Рішення № 125525406, 20.02.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" лютого 2025 р. Cправа № 902/1288/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представниці позивача - Кучерявої І.П.,

у відсутності представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" (вул. Молодіжна, буд. 16, селище Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23211)

про стягнення 986685,1 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" про стягнення 986685,1 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №29 від 13.04.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого цементобетону дорожнього, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" 986685,1 грн, з яких: 424170 грн - основного боргу; 43760,2 грн - інфляційних втрат; 203634,95 грн - відсотків річних; 230285,95 грн - пені та 84834 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 09.12.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1288/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.01.2025 о 10:00 год.

Під час підготовчого провадження учасникам справи забезпечено можливість на реалізацію прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зокрема на подання заяв по суті спору, однак учасники справи таким правом не скористалися.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 23.01.2025 об 11:30 год., про що 09.01.2025 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

За результатами слухання справи 23.01.2025, внаслідок задоволення заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №01-34/644/25 від 22.01.2025), розгляд справи по суті відкладено на 06.02.2025 о 12:00 год., про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

Однак, 06.02.2025 судове засідання у справі № 902/1288/24 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Так, ухвалою суду від 10.02.2025 призначено судове засідання для розгляду справи № 902/1288/24 по суті на 20.02.2025 об 11:00 год.

19.02.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

На визначений час у судове засідання 20.02.2025 з`явилася представниця позивача, повідомлений належним чином відповідач (шляхом доставки ухвали від 10.02.2025 до Електронного кабінету ЄСІТС) правом участі у судовому засіданні не скористався.

Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Поряд з цим до судового засідання 20.02.2025 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача, за змістом якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ШБУ-58" визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 424 170,00 грн. Водночас відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 43 760,20 грн інфляційних втрат, 203 634,95 грн - відсотків річних, 230 285,95 грн - пені та 84 834,00 грн - штрафу. У випадку прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШБУ-58" просить зменшити розмір штрафних санкцій до 1 грн.

Розглянувши заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 01-34/1753/25 від 19.02.2025) суд, з урахуванням позиції представниці позивача, дійшов висновку про відхилення такої заяви як необґрунтованої, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

13.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" укладено Договір поставки №29 (Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, постачати і передавати у власність Покупцю: цементобетон дорожній Bbtb4.4-Ptb60;B35 (C35/35);F200;W6, не більше 4% водопоглинання у кількості 2400 м3 (далі - Товар), що належить йому на праві приватної власності, не знаходиться під забороною, відчуженням, арештом, не являється предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед фізичними і юридичними особами, державними і фіскальними органами, а також не являється предметом іншого обмеження, передбаченого Законодавством України, а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його у порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно із п. 1.2. Договору кількість кожної партії Товару вказується у замовленнях (заявках, відправлених на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1) Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, визначається в супроводжуючих документах (товарно-транспортних накладних) та у видаткових накладних, які видаються на одну або кілька партій Товару (при умові поставки в одному календарному місяці), підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід`ємною частиною даного договору.

Сторони домовились, що товарно-транспортна накладна та видаткова накладна, що підписані уповноваженими особами сторін, підтверджують факт передачі товару Постачальником Покупцю.

Загальна вартість договору складає - 6 480 000,00 грн. (шість мільйонів чотириста вісімдесят тисяч грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ - 1 080 000,00 грн. (п. 1.4. Договору).

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставку по даному договору Товару проводиться Покупцем відповідно до графіку:

І етап - до 21 квітня 2023 року - 400 000,00 грн. (чотириста тисяч грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 100 000,00 грн.

ІІ етап - до 28 квітня 2023 року - 2 000 000,00 грн. (два мільйони грн. 00 коп.), у т.ч. ПДВ 333 333,33 грн.

ІІІ етап - після висновків незалежної лабораторії, але не пізніше 35 діб після поставки партії товару - 4 080 000,00 грн. (чотири мільйони вісімдесят тисяч грн. 00 коп.), у т. ч. ПДВ 680 000,00 грн.

Датою оплати вважається дата отримання коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 2.3. Договору).

Згідно із п. 6.3. Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20% суми заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, Сторони погоджують, що нарахування неустойки, передбачених п. 6.3. Договору, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання. За домовленістю сторін, строк позовної давності по даних правовідносинах (включаючи стягнення неустойки) складає 5 років. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання більш ніж 3 (три) місяці, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми (п. 6.8. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. Якщо ні одна із сторін не повідомила про бажання розірвати Договір за 1 місяць до дати закінчення строку дії договору, дія Договору продовжується на кожен наступний календарний рік (п. 8.1. Договору).

На виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" здійснило поставку Товару на загальну суму 424 170,00 грн, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" прийняло такий Товар, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладної №471 від 14.04.2023 отримано бетон В35 П4 в кількості 12 куб. м. на суму 32 400 грн;

- згідно видаткової накладної №474 від 17.04.2023 отримано бетон В35 П4 в кількості 71 куб. м. на суму 191 700 грн;

- згідно видаткової накладної №499 від 21.04.2023 отримано бетон В35 П4 в кількості 74.1 куб. м. на загальну суму 200 070 грн.

Несплата відповідачем вартості отриманого Товару за вищевказаними видатковими накладними слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" 424170 грн - основного боргу, а також 43760,2 грн - інфляційних втрат; 203634,95 грн - відсотків річних; 230285,95 грн - пені та 84834 грн - штрафу, нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Поряд з цим слід зазначити, що позивач звертався до відповідача із претензією у досудовому порядку (вих. №198 від 11.04.2024) про сплату заборгованості, однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" на таку претензію матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №29 від 13.04.2023.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджено належними первинними документами - обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними на загальну суму 424 170 грн.

За змістом п. 2.2. Договору сторони погодили оплату Покупцем вартості Товару в сумі 400 000 грн до 21.04.2023, наступна оплата мала здійснюватися до 28.04.2023.

Доказів погашення заборгованості в сумі 424 170 грн на дату прийняття рішення матеріали справи не містять. Відтак має місце поетапне прострочення грошового зобов`язання, з 22.04.2023 на суму 400 000 грн, а з 29.04.2023 на суму 24 170 грн.

Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

В свою чергу, відповідач наявність основного боргу визнав у повному обсязі в сумі 424 170,00 грн за змістом поданої заяви вх. №01-34/1766/25 від 20.02.2025.

При визнанні відповідачем позову в частині стягнення основного боргу, суд враховує такі приписи процесуального законодавства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник в повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено у поданій заяві за підписом керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" Мазура Геннадія Вікторовича, право якого на вчинення відповідної процесуальної дії не обмежено в силу посадового становища, що підтверджується відомостями з ЄДРЮОФОПГФ, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 424 170,00 грн основного боргу у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58" 43760,2 грн - інфляційних втрат; 203634,95 грн - відсотків річних; 230285,95 грн - пені та 84834 грн - штрафу внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар у передбачені п. 2.2. Договору строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 6.3. Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, та штраф у розмірі 20% суми заборгованості.

В силу п. 6.8. Договору відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, Сторони погодили, що нарахування неустойки, передбачених п. 6.3. Договору, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання. За домовленістю сторін, строк позовної давності по даних правовідносинах (включаючи стягнення неустойки) складає 5 років. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання більш ніж 3 (три) місяці, Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з 22.04.2023 до 26.11.2024 на суму основного боргу 400 000 грн та за період прострочення з 29.04.2023 до 26.11.2024 на суму основного боргу 24 170 грн, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат перебуває в межах розрахунку суду.

Відтак позов в частині стягнення з відповідача 43 760,2 грн - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Поряд з цим обґрунтованість нарахування пені підтверджується в сумі 230 054,19 грн, а 30 % річних в сумі 203 495,88 грн.

Позаяк позивачем заявлено відповідні складові заборгованості у більших сумах (230 285,95 грн - пені, 203 634,95 грн - 30% річних), тому у стягненні з відповідача 231,76 грн - пені та 139,07 грн - 30% річних слід відмовити як заявлених безпідставно.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованої суми штрафу відповідно до п. 6.3. Договору помилок не виявлено (424 170 грн х 20% = 84 834 грн).

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу та 30 % річних.

Поряд з цим суд враховує:

- пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та інфляційних втрат;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- очевидну неспівмірність у сукупності заявлених до стягнення сум пені і процентів річних, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені, штрафу та 30 % річних на 60 %, що забезпечує баланс інтересів обох сторін. Водночас суд зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій до 1 грн, як просить відповідач, є безпідставним та таким, що нівелює зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

Отже, із заявлених позивачем 203634,95 грн - відсотків річних; 230285,95 грн - пені та 84834 грн - штрафу стягненню з відповідача підлягають 81 398,36 грн - відсотків річних; 92 021,68 грн - пені та 33 933,6 грн - штрафу.

Тому, загалом у стягненні 122 236,59 грн - відсотків річних; 138 264,27 грн - пені та 50 900,4 грн - штрафу слід відмовити.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів безпідставності стягнення 231,76 грн - пені та 139,07 грн - 30% річних, а також зменшення розміру 30 % річних, пені та штрафу на 60% з ініціативи суду.

З огляду на те, що відповідач частково визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розподіл витрат на сплату судового збору за правилами ст. 129, ч. 1 ст. 130 ГПК України.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

В даному випадку відповідачем визнаний позов на суму 424 170 грн до початку розгляду справи по суті, тому позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50 % сплаченого судового збору пропорційно частині визнаних позовних вимог, а саме в сумі 3 181,28 грн на підставі ухвали суду, в решті витрати на сплату судового збору в сумі 11 613,44 грн покладаються на відповідача та такі витрати в сумі 5,56 грн (у частині безпідставного нарахування пені та 30% річних) залишаються за позивачем.

В частині зменшення розміру пені та 30% річних витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління - 58" (вул. Молодіжна, буд. 16, селище Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23211, код ЄДРПОУ 39348815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 39405951) 424 170 грн - основного боргу; 43 760,2 грн - інфляційних втрат; 81 398,36 грн - відсотків річних; 92 021,68 грн - пені; 33 933,6 грн - штрафу та 11 613,44 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 122 236,59 грн - відсотків річних; 138 264,27 грн - пені та 50 900,4 грн - штрафу відмовити.

4. Витрати на сплату судового збору в розмірі 5,56 грн залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 03 березня 2025 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.