Постанова № 12551582, 01.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.09.10Справа №2а-4494/10/16/0170 (19:01) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Асєєвій Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

представник позивача Деревянко О.М., довіреність б/н від 30.12.09р.;

представник відповідача - не зявився.

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000072304/0 від 19.03.10р. про зменшення Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром"заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 755 грн. за січень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, що викладені у Акті перевірки №233/23-4/05444552/27 від 17.03.10р. не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення рішення, на думку відповідача, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Позивач зазначає, що Актом попередньої перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2009 року в розмірі 1755 грн. Позивач незгодний з висновками Акту перевірки, у зв'язку з чим у декларації з ПДВ за січень 2010 року не відображено зменшення рядків 23.1, 24 та 25.1 на суму ПДВ у розмірі 1755 грн., при цьому позивач вважає, що основою виникнення спору є правильність перенесення. Позивач зазначає, що при констатації факту не відображення в податковій звітності висновку Акту попередньої перевірки відповідач, в порушення вимог п.1.7, 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не те що не обґрунтував порушення, а навіть не послалася на існування факту порушення. Позивач вважає, що Акт перевірки не є підставою для коригування визначених позивачем в своїй податковій звітності показників. Позивачем до бюджетного відшкодування визначено 332 808 грн., що не перевищує обчислену згідно з законодавством суму, в зв'язку з чим, на думку позивача, підстави для її зменшення відсутні. Крім того позивач зазначає, що зменшення залишку від'ємного значення на 1755грн. на визначену позивачем суму бюджетного відшкодування 332808грн. не впливає.

Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні (вих. №2800/10/10-0 від 31.05.10р.) зазначив, податкові накладні, отримані позивачем від контрагенту складені із порушенням положень Закону України “Про податок на додану вартість”, у звязку з чим податковий кредит повинен бути зменшеним. Відповідач зазначив, що в даному випадку абз. «д» п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №. 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) не виконується, а саме інформація, що зазначена в податкових накладних про місцезнаходження постачальника не відповідає дійсності. Надані СТОВ «Скад» (код за ЄДРПОУ 31048042) податкові накладні не відповідають вимогам ЗУ «Про ПДВ». Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 228, 215 ЦК України, правочин по придбанню товарів та послуг позивачем від СТОВ «Скад» має ознаки нікчемного. При проведені перевірки було встановлено, що відомості, які містяться в документах, отриманих від СТОВ «Скад» не відповідають даним податкового обліку вказаного субєкта. Враховуючи, що згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю, за результатами проведеної перевірки піддягають коригуванню показники, пов'язані з вирахуванням сум податкових зобов'язань по операціях, які проведені на підставі таких правочинів. Відповідач вважає, що за результатами проведеної перевірки, по вказаному постачальнику підлягає зменшенню сума податкового кредиту з ПДВ, задекларованого за грудень 2009 року у розмірі 1755,00грн., сума бюджетного відшкодування ПДВ у січні 2010 року у розмірі 1 755,00 грн.

У письмових поясненнях (№583 від 06.08.10р.) позивач зазначив, що вказані відповідачем ст.ст. 215, 228 ЦК України не підлягають застосуванню до обставин спору. Позивач також зазначає, що ним не можуть бути порушені норми абз. «д» п.п.7.2.1. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" тому, що він не складав (не заповнював) податкові накладні, про які йдеться у запереченнях. Позивач зазначає, що договір № 116 від 13.12.09р., що укладений між позивачем та СТОВ "Скад" на постачання стружки вюнообразної вид 503, укладений у відповідності з вимогами законодавства, повністю виконаний, відображення господарських операцій при його виконанні в своєму податковому обліку позивач також здійснив у повній відповідності з вимогами законодавства, в звязку із чим підстави для зменшення бюджетного відшкодування відсутні.

У судовому засіданні, що відбулося 01.09.10р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач явку представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Красноперекопське відкрите акціонерне товариство "Бром"є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АРК 15.08.1996р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою ГУ Статистики у Дніпропетровській області (а.с.14,15).

Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Кримпроведено виїзну позапланову перевірку Красноперекопського ВАТ «Бром» (надалі КВАТ «Бром») з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 332808,00грн. за січень 2010р. на рахунок в установі банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у грудні 2009р. відповідно до затвердженого плану, наведеного у додатку до акту.

За результатами виїзної позапланової перевірки складений Акт №233/23-4/05444552/27 від 17.03.10р., у висновку якого зафіксовано, що перевіркою підтверджено відображене КВАТ «Бром» у декларації за січень 2010р. бюджетне відшкодування у сумі 331053,00грн. Крім того, у висновку зазначено, що на порушення п.п.7.2.1, 7.2.4 п. 7.2; п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” КВАТ «Бром» завищено бюджетне відшкодування у декларації за січень 2010р. у сумі 1755,00грн.

Не погоджуючись із висновками вищенаведеного акту перевірки КВАТ «Бром» подано відповідачу заперечення до акту перевірки (вих.№11 від 19.03.10р.). У відповіді на заперечення до акту перевірки (вих. №1448/10/23-04) відповідачем зазначено, що за результатами перевірки встановлено укладення субєктом господарювання нікчемного правочину, також зазначено, що по результатам розгляду заперечень на адресу позивача буде спрямоване відповідне повідомлення рішення.

На підставі зазначеного акту 19.03.10р. Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072304/0 від 19.03.10р. про зменшення Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром"заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 755 грн. за січень 2010 року (а.с.9).

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок отримання бюджетного відшкодування встановлений Законом №168 та врегульований наступними нормами.

Відповідно до п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах розглядуваної норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, так і сплату сум ПДВ постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168.

Отже, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Під час розгляду справи судом зясовано, що між позивачем та СТОВ "Скад" було укладено договір № 116 від 16.12.09р., згідно якому СТОВ "Скад" постачає позивачу стружку вюнообразну вид 503, яка необхідна КВАТ «Бром» для використання в якості сировини для подальшого виробництва хімічної продукції, що є предметом статутної діяльності КВАТ «Бром».

Судом також зясовано, що КВАТ «Бром» згідно видаткової накладної № РН-0001666 від 17.12.09р. отримало товар вартістю 10531,50 грн., в т.ч. ПДВ 1755,25грн., що також відображено у відповідній податковій накладній № 1766 від 17.12.09р.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №146 від 21.12.09р. позивач повністю розрахувалося за поставлений товар, тобто сплатив 10531,50 грн., що також підтверджується банковської випиской ВАТ КБ "Південкомбанк".

Таким чином суд зауважує, що відбулося двостороннє повне виконання договору № 116 від 16.12.09р, що відповідає інтересам і держави, і суспільства.

Копії всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товару між позивачем та СТОВ "Скад" залучені як докази до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168 якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), відповідно до п.1.3 якого передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Довідка - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Судом під час судового засідання був досліджений акт перевірки №233/23-4/05444552/27 від 17.03.10р. та зясовано, що обставини порушення відображені на арк.25 в п.3.2.4 Акту перевірки, зокрема:

п.3.2.5. Відображено проведення перевірки додатку 2 до декларації, встановлення порушення п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1 755 грн.

4.1п.3.2.4. Вказується наявність зведених даних до показників Акту перевірки в додатку 5 до нього. Зі змісту додатку слідує, що в ньому висвітлені по вищевказаному додатку 2 до декларації показники, які відображені позивачем, фактичні показники, виявлені у ході перевірки, та розбіжності між ними. Зокрема, залишок від'ємного значення та частина цього залишку, сплачена постачальникам, зменшені на 1 755.

4.2п.3.2.4. Аналогічно попередній частині, тільки по додатку 3 до декларації і вже в самому Акті перевірки, висвітлені показники, які відображені Підприємством, фактичні показники, виявлені у ході перевірки, та розбіжності між ними. Відображені данні відповідають попередній частині.

4.3п.3.2.4 (арк. 26 ч.І). Вказується надання позивачем платіжних доручень на здійснення оплати постачальникам, їх аналіз з відображенням даних в додатку № 12 до Акту перевірки. Зі змісту додатку слідує, що при перевірці встановлено навіть більші показники сплати, ніж відображені позивачем в додатках 2 і 3 до декларації. Зокрема, позивач визначив 332 808 грн., а відповідач до включення в розрахунок сплати ПДВ постачальникам - 344 041,20грн. тобто на 11 233,20грн. більше.

п.3.2.4. Є повторенням ч.І за виключенням перших 4-х рядків.

Також у вищенаведеному акті перевірки на арк.25 в п.3.2.3 в ч.І вказано на відображення узагальненої інформації відносно від'ємного значення в додатку 4 до Акту перевірки. В ч.3 вказано, що з урахуванням результатів попередніх перевірок за період грудень 2010 року (довідка № 91/23-4/05444552/10 від 15.02.10) перевіркою встановлено, що позивачем включено у рядок 23.1 декларації за січень 2010 року - 332808грн. за даними перевірки - 331053грн. Різниця становить спірні 1755грн.

При цьому суд погоджується з доводами позивача про описки у вищенаведеному акті перевірки ( 1. результати зазначеної перевірки оформлені не відповідною довідкою, а актом; 2) періодом тієї перевірки був грудень не 2010 року (він ще не настав), а 2009).

Суд вважає за необхідне зазначити, що на арк.6 ч.І Акту перевірки зазначено, що Актом попередньої перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2009 року в розмірі 1 755 грн. Підприємство не згодне з висновками Акту перевірки, у зв'язку з чим у декларації з ПДВ за січень 2010 року не відображено зменшення рядків 23.1, 24 та 25.1 на суму ПДВ у розмірі 1 755 грн.

Судом зясовано, що позивачем не відображено в податковій звітності зроблений ревізором в Акті попередньої перевірки висновок про завищення податкового кредиту грудня 2009 року, а як наслідок, і від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.05, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 за № 925/11205, акт перевірки визначає службовим документом, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства. Згідно п.1.7, 2.3 Порядку перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства повинні бути викладені в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Але при констатації факту не відображення в податковій звітності висновку Акту попередньої перевірки відповідачем, в порушення вимог п.1.7, 2.3 вищенаведеного Порядку не тільки не обґрунтовано таке порушення, а навіть вищенаведений Акт не містить посилання на існування факту порушення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством Акт перевірки не віднесено до документів, що є підставою для коригування визначених Підприємством в своїй податковій звітності показників.

ВАСУ в п.13 листа № 1619/10/13-09 від 30.11.09 прямо вказує, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків.

Таким чином, єдиним доказами в податковому спорі є лише обставини, зафіксовані в Акті перевірки, та за відсутності фіксації в Акті нікчемності правочину подальше посилання на таки обставини під час судового розгляду справи в силу ст.70 п.4 КАС не є належним доказом у справі.

При цьому суд зазначає, що у випадку встановлення Податковим органом ознак нікчемного і (недійсного) правочину ст.207 ГК України передбачає єдиний допустимий спосіб захисту державних інтересів - звернення до суду з вимогою визнання його недійсним. При цьому ст.208 ГК України передбачає правові наслідки у випадку підтвердження недійсності, тоді як відповідач застосував інші, ніж передбачено наведеною статтею правові наслідки до позивача, тобто відповідач на свій власний розсуд зменшивши одній стороні правочину на суму ПДВ в господарській операції розмір бюджетного відшкодування вирішивши, що правочин недійсний, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд вважає, що відомості податкової декларації по ПДВ за січень 2010р. відповідачем не спростовані у встановленому порядку.

Посилання відповідача на те, що податкова накладна, яка отримана позивачем від СТОВ «Скад» складена у порушення вимог Закону України № 2181, а саме не містить достовірної інформації про місце розташування юридичної особи є безпідставними та необґрунтованими у звязку з наступним.

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні видаткову накладну № РН-0001666 від 17.12.09р. на підставі якої позивач отримав товар вартістю 10531,50 грн., в т.ч. ПДВ 1755,25грн., суд вбачає, що вона видана у відповідності до норм діючого законодавства. При цьому суд зазначає наступне.

В запереченнях проти позову відповідач вказує на невиконання позивачем п.п.7.2.1 "д" Закону №168, оскільки зазначена у вищенаведеній податковій накладній інформація про місцезнаходження постачальника не відповідає дійсності.

При цьому суд зазначає, що обставини, за яких відповідач дійшов висновку про невідповідність місцезнаходження, в Акті перевірки № 233/23-4/05444552/27 від 17.03.10р. не наведені.

Суд зауважує, що п.п.7.2.1 "д" Закону №168 передбачає вимоги до змісту податкової накладної, виконання яких є обов'язком особи, яка видає податкову накладну, тобто СТОВ "Скад" та позивач, як отримувач податкової накладної, не порушив вищенаведену норму тому, що не заповняв спірну накладну.

Постачальником СТОВ "Скад" в податковій накладній № 1766 від 17.12.09р. заповнення адреси не проігноровано, а зазначено Херсонська обл., м.Херсон, селище Зеленівка, вул.Б.Хмельницького буд.2-Д.

При цьому суд зазначає, що законодавець не зобов'язує отримувача податкової накладної перевіряти достовірність її змісту в частині даних постачальника, зокрема його адресу.

Ст.18 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру щодо СТОВ "Скад", з якого вбачається здійснення державної реєстрації саме за вказаною в податковій накладній адресою: Херсонська обл., м.Херсон, селище Зеленівка, вул.Б.Хмельницького буд.2-Д.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що включивши в грудні 2009 року до свого податкового кредиту податкову накладну СТОВ "Скад" № 1766 від 17.12.09р., в якій заповнений реквізит - місце розташування постачальника, позивач не допустив порушення п.п.7.2.1 "д" Закону №168.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість в розмірі 1755грн. була фактично сплачена позивачем постачальнику у грудні 2009р., зазначена сума увійшли до складу ціни придбаного товару та була перерахована на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується матеріалами справи.

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений працівниками відповідача під час проведення перевірки та не оскаржувався під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач помилково зробив висновок у акті перевірки про те, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх, відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Посилання відповідача на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює корегування між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати до бюджету податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є фактичне надходження цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає із самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з пунктом 1.3 статті 3 Закону зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Законом встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Таким чином, за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

У звязку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000072304/0 від 19.03.10р. про зменшення Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром"заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 755 грн. за січень 2010 року.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 01.09.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 06.09.10 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0000072304/0 від 19.03.10р. про зменшення Красноперекопському відкритому акціонерному товариству "Бром"заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 755 грн. за січень 2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.