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 25.11.2010 року