Рішення № 125519035, 03.03.2025, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/29/25

провадження №2/578/87/25

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

03 березня 2025 року селище Краснопілля

Краснопільський районнийсуд Сумськоїобласті вскладі головуючогосудді ЗеріЮ.О.,за участюсекретаря судовогозасідання ТкаченкоГ.В.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Бізнес Позика»,місцезнаходження юридичноїособи:б-рЛесі Українки,буд.26,офіс 411,м.Київ,01133,код ЄДРПОУ41084239 вособі представникаМишевської НаталіїМиколаївни до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 53484,80 грн,

установив:

10.01.2025 позивач ТОВ «Бізнес Позика» в особі представника Мишевської Наталії Миколаївни звернулося до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №498196-КС-001 від 01.05.2024 у розмірі 53484,80 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 16 000 грн, прострочених платежів за процентами у розмірі 35790,30 грн та 1694,50 грн прострочених платежів за комісією, а також стягнути з відповідачки витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що 01.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №498196-КС-001. Відповідно до умов договору позичальниці надано строковий кредит у розмірі 16000 грн шляхом перерахування коштів на її банківську картку зі сплатою обумовлених договором відсотків за користування кредитом. Відповідачка на виконання умов договору здійснила часткове повернення кредитних коштів на загальну суму 3470 грн. Таким чином ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, у той час як ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором виконала не у повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 06.01.2025 утворилась заборгованість у розмірі 53484,80 грн, з яких 16000 грн заборгованість по тілу кредиту; 35790,30 грн заборгованість за відсотками та 1694,50 грн заборгованість за комісією.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 15.01.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; клопотання позивача про витребування доказів задоволено; постановлено витребувати від АТ КБ «Приватбанк» інформації про рух коштів по вказаному в ухвалі рахунку.

19.02.2025 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана інформація про рух коштів по рахунку відповідачки.

Представник позивача у судове засідання не прибула, у клопотанні, викладеному у позові, просила суд розглядати справу за її відсутності, просила задовольнити позов, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у судове засідання не прибула, причини неявки суд не повідомляла, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судових повісток які отримала особисто відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дачу і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 03.03.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.05.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №498196-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 16000,00 грн строком на 24 тижні з фіксованою процентною ставкою та комісією за надання кредиту.

Відповідно до пункту 2.5 договору про надання кредиту сторони обумовили нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 2400,00 грн.

Згідно з умовами пунктів 2.7 2.11 договору строк дії договору до 16.10.2024, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 47438,52 грн, загальні витрати за кредитом 31438,52 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка 19703,58 процентів, денна процентна ставка 1,16 процентів.

Порядок та умови надання кредиту узгоджений сторонами у розділі 3 договору від 01.05.2024.

ОСОБА_1 01.05.2024 прийняття (акцепт) пропозиції укласти кредитний договір та сам договір було підписано електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор UA-7822).

Факт перерахування кредитних коштів у розмірі 16 000,00 грн підтверджується банківською випискою по рахунку відповідачки, наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог судової ухвали про витребування доказів.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №498196-КС-001 ОСОБА_1 здійснено часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 3470,00 грн.

Станом на 06.01.2025 у відповідачки перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 53484,80 грн, з яких 16000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 35790,30 грн заборгованість за відсотками та 1694,50 грн заборгованість за комісією.

Несвоєчасна сплата обумовлених кредитним договором платежів порушує право позивача на отримання власних грошових коштів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно дочастин першоїі другоїстатті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного вище законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У ході розгляду справи встановлено, що спірний кредитний договір укладений в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідачка підписала шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, подавши заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого отримала на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-повідомлення, який використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Відтак суд робить висновок, що кредитний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину: без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір між його сторонами не міг бути укладений.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21, від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно дочастини першоїстатті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Статтею 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідачка згідно укладеного нею договору отримала у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернула, чим порушила взяті на себе зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов`язань, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ним та відповідачкою, факт передання відповідачці кредитних коштів.

Доказів виконання відповідачкою своїх договірних зобов`язань у повному обсязі матеріали справи не містять, своїм правом на участь у розгляді справи та подання доказів відповідачка не скористалась, заперечень щодо обґрунтованості позовних вимог до суду не подавала.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про правомірність, обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача у разі задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням позову позивачеві за рахунок відповідачки підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 124, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в особі представника Мишевської Наталії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53484,80 грн задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження юридичної особи: б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239 заборгованість за договором №498196-КС-001 від 01.05.2024 у розмірі 53484,80 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту у розмірі 16000,00 грн, прострочених платежів за процентами у розмірі 35790,30 грн та 1694,50 грн прострочених платежів за комісією; 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження юридичної особи: б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю.О. Зеря