Постанова № 12553333, 13.10.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 жовтня 2010 року 16:08 № 2а-13433/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Латіф" Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-простір" простягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемною угодою

За участю представників:

від позивача:Приходько О.С. (довіреність від 12.07.2010р. №114)

від відповідача 1:не прибув

від відповідача 2:не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф», відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»про зобовязання ТОВ «Основа простір»повернути ТОВ «Латіф»одержані за договором №03 від 03.11.2008р. грошові кошти в розмірі 5731,20 грн. та стягнути з ТОВ «Латіф»в доход держави повернуті ТОВ «Основа Простір»грошові кошти в розмірі 5731,20 грн.;

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2009р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач вищезазначену угоду, що укладена між відповідачами, як нікчемну угоду. При цьому, позивач посилається на обставини, встановлені вироком суду в кримінальній справі.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Латіф» ( далі відповідач -1) позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що при укладенні оспорюваних угод, у сторін був відсутній умисел, який можна кваліфікувати як протиправний.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа простір»(далі відповідач 2) заперечення на позов не надано, представник в судові засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, тому справа, відповідно до ст. 128 КАС України, вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва на підставі постанови слідчого СВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва Зозулі О.П. від 05.06.2009р. була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Латіф» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа-простір»за період з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт №12399/23-11/34405570 від 09.10.2009р.

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Латіф» (за договором - замовник) та ТОВ «Основа-простір»(підрядник) укладено договір №03 від 03 листопада 2008 року, предметом якого є виконання другого етапу роботи з монтажу структурованої комп'ютерної системи в приміщеннях за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Київська, 49.

Відповідно до умов договору та протоколу узгодження вартості робіт (додаток 1 до договору), загальна ціна робіт по договору складає 5731,20 грн. (в т.ч. 955,20 грн. ПДВ). ТОВ «Латіф»здійснило повну оплату договору, про що свідчить платіжне доручення №745 07.11.2008р. на суму 5731,20 грн.

14.11.2008р. сторони підписали акт приймання робіт, з якого вбачається, що роботи з монтажу структурованої комп'ютерної системи у приміщеннях замовника відповідно до договору № 03 від 03.11.2008 року виконані, претензій до якості виконаних робіт немає, змонтована структурована комп'ютерна система прийнята в експлуатацію. Зі свого боку ТОВ «Основа-простір»виписало ТОВ «Латіф»податкову накладну від 14.11.2008 р. на загальну суму 5731,20 грн.

На підставі зазначеної податкової накладної ТОВ «Латіф»включило до складу податкового кредиту за листопад 2008 року суму сплаченого за договором №03 від 03.11.2008р. податку на додану вартість в розмірі 955,20 грн. Це підтверджується додатком 5 (Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, поданої ТОВ «Латіф»до ДПІ у Соломянському районі м. Києва.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва вважає, що договір №03 від 03.11.2008р. укладений між ТОВ «Латіф» та ТОВ «Основа-простір»є нікчемним, оскільки укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме завдання збитків бюджету України.

В обґрунтування свої вимог ДПІ у Соломянському районі м. Києва посилається на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08.04.2009р. ОСОБА_3 (засновник та керівника ТОВ «Основа-простір») було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Водночас, сума, віднесена ТОВ «Латіф»до податкового кредиту у листопаді 2008 року, підтверджена податковою накладною, оформленою відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Позивачем не заперечується, що зобовязання за договором №03 від 03.11.208р. між ТОВ«Латіф»та ТОВ «Основа-простір»виконані сторонами в повному обсязі.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент звернення до суду, а також на момент підписання та виконання спірного договору, видачі податкової накладної, юридичні особи ТОВ «Латіф»та ТОВ «Основа-простір»не були припинені, реєстрація як платників податку н додану вартість не була анульована.

Також, судом не приймається до уваги посилання позивача на вирок Дніпровського районного суд м. Києва від 08.04.2009 року по кримінальній справі №74-00137, яким ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, як на підставу позовних вимог.

Так, факти, встановлені зазначеним вироком, стосуються саме подій, що звязані з легальними діями по створенню субєкта підприємницької діяльності (стор. 2 вироку Дніпровського районного суду м. Києва), отже, реєстрацією ТОВ «Основа-простір», що не заперечується сторонами.

Відносно подальших подій, то, на думку Окружного адміністративного суду м. Києва, вирок Дніпровського районного суду м. Києва надає лише оціночні судження відносно можливості невстановлених осіб ставити підписи на фінансово-господарських документах, завірених печаткою підприємства, від імені ОСОБА_3 і вести незаконну господарську діяльність.

Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідачі належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Твердження позивача про те, що сторони за договором №03 від 03.11.2008р. прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків, що потягнуло б за собою збитки для державного бюджету, не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується вищевикладеним.

Також суд зазначає, що відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано суду будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зі змісту ч. 1 ст. 208 ГК України видно, що застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В той же час, сама по собі угода з виконання робіт не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки виконання зазначених робіт не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором № 16 від 16.12.2008р. мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивач не надав.

Крім того, позивачем не надано суду також доказів незаконного заволодіння майном (грошовими коштами) рішень податкового органу про донарахування ТОВ «Основа-простір»сум податку на додану вартість, що могли б підтвердити період та розмір такого, нібито, незаконного заволодіння грошовими коштами.

Посилання на акт перевірки ТОВ «Основа-простір»від 10.02.2009 №229/23-200-36069198, яким визначено порушення пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 2087837 грн., судом не приймається з огляду на те, що, по-перше, договір, про застосування наслідків нікчемності якого позивач звернувся до суду, укладений сторонами саме у листопаді 2008 року, а, по-друге, з пояснень представника позивача вбачається, що прийняті, на підставі зазначеного вище акту, податкові повідомлення-рішення оскаржуються в судових установах і рішення по них не набрало законної сили.

Отже, в даному випадку у суду немає достатніх підстав для висновку, що укладений між відповідачами договір є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович