Рішення № 125517408, 21.02.2025, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/57/25

Номер провадження 2/585/221/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого - судді Євлах О.О., за участі: секретаря - Безручко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

до

відповідача: ОСОБА_3 ,

представник відповідача: ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 ,

Орган опіки та піклування Роменської міськради: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області,

вимоги позивача: про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком ,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

2. Позовну заяву обґрунтував тим, що він перебував з відповідачкою у шлюбі, який був зареєстрований 09.06.2011 року, який рішенням суду від 05.06.2020 року розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 , за його бажанням та згодою, також згодою відповідачки ОСОБА_3 став фактично проживати й на даний час проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно, де вони з сином проживають, належить його батькові ОСОБА_5 . Вихованням, розвитком та утриманням малолітнього сина ОСОБА_7 займається сам позивач, а мати - відповідачка ОСОБА_3 після розірвання між ними шлюбу взагалі не бере участь у вихованні сина, не цікавиться успіхами, як і життям в цілому. При цьому, як йому відомо, ОСОБА_3 влітку 2024 року взагалі виїхала за межі території України через один з пунктів пропуску на українсько - польському кордоні, і в якій вона країні перебуває на даний момент, йому невідомо. Він неодноразово звертався до відповідачки з метою перереєстрації сина за адресою його місця проживання, однак, отримував відмову. Отже, на теперішній час син ОСОБА_8 знаходиться на його одноособовому утриманні і він, як батько, самостійно його виховує, утримує та піклується про стан здоров`я власної дитини. Відповідачка протягом чотирьох років не бере участі в житті сина. Визначення місця проживання дитини з батьком та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, потрібна йому для перереєстрації місця проживання малолітнього сина за адресою реєстрації свого місця проживання, доведення неналежного виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, а також для оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, що в цілому відповідає інтересам малолітнього сина, який висловив бажання проживати тільки в Україні разом з ним.

3. Відповідач заперечень проти позову не висловила. До суду від неї надійшла заява, в якій вона позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти позову не заперечувала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Від позивача та його представника до суду надійшла заява, в якій позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, розгляд справи просили проводити без їх участі.

5. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день і час розгляду справи повідомлена належним чином; від неї до суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги визнала в повному обсязі, проти позову не заперечувала; просила проводити розгляд справи без її участі.

6. Третя особа - ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутності, в якій він при вирішенні позовних вимог покладався на розсуд суду.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

7. Ухвалою суду від 07 січня 2025 року було постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання на 03 лютого 2025 року.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 лютого 2025 року справу призначено до розгляду на 21 лютого 2025 року.

8. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

9. Судом встановлено, що до суду звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8, 9).

10. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 червня 2020 року, було розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 09 червня 2011 року (а.с.10-11).

11. Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 02 вересня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ромни Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , його батьками вказані - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.12).

12. Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи від 17.10.2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13 ).

13. Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Роменської міської ради від 15.09.2024 р., ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживає його син ОСОБА_6 , 2011 р.н. (а. с. 14).

14. Нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав (а. с. 15).

15. ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 16).

16. Згідно довідки сімейного лікаря від 09.12.2024 р., ОСОБА_6 , 2011 р.н., знаходиться на «Д» обліку у лікаря - ортопеда з діагнозом: порушення постави, сколіоз грудного відділу хребта (а. с. 20).

17. Відповідно до довідки, виданої 18.10.2024 р., ОСОБА_1 , дійсно є співробітником Філії «Norwegian People's Aid» в Україні з 07 серпня 2023 року (а. с. 21, 22, 23).

18. Згідно Витягу з інформаційно - аналітичної системи ОСОБА_1 станом на 08 грудня 2024 року є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні (а. с. 25).

19. З довідки Роменського ліцею № 1 Роменської міської ради Сумської області від 27.08.2024 р., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в 8-А класі з першого класу; протягом періоду навчання в ліцеї з 01 вересня 2017 року до даного моменту батько ОСОБА_1 регулярно відвідує батьківські збори, підтримує зв`язки із класним керівником, постійно цікавиться навчанням сина; мати ОСОБА_3 вихованням сина не займалася; у ліцеї не з`явилася, навчальною діяльністю та шкільним життям ОСОБА_7 не цікавиться (а. с. 26).

20. З довідки спортивно - оздоровчого клубу «Гладіатор» ОСОБА_6 , 2011 р.н., дійсно відвідує секцію з «Панкратіону» в спортивно - оздоровчому клубі «Гладіатор» м. Ромни; протягом всього відвідування секції з вересня 2021 року по теперішній час батько ОСОБА_1 активно цікавиться та всіляко стимулює свого сина до тренувань; мати ОСОБА_3 вихованням сина не займається, жодного разу на тренування не приходила та не телефонувала тренеру, щоб дізнатися про успіхи та потреби сина (а. с. 27).

21. Актом обстеження умов проживання від 17.12.2024 р., складеного фахівцями Служби у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради на підставі заяви ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що за вищевказаною адресою проживають: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; умови проживання задовільні; для ОСОБА_7 відведено окремі місця для відпочинку та навчання; для дистанційного навчання дитина забезпечена комп`ютерною технікою; ОСОБА_7 забезпечений всім необхідним згідно віку та потреб; стосунки сім`ї доброзичливі (а. с. 28).

V. Норми права.

22. Відповідно до ч. 3ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Питання регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 155 СК України вказує, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.

При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. При цьому, у відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини,зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

Отже,Сімейним кодексом України чітко передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є стягнення аліментів за домовленістю сторін або за рішенням суду.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частина перша ст. 319 ЦПК України зобов`язує суд у рішенні про встановлення факту, що має юридичне значення, серед іншого зазначити мету встановлення факту.

Таким чином за змістом наведених норм чинного законодавства з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

VI. Оцінка суду.

23. При вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_6 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання дитини з батьком, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, згоду матері на проживання малолітньої дитини з батьком, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Вирішуючи вимогу про встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд виходить із наступного.

У поданому позовній заяві позивач зазначає, що малолітній син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і вихованні.

Інформації, що цей факт хтось оспорює чи не визнає, позивач не зазначає.

Крім того, позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання малолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з даного приводу. Надані суду письмові докази лише свідчать про проживання малолітнього сина разом з батьком, що ніким не заперечується.

Жодних доказів того, що будь-яка особа порушує, не визнає чи оспорює права позивача, як і про те, що є обґрунтовані фактами ризики їх порушення, невизнання чи оспорювання, а також документів, які б підтверджували існування складнощів в отриманні соціальних пільг та гарантій позивачем суду не надано, як і не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні зазначених ним у позові питань за відсутності судового рішення.

При цьому суд вважає, що факт самостійного виховання заявником дитини суд взяв до уваги, як підставу при вирішенні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком. Законом не передбачено додаткового чи попереднього встановлення цієї обставини судом.

Окреме проживання батьків та встановлення місця проживання дитини із позивачем, що включає в себе обов`язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері чи інших близьких осіб у вихованні та утриманні дитини.

На думку суду, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини не породжує ті юридичні наслідки, про які зазначено у позові, та від встановлення судом таких фактів не залежить виникнення, зміна особистих прав позивача як батька, про які він зазначив у позові. Зокрема, мати або батько має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає, що позовна вимога в частині встановлення факту, що позивач, як батько самостійно виховує малолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягає.

VII. Судові витрати.

24. У зв"язку з тим, що позивач у заяві до суду просив судові витрати залишити за ним, судові витрати у даній справі слід залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Роменської міськради Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання дитини батьком - задовольнити частково.

2. Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Роменський міськрайонний суд Сумської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_4, місцезнаходження: АДРЕСА_4.

Третя особа: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Роменської міськради: Служба у справах дітей виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, адреса реєстрації: м. Ромни, б-р Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 35960185.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2025 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ