Постанова № 12553380, 01.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. №27/249

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2010 року 14:27 № 2а-9112/10/2670

за позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя О.В.Головань

Секретар Г.А.Тітова

Представники:

Від позивача: Микитьон В.В. - п/к (дов. від 01.04.10 р. №14-89)

Від відповідача: Муха С.І. - п/к (дов. від 18.02.10 р. №315/9/10-110)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.04.06 р. №0000281650, від 14.07.06 р. №0000281650/1, від 27.09.06 р. №0000281650/2, рішення від 07.07.06 р. №6428/10/16-511, податкового повідомлення-рішення від 15.01.07 р. №0000281650/3.

В судовому засіданні 01.11.10 р. оголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїздну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за період з 01.07.03р. по 31.12.05р., за результатами якої складено акт №234/16-50/20077720 від 10.04.10 р.

Згідно акту перевірки встановлено, що майно НАК "Нафтогаз України" являється державною власністю.

Під час перевірки плати за оренду державного майна встановлено:

Компанія за період з 01.07.00р. по 31.12.05р. згідно наданих договорів надавалися в оренду приміщення: ДП "Нафтогазобслуговування", АТ "Рургаз", ВГО "Національна газова спілка України", Філія "Управління "Укргазтехзв'язок". Угоди оренди майна в фонді державного майна не погоджувалися.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно вимог абз.5 п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 04.10.95р. № 786, 30% орендної плати орендодавець повинен перерахувати до Державного бюджету.

Підприємством нараховано кошти від оренди приміщення, які необхідно перерахувати до Державного бюджету (рахунок 64-1-34) у сумі 211257,45 грн. в т.ч. за 2003р. у сумі 29246,20 грн., за 2004р. - 72533,90 грн., за 2005р.-109477,35 грн., та сплачено до державного бюджету у сумі 101780,10 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення абз.5 п.17 Методики та ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підприємством не перераховано до державного бюджету плату за оренду державного майна коштів в розмірі 109 477,35грн.

25.04.06 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення №0000281650/0, яким за порушення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786, визначено суму податкового зобов'язання НАК "Нафтогаз України" за платежем - оренда державного та комунального майна - в сумі 109 477, 35 грн.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 07.07.06 р. №6428/10/16-511 податкове повідомлення-рішення від 25.04.06 р. №0000281650/0 залишене без змін.

14.07.06 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення №0000281650/1, яким за порушення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786, визначено суму податкового зобов'язання НАК "Нафтогаз України" за платежем - оренда державного та комунального майна - в сумі 109 477, 35 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.09.06 р. №2406/10/25-214 податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

27.09.06 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення №0000281650/2, яким за порушення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786, визначено суму податкового зобов'язання НАК "Нафтогаз України" за платежем - оренда державного та комунального майна - в сумі 109 477, 35 грн.

15.01.07 р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесене податкове повідомлення-рішення №0000281650/3, яким за порушення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786, визначено суму податкового зобов'язання НАК "Нафтогаз України" за платежем - оренда державного та комунального майна - в сумі 109 477, 35 грн.

Позивач - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - вважає винесені податкові повідомлення-рішення, а також рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.07.06 р. №6428/10/16-511, нечинними з таких підстав.

Позивач вважає, що згідно п. 15 Методики платником не може бути орендодавець (оскільки він не може подавати платіжні документи на перерахування орендодавцеві (тобто, самому собі) орендних платежів.

У доповненнях до позову позивач зазначає, що плата за оренду державного та комунального майна не відноситься до переліку загальнодержавних податків і зборів, тому у податкового органу не було підстав для винесення оскаружваних повідомлень-рішень.

В поясненнях по справі, наданих під час нового розгляду справи, позивач зазначає, що НАК "Нафтогаз України" згідно з довідкою №28951/07 Державного комітету статистики України за правовим статусом була юридичною особою та за класифікатором організаційно-правових форм господарювання мала організаційно-правову форму відкритого акціонерного товариства.

П. 6.3 Статуту НАК "Нафтогаз України" встановлено, що здійснюючи право власності, компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону та меті діяльності компанії, зокрема, з продажу, обміну, передачі в оренду чи застави засобів виробництва та інших матеріальних цінностей, використання та відчуження їх в інший спосіб.

Таким чином, НАК "Нафтогаз України" є господарським товариством (акціонерним товариством), а не державним підприємством, і до правовідносин щодо оренди його майна не можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

На думку відповідача, встановлене під час проведення перевірки у квітні 2006 р. порушення законодавства - ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 - під час укладення договорів оренди нерухомого майна мало місце, у зв'язку з чим оскаржувані повідомлення-рішення винесені правомірно.

Також відповідач стверджує, що майно НАК "Нафтогаз України" є державною власністю, у зв'язку з чим на нього розповсюджуються положення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статутний фонд компанії відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", формується шляхом передачі до нього: 1.100 відсотків акцій державних акціонерних товариств, які утворюються на базі державних підприємств, майно яких не підлягає приватизації; 2. пакетів акцій, залишених у державній власності відкритих акціонерних товариств.

Згідно з додатком 3 до цієї постанови, крім державних пакетів акцій та майна, НАК "Нафтогаз України" було передано у користування державне майно, яке не підлягає приватизації, на умовах Угоди від 04.02.99 р. №76, укладеної між Фондом державного майна України та Компанією.

Таким чином, позивач мав скеровувати 30% орендної плати від передачі в оренду державного майна - приміщення за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 - до державного бюджету України, що ним зроблено не було і у зв'язку з чим винесено оскаржувані повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 15 Методики платіжні документи на перерахування до бюджету або орендодавцеві орендних платежів подаються платниками установам банку до настання терміну платежу.

Отже, структура даної норми вказує на наступне: суб'єкт, який подає платіжні документи на перерахування до бюджету орендних платежів та суб'єкт, я кий подає платіжні документи на перерахування орендодавцеві орендних платежів не є однією особою, оскільки в нормі міститься сполучник "або", який фактично розмежовує особу, яка подае платіжне доручення па перерахування до бюджету орендних платежів та особу, яка подає платіжні і доручення на перерахування орендодавцю орендних платежів.

Крім того, про розмежування особи, відповідальної за перерахування орендних платежів до бюджету та особи, яка перерахує орендні платежі орендодавцеві, свідчить слово "платники", яке вживається в множинному значенні.

Таким чином, аналізуючи вище наведену норму права можна прийти до висновку, що визначальним положенням цієї норми є термін подання платіжних документів на перерахування до бюджету або орендодавцеві орендних платежів, а не визначення особи, відповідальної за перерахування оренди.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.05.10 р., якою попередні судові рішення по справі скасовано зі скеруванням справи на новий розгляд, зазначено, що для правильного вирішення спору судам слід було вичерпно з'ясувати правовий режим спірного майна, переданого позивачем в оренду, та встановити впасника такого майна. Адже на правовідносини з передачі НАК "Нафтогаз України" в оренду власного майна цієї Компанії вимоги п. 17 Методики не поширюються, тоді як в разі надання позивачем у тимчасове користування платне майна, що є власністю держави, НАК "Нафтогаз України" зобов'язана перераховувати 30% орендної плати до бюджету.

З метою з'ясування правового статусу нерухомого майна - приміщення по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві - судом було скеровано судовий запит на адресу Фонду державного майна України, на який на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.04р. №467 "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр обєктів державної власності" покладено обовязок формування та ведення Єдиного реєстру обєктів державної власності.

У відповіді на судовий запит від 21.10.10 р. №10-15-14423 Фонд державного майна України повідомив, що за результатами інвентаризаціії об'єктів державної власності (державного майна, яке не увійшло до статутних фондів підприємств, що входять до складу НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України"), які подані Міністерством палива та енергетики України до Фонду з метою внесення до Єдиного Реєстру, відомості про нежитлове приміщення за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 не надавалися.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо правового статусу нерухомого майна

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (в редакції станом на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) утворено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства (п. 1), розміщено тимчасово Компанію по вул. Б.Хмельницького, 6 до завершення будівництва споруди по вул. Луначарського, 2 (п. 13).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.12.01 р. №621-р "Про розміщення Вищого господарського суду та НАК "Нафтогаз України" передано будинок по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві до статутного фонду НАК "Нафтогаз України" (п. 2).

Таким чином, будинок по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві станом на 2006 р. було передано до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Вказане формулювання (передача до статутного фонду) дає підстави для висновку про те, що майно передане до статутного фонду саме на праві власності, оскільки будь-яке інше право (зокрема, право користування), на якому передано майно до статутного фонду, не зазначено.

Згідно наданих суду матеріалів та пояснень представників сторін, станом на 2006 р., як і станом на час розгляду справи по суті, позивач не зареєстрував за собою право власності на вказане приміщення, тобто, не формалізував його належним чином.

Проте, це не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача права власності на приміщення, оскільки чинне законодавство не пов'язує момент виникнення права власності на нерухоме майно з його державною реєстрацією.

Зокрема, станом на 28.12.01 р. такої відповідної норми не існувало; станом на 2006 р. ЦК України вже містив положення про державну реєстрацію прав на нерухомість, проте, не ставив в залежність момент виникнення права власності на об'єкт нерухомості від реєстрації прав власності на нього.

Також згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент винисення оскаржуваних повідомлень-рішень) право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином, відсутність зареєстрованого за позивачем права власності на будинок по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача права власності на вказаний об'єкт.

Відсутність підстав для визначення вказаного об'єкту як такого, що належить до державної власності, підтверджується також інформацією, наданою Фондом державного майна України на судовий запит, згідно якої інформація про те, що будинок по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві не передано до статутного фонду НАК "Нафтогаз України", відсутня (за результатами інвентаризаціії об'єктів державної власності (державного майна, яке не увійшло до статутних фондів підприємств, що входять до складу НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України"), які подані Міністерством палива та енергетики України до Фонду з метою внесення до Єдиного Реєстру, відомості про нежитлове приміщення за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 не надавалися)

Щодо віднесення нерухомого майна НАК "Нафтогаз України" до державної форми власності

Як зазначено вище, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" утворено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства (п. 1).

Як станом на 1998 р., так і станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також рішення по справі, майно, передане у власність господарських товариств, а також набуте ними, було та є власністю юридичної особи, а не державною власністю, тому на нього не можуть поширюватися положення ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р.

Той факт, що 100% корпоративних прав НАК "Нафтогаз України" належать державі як акціонеру в особі Мінпаливенерго (п. 5.2 статуту в редакції зі змінами станом на 15.12.05 р. №1205 та п. 22 статуту в редакції зі змінами станом на 02.12.09 р.), не може бути підставою для висновку про те, що майно, передане до статутного фонду компанії, є державною власністю, оскільки законодавство не робить жодних виключень щодо майна акціонерних товариств, 100% корпоративних прав на які належать державі, щодо визначення його правового статусу.

Зокрема, жоден законодавчий акт не визначає державною власністю майно, передане до статутного фонду акціонерних товариств, 100% корпоративних прав на які належать державі, тоді як таке застереження міститься щодо майна державних унітарних та комерційних підприємств (згідно ст. 73, 74 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності та закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління; державного комерційного - закріплюється на праві повного господарського відання).

Державною власністю є корпоративні права на компанію, проте, не майно, що їй належить.

Відповідно до п. 6.2 статуту Компанія є власником: майна, в тому числі коштів, переданих ій акціонерами у власність.

НА КЗгідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Оскільки підстави вважати будинок по вул.Б.Хмельницького, 6 у м. Києві об'єктом державної власності відсутні, то, відповідно, відсутні підстави для застосування до правовідносин оренди вказаного об'єкту положень ч. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р.

Між тим, саме на висновку відповідача про необхідність застосування при здачі в оренду приміщення абз. 5 п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р., та перерахування 30% орендної плати від передачі майна в оренду до державного бюджету України, базуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.04.06 р. №0000281650, від 14.07.06 р. №0000281650/1, від 27.09.06 р. №0000281650/2, від 15.01.07 р. №0000281650/3.

За таких обставин позовні вимоги в частині оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень суд вважає обгрунтованими та задовольняє.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

З врахуванням вищевикладеного оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на порушення принципу обгрунтованості.

Щодо позовних вимог в частині оскарження рішення від 07.07.06 р. №6428/10/16-511, яким скаргу позивача залишено без задоволення, то в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, оскільки вказаним рішенням нових прав та обов'язків щодо позивача не створено, а залишена та сума податкового зобов'язання, яка первісно визначена у податковому повідомленні-рішенні від 25.04.06 р. №0000281650 - 109 477, 35 грн.

За таких обставин підстави окремо оскаржувати вказане рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконними податкові повідомлення-рішення від 25.04.06 р. №0000281650, від 14.07.06 р. №0000281650/1, від 27.09.06 р. №0000281650/2, від 15.01.07 р. №0000281650/3.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1, 7 судового збору.

5. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В. Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 08.11.10