Рішення № 125508086, 28.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року Справа № 320/26784/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження із дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Українська асоціація підприємств водопровідно-каналізаційного господарства "УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ" з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту - постанови НКРЕКП від 03.07.2023 №1218 "Про скасування деяких постанов НКРЕКП" в частині скасування постанов від 29.06.2023 №№171183, 1185-1198, 1200-1204, 1206-1208, 1210, 1212 з моменту її прийняття.

Позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова НКРЕКП від 03.07.2023 №1218 "Про скасування деяких постанов НКРЕКП" є протиправною, оскільки її прийняття призвело до скасування постанов від 29.06.2023 №№171183, 1185-1198, 1200-1204, 1206-1208, 1210, 1212, якими встановлювались економічно обґрунтовані тарифи та забезпечувалось відшкодування ліцензіатам вартості понесених витрат.

Вказані дії відповідача, на думку позивача, спричинили грубе порушення прав водоканалів України, як ліцензіатів з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, оскільки поновили попередні тарифи, встановлені постановами НКРЕКП від 22.12.2021, розміри яких в рази є нижчими витрат на виробництво послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, та які критично зросли протягом 2022 року та першого півріччя 2023 року.

Позивач також зазначає, що за відсутності організаційних та правових підстав постановою № 1218 відновлено скасовані постанови НКРЕКП у попередній редакції, що само по собі не відповідає жодному нормативному акту та практиці, що регулюють нормотворчу діяльність та дію нормативних актів "у просторі та часі" не лише в Україні, а й у світі.

Позивач наголошує, що преамбула спірної постанови НКРЕКП взагалі не містить жодного конкретного посилання на нормативний акт, що став мотивом та підставою для її прийняття, що свідчить про необгрунтованість такої постанови. Крім того на незаконність прийняття спірної постанови, як стверджує позивач, свідчить відсутність етапу "відкритого обговорення", не залучення та інформування зацікавленого ліцензіата - водоканалів України, що є порушенням Порядку від 30.06.2017 № 866. Прийняття спірного нормативного акту, на думку позивача, напряму впливає як безпосередньо на виконавців послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які зазначені у постановах НКРЕКП № 1179-1212, так і на галузь в цілому, у зв`язку і з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявність порушення його прав внаслідок прийняття оскаржуваної постанови НКРЕКП № 1218. На думку відповідача, під час прийняття спірної постанови враховано як позицію органів державної влади, зокрема доручення Прем?єр-міністра України від 01.07.2023 № 20349/0/1-23 стосовно необхідності напрацювання заходів щодо стабілізації фінансово-економічного стану суб?єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, так і численні скарги споживачів з питань підвищення тарифів на комунальні послуги.

Щодо дотримання процедури прийняття спірної постанови відповідач зазначив, що з урахуванням положень постанови НКРЕКП № 349 відкриті обговорення проєктів постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2023 рік не проводились, що також відображено у обґрунтуванні до проєктів постанов НКРЕКП від 29.06.2023 № 1179-1212.

Відповідач вказує, що при прийнятті спірної постанови також взято до уваги позицію Верховного Головнокомандувача, Кабінету Міністрів України, споживачів (населення) України та суб`єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. Вказане свідчить про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим відповідач просить суд залишити їх без задоволення.

Процесуальні дії у справі

11.08.2023, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 4 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2023 позивачем недоліки позовної заяви повністю усунуто.

18.09.2023 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, та визначено здійснювати розгляд одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду, та призначено підготовче засідання на 01.11.2023 о 09:30 год.

05.10.2023 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

01.11.2023 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Орел І.В., представник відповідача Вишневська Г.С.. Судом на місці ухвалено оголосити перерву для надання можливості представнику позивача підготувати відповідь на відзив.

Наступна дата судового засідання визначена на 13.12.2023 о 10:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

17.11.2023 представник позивача подала до суду відповідь на відзив у якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

20.11.2023 представник відповідача подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

06.12.2023 представник відповідача подала до суду пояснення.

07.12.2023 представник позивача подала до суду відповідь на заперечення.

Судове засідання призначене на 13.12.2023 о 10:30 знято з розгляду у зв`язку з технічною несправністю системи ВКЗ. Наступне судове засідання призначено на 07.02.2024 року о 13:15 год про що сторони повідомлені належним чином.

У період з 24.01.2024 по 06.02.2024 від ПАТ "КИЇВВОДОКАНАЛ, "КП "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ", КП "БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ", РОВКП ВКГ "РІВНЕОБЛВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРКАСИВОДОКАНАЛ" ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРНІГІВВОДОКАНАЛ" ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ,КП "КРЕМЕНЧУКВОДОКАНАЛ", ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА", КП "МІСЬКВОДОКАНАЛ" СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КЛ "ВОДОКАНАЛ" М. УЖГОРОДА надійшли клопотання про залучення останніх до участі у справі в якості співпозивачів.

02.02.2024 представник відповідача подала заперечення на клопотання КП "БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ" та КП "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ" про залучення останніх в якості співпозивачів, та просить суд відмовити в задоволенні даних клопотань.

07.02.2024 в підготовче судове засідання прибули представники позивача Єнокян К.Л., Іщенко Г.М., представник відповідача Вишневська Г.С.

В ході проведення підготовчих дій суд на місці задовольнив клопотання представника позивача про оголошення перерви для надання можливості звернутись до відповідача із пропозицією врегулювання спору за участю судді.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 14.03.2024 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

Судове засідання призначене на 14.03.2024 о 09:30 год знято з розгляду у зв`язку з відпусткою судді, дату наступного судове засідання визначено на 22.04.2024 року об 11:30 год.

22.04.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Єнокян К.Л., представник відповідача Вишневська Г.С. Судом у судовому засіданні оголошено на місці перерву для надання додаткового часу представнику відповідача висловити свою позицію щодо пропозиції представника позивача врегулювання спору за участю судді.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 04.06.2024 об 11:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

04.06.2024 в підготовче судове засідання з`явилась представника відповідача Вишневська Г.С., представник позивача не з`явився у судове засідання, у зв`язку з чим суд порадившись на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 04.07.2024 о 09:30 год.

04.07.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Єнокян К.Л., представник відповідача Вишневська Г.С.

В ході проведення підготовчого судового засідання судом встановлено необхідність оголосити перерву, для надання представнику відповідача можливості долучити до матеріалів справи копії постанов НКРЕКП прийнятих 28.05.2024.

Наступне судове засідання призначено на 30.07.2024 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

19.07.2024 представник відповідача подала до суду копії постанов НКРЕКП прийнятих 28.05.2024.

24.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

30.07.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Єнокян К.Л., представник відповідача Боровець Р.В.

В підготовчому судовому засіданні судом на місці оголошено перерву для надання сторонам можливості ознайомитись із матеріалами справи.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 26.09.2024 о 09:30 год., про що сторони повідомлені належним чином.

29.08.2024 та 26.09.2024 представник відповідача подала до суду пояснення.

26.09.2024 в підготовче судове засідання прибули представник позивача Єнокян К.Л., представник відповідача Вишневська Г.С.

В підготовчому судовому засіданні суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотань ПАТ "КИЇВВОДОКАНАЛ, "КП "ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ", КП "БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ", РОВКП ВКГ "РІВНЕОБЛВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРКАСИВОДОКАНАЛ" ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КП "ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ", КП "ЧЕРНІГІВВОДОКАНАЛ" ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ,КП "КРЕМЕНЧУКВОДОКАНАЛ", ТОВ "БІЛОЦЕРКІВВОДА", КП "МІСЬКВОДОКАНАЛ" СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ, КЛ "ВОДОКАНАЛ" М. УЖГОРОДА про вступ до участі у справі в якості співпозивачів, в той же час суд постановив на обговорення питання про закриття підготовчого провадження по справі у порядку письмового провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача Єнокян К.Л. та представник відповідача Вишневська Г.С. не заперечили щодо закриття підготовчого провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 26.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 жовтня 2024 року о 10:30 год.

До суду надійшли додаткові докази від представника позивача.

21.10.2024 в судове засідання прибули представник позивача Єнокян К.Л. та представник відповідача Вишневська Г.С.

Представник позивача Єнокян К.Л. позовні вимоги підтримала, позов просила задовольнити.

Представник відповідача Вишневська Г.С. проти позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні.

За відсутності заперечень від сторін по справі, судом на місці оголошено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

До суду надійшли (28.11.2024) додаткові докази від представника позивача.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Встановлені обставини судом

29.04.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв?язку із введенням в Україні воєнного стану», яким визначено, що протягом дії воєнного стану в Україні, але не раніше завершення поточного опалювального періоду, рекомендовано органам, уповноваженим встановлювати тарифи, не підвищувати тарифи на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання), у тому числі тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням альтернативних джерел енергії, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для населення та застосовувати їх до споживача (населення) на рівні тарифів, що застосовувалися станом на 24 лютого 2022 року.

Так, 03.07.2023 НКРЕКП прийнято постанову № 1218 «Про скасування деяких постанов НКРЕКП», згідно з яким скасовано з 01 липня 2023 року постанови НКРЕКП (постанови НКРЕКП № 1179-1212), згідно з переліком (додаток 1 до постанови № 1218) та відновлено з 01 липня 2023 року дію постанов НКРЕКП, згідно з переліком (додаток 2 до постанови № 1218).

Приймаючи на відкритому засіданні 03.07.2023, рішення у вигляді постанови № 1218 «Про скасування деяких постанов НКРЕКП», Регулятор (НКРЕКП) виходив з необхідності досягнення балансу інтересів споживачів, суб?єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави.

При прийнятті цього рішення враховувалася як позиція держави, а саме відповідних посадових осіб та державних органів, зокрема доручення Прем?єр-міністра України від 01.07.2023 № 20349/0/1-23 стосовно необхідності напрацювання заходів щодо стабілізації фінансово-економічного стану суб?єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, так і численні скарги споживачів з питань підвищення тарифів на комунальні послуги.

05.07.2023 з метою захисту інтересів суб?єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водопостачання НКРЕКП листом № 6980/19.1.3/7-23 звернулася до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо механізмів відшкодування економічно обґрунтованих витрат господарської діяльності з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення ліцензіатів НКРЕКП.

З вказаного листа вбачається, що на відкритому засіданні Регулятора 29.06.2023 були прийняті рішення про встановлення тарифів на ЦВВ 34 ліцензіатам НКРЕКП, які надали відповідні розрахункові матеріали згідно з вимогами законодавства. Однак, Верховний Головнокомандувач висловився проти рішення про перегляд тарифів на ЦВВ в період воєнного стану, що є самодостатньою підставою для скасування прийнятого Регулятором рішення.

У свою чергу, Прем?єр-міністр України зазначив, що рішення НКРЕКП є неприйнятними, а також надав доручення провести додаткові консультації щодо можливого перегляду рішень НКРЕКП про встановлення тарифів на ЦВВ.

3 огляду на зазначене, на відкритому засіданні Регулятора 03.07.2023 прийнято постанову про скасування прийнятих 29.06.2023 постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на ЦВВ.

У зв`язку з викладеним та з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб?єктів господарювання у сфері ЦВВ і держави НКРЕКП запропонував Кабінету Міністрів України механізми відшкодування економічно обґрунтованих витрат господарської діяльності надання послуг з ЦВВ та з метою уникнення додаткової соціальної напруги шляхи стримання різкого підвищення тарифів на ЦВВ, прийнявши такі рішення щодо :

- надання субвенції для погашення наявних обсягів заборгованості з різниці в тарифах на ЦВВ;

- фінансування поточних витрат суб?єктів господарювання у сфері ЦВВ за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. При цьому, НКРЕКП звернув увагу, що Регулятор визначив для ліцензіатів НКРЕКП у сфері ЦВВ економічно обґрунтований рівень експлуатаційних витрат, після чого з урахуванням розміру можливої допомоги з бюджету може встановити тарифи на ЦВВ з незначним зростанням, а також здійснювати заходи контролю за цільовим використанням коштів як бюджетного фінансування, так і дотриманням структури тарифів на ЦВВ ліцензіатів НКРЕКП;

- покладання спеціальних обов?язків на учасників ринку електричної енергії в частині застосування пільгових цін на електричну енергію при розрахунках із суб?єктами господарювання у сфері ЦВВ;

- реструктуризації зобов?язань суб?єктів господарювання у сфері ЦВВ за кредитними договорами з міжнародними фінансовими організаціями.

Станом на час судового розгляду справи питання підготовки плану заходів зі стабілізації фінансово-економічного стану суб?єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, є предметом обговорення за участю відповідальних органів державної влади.

Зокрема, судом встановлено, що 13.07.2023 під головуванням Віце-прем?єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України О.Кубракова була проведена нарада за участі представників Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства енергетики України, НКРЕКП та УАПВКГ «УКРВОДОКАНАЛЕКОЛОГІЯ» з питання підготовки плану заходів із стабілізації фінансово-економічного стану суб?єктів господарювання, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. За результатами проведеної наради складено протокол від 13.07.2023 (вих. № 11235/25/10-23 від 14.07.2023).

3 аналізу сайту НКРЕКП вбачається, що на засіданні НКРЕКП, що було проведено у формі відкритого слухання 03.07.2023, результати якого оформлено постановою НКРЕКП № 1218, продовжено розгляд питання 40 порядку денного засідання НКРЕКП від 31.05.2023 (ознайомитися можна за посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/31-travnya-2023-roku-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp) та за 29.06.2023 (ознайомитися можна посиланням https://www.nerc.gov.ua/agendas/29-chervnya-2023-roku-vidbudetsya-zasidannya-nkrekp-prodovzhennya-zasidannya-vid-31052023), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 № 502 «Деякі питання регулювання діяльності у сфері комунальних послуг у зв?язку із введенням в Україні воєнного стану», висловленої позиції Верховного Головнокомандувача, Кабінету Міністрів України та споживачів (населення) України.

40 питання порядку денного засідання НКРЕКП від 31.05.2023 стосувалося прийняття постанов НКРЕКП про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення: 1) КП «ВІННИЦЯОБЛВОДОКАНАЛ»; 2) КП «ЛУЦЬКВОДОКАНАЛ»; 3) КП ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД»; 4) КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 5) КП «НОВОМОСКОВСЬК ВОДОКАНАЛ»; 6) ПрАТ «ЕНЕРГОРЕСУРСИ»; 7) ДМП ВКГ «ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС»; 8) КП «ПАВЛОГРАДСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА» ПАВЛОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 9) КП «КРИВБАСВОДОКАНАЛ»; 10) КВП «КРАМАТОРСЬКИЙ ВОДОКАНАЛ»; 11) КП «ЖИТОМИРВОДОКАНАЛ» ЖИТОМИРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 12) КП «ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА МІСТА УЖГОРОДА»; 13) КП «ВОДОКАНАЛ» (М ЗАПОРІЖЖЯ); 14) КП «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКВОДОЕКОТЕХПРОМ»; 15) ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА»; 16) ОКВП «ДНІПРО-КІРОВОГРАД»; 17) ЛМКП «ЛЬВІВВОДОКАНАЛ»; 18) КП «ДРОГОБИЧВОДОКАНАЛ» ДРОГОБИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; 19) ТОВ «ІНФОКС» (ФІЛІЯ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»); 20) КП «КРЕМЕНЧУКВОДОКАНАЛ» КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ; 21) КП ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ «ПОЛТАВАВОДОКАНАЛ»; 22) РОВКП ВКГ «РІВНЕОБЛВОДОКАНАЛ»; 23) КП «МІСЬКВОДОКАНАЛ» СУМСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 24) КП «ТЕРНОПІЛЬВОДОКАНАЛ»; 25) МКП «ХМЕЛЬНИЦЬКВОДОКАНАЛ»; 26) КП «МІСЬКТЕПЛОВОДЕНЕРГІЯ» (М. КАМ`ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ); 27) ПрАТ «АЗОТ» (М. ЧЕРКАСИ); 28) КП «ЧЕРКАСИВОДОКАНАЛ» ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 29) КП «ЧЕРНІВЦІВОДОКАНАЛ»; 30) КП «ЧЕРНІГІВВОДОКАНАЛ» ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 31) АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»; 32) ПрАТ «АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «КИЇВВОДОКАНАЛ»; 33) КП «ІРПІНЬВОДОКАНАЛ»; 34) КП «НІКОПОЛЬСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА» НІКОПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ; 35) КП БРОВАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ БРОВАРСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ «БРОВАРИТЕПЛОВОДОЕНЕРГІЯ».

У свою чергу, з урахуванням положень постанови НКРЕКП від 26.03.2022 № 349 «Щодо захисту інформації, яка в умовах воєнного стану може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом, у тому числі щодо об?єктів критичної інфраструктури» (міститься у відкритому доступі), відкриті обговорення проєктів постанов НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення на 2023 рік не проводились, що також відображено у обґрунтуванні Департаменту із регулювання відносин у сфері централізованого водопостачання та водовідведення НКРЕКП до проектів постанов НКРЕКП від 29.06.2023 №1179-1212 (ознайомитися можна за посиланням https://www.nerc.gov.ua/storage/app/uploads/public/649/c96/019/649c960196d6c903732438.pdf).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем постанови від 03.07.2023 № 1218 «Про скасування деяких постанов НКРЕКП», згідно з яким скасовано з 01 липня 2023 року постанови НКРЕКП № 1179-1212, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд вказує наступне.

Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово застосовував критерії, які дозволяють виявити наявність або відсутність охоронюваного законом інтересу в особи, яка звертається за судовим захистом. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.

Крім цього, особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені і в результаті визнання тих чи інших дій та/або бездіяльності майнові права чи інтерес заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Тобто позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним постанови НКРЕКП від 03.07.2023 №1218 "Про скасування деяких постанов НКРЕКП" щодо скасування постанов від 29.06.2023 №№171183, 1185-1198, 1200-1204, 1206-1208, 1210, 1212 з моменту її прийняття, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким саме чином відповідач порушив його право та інтерес, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Отже, за вищезазначеними правовими нормами обов`язковою умовою звернення до суду передбачено наявність порушеного права, а відсутність такої умови є самостійною підставою для відмови у позові. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Водночас відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію також викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Суд враховує також, з позовної заяви вбачається, що звертаючись до суду з адміністративним позовом та обґрунтовуючи свої вимоги позивачем не конкретизовано, в чому саме проявились негативні наслідки після прийняття відповідачем спірної постанови № 1218 та яким чином порушені індивідуально виражені його права.

Таким чином, суд вказує на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення з боку НКРЕКП права та інтересу позивача, яке б потребувало судового захисту, шляхом визнання протиправним Постанови № 1218.

Суд наголошує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо при розгляді справи не встановлено факту порушення прав чи інтересів позивача, то навіть у разі, якщо рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, підстави для задоволення позову та його скасування відсутні.

Суд зазначає, що спірна постанова не впливає та не змінює правового становища позивача. Протилежного суду позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами порушення своїх прав та інтересів внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання його протиправним та скасування.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема також витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.