Постанова № 12553261, 21.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 вересня 2010 року 16:40 № 2а-4487/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Люксембурго"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2010р. та Акту від 25.02.2010р.

За участю представників:

від позивача : Беринцев Г.В. (довіреність №08/01/09 від 08.01.2009р.)

від відповідача: Огородник С.В. (довіреність №4481/9/10-114 від 19.08.2010р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія «Люксембурго» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення №0001652312/0 від 05.03.2010р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) при формуванні податкового кредиту базуються виключно на субєктивних припущеннях перевіряючих, які не підтверджуються доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований позивачем відповідно до вимог вищезазначеного Закону, на підставі належно оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник позивача просить суд скасувати оспорюване податкове повідомлення рішення.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит з ПДВ за січень - травень 2008 року, що визначений на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Укрфінресурс-2004», яке було створено з метою фіктивного підприємництва. В звязку з цим, податковим органом встановлено порушення пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та винесено податкове повідомлення рішення №0001652312/0 від 05.03.2010р., яке вважає правомірним та винесеним у відповідності до чинного законодавства.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Люксембурго»(код ЄДРПОУ 35330925) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Укрфінресурс-2004»(код ЄДРПОУ 33153009) за період з 01.01.2005р. по 11.05.2009 року та складено акт перевірки №302/23-12/35330925 від 25.02.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 235742,25 грн., в тому числі по періодах:

за січень 2008 року на суму 25000,00 грн.;

за лютий 2008 року на суму 73538,88 грн.;

за березень 2008 року на суму 128869,37 грн.;

за квітень 2008 року на суму 4167,00 грн.;

за квітень 2008 року на суму 4167,00 грн.

З аналізу Акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», стало віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем ТОВ«Укрфінресурс-2004»на підставі договору поставки природного газу №02/01/08-Л від 29.01.2008р., договору №15 від 20.12.2007р., договору №3/12/2007 від 18.12.2007р. та додаткових угод до них, договору №29/05/08 від 29.05.2008р. та постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області майора податкової служби Колбас С.А. від 13.10.2009р. про проведення документальної перевірки ТОВ «ПК «Люксембурго»в межах розгляду кримінальної справи №201200900004 за обвинуваченням ОСОБА_1 (директора ТОВ «Укрфінресурс-2004») у вчиненні злочинів, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3, 205 ч. 2, 209 ч. 1 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч. 2, 27 ч. 3, 212 ч. 3, 209 ч. 1, 209 ч. 2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_5 в період з 2005р. по 2008р. організовував створення та придбання ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Укрфінресурс-2004», директором якого виступав ОСОБА_1

Перевіряючими зроблено висновок, що вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Укрфінресурс-2004»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань.

В акті визначено, що позивач при укладанні договору поставки природного газу в порушення ч. 1 ст.216 ЦК України, не мав наміру на створення правових наслідків.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення рішення від 05.03.10 №0001652312/0, яким визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 353613,40 грн., в т.ч. 235742,25 грн. - основний платіж, 117871,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність вказаного повідомлення рішення є предметом даного спору.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ТОВ «Промислова компанія «Люксембурго»як платник податків та зборів взяте на облік в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва та згідно свідоцтва №100064623 від 13.09.2007р. в періоді, що перевірявся, був платником податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи та встановлено актом перевірки, податковий кредит ТОВ «Промислова компанія «Люксембурго»в січні - травні 2008 року виник внаслідок оплати позивачем робіт, послуг по договорам, укладеним між ТОВ «ПК «Люксембурго»та ТОВ «Укрфінресурс-2004», а саме: на підставі договору поставки природного газу №02/01/08-Л від 29.01.2008р., договору №15 від 20.12.2007р., договору №3/12/2007 від 18.12.2007р., додаткових угод до них та договору №29/05/08 від 29.05.2008р.

На виконання умов Договорів ТОВ «ПК «Люксембурго»отримано природній газ та послуги в сумі 1414453,43 грн. (в т.ч. ПДВ 235742,25 грн.) від ТОВ «Укрфінресурс-2004».

В підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість судом долучені до матеріалів справи та в ході розгляду даної адміністративної справи досліджені завірені копії первинних документів (акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, акти проведення взаємозаліку) отриманих від контрагента ТОВ «Укрфінресурс-2004», суми ПДВ по яким були включені останнім до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується п. 3 акту перевірки.

Станом на день підписання акту перевірки кредиторська заборгованість відсутня, дебіторська заборгованість за надані послуги, станом на 30.09.09р., складала 809370,92 грн.

Зокрема, ТОВ «Укрфінресурс-2004»виписало наступні податкові накладні:

Дата отримання

податкової

накладної (акту

виконаних робіт)№ податкової

накладної (акту

виконаних

робіт):Загальний обсяг поставки, грн.ПДВ, грн.

31.01.200810150 000.0025000,00

07.02.200812270 000,0045000,00

15.02.20081871 844,0011974,00

20.02.20081974 387,2512397,00

20. 02.20082025 002,004167,00

04.03.200823370 000.0061666,67

07.03.20082794 080,0015680,00

18.03.20083225 002,004167,00

31.03.200835150 973,1825162,20

31.03.200836133 161,0022193,50

18.04.20083925 002,004167,00

16.05.20084025 002,004167,00 Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.99 року.

Відповідно до ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, реєстрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 вказаного Закону).

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, в тому числі самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

Статтею 1 Закону визначено, що господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 вказаного Закону підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після їх закінчення.

У відповідності до п.5 ст.9 вказаного Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Тому, при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Відповідно до пункту 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку..

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності належним чином оформлені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

До того ж, обставини щодо реєстрації платником податку на додану вартість контрагентів, на підставі податкових накладних яких інший платник податку включив до податкового кредиту суму податку, має істотне значення для вирішення спору стосовно правомірності формування податкового кредиту, оскільки відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є порушення кримінальної справи №201200900004 за обвинуваченням ОСОБА_1 (директора ТОВ «Укрфінресурс-2004») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3, 205 ч. 2, 209 ч. 1 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч. 2, 27 ч. 3, 212 ч. 3, 209 ч. 1, 209 ч. 2 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 2, 205 ч. 2 КК України. В справі триває досудове слідство, в ході якого встановлено, що ОСОБА_5 в період з 2005р. по 2008р. організовував створення та придбання ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ «Укрфінресурс-2004», директором якого виступав ОСОБА_1

Згідно статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Жодних судових рішень про визнання недійсними установчих, фінансово-господарських документів, скасування державної реєстрації, свідоцтва ПДВ, банкрутства ТОВ «Укрфінресурс-2004» відповідачем суду не надано. Також не подано суду і вироку в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 (директора ТОВ «Укрфінресурс-2004») у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 3, 205 ч. 2, 209 ч. 1 ч. 2, 366 ч. 1 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 3, 205 ч. 2, 27 ч. 3, 212 ч. 3, 209 ч. 1, 209 ч. 2 КК України, по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5, 212 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Судом встановлено, що на момент вчинення та виконання договорів ТОВ «Укрфінресурс-204»перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та було платником податку на додану вартість. Запис про анулювання реєстрації внесено до центрального рівня Реєстру 11.06.2008 року. Дата державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «Укрфінресурс-2004»- 24.06.2008р.

Таким чином, на час видачі податкових накладних (протягом січня травня 2008року) ТОВ «Укрфінресурс-2004» було зареєстроване платником податку на додану вартість, видані ним податкові накладні оформлені у відповідності до вимог спеціального законодавства.

Рішення про виключення з реєстру платників ПДВ та саме виключення з реєстру платника ПДВ, не можуть мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до їх прийняття, а відтак - не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття такого рішення.

Тобто, анулювання свідоцтва платника ПДВ, що мали місце після укладання та виконання господарських операцій, не може бути підставою для визнання недійсними вчинених ними з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій, як і не може бути доказом втрати контрагентом платника ПДВ статусу такого платника до фактичного його виключення з реєстру.

Відповідно до ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Відповідно до ч.4. ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»датою державної реєстрації юридичної особи є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи. Відповідно до ч.2 ст. 108 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство повязує виникнення цивільної правоздатності.

В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До матеріалів справи долучений наданий позивачем в якості доказу Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 09.04.2009 року, згідно якого стан юридичної особи ТОВ «Промислової компанії «Люксембурго»- зареєстровано.

Також відповідач посилається на наявність постанови про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Укрфінресурс-2004». Однак постанова про порушення кримінальної справи не є підставою для звільнення від доказування відповідно до ч.3. ст.72 КАС України, натомість, обовязок доказування правомірності свого рішення покладений саме на відповідача, як на субєкта владних повноважень ( ст.71 КАС України).

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься і обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне зазначити, що наявність мети, включеної до складу правопорушення та наявність незаконного заволодіння майном підлягають обов'язковому доведенню субєктом влади Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем у справі та контрагентом вказаних договорів в період з січня-травня 2008 року.

Жодного факту донарахування податку на додану вартість контрагенту позивача ТОВ «Укрфінресурс-2004»на підставі поведеного контролюючого заходу, в межах реалізації контролюючих функцій, державною податковою службою не подано.

Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Укладаючи угоди із своїми контрагентами позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосубєктності (сукупність господарських прав і обовязків сторін) договору, тобто здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобовязання, нести за ними відповідальність, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення рішення №0001652312/0 від 05.03.2010р. винесеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Люксембурго»в даному випадку підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. «б»п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Судовий збір, сплачений позивачем відповідно до квитанції № 350 від 18.03.2010р., підлягає поверненню у розмірі 81,60 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»як внесене в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення №0001652312/0 від 05.03.2010р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь ТОВ «Промислова компанія «Люксембурго»за рахунок Державного бюджету України.

4.Сплачений відповідно до квитанції №350 від 18.03.2010р. судовий збір в сумі 81,60 грн. повернути ТОВ «Промислова компанія «Люксембурго»з Державного бюджету України, як внесене в більшому розмірі.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович