Ухвала суду № 125510602, 27.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/4314/24

27 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі суді Мандзія О.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, яке набрало законної сили, позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1987 по 25.07.1988, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період з 01.09.2002 по 15.02.2005 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

04.02.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій просить встановити порядок виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, а саме: призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 21.02.2024.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що станом на день подання заяви про встановлення порядку виконання судового рішення, а саме 04.02.2025, ОСОБА_1 отримала на свій особистий рахунок пенсію за грудень 2024 року та січень 2025 року. Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Тобто позивачу залишається невиплачена пенсія за період із лютого 2024 року по листопад 2024 року (10 місяців). Таким чином, суб`єкт владних повноважень виконує судове рішення у непередбачений законом спосіб та усупереч ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що є порушенням конституційного права позивача на соціальне забезпечення.

Ухвалою суду від 05.02.2025 заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки заяви усунуто заявником у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 11.02.2025 призначено судове засідання з розгляду заяви встановлення способу і порядку виконання рішення на 27.02.2025.

Враховуючи положення ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 та ч.2 ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в якому було ухвалено відповідне судове рішення.

При вирішені питання щодо наявності підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення, суд враховує наступне.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.09.2024, яке набрало законної сили, позов задоволено. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1987 по 25.07.1988, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період з 01.09.2002 по 15.02.2005 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Підстави та порядок зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення регламентує ст.378 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Наведені законодавчі норми містять не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями ст.5 та ст.245КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У відповідності до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 8-1-) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

З судового рішення, яке підлягає виконанню, вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1987 по 25.07.1988, до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період з 01.09.2002 по 15.02.2005 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, вказаним судовим рішення зобов`язано компетентний орган державної влади вчинити певні дії, які на нього покладено чинним законодавством.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Підстави зміни способу та порядку виконання судового рішення можуть бути, якщо мова йде про випадки, коли реалізація рішення знаходиться під загрозою або виявляється неможливою.

Аналіз резолютивної частини судового рішення та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов`язання, покладені на відповідача судом, є обраним судом видом захисту порушених прав позивача згідно з позовними вимогами, які суд задовольнив.

Разом з тим, в заяві про встановлення способу і порядку виконання рішення зазначено, що ОСОБА_1 отримала на свій особистий рахунок пенсію за грудень 2024 року та січень 2025 року, однак відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Тобто позивачу залишається невиплачена пенсія за період із лютого 2024 року по листопад 2024 року (10 місяців).

Тобто, по суті відповідачем виконано зобов`язання, покладене на нього судовим рішенням в частині призначення пенсії, однак позивач не погоджується з датою призначення пенсії, що не було предметом розгляду даної судової справи.

Такі факти не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого ст.378 КАС України, а навпаки свідчать про те, що між сторонами існує спір з приводу нових обставин, які раніше не були предметом судового розгляду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення, а відтак заява представника позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.241, 248, 378 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 27 лютого 2025 року.

СуддяМандзій О.П.