Рішення № 125525401, 26.02.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Cправа № 902/300/22(128/1120/24)

Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ, 02090, код ЄДРПОУ 42986956)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 61 654,99 грн

в межах справи № 902/300/22

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/300/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 18.10.2022 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Дейнеку М.І..

В подальшому, ухвалою від 13.02.2023 року, зокрема, задоволено клопотання арбітражного керуючого Дейнеки М.І. про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі № 902/300/22. Затверджено план реструктуризації боргів у справі №902/300/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , що був погоджений Боржником 10.02.2023 року та схвалений кредитором - АТ "Альфа Банк" 10.02.2023 року згідно протоколу № 1 від 10.02.2023 року, на умовах визначених у ньому. Припинено повноваження арбітражного керуючого Дейнеки М.І. як керуючого реструктуризацією боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у справі № 902/300/22.

30.12.2024 року до Господарського суду Вінницької області від Вінницького районного суду Вінницької області надійшла за підсудністю справа № 128/1120/24 за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Так, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 10.12.2024 року, серед іншого, ухвалено цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передати за підсудністю на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2024 року, справу № 128/1120/24, розподілено судді Тісецькому С.С., з призначенням єдиного унікального номеру судової справи - № 902/300/22(128/1120/24).

Ухвалою суду від 01.01.2025 року призначено справу № 902/300/22(128/1120/24) за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в межах справи № 902/300/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 - до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2025 року. Роз`яснено Позивачу про можливість подати до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ та ст. 12 ГПК України.

На визначену дату - 26.02.2025 року в судове засідання представники сторін не з`явилися.

При цьому, судом встановлено, що будь-яких заяв, клопотань по цій справі від Позивача та Відповідача до суду не надходило.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом ч. 4 ст. 252 ГПК України, перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Водночас, суд зважає на те, що ухвала суду від 01.01.2025 року по справі №902/300/22(128/1120/24) була надіслана сторонам до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" - FincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Поряд з цим, згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронних кабінетів ЄСІТС - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС", представника Позивача Тараненка А.І. та Відповідача - ОСОБА_1 - 01.01.2025 року.

Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що відповідна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та сторони належним чином повідомлені про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представників сторін та за наявними матеріалами справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.

За змістом позову, позовні вимоги мотивовано тим, що 15.11.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та Відповідач уклали кредитний договір № 578857636 у формі електронного документа з використанню електронного підпису (Додаток № 3).

Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 4) й Паспортом споживчого кредиту (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 5).

Пунктом 3.2. Правил до Кредитного договору передбачено, що Позичальник у Заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація Платіжної картки Позичальника згідно з стандартами відповідних платіжних систем. Рішення про надання чи відмову у наданні кредиту приймається Товариством на підставі обробки персональних даних Позичальника, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Позичальником, чи отриманої Товариством з інших джерел (п.п. 3.4., 3.6. Правил).

Таким чином, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.

В свою чергу, Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора НОМЕР_3. Зокрема, 15.11.2021 о 20:14:48 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку "Так", що є підтвердженням підписання договору (Додаток № 6).

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Разом з цим, одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу вказану Відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.

З наданого Позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим (Додатки № 7 та № 8).

Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Водночас, відповідно до п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Згідно до п. 1.9.1. кредитного договору № 578857636 від 15.11.2021 на період строку, визначеного п. 1.7 (30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником) процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 408,80 (чотириста вісім цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 1,12 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 1.12.2. кредитного договору, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1 087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Крім цього, відповідно до п. 1.9.3. договору, якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому Договором, Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду.

15.11.2021 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало грошові кошти в сумі 20 500,00 грн на його банківську карту № 5168 хххх хххх 0627, що на переконання Позивача є доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (Додаток № 9).

Крім цього, 28.11.2018 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (Додаток № 13).

28.11.2019 ТОВ "Манівео" та ТОВ "Таліон Плюс" уклали Додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (Додаток № 14). При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року / Додаток № 15). В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали Додаткову угоду № 27, якою продовжили строк дії договору до 31 грудня 2022 року (Додаток № 16). При цьому і умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

Водночас, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. договору, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 173 від 15.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод нього), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 56 706,71 грн (Додаток № 17).

Підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс", Первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту Відповідачу та були долучені Позивачем до позовної заяви.

Таким чином, відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ "Таліон Плюс" відбулося відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток № 18).

Також, 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (Додаток № 19).

В подальшому ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 (Додаток № 20) та № 3 від 30.12.2022 (Додаток № 21), якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п. 4.1.).

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61 654,99 грн (Додаток №22).

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу, Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 на момент його відступлення, наведено у додатку до позовної заяви (Додаток № 23).

В подальшому, 04.08.2023 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (Клієнт) та Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (Фактор) уклали договір факторингу №04/08/23-01 відповідно до умов якого Позивачу було відступлено право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором (Додаток № 24).

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову (Додаток № 25).

Відповідно до п. 1.2. договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №04/08/23-01 від 04.08.2023, від ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 61 654,99 грн (Додаток № 26).

Водночас, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Отже, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 61 654,99 грн.

Так, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021, становить - 61 654,99 грн, яка складається наступного : 20 472,80 грн - заборгованість по кредиту; 41 182,19 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та яка підтверджується випискою з особового рахунку (Додаток № 12).

Також, Позивач належним чином повідомив Боржника про заборгованість за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021, а саме 01.03.2024 відправив лист-повідомлення, в якому зазначив про намір стягнення заборгованості в судовому порядку. Проте, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором (Додатки № 27, № 28).

На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Ейс" заборгованість за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року у розмірі 61 654,99 грн.

Разом з цим, з матеріалів цієї справи вбачається, що Відповідачем не подався до суду відзив на позовну по справі № 902/300/22(128/1120/24).

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року у справі № 910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).

Як вбачається із матеріалів справи № 902/300/22, Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у вказаній справі про неплатоспроможність Відповідача - ОСОБА_1 .

Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 15.11.2021 р. ОСОБА_1 звернулася в електронному вигляді до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" із Заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказані такі відомості : ОСОБА_1 ; договір № 578857636; дата укладення договору - 15.11.2021; сума кредиту - 20 500; строк кредиту - 30; електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_4; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання : АДРЕСА_1 ; номер карти - НОМЕР_2 .

Принагідно, суд звертає увагу на наявні у справі Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "Смарт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога", якими визначені такі терміни і умови :

Ці Правила є пропозицією укласти Електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист персональних даних", Закону України "Про споживче кредитування", Закону України "Про електронний документа та електронний документообіг", Положення про визначення умов провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійних умов), затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2021 №27 та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг (п. 1.2.).

Ці Правила розміщені Кредитодавцем на Сайті Кредитодавця, а також є доступними для ознайомлення в Інформаційно-телекомунікаційній системі при подачі Заявки (п. 1.3.).

Акцепт - прийняття Клієнтом пропозиції (Оферти) Кредитодавця укласти Електронний договір у розумінні Закону України "Про електронну комерцію" (пп. 2.1.1.).

Електронний договір або Договір - домовленість між Кредитодавцем та Клієнтом, де визначені істотні умови, права та обов`язки Сторін щодо отримання та повернення Кредиту, згенерована Інформаційно-телекомунікаційною системою Кредитодавця, оформлена та підписана Сторонами в електронній формі в порядку відповідно до розділу 3 цих Правил (пп. 2.1.6.).

Заявка-анкета встановленої Кредитодавцем форми, що інтегрована в Інформаційно-телекомунікаційну систему Кредитодавця, яка заповнюється Клієнтом на Сайті Кредитодавця або через мобільний додаток Кредитодавця або через програмне забезпечення партнерів Кредитодавця, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Кредитодавця по захищеним каналам зв`язку. Заявка заповнюються з метою вчинення електронного правочину, ідентифікації в Інформаційно-телекомунікацій системі Кредитодавця, у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" та містить всі необхідні дані для прийняття Кредитодавцем рішення щодо видачі чи відмови у видачі Кредиту (пп. 2.1.10.).

Клієнт - фізична особа, яка з метою укладення Електронного договору з Кредитодавцем, шляхом вчинення дій, передбачених цими Правилами, акцептує пропозицію його укласти та підписує Електронний договір у порядку, визначеному Законом України "Про електронну комерцію" та в цих Правилах (пп. 2.1.13.).

Кредитодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, літера Б, поверх перший, код ЄДРПОУ: 38569246) (пп. 2.1.17.).

Оферта - пропозиція Кредитодавця укласти Електронний договір, надіслана Клієнту в розумінні Закону України "Про електронну комерцію" (пп. 2.1.21.).

З метою отримання Кредиту Клієнт, ознайомившись з Правилами, заповнює Заявку вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові. При подачі Заявки Клієнт вказує суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення Електронного договору (перший Транш). Максимально доступна сума Кредиту, яка доступна Позичальнику і яку Клієнт може отримати другим та наступними Траншами, вказується в Електронному договорі, як сума Кредитного ліміту (п. 3.1).

Рішення про надання чи відмову у наданні Кредиту приймається Кредитодавцем на підставі обробки персональних даних Клієнта, зазначених в Заявці, та будь-якої додаткової інформації, наданої Клієнтом, чи отриманої Кредитодавцем з інших джерел (п. 3.7.).

У випадку схвалення: Заявки на отримання Кредиту, Інформаційно-телекомунікаційна система Кредитодавця генерує індивідуальну частину Електронного договору, що є Офертою та містить усі істотні умови, про що інформує Клієнта в Особистому кабінеті, а також шляхом надсилання відповідного повідомлення на номер телефону Клієнта та/або електронним листом на електронну пошту, вказану в Заявці (п. 3.15.).

Кожен з Клієнтів ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надає згоду шляхом направлення повідомлення Кредитодавцю, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме: шляхом введення у спеціальною полі під акцептом, який містить усі істотні умови Електронного договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" та натиснення іконки "відправити/підписати". Вказана іконка може стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор генерується Кредитодавцем в Інформаційно-телекомунікаційній системі та надсилається Клієнтам в СМС повідомленні (п. 3.16.).

Після підпису Електронного повідомлення Клієнтом, зазначене повідомлення надходить в Інформаційно-телекомунікаційну систему Кредитодавця та свідчить/повідомляє Кредитодавця про те, що Клієнт надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Кредитодавця щодо укладання Електронного договору з Клієнтом. Після зазначених дій Електронний договір між Кредитодавцем та Клієнтом вважається укладеним і Кредитодавець здійснює дії, передбачені умовами укладеного Електронного договору щодо надання Кредиту (п. 3.17.).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

В силу ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Згідно ч. ч. 1, 3, 6, 7, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" (тут і далі - в редакції на момент оформлення Відповідачем Заявки від 15.11.2021), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" акцептував (прийняв) оферту ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у справі довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога", в якій вказана, зокрема, така інформація : Позичальник - ОСОБА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; ідент. код НОМЕР_1 ; договір № 578857636 від 15.11.2021 20:14:48; сума кредиту - 20 500 грн 00 коп.; строк кредитування - 30 (тридцять); процентна ставка - 0,11 % в день; електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_4; заявка на кредит подана : 15.11.2021 року о 20:11; договір відправлено позичальнику : "15" листопада 2021 року; акцепт оферти позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором): НОМЕР_3; ідентифікатор відправлено позичальнику - 15.11.2021 20:12:59; ідентифікатор введено позичальником / відправлено Товариству - 15.11.2021 20:14:48; перерахування грошових коштів позичальнику - 15.11.2021 20:14:59.

При цьому, в матеріалах справи наявна копія договору кредитної лінії № 578857636 від 15.11.2021 року, який укладено між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), яким передбачені, зокрема, такі умови :

За цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20 500 грн 00 коп. (двадцять тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "CMAРТ" Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" (далі - Правила) (п. 1.1.).

Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 20 500 грн 00 коп. (двадцять птс п`ятсот грн нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 15.12.2021 р. (п. 1.3.).

Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 15.12.2021 р.. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором (п. 1.7.).

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку (п. 1.9.) :

- виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 408,80 (чотириста вісім цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 1,12 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним (пп. 1.9.1);

- за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 407,50 (чотириста сім цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,12 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті (пп. 1.9.2.);

- Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим Договором щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду, є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору (пп. 1.9.3.).

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua (п. 5.1.).

Строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання (п. 5.2.).

Разом з цим, судом встановлено, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Кредитодавець) перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 500,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 15.11.2021 року із призначенням платежу: переказ коштів згідно договору № 578857636 від 15.11.2021 р..

Також, переказ коштів 15.11.2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" в сумі 20 500,00 грн, підтверджується листом АТ "Таскомбанк" № 11851/47.1. від 15.05.2024 року (копія наявна у справі).

Отже, зважаючи на наведені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 578857636 від 15.11.2021 року, згідно умов якого Кредитодавцем надані кредитні кошти Позичальнику в сумі 20 500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Водночас, судом встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (п. 8.2. договору).

Пунктом 2.1. вказаного договору факторингу обумовлено, що згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що строк дії згаданого вище договору факторингу неодноразово продовжувався сторонами.

Так, 31.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) укладено Додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (копія наявна у справі) Сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

Поряд з цим, із наявного у справі Реєстру прав вимоги № 173 від 16.02.2022 року вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" (Клієнт) та ТОВ "Таліон Плюс" (Фактор) на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року підписали цей Реєстр, в якому наявні відомості про Боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року (сума боргу 56 706,71 грн).

Крім цього, судом встановлено, що 05.08.2020 між ТОВ "Таліон Плюс" (Клієнт) та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (Фактор) укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року (п. 8.2. договору).

Пунктом 2.1. даного договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Водночас, згідно п. 1 Додаткової угоди № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року (копія наявна у справі), Сторони домовились продовжити строк дії договору до 30.12.2024 року включно.

Також, згідно Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року (копія наявна у справі), ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" (Фактор) та ТОВ "Таліон Плюс" (Клієнт) на виконання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року підписали цей Реєстр, в якому наявні відомості про Боржника - ОСОБА_1 за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року (сума боргу 61 654,99 грн).

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що 04.08.2023 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (Фактор) укладено договір факторингу № 04/08/23-01.

Пунктом 1.1. цього договору визначено, що за цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2. договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Судом встановлено, що 04.08.2023 року ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" обопільно підписано і скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 року (копія наявна у справі).

Поряд з цим, згідно Реєстру Боржників від 04.08.2023 року (копія наявна у справі), ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (Фактор) та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (Клієнт) домовились, що Клієнт відступає Факторові Право Вимоги заборгованостей до боржників - Позичальників на умовах передбачених договором факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 року згідно з наступним Реєстром боржників, зокрема, ОСОБА_1 за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року (сума боргу 61 654,99 грн).

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частина 1 ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Разом з тим, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно п. 64 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", фінансова послуга - операція або декілька операцій, пов`язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", видами фінансових послуг є факторинг.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року у справі № 761/44364/18, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у статті 1077 ЦК України визначений як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

Однією із відмінних ознак факторингу від інших правочинів, які передбачають відступлення право вимоги, є передача грошових коштів у розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги, клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов`язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

Договір факторингу та купівлі-продажу права грошової вимоги мають відмінності і у строках дії таких договорів. Договір купівлі-продажу права грошової вимоги припиняє свою дію після того, як первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до боржника, а новий кредитор оплатив її вартість. Договір факторингу діє і після того як фактор оплатив клієнту вартість грошової вимоги, а клієнт передав фактору право грошової вимоги до третіх осіб, до моменту коли боржник (або клієнт, в разі якщо це передбачено договором факторингу) виплатить факторові кошти за первісним договором.

Між договором про відступлення права вимоги та договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) є лише одна спільна риса - вони базуються на заміні кредитора у зобов`язанні (відступленні права вимоги).

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Отже, суд, надавши оцінку описаним вище договорам факторингу та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що право вимоги заборгованості до Відповідача - ОСОБА_1 за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року, перейшли у ланцюгу договорів факторингу до Позивача - ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" на підставі зазначеного вище договору факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 року та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 04/08/23-01 від 04.08.2023 року.

Принагідно, суд звертає увагу на те, що Позивач повідомив Відповідача листом №25770498678/ВМ від 28.02.2024 року про укладення згаданих вище договорів факторингу та просив погасити заборгованість у сумі 61 654,99 грн, з яких : 20 472,80 грн - прострочене тіло кредиту, 41 182,19 грн - заборгованість за простроченими відсотками за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року.

Тотожні суми заборгованості по тілу кредиту та простроченими відсотками вказані також у розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" та Виписці Позивача з особового рахунка за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року (копії наявні у справі).

Принагідно, суд зважає на те, що згідно вказаного розрахунку, зазначена вище загальна сума боргу в розмірі 61 654,99 грн нарахована станом на 13.04.2022 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/300/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за ухвалою суду від 18.10.2022 року.

Отже, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача заборгованість за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року у розмірі 61 654,99 грн підтверджується наявними у справі доказами та не спростована Відповідачем, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що станом момент розгляду цієї справи, доказів щодо погашення Відповідачем заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" в загальній сумі 61654,99 грн не надано.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 147,20 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 902/300/22(128/1120/24), в межах справи № 902/300/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" (Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ, 02090; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 578857636 від 15.11.2021 року у розмірі 61 654,99 грн та 2 147,20 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" - FincomEICE@gmail.com; представнику ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" Тараненку А.І. - ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 03 березня 2025 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.: 1 - до справи.