Рішення № 125514563, 28.02.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

28.02.2025 Справа №469/1035/23

2/469/75/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.

за участю секретаря судового засідання Потриваєвої М.А.

учасники справи та їхні представники:

прокурор Мішустін М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, про усунення перешкод у користуванні землями державного лісового фонду шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури (далі прокурор) звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, у якій просив визнати недійсним укладений 27 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу №466 земельної ділянки площею 2.00 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195, розташованої у с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, який 27 березня 2015 року зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 9206356, та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 повернути вказану земельну ділянку у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації.

Прокурор посилався на те, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 серпня 2022 року у справі № 469/742/16-ц встановлено незаконність набуття відповідачами спірної земельної ділянки, визнано незаконними та скасовано рішення Коблівської сільської ради від 14 грудня 2012 року № 9 та від 26 грудня 2012 року № 11 про надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки та зміни її цільового призначення у зв"язку з незаконністю вибуття з державної власності та постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства земельної ділянки державного лісового фонду, розташованої у прибережній захисній смузі Чорного моря, тому ОСОБА_1 не набула права власності на цю земельну ділянку у визначений законом спосіб та, відповідно, права розпоряджатися нею, у зв"язку з чим укладений відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, а судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки буде підставою для припинення права приватної власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку державного лісового фонду.

Оскільки внаслідок адміністративно-територіальної реформи ліквідовано Березанський район Миколаївської області та його території включено до Миколаївського району, а Березанську районну державну адміністрацію ліквідовано шляхом приєднання до Миколаївської районної державної адміністрації, на цей час власником (розпорядником) земельної ділянки є Миколаївська районна державна адміністрація, яка, як власник земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої у прибережній захисній смузі, має право вимагати усунення порушення свого права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

11 серпня 2023 року судом відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11 серпня 2023 року заяву прокурора про забезпечення позову задоволено повністю, накладено арешт на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195, яка розташована у с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 ; заборонено органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонено ОСОБА_2 вчиняти із зазначено земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу або об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи та заборонено органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на зазначений земельній ділянці.

18серпня 2024року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник позивача Миколаївської РДА у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила розглянути справи за наявними у справі матеріалами, позов підтримала у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представник третьої особи без самостійних вимог Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв по суті справи не надали.

Оскільки учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином та декілька разів не з"явились у судове засідання, і їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд на підставі ст.223, ст.280 ЦПК України за згоди прокурора постановив розглянути справу без їх участі на підставі наявних доказів (ухвалити заочне рішення).

З матеріалівсправи вбачається,що рішеннямБерезанського районногосуду Миколаївськоїобласті від22серпня 2022року у справі № 469/742/16-ц за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство», про визнання незаконними та скасування рішень (в частині), визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки позовні вимоги прокурора задоволено частково, визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради № 9 від 14 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2.00 га (пасовища) для ведення особистого селянського господарства в с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195; визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради № 11 від 26 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради площею 2.0000 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва і обслуговування об"єктів інфраструктури та закладів громадського харчування щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195. У задоволенні інших вимог відмовлено (а.с.30-42).

Зазначене рішення у апеляційному та касаційному порядку не оскаржене та набуло законної сили.

У рішенні по справі № 469/742/16 судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровимномером 4820982200:12:055:0195 розташована у зоні рекреації, у межах прибережної захисної смуги (відстань від південної межі земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 960-970 м., а від північної межі - 1214-1224 м.), на момент прийняття рішення Коблівською сільською радою № 9 від 14 грудня 2012 року про передання її у власність ОСОБА_1 належала до земель лісогосподарського призначення, знаходилась у користуванні державного підприємства "Очаківське ЛМГ" та перебувала у державній власності, тобто належала до земель, на які поширювалась чітка заборона на передання їх у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України.

На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №788950, виданого 29 грудня 2012 року відділом Держкомзему у Березанському районі Миколаївської області, запис про право власності на земельну ділянку площею 2.00 га з кадастровим номером 4820982200:12:055:0195 за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру 27 березня 2015 року за номером 9202982; на підставі договору купівлі-продажу №466 від 27 березня 2015 року ОСОБА_1 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 , про що в Державному реєстріправ на нерухоме майно зроблено запис про право власності №9206356 (а.с.43-47).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до п.б ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові у справі № 469/1044/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_2 повернути у власність Миколаївської РДА, яка, як встановлено судом у вказаній вище справі, є належним власником майна, спірну земельну ділянку, яка вибула з володіння держави незаконно, підлягають задоволенню.

Статтями 129, 129-1 Конституції України встановлено принцип обов"язковості судового рішення.

Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовано рішення Коблівської сільської ради № 9 від 14 грудня 2012 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2.00 га (пасовища) для ведення особистого селянського господарства в с.Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, відповідач ОСОБА_1 не набула права власності на земельну ділянку у визначений законом спосіб, а тому не мала права розпоряджатися нею, у тому числі продавати відповідачу ОСОБА_2 ..

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв"язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

На підставі ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

На підставі ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку, укладений нею договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 є недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, Миколаївська РДА не є стороною зазначених правочинів, та застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення прав держави.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.11.2024 у cправі № 911/1700/23, якщо на виконання спірного правочину сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь позивача або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України) (постанова від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 154)). Водночас відповідно до частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто вимагати виконання обов`язків із двосторонньої реституції може лише сторона правочину.

Крім того, договір купівлі-продажу є зобов`язальним договором, з якого можуть виникати права та обов`язки лише сторін договору. Якщо продавці (первісні набувачі земельних ділянок від територіальної громади) не набули права власності на спірні земельні ділянки, то за загальним правилом покупець також не набуває право власності незалежно від дійсності договорів купівлі-продажу (винятком є набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права відповідно до статті 330 ЦК України). Отже, позовна вимога про визнання недійсними договорів купівлі продажу між первісними набувачами, проміжними (за наявності) та кінцевим набувачем не є належною позовною вимогою.

При цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 (пункт 5.6), від 19.05.2020 у справі №922/4206/19 (пункт 43), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75).

У зазначеній справі таким способом захисту є негаторний позов щодо зобов"язання повернути земельну ділянку, відповідно всі інші способи захисту є неналежними.

Отже, для ефективного захисту інтересів держави достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові, а тому вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу не є належним способом захисту.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь прокуратури сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються із судового збору за задоволеною позовною вимогою майнового характеру та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 2684,00 грн.+1342,00 грн.=4026,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов"язати ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації), код ЄДРПОУ 04056500, місцезнаходження: 54036, м.Миколаїв, вул.Одеське шосе, 18А, земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 4820982200:12:055:0195, розташовану у с.Коблеве Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у сумі 4026 грн.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: