Рішення № 125510545, 28.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/166/25

28 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Криву Ірину Ігорівну звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №192650012502 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.01.2004 до 31.12.2004 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, починаючи з 05.11.2024.

В обґрунтування позову вказано, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII). Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку за відсутністю страхового стажу. До страхового та спеціального стажу не враховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею 3-річного віку за період з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку. При цьому відповідачем зараховано 31 рік 1 день страхового стажу, в тому числі станом на 11.10.2017 - 26 років 1 місяць 1 день. Спеціального стажу зараховано - 24 роки 1 місяць 12 днів.

З такою відмовою у призначенні пенсії за вислугу років позивачка не погоджується та вважає її протиправною з огляду на ухвалення 04.06.2019 Конституційним Судом України рішення № 2-р/2019, яким з 05.09.2019 відновлено дію положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХП в первісній редакції, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, незалежно від віку при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно єдиною умовою для набуття позивачкою як працівником освіти права на призначення пенсії за вислугу років є наявність у неї станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII) не менше 25 років спеціального стажу роботи.

Стосовно незарахування до спеціального стажу періоду з 01.01.2004 по 31.12.2004, то такий припав на час роботи вчителем української мови та літератури в Чортківській середній школі №5 і у зв`язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_1 сина, ОСОБА_2 , перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років з 23.09.2003 по 15.07.2006.

З посиланням на частину третю статті 56 Закону № 1788-XII, пункт 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), пункт 8 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) та статтю 181 Кодексу законів про працю України позивачка зазначає, що до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 по справі №686/1015/16-а, від 29.07.2022 по справі № 607/5038/16-а та від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а (2а/311/45/2013).

Таким чином, неправомірно неврахований відповідачем період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004 підлягає включенню в спеціальний стаж для пенсії за вислугу років та виконуються умови для призначення їй пенсії за вислугу років з дати звернення за пенсією (05.11.2024).

Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області проти позову заперечує з посиланням на внесені з 11.10.2017 Законом № 2148-VIII зміни, відповідно до яких право на пенсію за вислугу років мають особи, в яких на день введення в дію Закону № 2148-VIII (11.10.2017) наявний спеціальний стаж роботи не менше 26 років 6 місяців на посадах і в установах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік №909) та дотриманні норми щодо досягнення пенсійного віку та наявного страхового стажу відповідно до статті 55 Закону № 1788-XII.

Відповідач вказує вимоги до порядку заповнення трудової книжки та інші обставини, які не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Стосовно оскаржуваного рішення, то воно прийняте через відсутність необхідного спеціального стажу роботи не менше 26 років 6 місяців. До страхового стажу позивачки не зараховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку.

Щодо вимоги позивачки призначити пенсію за вислугу років з 05.11.2024, то вказує, що призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України, суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, задоволення позовну у вказаний спосіб є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача навела міркування на спростування мотивів відзиву, які перекликаються з поясненнями, викладеними у позовній заяві.

Ухвалами суду від 20.02.2025 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотань про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та залучення співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.11.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХII.

За принципом екстериторіальності заява позивачки розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішення якого від 12.11.2024 №192650012502 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення вік заявниці 51 рік 9 місяців. За наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу обчислено страховий стаж, який становить 31 рік 1 день, стаж роботи за вислугу років становить 24 роки 1 місяць 12 днів, при необхідному за нормами пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.

У рішенні вказано, що до страхового стажу позивачки не зараховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.2004 по 31.12.2004, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до трирічного віку (а.с.11).

Не погоджуючись із вказаними рішенням, позивачка звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За нормами частини першої статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, пенсії за вислугу років згідно із нормами Закону № 1788-XII призначаються за умови наявності у особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом № 1788-XII страхового і спеціального стажу.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

За змістом статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII (в редакції, що діяла до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

В подальшому, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII) підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону № 1788, а з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911-VIII) встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону № 911-VIII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

Проте 04.06.2019 Конституційним Судом України ухвалено рішення №2-р/2019, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII.

Конституційний Суд України, ухвалюючи вищезазначене рішення №2-р/2019, вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому Рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що для запровадження юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Згідно статті 51 Закону №1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону 1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом № 213-VIII до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII.

Відтак Конституційний Суд України визнав зміни внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законом №213-VIII та Законом №911-VIII - неконституційними.

Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р/2019, тобто з 04.06.2019.

Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що єдиною умовою для набуття позивачкою як працівником освіти права на призначення пенсії за вислугу років є наявність у неї станом на 11.10.2017 (дату набрання чинності Законом № 2148-VIII) не менше 25 років спеціального стажу роботи.

За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Судом досліджено записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 05.09.1992 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до яких позивачка:

01.09.1992 призначена на посаду вчителя української мови та літератури в Чортківській середній школі №5;

01.09.2006 звільнена з посади вчителя української мови і літератури шляхом переводу в Чортківському гімназію на посаду вчителя української мови і літератури (а.с.14-16).

Також судом встановлено, що у період роботи в Чортківській середній школі № 5 у зв`язку з народженням сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачці надано відпустку по догляду за дитиною. Згідно витягу з наказу №80-к по загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №5 м. Чорткова від 25.09.2003 - надано вчительці української мови ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до виповнення їй 3-х років з 23.09.2003 по 15.07.2006 (а.с.17).

Відмовляючи позивачці у зарахуванні періоду догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, відповідач посилається на те, що позивачкою не надано довідку органів соціального захисту населення про отримання допомоги.

При вирішенні питання про наявність підстав для зарахування до спеціального стажу позивачки вказаного періоду, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пунктів «е», «ж» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

У той же час, згідно з положеннями пенсійного законодавства України, під спеціальним стажем необхідно розуміти період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Отже, вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

За змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Таким чином, до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 по справі №686/1015/16-а, від 29.07.2020 по справі № 607/5038/16-а та від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а (2а/311/45/2013).

Отож, відповідачем неправомірно неврахований період перебування позивачки у відпустці по догляду за дитиною з 01.01.2004 по 31.12.2004 до спеціального стажу, такий підлягає включенню в спеціальний стаж для пенсії за вислугу років.

Згідно з розрахунками Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 визначено загальний страховий стаж 31 рік 1 день, в тому числі станом на 11.10.2017 - 26 років 1 місяць 1 день, з них спеціального стажу працівника освіти - 24 роки 1 місяць 12 днів.

Враховуючи висновки суду про протиправність неврахування до спеціального стажу періоду з 01.01.2004 по 31.12.2004 як періоду догляду за дитиною, спеціальний стаж для вислуги років станом на 11.10.2017 становитиме понад 25 років 1 місяць 12 днів.

Позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії у віці 51 рік, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років. Відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 24 роки 1 місяць 12 днів, з врахуванням спірного періоду (2004 рік) виконується умова щодо спеціального страхового стажу для призначення пенсії за вислугу років).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №192650012502 позивачці безпідставно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII, з огляду на що його належить визнати протиправним та скасувати. Суд також зауважує, що у рішенні не наведено інших підстав для відмови в призначенні пенсії за вислугу років, а ті що слугували підставою для відмови у призначенні пенсії спростовані судом при розгляді цієї справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов переконання, що позовні вимоги слід задовольнити повністю шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №192650012502 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.01.2004 до 31.12.2004 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 № 1788-XII з 05.11.2024 (тобто з дня звернення за пенсією).

Також суд враховує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23. У межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Оскільки суд дійшов висновку про протиправність його рішення, то дії зобов`язального характеру у спосіб вказаний судом має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який вирішував питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Звертаючись до суду, позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 09.01.2025 (а.с.18). Враховуючи те, що суд задовольнив повністю позовні вимоги, то на користь позивачки відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, Хмельницька область, 29005, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2024 №192650012502 щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 період перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.01.2004 до 31.12.2004 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 05.11.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 лютого 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.