Рішення № 125513987, 28.02.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.02.2025 р. справа №520/31466/24 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, владний суб"єкт, орган публічної адміністрації, адміністративний орган, ВЧ)провизнання протиправним та скасування військово-лікарської експертизи, -встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправною та скасування військово-лікарської експертизи (постанови) ВЛК Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про ступінь придатності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до військової служби, оформленої довідкою військово-лікарської комісії №3354 від 18 серпня 2024 року.

Узагальнено наведені заявником підстави позову можуть бути сформульовані як непридатність стану здоровя (через остеоартроз лівого плечового суглобу з ознаками ушкодження суглобової губи по передньому краю, часткового ураження сухожилків надостьового і підлопаткового м`язів, тендінопатії сухожилку підостьового м`язу, часткового ушкодження сухожилку ДГБ з медіалізацією, синовіту, дегенеративно-дистрофічних змін АКЗ) до виконання військового обовязку шляхом проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

02.12.2024р. подав відзив на позов, де аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що усі управлінські волевиявлення у процедурі визначення стану здоров"я громадянина України за критерієм придатності до особистого та безпосереднього виконання військового обов"язку відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, є юридично правильними і документально обґрунтованими.

Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не надали заяви ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За приєднаними до справи копіями документів судом зясовано, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; документований паспортом громадянина України № НОМЕР_4 ; належить до громадянства України.

На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» 16.11.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 заявник був призваний на військову службу та з 20.11.2023р. проходить її у складі військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до довідки ВЛК №3354 від 18.08.2024р. заявнику проведено медичний огляд ВЛК при військовій частині НОМЕР_1 , діагноз - гіпертонічна хвороба 1 стадії, 2 ступеню, ССРІІ. Ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз. Тахікардіальний синдром. СНІ. [111.9,125.0]. Хронічний ерозивний гастродуоденіт, ремісія. [К29]. Двобічний деформуючий остеоартроз колінних суглобів І стадії, з незначним порушенням функції, больовим синдромом. [М17.1]. Далекозорість обох очей 1,0Д при гостроті зору з корекцією 1,0/1,0. Пресоіопія обох очей. Початкова катаракта обох очей. [Н52.0, Н51.20, Н251] і на підставі статей 26-в, 39-в, 40-в, 52-в, 61-в графи II Розкладу хвороб заявник визнаний придатним до військової служби.

На вимогу суду відповідачем було подано копії: складеної відносно заявника довідки ВЛК №3354 від 18.08.2024р. про придатність до військової служби; направлення від 14.08.2024р. №1643/2562 м/с заявника військовою частиною НОМЕР_5 на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби; картки обстеження та медичного огляду військовослужбовця з доданою езофагогастродуоденоскопією, проведеною КНП "Консультативно-діагностичний центр" Солом`янського району м. Києва від 26.10.2023р

Згідно з копією складеної відносно заявника картки обстеження та медичного огляду військовослужбовця заявнику було зроблену флюорографію органів грудної клітки, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, ЕКГ; зроблені записи лікарів: терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, отоларинголог, психіатра; зроблено підсумковий висновок про придатність до військової служби.

Не погодившись із прийнятою постановою заявник подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка листом від 24.09.2024р. №598/9/21239 переслала подану скаргу разом із копіями медичних документів за належністю до 12 регіональної ВЛК для опрацювання та надання відповіді скаржнику згідно вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", Положення та Наказу №608.

Листом від 02.10.2024р. №4729 12 Регіональна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України повідомила заявника, що за даними наданих військово-медичних документів, встановлених діагнозів, які відображено у консультативних висновках лікарів, даних МРТ дослідження та згідно постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 № 3354, на підставі статей 26-в, 39-в, 40-в, 52-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 сержант ОСОБА_2 визнаний «Придатним до військової служби». Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. Так, провівши аналіз медичної документації слідує, що всі результати обстежень враховано при встановленні діагнозу. Всі діагнози враховано при прийнятті постанови ВЛК і вказано у довідці ВЛК. Статті та пункти статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) застосовано вірно. Наявність інших захворювань, не зазначених у довідці ВЛК, не підтверджено медичною документацією. В той же час, на розгляд комісії не надано копій медичних документів, які підтверджують наявність захворювань, що відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. А отже, за даними статями (пунктами статей) Розкладу хвороб, при проведені медичного огляду особам, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймається постанова "Придатний до військової служби". Відтак, ознайомившись та вивчивши надані військово-медичні документи, встановлені діагнози, які відображено у консультативних висновках лікарів, даних МТР дослідження та згідно постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024 № 3354, на підставі статей 26-в, 39-в, 40-в, 52-в, 61-в графи II Розкладу хвороб, передбачається придатність до військової служби.

Незгода заявника із означеним рішенням субєкта владних повноважень за викладеними у позові доводами та приєднаними до позову документами умотивована посиланням на: протокол МРТ від 19.10.2023 року, виданим ТОВ "ТЕХАВТОПЛЮС" з висновком: МР картина остеоартрозу лівого плечового суглобу з ознаками ушкодження суглобової губи по передньому краю, часткового ушкодження сухожилків: надостьового і підлопаткового м`язів, тендінопатії сухожилку підостьового м`язу, часткового ушкодження сухожилку ДГБ з медіалізацією, синовіту. Дегенеративно-дистрофічні зміни АКЗ; езофагогастродуоденоскопію, проведену КНП "Консультативно-діагностичний центр" Солом`янського району м. Києва 26.10.2023р., з висновком: ерозивна гастропатія, еритематозна дуоденопатія; протокол МРТ від 24.10.2024 року, виданим ТОВ "ТЕХАВТОПЛЮС" з висновком: МР ознаки дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта, ускладнених екструзіями L4-L5, L5-S1 м/х дисків та протрузіями L2-L3. L3-L3 м/х дисків. Вторинне звуження м/х отворів на рівнях L2-L5. Спондильоз. Спондилоартроз. Зміни в сегменті L5-S1 за типом Моdіс І. Консолідований компресійний перелом тіла L1 хребця; протокол МРТ від 24.10.2024 року, виданим ТОВ "ТЕХАВТОПЛЮС" з висновком: МР картина розриву сухожилків надостьового, підлопаткового та підостьового м`язів, підвивиху сухожилку довгої головки двоголового м`язу плеча, дегенеративних змін та полісегментарного пошкодження фіброзної губи, ексудативного синовіту та параартикулярного бурситу лівого плечового суглоба, остеоартрозу ІІ ст. лівого плечового суглоба та акроміально-ключичного сполучення. В порівнянні з попереднім МРТ обстеженням від 19.10.2023р. простежується негативна МР динаміка.

Стверджуючи про те, що у спірних правовідносинах субєктом владних повноважень було вчинено протиправне управлінське волевиявлення з приводу визнання військовозобовязаного придатним до військової служби, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно з ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ст.23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Порядок виконання військового обов"язку визначений нормами, насамперед, Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" і оскільки згаданий обов`язок не є ані мірою юридичної відповідальності, ані покаранням, то відсутні підстави для поширення на суспільні відносини саме з приводу порядку виконання такого обов"язку приписів ст.58 Конституції України і навпаки наявні підстави для вчинення суб"єктами владних повноважень управлінських волевиявлень виключно на підставі чинних національних законів України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ "Про Збройні Сили України" передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Як то визначено ст.5 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ "Про Збройні Сили України", особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.

Частиною 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" окреслено, що військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2263-ІХ та інших актів права з цього приводу триває і досі.

Указ Президента України від 24.02.2022р. №65/2022 "Про загальну мобілізацію" був затверджений Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ і з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2264-ІХ та інших актів права з цього приводу, строк загальної мобілізації наразі не сплинув.

За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Згідно з ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Стосовно процедури встановлення стану здоровя військовослужбовця відносно придатності до виконання військового обовязку суд зазначає, що відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджено наказом міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800; далі за текстом - Положення №402).

За визначенням п.п.1.2 Розділу І Положення №402 (чинного станом на час виникнення спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це, зокрема, медичний огляд військовозобов`язаних.

Згідно з п.2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі. Документування в електронній формі проводиться із застосуванням удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, електронної печатки та електронної позначки часу.

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.

Відповідно до п.2.2 Розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно з п.п.2.3.1 Розділу І ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 2.3.3 Положення, на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

У силу спеціального застереження п.п.2.3.5 Розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

За правилами п.п.2.4.5 Розділу І Положення №402 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до п.п.2.4.6 Розділу І Положення №402 рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

У силу спеціального застереження п.п.2.4.10 Розділу І Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Підпунктом 2.5.1 Розділу І Положення №402 зазначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

За правилами п.п.2.5.2 Розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

За приписами п.3.3 Розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Згідно з п.3.4 Розділу І Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Згідно з п.п.1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Відповідно до п.1.2 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Згідно з п.20.1 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином їх засвідчених копій.

Відповідно до п.20.2 Розділу ІІ постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК.

Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів.

Правила медичного огляду військовослужбовців установлені нормами Глави 6 Розділу ІІ Положення №402.

У ході розгляду справи судом не виявлено існування доказів порушення суб"єктом владних повноважень саме процедури проведення медичного огляду військовослужбовця.

Сама лише незгода заявника із наданої спеціалістами ВЛК оцінкою стану здоров"я у вимірі придатності до військової служби не може бути кваліфікована у якості порушення процедури медичного огляду.

Згадані заявником у тексті позову медичні діагнози містяться також і у оскарженій довідці Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024р. №3354

Як то указано у п.20.3 Розділу ІІ Положення №402, при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) "Придатний": до військової служби; до військової служби за контрактом; до служби у військовому резерві; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ _ (вказати назву ВВНЗ); до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до служби водолазом на глибині до _____ метрів, водолазом-глибоководником на глибині до ____ метрів, акванавтом на глибині до ____ метрів; до навчання (служби) за спеціальністю ... (вказати спеціальність. Постанова приймається щодо осіб, які відбираються для навчання, проходження військової служби за окремими військовими спеціальностями, вказаними у ТДВ); до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони; Такі особи є непридатними до служби у підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у спецспорудах. б) "Непридатний": до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби за контрактом; для підготовки до участі у МО; до участі у МО; до служби (роботи) у національному персоналі; до навчання у ВВНЗ; до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті ВМС Збройних Сил України, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення; до навчання в учбовій частині за спеціальністю водолаза, водолаза-глибоководника, акванавта; до підводного водіння танків; до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; до служби у військовому резерві (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до служби на підводних човнах, придатний до служби на надводних кораблях (при цьому постанова про придатність до військової служби не приймається); до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану); до подальшого проходження зборів (постанова приймається щодо призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів).

Постанова про придатність (непридатність) до навчання (служби) за військовою спеціальністю, служби у спеціальних спорудах, до участі у МО, національному персоналі тощо, згідно з вимогами ТДВ, приймається за такою формою: "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ Таблиці ____ додаткових вимог, придатний (непридатний) до ____ (вказати)". (Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними до військової служби, інші постанови (про непридатність до служби у виді Збройних Сил України, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині тощо) не приймаються. Щодо військовослужбовців, визнаних ВЛК непридатними (до служби у виді Збройних Сил України або за військовою спеціальністю, спецспорудах, до навчання у ВВНЗ, в учбовій частині, до участі у МО тощо), одночасно приймається постанова про придатність до військової служби.) Постанова «Непридатний до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців» приймається під час дії воєнного стану на підставі статей 2б, 7, 11, 12г, 13г, 24, 32, 37, 44, 48, 56, 59, 65, 72, 76б, 77б, 81 Розкладу хвороб у випадках, коли для відновлення придатності до військової служби необхідний строк від 6 до 12 календарних місяців. У мирний час та під час дії особливого періоду (за винятком періоду дії воєнного стану) у таких випадках приймається постанова «Непридатний до військової служби»; в) "Потребує": звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів з перебуванням у лазареті медичного пункту частини (постанова приймається щодо військовослужбовців строкової військової служби у мирний час); звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів; відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на ____ календарних днів; відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на ___ календарних днів; звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я на термін, необхідний для оформлення звільнення, але не більше 30 календарних днів; звільнення від походів з переоглядом через 3-6 місяців (постанова приймається щодо військовослужбовців ВМС Збройних Сил України); лікування (реабілітації) у __(вказати заклад охорони здоров`я (установу) та орієнтовний термін лікування (реабілітації); стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом у _____ (вказати заклад охорони здоров`я (установу)); направлення у батальйон (команду) видужуючих (постанова приймається під час дії воєнного стану); переведення до ___ (вказати заклад охорони здоров`я (установу)); додаткового харчування у межах половини продовольчого пайка на весь термін строкової служби (навчання у ВВНЗ (крім курсантів випускного курсу) та у військовому (військово-морському, військово-спортивному) ліцеї); супроводжуючого (вказати кількість); проїзду ____ (вказати вид транспорту та категорію місць); звільнення від виконання службових обов`язків на ___ календарних днів (на строк, необхідний для оформлення та затвердження свідоцтва про хворобу, але не більше 30 календарних днів);тривалого медичного спостереження (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців); навчання (виховання) у спеціалізованих навчальних закладах (постанова приймається щодо членів сімей військовослужбовців); відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами з __; потребує протезування та/або ортезування; тривалого лікування (постанова приймається щодо військовослужбовців після проведення лікування (за необхідності хірургічного), стабілізації стану хворого та у разі прийняття рішення, що військовослужбовець потребує тривалого строку безперервного перебування в закладах охорони здоров`я (установах) на лікуванні та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) в цілому чотирьох місяців підряд. Постанова приймається також щодо військовослужбовців, які потребують тривалого лікування за кордоном та направляються для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги, а також тих, які перебувають на такому лікуванні. У випадку відсутності потреби у продовженні тривалого лікування приймається постанова у формулюванні «Не потребує тривалого лікування»). г) "Тимчасово непридатний": до здійснення парашутних стрибків з переоглядом через 3-12 місяців (вказати строк) (для військовослужбовців Десантно-штурмових військ); до служби у спеціальних спорудах; до служби водолазом з переоглядом через 3-12 місяців (вказати строк); до підводного водіння танків з переоглядом через 3-12 місяців (вказати строк); до роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами з переоглядом через 3-12 місяців (вказати строк); до служби на підводних човнах, надводних кораблях ВМС Збройних Сил України з переоглядом через 6-12 місяців (постанова приймається щодо військовослужбовців ВМС Збройних Сил України); до проходження зборів (постанова приймається щодо військовозобов`язаних, резервістів, яких призивають на збори); до військової служби; служби у військовому резерві. ґ) У зв`язку з нетранспортабельністю переїзд до (вказати місцевість) __ протипоказаний (постанова приймається тільки щодо членів сімей військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби)). д) Протипоказань до виходу в море на підводному човні (надводному кораблі) немає. е) "На підставі статті ____ графи _____ Розкладу хвороб та графи _____ ТДВ "____" вихід у море на підводному човні (надводному кораблі) протипоказаний.

Постанови, вказані в підпунктах "е)", "є)" пункту 20.3 розділу II Положення, приймаються щодо осіб, відряджених на підводний човен (надводний корабель).

За правилами п.22.1 Розділу ІІ Положення №402 дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до п.22.3 Розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК, які не підлягають затвердженню (контролю) штатною ВЛК, оформляються в день медичного огляду і видаються на руки особі, що пройшла медичний огляд, та надсилаються у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, яка підлягає затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляється на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду. Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) із затвердженою постановою надсилається командиру військової частини, у якій проходить службу військовослужбовець, що пройшов медичний огляд та/або до ТЦК та СП, в електронній та/або паперовій формі, в установленому законодавством порядку, а також видається на руки особі, що пройшла медичний огляд. Зазначені документи можуть видаватися на руки представникам військових частин за наявності у них підтверджуючих документів.

Порядок передачі медичних та інших документів військовослужбовців, які перебували (перебувають) на лікуванні в закладах охорони здоров`я державної та комунальної форми власності та державних установах Національної академії медичних наук, до військових частин та/або ТЦК та СП встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час дії воєнного стану строк опрацювання ВЛК свідоцтв про хворобу (довідок ВЛК) становить до п`яти календарних днів після закінчення медичного огляду.

Згідно з п.22.5 Розділу ІІ Положення №402 свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається: на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; на військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Під час дії особливого періоду довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.

За правилами п.22.12 Розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно.

Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров`я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров`я (установ) виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.

Стосовно безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між обставинами процедури реалізації субєктом владних повноважень управлінських функцій та відповідності ч.2 ст.2 КАС України прийнятого за наслідками згаданої процедури адміністративного акту суд під час розгляду даної справи зважає на правові висновки постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17, постанови Верховного Суду від 10.05.2024р. у справі №160/9951/21, постанови Верховного Суду від 10.05.2024р. у справі №160/9951/21.

Так, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 20.12.2019р. у справі №820/3914/17 саме по собі порушення процедури прийняття акту адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

За правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.05.2024р. у справі №160/9951/21: "56. Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 160/6457/22 зазначав, що поняття "пуризм" прийнято розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.

57.Поняття "правового пуризму" було введено в правовий обіг Європейським судом з прав людини (далі також ЄСПЛ).

58.Зокрема, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

59.Таким чином, "правовий пуризм" на відміну від обставин "істотного та непереборного характеру" завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; "правовий пуризм" - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; «правовий пуризм» може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.".

Також суд зважає, що за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.05.2024р. у справі №160/9951/21: "62.Питання скасування адміністративних актів з підстав їх процедурних недоліків досліджувалося Верховним Судом й у постанові від 03 грудня 2021 року у справі № 369/7844/17.

63.У цій постанові Верховний Суд вказував, що процедурні порушення, в залежності від їх характеру, можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не зумовлюють впливу на нього.

64.Суд наголошував, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

65.Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

66.Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18.".

Суд зважає, що повноваження субєкта владних повноважень колегіального державного органу в особі військово-лікарської комісії при військовій частині з приводу визначення стану людини на предмет придатності до виконання військового обовязку шляхом безпосереднього проходження військової служби носять суто дискреційний характер, суд наділений повноваженнями контролю за реалізацією цих повноважень виключно за критерієм обставин дотримання процедури, що обєктивно здатні призвести до прийняття невірного рішення, а також за критерієм проявів явного та очевидного свавілля у реалізації управлінської функції контролю (як-то існування фізичних вад чи хвороб організму людини такого рівня, котрі за розсудом будь-якої адекватно розумної неупередженої людини виключають можливість проходження військової служби).

Натомість, застосовані методи огляду військовослужбовця; дослідження медичної документації; визначення діагнозів та співвідношення цих діагнозів із конкретною статтею Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби; наявності або відсутності певного діагнозу згідно ч.2 ст.73 КАС України не входять до предмету доказування у спорі цієї категорії.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020р. по справі №810/5009/18 та у постанові Верховного Суду від 12.02.2021р. у справі №820/5570/16.

У даному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який заявник сприймає за порушені, є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії при військовій частині органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме: військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.

Як встановлено судом з матеріалів справи, заявник скористався своїм правом оскарження постанови ВЛК військової частини НОМЕР_1 до ЦВЛК ЗСУ, яка листом від 24.09.2024р. №598/9/21239 переслала подану скаргу разом із копіями медичних документів за належністю до 12 Регіональної ВЛК для опрацювання.

12 Регіональна ВЛК оформленим письмовим листом від 02.10.2024р. №4729 управлінським волевиявленням оскаржену постанову ВЛК Військової частини НОМЕР_1 залишила в силі у зв"язку із відсутністю об"єктивних даних про неправильність медичних діагнозів та у зв"язку із відсутністю об"єктивних даних про непридатність заявника до військової служби.

При цьому, суд зважає, що сам заявник у позові визнає обставину, що за рішенням ВЛК при Солом"янському РТЦКтаСП м.Києва від 30.10.2023р. був визнаний обмежено придатним до військової служби.

До того ж, у межах спірних правовідносин заявник рішення 12 Регіональної ВЛК стосовно відмови у скасуванні постанови ВЛК Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024р. №3354 не оскаржує.

Стосовно поданих заявником до матеріалів справи медичних документів, що підтверджують незадовільний стан здоров`я ОСОБА_1 , суд зазначає, що довідкою військово-лікарської комісії від 18.08.2024р. №3354 заявника визнано придатним до військової служби.

Згідно з копією складеної відносно заявника картки обстеження та медичного огляду військовослужбовця заявнику було зроблену флюорографію органів грудної клітки, загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, ЕКГ; зроблені записи лікарів: терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, отоларинголог, психіатра; зроблено підсумковий висновок про придатність до військової служби.

Також у листі 12 Регіональної ВЛК від 02.10.2024р. №4729 було зазначено, що відносно заявника було проведено дослідження даних МРТ та військово-медичних документів.

Оскільки повторне МТР було зроблено заявником 24.10.2024р., тобто після прийняття оскарженої постанови ВЛК Військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2024р. №3354 та після перегляду медичних документів заявника військово-лікарською комісією регіону 02.10.2024р., то у суб`єктів владних повноважень не було об`єктивної можливості прийняття даних висновків до уваги при розгляді питання стосовно придатності ОСОБА_1 до військової служби.

За таких обставин, заявник не позбавлений можливості ініціювати новий медичний огляд відповідною військово-лікарською комісією на підставі нових документів про поточний стан здоров"я на календарну дату - 24.10.2024р.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обовязок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.

Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обовязком встановити обєктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обовязку.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що наведені заявником аргументи та подані заявником докази не доводять факту порушення відповідачем вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України під час реалізації власних дискреційних повноважень у якості окремого та самостійного органу військово-лікарської експертизи у ході проведення медичного огляду заявника у спірних правовідносинах, позаяк перелічені заявником хвороби не виключають придатності заявника до безпосереднього та особистого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Наведене є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні вимог позову.

Фактично, позивач не згоден з висновком ВЛК, який зазначений у спірній довідці.

Суд зазначає, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Згідно Положення №402 до суду можуть бути оскаржені лише постанови ЦВЛК (пп.2.3.5 п.2.3 розділ І) та постанови ВЛК регіонів (пп.2.4.10. п.2.4 розділ І).

При цьому судом враховується правова позиція Верховного суду в постановах від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, від 30.11.2021 року у справі № 826/17175/18.

Тому суду належить дійти до переконання про те, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичних відносин з`ясував повно та вичерпно, норму закону визначив вірно, зміст приписів застосованої норми закону витлумачив без помилок, взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, унаслідок чого юридично правильно та документально обґрунтовано врахував, що відносно заявника відсутні обєктивні дані, котрі б беззастережно та беззаперечно підтверджували існування такого стану здоров`я людини, котрий нездоланно і непереборно заважає виконанню військового обов`язку громадянина України із захисту Батьківщини.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував існуючі правові механізми зясування обєктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів позову окремій детальній оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.90, 211, 241-244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко