Постанова № 12553257, 23.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2010 року 15:27 № 2а-3228/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський нафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін:

позивача : Малиновська В.А. (довіреність від 11.01.2010р.)

відповідача: Бондаренко О.О. (довіреність №5528/9/10-114 від 23.09.2009р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.09.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянський нафтопродукт»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0005952302/0 від 14.09.2009р., №0008492302 від 04.12.2009р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та не погоджується з висновками податкового органу про завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за червень 2008 року на загальну суму 44766 грн. та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 91229 грн., та вказує на те, що податковий кредит сформований позивачем правомірно та із дотриманням вимог пунктів 7.2, 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - платником ПДВ та отриманих у наступних, за вчиненням господарської операції, звітних періодах, в межах строків, визначених у ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та в заперечення заперечив, мотивуючи тим, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». У звязку з виявленими порушеннями, податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 04.12.2009р. №0005952302/0, від 04.12.2009р. №0008492302, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість, які відповідач вважає правомірними та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено невиїзну планову документальну перевірку результатів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янський нафтопродукт»(код ЄДРПОУ 32920917) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ«Юкон»(код 30789342), з ЗАТ «Вінница-млин»(код 30804187), з «Південно-Західна залізниця»(код 04713033) за періоди червень-липень місяці 2008 року та складено акт перевірки від 31.08.2009р. № 1568/23-02/32920917

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закону N 168/97-ВР), що полягало у неправомірному, на думку ДПІ, формуванню ТОВ «Словянський нафтопродукт»податкового кредиту, а саме: у складі Розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів до звітної податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Словянський нафтопродукт»за червень 2008 року відображені податкові накладні, виписані постачальником у травні 2006 року, у складі Розшифровки податкового кредиту в розрізі контрагентів до звітної податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року відображені податкові накладні, виписані постачальниками в січні 2007 року. Тобто за податковими накладними, які виписані контрагентами в іншому періоді, ніж період здійснення господарської операції з придбання товару (послуг) .

Вказане порушення за висновком податкового органу призвело до завищення податкового кредит з ПДВ за червень 2008 року на суму 44766,00 грн., за липень 2008 року на суму 46695,00 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення за червень 2008 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту липня 2008 року на суму 44766,00 грн. та заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість за липень 2008 року на загальну суму 91229 грн.

Позиція податкового органу зводиться до того, що суми ПДВ могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту у періоді здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг); законом не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, на думку податкового органу, якщо на дату виникнення права на податковий кредит ТОВ «Словянський нафтопродукт»таким правом не скористався; до податкової декларації з ПДВ за вказані періоди заяви зі скаргою на постачальників не подав (з метою включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, як це передбачено Законом), слід вважати, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009 №0005952302/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 91 229 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18 246 грн.,

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем було подано первинну скаргу (вхідний № 277 від 28.09.2009). Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 8464/10/25-026 від 26.11.2009 скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009р. №0005952302/0 - без змін та збільшено визначену у ньому суму штрафних (фінансових) санкцій на 27 369 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2009р. № 0008492302/0.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень є предметом даного спору.

Суд не погоджується з такими доводами податкового органу, вважає оспорювані податкові повідомлення рішення неправомірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали перевірки, позивач включив до податкових звітних (перевіряємих) періодів податкові накладні, отримані від своїх контрагентів із запізненням, а саме:

- в податкову декларацію з ПДВ за червень 2008 року 44 766,67 грн. згідно податкової накладної за травень 2006 року, отриманої від ЗАТ «Вінниця млин»;

Так, між ЗАТ «Вінниця-млин»та ТОВ «Словянський нафтопродукт»укладений договір №22/01-08 від 22.01.2008 року на поставку продукції борошномельного виробництва.

15.05.2008 року відповідно до умов договору поставки та Специфікації №1 сторони домовилися про поставку продукції на загальну вартість 1680000 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач здійснив попередню оплату партії поставленої продукції та отримав від ЗАТ «Вінниця-млин»податкову накладну №526 від 21.05.2008 року.

Але включити вказану податкову накладну у податкову декларацію за травень місяць 2008 року позивач не мав можливості, оскільки згідно Реєстру отриманих та виданих податкових накладних №6 (за період з 01.06.2008 року по 31.06.2008року) податкова накладна №526 була отримана ним тільки 02.06.2008р. (п. 12 Реєстру).

Крім того, 02.06.2008р. податкова накладна №526 від 21.05.2008р. постачальником ЗАТ «Вінниця-млин»була скоригована та після коригування, на підставі фактично отриманої за поставкою продукції видана нова накладна №427 від 05.06.2008р. Згідно цієї податкової накладної №427 сума ПДВ склала 46116,67 грн. (п. 25 та п. 33 Реєстру).

Так, за вимогами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Між тим, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, за змістом наведених норм, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку.

Щодо доводів відповідача про неподання позивачем скарги ДПІ про несвоєчасне ненадання контрагентами позивача податкових накладних, то такі доводи також не можуть бути підставою для висновку про заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до абз.2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обовязком платника податку.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, контрагент позивача - ЗАТ «Вінниця-млин»не відмовляло позивачеві у наданні податкової накладної.

Той факт, що позивач не скористався правом на подання заяви зі скаргою, на думку суду, не може бути правовою підставою для висновку про відмову від формування податкового кредиту із використанням зазначених сум ПДВ.

Відповідно до 7.4.1. Закону N 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи той факт, що позивач включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у звязку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі правочинів з особами, зареєстрованими платниками ПДВ, в період 1095 днів, що не заперечується відповідачем, у суду відсутні підстави для висновку про завищення податкового кредит з ПДВ за червень 2008 року на суму 44766,00 грн., за липень 2008 року на суму 46695,00 грн., а отже, визначення податкового зобовязання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначеного в оспорюваних податкових повідомлень-рішень суд вважає неправомірним.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянський нафтопродукт»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення рішення №0005952302/0 від 14.09.2009р., №0008492302 від 04.12.2009р. Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

3.Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянський нафтопродукт»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович