Ухвала суду № 125525399, 25.02.2025, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"25" лютого 2025 р. Cправа № 902/342/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/5/25 від 11.02.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі

за позовом: керівника Гайсинської окружної прокуратури (вул. Волонтерів, 15а, м. Гайсин, Вінницька область, 23700) в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради (вул. Незалежності, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, 23800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036)

до: Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2" (вул. Агрономічна, 25, смт Теплик, Гайсинський район, Вінницька область, 23800)

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 63 564,70 грн

за участю секретаря судового засідання Розгон Н.В.,

представників сторін:

прокурора Суходоля М.В. за посвідченням;

позивача не з`явився;

відповідача 1 (заявника) не з`явився

відповідача 2 не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Господарського суду Вінницької області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 902/342/24 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" та Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2" про визнання недійсними додаткових угод №№ 1-6 до договору № 01/21-01КП від 02.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в розмірі 63 654,70 грн.

12.12.2024 судом ухвалено рішення по справі, яким позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди №№ 1-6 до договору № 01/21-01КП від 02.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" на користь Теплицької селищної ради безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 63 654,70 грн. Крім того, ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" та Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2" на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви.

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Супровідним листом № 902/342/24/30/25 від 09.01.2025 матеріали справи №902/342/24 надіслані на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

11.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/15/25 від 11.02.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі № 902/342/24.

13.02.2025 матеріали справи надійшли на адресу Господарського суду Вінницької області.

Суд, ухвалою від 13.02.2025 призначив судове засідання з розгляду заяви № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/5/25 від 11.02.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 на 25.02.2025.

На визначену судом дату з`явився прокурор у справі. Інші учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання заяви останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 13.02.2025, яка відповідно до сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа була доставлена до електронних скриньок сторін - 13.02.2025.

Відповідно до ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Процесуальним законом визначено граничний двадцятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, а тому, суд вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутності інших учасників справи.

Дослідивши клопотання № б/н від 24.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1898/24 від 24.02.2025) представниці ТОВ "Вінницягаз збут" - Бобко Т.Є., суд дійшов висновку про його відхилення як необґрунтоване, позаяк надання переваги учасником справи участі в іншому судовому провадженні не може вважатися поважною причиною для відкладення розгляду заяви. Разом з тим заявник жодним чином не пов`язує необхідність відкладення розгляду заяви № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/5/25 від 11.02.2025) із необхідністю вчинення процесуальних дій, що потребують особистої явки, при цьому явка учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Суд зауважує, що ТОВ "Вінницягаз збут" не позбавлено права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представнику, а нез`явлення в судове засідання представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи у такому засіданні.

Суд звертає увагу, що відкладення судового засідання є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка представника учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні заяву № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/5/25 від 11.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі № 902/342/24, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997.

В ч. 1 ст. 331 ГПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставами для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності як застосування самого механізму розстрочення виконання рішення суду, так і строків розстрочення його виконання, в цілому. Наявність підстав для розстрочення має бути доведена боржником. Оцінюючи доводи заяви про розстрочення виконання судового рішення судом повинно враховуватись, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилення від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, а й його намір, що свідчить про бажання виконати рішення.

Аналіз вищенаведеного свідчить, що розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець, у будь-якому випадку, пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, які повинні досліджуватися та оцінюватися не тільки з урахуванням доводів боржника, а й з огляду на заперечення кредитора. Зокрема, необхідно врахувати наслідки невиконання рішення у встановлений строк для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Правовий аналіз статей 239 та 331 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість розстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суд повинен встановити чи не порушує це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що ТОВ "Вінницягаз збут" перебуває у складному фінансовому становищі, що ускладнює виконання рішення суду.

Товариство зазначає, що основним видом його діяльності було постачання природного газу, однак станом на 01.01.2025 існує значна дебіторська заборгованість, яка складає - 615 879,08 тис.грн. При цьому на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, заявник акцентує увагу суду на ситуації, яка виникла у зв`язку з відсутністю механізму врегулювання процедури переведення побутових споживачів на постачальника природного ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та подальшого врегулювання процедури перенесення (делегації) дебіторської заборгованості, що наявна у Товариства.

З метою виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії і відповідно до наказу Міністерства енергетики України № 198 від 08.06.2022 "Про постачання природного газу побутовим споживачам" (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства енергетики України № 216 від 28.06.2022) з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ "Вінницягаз збут" переведено на постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".

Поряд з цим вищевказана обставина (переведення побутових споживачів "заднім числом" до постачальника "останньої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України") призвела до виникнення значної переплати побутових споживачів перед ТОВ "Вінницягаз збут", які продовжували протягом 2022-2023 років, здійснювати оплати на рахунок Товариства, що призвело до масових звернень побутових споживачів про повернення коштів у зв`язку із передоплатою.

Фактично, починаючи з серпня 2022 року Товариство, не здійснює жодну господарську діяльність та не отримує жодних прибутків, виключно проводить повернення переплат побутовим споживачам та здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів перед Товариством за попередні періоди надання послуг. Наявність даної заборгованості не дозволяє Товариству здійснювати повноцінні розрахунки на ринку електричної енергії та унеможливлює виконання рішення суду по справі № 902/342/24.

Окремо, Товариство вказує про наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом № 5600-24-0185 від 29.01.2024 Рівненської торгово-промислової палати.

Інші джерела фінансування, за твердженням ТОВ "Вінницягаз збут", окрім суттєвої обставини, яка вплине на виконання рішення у справі є наявність відкритого виконавчого провадження № 74398824 з виконанням наказу господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 виданого на виконання рішення у справі №902/166/23 про стягнення з ТОВ "Вінницягаз збут" на користь ДП РТД ВАТ "Калинівська агротехсервіс" коштів у розмірі 3 460 000,00 грн, в рамках якого накладено арешт на кошти та майно Товариства, а також наявність дебіторської заборгованості, коштів на погашення якої у Товариства відсутні.

За таких обставин ТОВ "Вінницягаз збут" просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі № 902/342/24 на 10 календарних місяців.

Суд зазначає, що, дійсно, майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, водночас, при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки.

Ризики від власної господарської діяльності не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Оцінюючи майновий стан суб`єкта господарювання при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, суду належить дотримуватись забезпечення балансу інтересів сторін спору.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань та відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону, хоча при вирішенні питання про наявність підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду зазначене не може бути єдиною та безумовною підставою для задоволення такої заяви.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не підтверджена жодними актуальними фінансовими документами, які б свідчили про фінансове становище відповідача на момент розгляду заяви.

Постановою КМ України № 419 від 28.02.2000 та Національним положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом МФ України № 73 від 07.02.2013 затверджено норми порядку подання фінансової звітності.

Пунктом 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) визначено, що у балансі відображаються активи, зобов`язання та власний капітал підприємства. У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (п.8 розділу ІІ Національного положення (стандарту).

Проте, боржником належної фінансової звітності чи інших належних документів на підтвердження факту неплатоспроможності не подано.

Щодо наявності форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом №56.01/34 від 29.01.2024 Рівненської торгово-промислової палати, суд оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно із статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Приписами частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Суд враховує, що форс-мажорні обставини, які вказані в сертифікаті № 56.01/34 від 29.01.2024 Рівненської торгово-промислової палати носять загальний інформаційний характер, оскільки констатують абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Крім того суд зауважує, що в сертифікаті № 56.01/34 від 29.01.2024 визначено дату закінчення періоду дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: "тривають на 29 січня 2024".

Будь-яких інших належних доказів, які б підтверджували об`єктивні перешкоди для належного виконання зобов`язання за спірним договором ТОВ "Вінницягаз збут" суду не надано.

З урахуванням викладеного, доводи ТОВ "Вінницягаз збут" щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі № 902/342/24 відхиляються судом як необґрунтовані.

Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, внаслідок тривалого невиконання рішення суду, порушуються права стягувача у виконавчому провадженні та вимоги ст. 124 Конституції України, 3акону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Конвенції, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, що може призвести до завдання збитків державі.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору відстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви № б/н від 11.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-37/5/25 від 11.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 12.12.2024 у справі № 902/342/24.

Примірник ухвали надіслати Гайсинській окружній прокуратурі, Вінницькій обласній прокуратурі та сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2025.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи