Рішення № 125508010, 28.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року Справа № 640/11269/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження з дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі відповідач, ГУНП у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень про звільнення позивача зі служби в Національній поліції, які виразились у формі Наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві № 472 від 21.06.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління" та Наказу ГУНП в місті Києві № 1042 о/с від 29.06.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції";

- зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення № 2 ГУНП в місті Києві з 30.06.2022 (наступний робочий день);

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позиції сторін

Позивач вказує, що працював у ГУНП у місті Києві на посаді поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення № 2. Починаючи з грудня 2021 року подавав рапорти про переведення та отримував відмову, в січні 2022 року подав рапорт щодо звільнення зі служби але останній не був розглянутий керівництвом.

16.05.2022 позивач дізнався про проведення відносно нього службового розслідування за фактом можливого самоусунення від захисту Українського народу, та 02.06.2022 звернувся до керівника щодо ознайомлення з матеріалами службового розслідування але відповіді не отримав.

В наступному йому надійшов лист від 07.07.2022 №3304/125/05/67-2022 ГУНП у м. Києві в якому відмовлено у ознайомлені із матеріалами службового розслідування після його завершення, оскільки це не передбачено ст. 18 розділу 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, висновок затверджений 09.06.2022.

Через мобільний застосунок «WhatsApp» отримав спірні накази № 472 від 21.06.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та № 1042 о/с від 29.06.2022 про звільнення зі служби.

Позивач наполягає на протиправності спірних наказів, оскільки він не порушував складену ним Присягу на вірність Українському народові та Указ Президента від 24.02.2022 №64/2022 про оголошений в країні воєнний стан чи будь-які інші норми законодавства.

В своїх письмових поясненнях наданих комісії 20.05.2022 зазначив, що 24.02.2022 він перебував у м. Фастів за місцем проживання, прибути того дня до м. Києва не мав змоги оскільки рух у бік міста був обмежений. Про те, що він не може прибути повідомив командира роти та за його погодженням пішов на службу до РУП м. Фастова, отримав зброю, заступив на службу, був там близько тижня. 02.03.2022 після розмови по телефону із командиром роти ОСОБА_2 , позивач здав зборю до Фастівського РУП та поїхав до свого підрозділу в м. Києві, отримав зброю та заступив на пост. 15.03.2022 у нього підвищилась температура тіла до 38.3, зателефонував лікарю терапевту госпіталя МВС. Після повідомлення про дані обставини командира роти, останній сказав прибути до Полку та здати зброю. 15.03.2022 позивач прибув на місце, здав зброю та у розмові із командиром, останній запропонував йому звільнення за два дні оскільки від позивача не було сенсу через перебування на лікарняному, вийти потім та за рапортом звільнити.

ОСОБА_1 зазначив, що подавав рапорт про переведення ще 31.01.2022, наміру звільнятись зі служби не мав. 14.02.2022 подав рапорт на звільнення та у розмові у відділі кадрів його повідомили про те, що треба відпрацювати три місяці. Тому, 16.02.2022 позивач звернувся до суду із позовом щодо оскарження дій по залишенню без розгляду його рапорту у справі №640/6385/22, де також просив суд зобов`язати відповідача звільнити його. Відмітив що ухвалою суду за його заявою позов залишено без розгляду.

Так, 15.03.2022 погодився на пропозицію командира роти на звільнення протягом двох днів після виходу із лікарняного.

Сукупно позивач вказує, що перебував на лікарняному з 17.03.2022 по 25.03.2022, наявні докази тимчасової непрацездатності.

Вказуючи на положення Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції №893, Дисциплінарного статуту Національної поліції України від 15.03.2018, Закон України «Про Національну поліцію України» наполягає на чіткому встановленому законодавством порядку проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення.

Зокрема, всупереч вимогам ст. ст. 3, 19, 59 Конституції України, статті 8 Закону України «Про Національну поліцію України», ст. 18 Закону України «Про дисциплінарний статут національної поліції» та в супереч Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України № 893 ГУНП в місті Києві позбавило позивача права в ході службового розслідування надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи, ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами, подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування, брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії, користуватися правничою допомогою, послугами представника. Відповідно, наслідком таких порушень прав особи стосовно якої проводиться службове розслідування є прийняття незаконного рішення про наявність у діях позивача порушення службової дисципліни. Також, акцентує увагу на тому, що його не було ознайомлено із матеріалами службового розслідування за поданим ним клопотанням.

Позивач зауважує, що під час прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом владних повноважень не взято до уваги відсутність у нього будь яких інших стягнень на момент звільнення зі служби в поліції, що вказує на порушення порядку накладення дисциплінарних стягнень в розумінні ст. 29 Дисциплінарного Статуту.

Спірні накази прийняті на основі рішення про наявність у діях позивача порушень службової дисципліни, суть якого не відповідає дійсним обставинам та прийнятий із порушенням діючого законодавства, означені в позові накази просить суд скасувати.

Відповідач наполягає на правомірності спірних наказів № 472 від 21.06.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління" та № 1042 о/с від 29.06.2022, необґрунтованості заявлених вимог позивачем.

Вказуючи на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, норми п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзаци 1, 2 пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, законодавство зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, у тому числі звільнення зі служби в поліції.

Відмітив що службове розслідування було призначено на підставі наказу ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 №531 метою перевірки інформації отриманої 11.05.2022 в доповідній записці командира ППОП №2 Головного управління про те, що окремі підпорядковані йому поліцейські в тому числі сержант поліції ОСОБА_1 , самоусунулись від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії воєнного стану, та в період з 24.02.2022 відсутні на службі.

Про призначення службового розслідування ОСОБА_1 був повідомлений належним чином.

В ході проведення службового розслідування встановлено та підтверджено що 15.03.2022 у телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив командира роти №3 швидкого реагування ОСОБА_3 про те, що на службу виходити категорично відмовляється у зв`язку із небажанням в подальшому проходити службу в поліції. Вогнепальну зброю до чергової частини здав, службове посвідчення та жетон здав. Також, згідно рапорту ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 прибув 15.03.2022 до підрозділу та повідомив про те, що немає бажання працювати в поліції.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що 24.02.2022 знаходився за місцем проживання, в свій підрозділ добратися не мав змоги, так як в перші дні війни до м. Києва рух було паралізовано, відповідно він пішов в РУП у м. Фастів.

Відповідач зауважив, що дозволу на виїзд за межі Київського гарнізону ОСОБА_1 ніхто не надавав як і дозволу на покидання місця дислокації свого підрозділу.

Враховуючи зміст наказу Національної поліції України №190 від 10.03.2022, позивач не відносився до жодної із категорії визначено пунктом 1 цього наказу, тому був зобов`язаний невідкладно прибути до підрозділу.

Разом з тим, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях стверджував що 15.03.2022 захворів, та відповідач звертає увагу суду що у поясненнях не посилався на єдину причину своєї відсутності на службі та не виконання Наказу №190 те, що він був хворий.

Додав, що під час службового розслідування, при наданні ОСОБА_1 письмових пояснень, ним не було надано жодного доказу перебування на лікарняному та навіть відсутність без законних на те підстав на службі протягом одного чи кількох днів може містити ознаки вчиненого поліцейським дисциплінарного проступку.

Відсутність на службі позивача підтверджується також Актами про невихід на службу в період з 15.03.2022 по 04.04.2022.

Відповідач також зауважив, що поліцейському не надано повноважень самостійно, вільно та на власний розсуд залишати чи визначати місце несення служби, змінювати підрозділ у якому він цю службу проходить чи дистанціюватися на основі особистого бажання від виконання обов`язків за основним місцем роботи без відповідного рішення безпосереднього керівника. Зазначене свідчить про безпідставну відсутність ОСОБА_1 на службі, що є свідомим самоусуненням від виконання посадових обов`язків та грубим порушенням службової дисципліни.

Зауважив, що позивач ніяк не спростовує відсутність на службі з 24.02.2022, лише стверджує про порушення процедури проведення службового розслідування та його прав.

Службовим розслідуванням установлено, що факти відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин знайшли своє документальне підтвердження, відомості, які стали підставою для призначення розслідування підтвердились, висновок щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є обґрунтованим та підтвердженим.

Відповідач наполягає на відсутності допущення порушень щодо порядку проведення службового розслідування. Враховуючи отримані пояснення від ОСОБА_1 в ході розслідування, вбачається що він знав про таке розслідування та не був позбавлений можливості робити заяви, подавати документи та користуватись правовою допомогою.

Висновок службового розслідування від 09.06.2022 затверджений. Порядок ознайомлення із висновком згідно положень пп. 14 п. 2 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії від 07.11.2018 №893 дотриманий, клопотання щодо ознайомлення від позивача не надходило.

Спірні накази №472 від 21.06.2022 та №1042 о/с від 29.06.2022 були надіслані позивачу належним чином.

Відповідач додав, що у іншій справі №640/6835/22 позивач оскаржував дії щодо залишення без розгляду поданий ним 02.02.2022 рапорт про звільнення, де наполягав на задоволенні рапорту та звільненні його зі служби в поліції.

Вчинені процесуальні дії у справі

01 серпня 2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

У справі зареєстровано: 25.11.2022 відзив від відповідача, 06.12.2022 відповідь на відзив від позивача, 13.12.2022 заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва із утворенням Київського міського окружного адміністративного суд із місцезнаходженням у місті Києві, визначення територіальної юрисдикції Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

28.02.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 28.02.2024 справа розподілена судді Войтович І.І.

18.03.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №640/11269/22 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

26.03.2024 року через систему "Електронний суд" відповідачем надано додаткові пояснення по справі.

12.04.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду вирішено перейти до розгляду адміністративної справи № 640/11269/22 за правилами загального позовного провадження і призначити підготовче засідання на 13.05.2024 о 13:15 год.

13.05.2024 представником позивача адвокатом Конончук З.В. подано заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлення строку.

Судове засідання призначене на 13.05.2024 о 13:15 год знято з розгляду у зв`язку з оголошеною в м. Києві повітряною тривогою.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 11.06.2024 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

Під час вчинення у справі підготовчих дій, 11.06.2024 до суду прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Кирилюк Є.С.

Судом постановлено на вирішення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з недотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом

Враховуючи відсутність заперечень учасників процесу, суд на місці ухвалив вирішити питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду у письмовому провадженні.

13.06.2024 ухвалою Київського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, та поновлено строк на звернення до суду.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 24.07.2024 об 11:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

24.07.2024 представник позивача подала до суду заяву про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовче судове засідання 24.07.2024 прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Матвієнко П.П.

В ході проведення підготовчих дій судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника позивача та долучено до справи додаткові докази та оголошено перерву у зв`язку з витребуванням документів від відповідача.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 08.08.2024 о 10:00 год., про що сторони повідомлені належним чином.

В підготовче судове засідання 08.08.2024 прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Матвієнко П.П. У зв`язку із не наданням відповідачем додаткових доказів, судом на місці оголошено перерву у зв`язку з повторним витребуванням документів від відповідача.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 23.09.2024 о 09:15 год., про що сторони повідомлені належним чином.

26.08.2024 представник відповідача подав до суду пояснення, та просив долучити до матеріалів справи документи які було витребувано судом.

До суду 23.09.2024 прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Матвієнко П.П., подали заяви із проханням закрити підготовче провадження у порядку письмового провадження та призначити справу до розгляду по суті.

23.09.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 жовтня 2024 року о 09:30 год.

В судове засідання 23.10.2024 прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Кирилюк Є.С. та в ході розгляду справи по суті, з`ясувавши позиції сторін, перевіривши доводи наданими суду доказами, судом на місці ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні у зв`язку із витребуванням від відповідача додаткових доказів у справі.

Наступне судове засідання призначено на 14.11.2024 об 11:15 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

30.10.2024 представником відповідача подано до суду клопотання із проханням долучити витребувані судом докази.

14.11.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Наступне судове засідання призначено на 03.12.2024 о 09:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

03.12.2024 в судове засідання прибули представник позивача Конончук З.В., представник відповідача Кирилюк Є.С.

Представник позивача Конончук З.В. позовні вимоги підтримала та позов просила задовольнити.

Представник відповідача Кирилюк Є.С. проти позову заперечував, в задоволенні позову просив суд відмовити.

За відсутності заперечень сторін по справі, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи встановлені позиції сторін, наведені ними доводи та подані до суду докази.

Встановлені обставини судом

ОСОБА_1 з 19.08.2019 перебував на службі в поліції та займав у ГУНП у місті Києві посаду поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення № 2 із 21.08.2020.

Відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 12.05.2022 № 531 Про призначення та проведення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків, призначено службове розслідування у зв`язку із надходженням до ГУНП у м. Києві інформації про те, що окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів самоусунулись від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Згідно Додатку до Наказу ГУ Національної поліції у м. Києві від 12.05.2022 №531, за номером 81 відсторонено від виконання службових обов`язків ОСОБА_1 (0133603 )поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2 ГУНП у м. Києві сержанта поліції.

16.05.2022 ОСОБА_1 надіслано повідомлення на WhatsApp за №2213/125/67-2022 в якому зазначено про скасування 12.05.2022 Наказу про звільнення, виданий Наказ від 12.05.2022 №531 про призначення та проведення службового розслідування, необхідність прибути на 20.05.2022 о 14:00 до адміністративної будівлі Головного управління за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, каб. 540, для надання дисциплінарній комісії пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни.

20.05.2022 ОСОБА_1 надано пояснення дисциплінарній комісії, оформлені у письмовому вигляді та підписані ним особисто.

ОСОБА_1 подав до комісії 20.05.2022 письмові пояснення щодо відсутності на службі, вказавши про те, що він 15.03.2022 захворів та перебував на лікарняному з 17.03.2022.

У висновку службового розслідування зазначено про те, що 11.05.2022 до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшли доповідні записки керівників підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів про те, що окремі підпорядковані їм поліцейські самоусунулись від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, та в період з 24.02.2022 відсутні на службі.

Щодо інформації яка містилась у доповідній записці командира ППОП №2 ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_4 від 11.05.2022, в ній зокрема було зазначено що 15.03.2022 в телефонній розмові ОСОБА_1 повідомив командира роти № 3 (швидкого реагування) ОСОБА_3 про те, що на службу виходити категорично відмовляється в зв`язку з небажанням в подальшому проходити службу в поліції. Вогнепальну зброю до чергової частини здав, службове посвідчення та спеціальний жетон здав.

Про призначення службового розслідування наказом №531 від 12.05.2022 та про пропозицію прибути 20.05.2022 о 14:00 до адміністративної будівлі управління для надання дисциплінарній комісії пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни, ОСОБА_1 був повідомлений засобами електронного зв`язку, доказ чому міститься в матеріалах справи (арк. 77 Том 1).

У ході проведення службового розслідування встановлено, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану а Україні", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05.00 24.02.2022, строком на 30 діб, в Україні введено воєнний стан.

На виконання зазначених організаційно-розпорядчих актів наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності.

З урахуванням зазначених обставин, 24.02.2022, о 05.00, особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога".

По прибуттю до місць несення служби, особовий склад було озброєно вогнепальною, автоматичною зброєю та залучено до комплексу завдань виконання посиленого варіанту службової діяльності.

Кожен поліцейський, вступаючи на службу в поліції, склав Присягу на вірність Українському народові, а саме, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак, окремі поліцейські підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів із введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану, до місць дислокації підрозділів за місцем проходження служби не прибули, не озброїлись та від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини та честі держави самоусунулись.

Крім цього, керівниками підрозділів та районних управлінь поліції Головного управління поліцейським, які безпідставно були відсутні на службі, було доведено вимоги наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 та наказу Національної поліції від 07.04.2022 № 239, що скасовує попередній.

Так, відповідно до доповідної записки від 11.05.2022 установлено, що поліцейський взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2 ГУНП у м. Києві сержант поліції ОСОБА_1 15.03.2022, під час телефонної розмови з командиром роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2. ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , повідомив останньому, що виходити на службу категорично відмовляється. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що не бажає у подальшому проходити службу в поліції.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що з 24.02.2022 по 03.03.2022 ніс службу у Фастівському РУП ГУНП в Київській області. 3 04.03.2022 по 15.03.2022 ніс службу в полку. 15.03.2022, у зв`язку із поганим самопочуттям, звернувся за медичною допомогою до лікарні м. Фастова. 3 17.03.2022 перебував на лікуванні у м. Фастів.

У ході проведення службового розслідування установлено, що відомості, зазначені ОСОБА_1 , не відповідають дійсності, що свідчить про самоусунення його від виконання службових обов`язків та захисту українського народу.

Під час проведення службового розслідування, дослідженням подій фактів можливого самоусунення окремих поліцейських підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) та окремих підрозділів, від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, установлено, що факти відсутності на службі без поважних причин знайшли своє документальне підтвердження, серед інших вказаних, поліцейський взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2 ГУНП у м. Києві сержант поліції Голотюк С.С. з 15.03.2022 по 04.04.2022.

Наявні складені акти про відсутність на службі ОСОБА_1 у період з 15.03.2022 по 04.04.2022, впродовж робочого дня з 08:00 год до 18:00 год. без поважних причин. Акти підписані уповноваженими особами та зареєстровані канцелярією полку ПОП №2.

Таким чином, під час проведення службового розслідування та на підставі зібраних матеріалів, дисциплінарною комісією у висновку установлено, що поліцейські, серед яких був і ОСОБА_1 , своїми діями допустили дискредитацію високого звання поліцейського, що полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру громадськості до поліцейських та авторитет Національної поліції України в цілому, та є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції. Скоєний проступок є діянням проти інтересів служби, яке суперечить взятим на себе обов`язкам, присягнувши на вірність українському народові.

Дисциплінарна комісія вважає, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до, зокрема ОСОБА_1 поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2 ГУНП у м. Києві сержанта поліції застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Висновок службового розслідування підписаний складом дисциплінарної комісії та затверджений 09.06.2022 начальником ГУ НП у м. Києві І. Вигівським.

До матеріалів службового розслідування долучено окрім доповідної записки від 11.05.2022, Наказу №531 від 12.05.2022, Додаток до Наказу №531, лист повідомлення від 16.05.2022, скріншот надіслання листа на WhatsApp, пояснень ОСОБА_1 , акти ГУНП у м. Києві про відсутність на службі за 15.03.2022 за вих. №678/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 16.03.2022 за вих. №679/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 17.03.2022 за вих. №680/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 18.03.2022 за вих. №681/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 19.03.2022 за вих. №682/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 20.03.2022 за вих. №683/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 21.03.2022 за вих. №684/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 22.03.2022 за вих. №685/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 23.03.2022 за вих. №686/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 24.03.2022 за вих. №687/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 25.03.2022 за вих. №688/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 26.03.2022 за вих. №689/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 27.03.2022 за вих. №690/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 28.03.2022 за вих. №691/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 29.03.2022 за вих. №692/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 30.03.2022 за вих. №693/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 31.03.2022 за вих. №694/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 01.04.2022 за вих. №695/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 02.04.2022 за вих. №696/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 03.04.2022 за вих. №697/125/40/04-2022 від 02.06.2022, за 04.04.2022 за вих. №698/125/40/04-2022 від 02.06.2022.

Наказом ГУНП у м. Києві від 21.06.2022 № 472 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління», зокрема, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", самоусуненні від захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Витяг з даного наказу 23.06.2022 надісланий ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку WhatsApp.

З метою виконання дисциплінарного стягнення, Наказом ГУНП у м. Києві від 29.06.2022 № 1042 о/с «Щодо особового складу», відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, 29 червня 2022 року.

30.06.2022 ОСОБА_1 отримав повідомлення засобами електронного зв`язку WhatsApp щодо наказу про звільнення.

Не погоджуючись із правомірністю та законністю спірних наказів позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Абзац другий статті 17 Конституції України визначає, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування його державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який послідуючими Указами Президента продовжений та на сьогодні не відмінений.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-ІІІ «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-ІІІ), відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно зі статтею 3 Закону № 580-ІІІ, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 17 Закону № 580-ІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

За змістом пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 цього ж Закону № 580-ІІІ, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Зміст Присяги викладений в ст. 64 Закону № 580-ІІІ.

Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 2 ст. 64 Закону № 580-ІІІ).

Основні повноваження поліції, визначені в ст. 23 Закону № 580-VIII, згідно до частини першої - поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед визначеного: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (пункт 2); вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (пункт 3); вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення (пункт 4); здійснює охорону об`єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також бере участь у здійсненні державної охорони (пункт 19); бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості (пункт 24); здійснює у взаємодії зі Збройними Силами України, Національною гвардією України, Державною прикордонною службою України, Державною спеціальною службою транспорту, Службою безпеки України боротьбу з диверсійно-розвідувальними силами агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями (пункт 34).

Виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом (ч. 1 ст. 24 Закону № 580-VIII).

У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (ч.2 ст. 24 Закон № 580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (ст. 60 Закону №580-VIII).

За ч.ч. 1-3 ст. 62 Закону №580-VIII поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Поліцейський під час виконання покладених на нього обов`язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.

Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов`язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно пунктів 1-4 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 (далі Правила №1179) такі є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.

Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.

Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності (п. 5 розділу І Правил №1179).

Згідно розділу ІІ Правил №1179, серед визначеного, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

За ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Частиною 6 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов`язків за посадою; 5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації; 6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань; 11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України; 12) на забезпечення спеціальними засобами безпеки з урахуванням особливостей проходження служби.

Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Отже проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).

За ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення із служби в поліції ( п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, зокрема, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", «Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок №893), в якому Розділом V Дисциплінарного статуту визначено особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.

Так, згідно ст. 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).

Службове розслідування стосовно заступників керівника Національної поліції України чи керівників територіальних органів Національної поліції України проводиться виключно дисциплінарною комісією.

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях.

Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським, стосовно якого призначено службове розслідування, вчинено інший дисциплінарний проступок, обставини його вчинення підлягають перевірці уповноваженою особою під час проведення такого службового розслідування.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції.

Згідно положень ст. 27 Дисциплінарного статуту вбачається, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації.

За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника (абз. 3 ч. 2 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.

Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення.

Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення (абз. 2 ч.3 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.

Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень (ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч. 1 ст. 28 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану на час проведення службового розслідування за рішенням керівника, який його призначив, на поліцейського, стосовно якого було прийнято рішення про відсторонення від виконання службових обов`язків (посади), може бути покладено тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою.

Рішення про покладення тимчасового виконання обов`язків приймається з обов`язковим урахуванням обставин можливого вчиненого дисциплінарного проступку та його тяжкості, а також можливості відстороненого поліцейського під час тимчасового виконання обов`язків за іншою посадою впливати на хід проведення службового розслідування.

Відсторонення від виконання обов`язків передбачено відповідно ст. 70 Закону №580-VIII.

Частинами 1 та 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Дисциплінарного статуту протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його пом`якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

Згідно ч. 1 ст. 30 Дисциплінарного статуту разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (ч. 2 ст. 30 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Дисциплінарного статуту доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.

У разі встановлення поважних причин відсутності поліцейського до наказу по особовому складу, яким виконується застосоване до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції, вносяться зміни щодо дати його виконання.

За ч. 1 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку.

Згідно ч.4 ст. 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

За правилами статті 19 Закону № 580-ІІІ, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно - правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

У частині 2 вказаної статті 19 Закону № 580-ІІІ визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-ІІІ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (ч. 2 та ч. 3 ст. 77 Закону № 580-ІІІ).

Відповідно до ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.

Частинами 1 -3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Зі змісту наведених норм слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов`язковому порядку слід відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Та, враховуючи проведення службового розслідування в умовах воєнного стану суд має безпосередньо перевірити дотримання прав особи, відносно якої проводилось службове розслідування, обставини які стали предметом такого розслідування, зібрані та перевірені комісією докази, врахування комісією та керівництвом мотивів вчинення дисциплінарного проступку поліцейським, характер проступку.

У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу без поважних причин з 15.03.2022 по 04.04.2022, а також відповідно до матеріалів, зафіксовано не вихід ОСОБА_1 на службу в даний період, складено акти.

Відповідно обставини відсутності позивача на службі дисциплінарною комісією було визнано як самоусунення від несення служби в умовах воєнного стану, грубе порушення службової дисципліни, зафіксовано порушення позивачем Закону України «Про Національну поліцію», такі обставини визнано дисциплінарним проступком.

Як встановив суд, підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби були встановлені обставини порушення службової дисципліни, самоусуненні від виконання службових обов`язків по захисту українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні в період з 15.03.2022 по 04.04.2022.

Суд враховує у даній справі обставини 24.02.2022 коли рф розпочала повномасштабне вторгнення і проведення військових дій на території України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Водночас, указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 постановлено військовому командуванню (зокрема, Міністерству оборони України та Збройним Силам України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 №69/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб із дня набрання чинності цим указом, зокрема, на території Хмельницької області.

Відповідно всі держані органи були задіяні до оборони та відсічі, забезпеченню порядку та забезпеченню захисту громадян на території за місцем дислокації.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

ОСОБА_1 займав посаду поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення № 2 ГУ НП у м. Києві та відповідно до займаної посади повинен був реалізовувати свої повноваження виключно на території міста Києва.

Як встановлено судом, на виконання Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022, Наказом Головного управління від 24.02.2022 № 219 особовий склад Головного управління переведено на посилений варіант службової діяльності, 24.02.2022 о 05.00 год особовий склад підрозділів Головного управління, його територіальних (відокремлених) підрозділів було піднято за сигналом "Тривога".

Згідно наданої відповідачем до справи копії листа УКЗ ГУНП у м. Києві 16.08.2024 № 84651-2024 вбачається також наявність наказів ГУНП у м. Києві:

- від 31.03.2022 №231, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пп. 1, 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, самоусуненні від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, до поліцейського взводу № 3 роти № 3 (швидкого реагування) полку поліції особливого призначення № 2 Головного управління Національної поліції у м. Києві сержанта поліції ОСОБА_5 (0133603) застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

- від 04 квітня 2022 року № 573 о/с щодо звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 згідно з пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію" та наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 12 травня 2022 року № 760 о/с про скасування наказів Головного управління про застосування дисциплінарних стягнень.

- від 12.05.2022 №315 про скасування зокрема наказу від 31.03.2022 №231 у зв`язку із не забезпеченням в ході службового розслідування прав поліцейських визначених ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

ОСОБА_1 отримав повідомлення від 16.05.2022 №2213/125/05/67-2022 про скасування наказу про звільнення та призначення службового розслідування і щодо пропозиції прибути до комісії для надання пояснень за фактом можливого порушення службової дисципліни на 20.05.2022 о 14:00.

Проти наявності та змісту вказаних вище наказів позивач та/або його представник, а також отримання повідомлення про скасування наказу про звільнення від 04.04.2022, призначення службового розслідування та прибуття до комісії 20.05.2022, не заперечували.

Враховуючи надані до матеріалів справи пояснення ОСОБА_1 від 20.05.2022 до комісії, зі змісту останніх судом встановлено, що 24.02.2022 ОСОБА_1 перебував в м. Фастів та через обмежений декілька рух до міста Києва не зміг прибути, у зв`язку з чим пішов до РУП у м.Фастів, де служив сім днів. Потім приїхав до свого підрозділу та заступив там на службу. Зазначив, що 14.02.2022 у відділі кадрів йому повідомили про необхідність відпрацювання три місяці, у зв`язку з чим звернувся до адвоката та подав до суду позов через те, що його не звільняють. 15.03.2022 він захворів про що повідомив командира роти, який сказав йому прибути та здати зброю. Прибувши, розмовляв із командиром щодо поданого рапорту ще 31.01.2022 про звільнення, що потім стало пропозицією командира звільнити за два дні після лікарняного. ОСОБА_1 погодився але умов та порядок звільнення командир не пояснив, забрали посвідчення, жетон, він здав зброю та сказали чекати наказу про звільнення. За місцем проживання написав заяву про вступ до ТРО але там відмовили у прийнятті доки не буде наказу про звільнення. 17.03.2022 звернувся до лікарні та з 17.03.2022 перебував на лікарняному, зазначив про медичні висновки та про те, що в разі необхідності вказані документи будуть надані в телефонному режимі.

Відповідно судом встановлено, що 20.05.2022 ОСОБА_1 прибув до комісії та надав письмові пояснення стосовно обставин відсутності на службі з 15.03.2022, які були враховані комісією як і врахована доповідна записка від 11.05.2022 щодо повідомлення ОСОБА_1 15.03.2022 під час телефонної розмови з командиром роти № 3 (швидкого реагування) ППОП № 2 ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 що виходити на службу він категорично відмовляється. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що не бажає у подальшому проходити службу в поліції. Вказані документи відповідно підлягають врахуванню судом як складові матеріалів службового розслідування.

Суд зазначає, що доказів перебування на лікарняному з 15.03.2022 ОСОБА_1 до комісії не надав, у своїх письмових поясненнях зазначив лише про те, що вразі необхідності щодо лікарняного з 17.03.2022 може надати документи в телефонному режимі.

З наданих до суду інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров`я наявні медичні висновки Фастівського медичного центру первинної медичної допомоги (ЄДРПОУ 01107935) про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період із 17.03.2022 по 25.03.2022.

Згідно наданої відповідачем довідки ППОП №2 відділення кадрового забезпечення ППОП №2 ГУНП у м. Києві документів щодо тимчасової непрацездатності із 17.03.2022 по 25.03.2022 від ОСОБА_1 не було отримано.

Та враховуючи вищевстановлене, суд враховує та зазначає, що ОСОБА_1 маючи погане самопочуття з 15.03.2022 не приступив до служби в поліції але прибув до свого управління та мав розмову із командиром. Тобто, на лікарняному із 15.03.2022 ОСОБА_1 не перебував, на службу не вийшов.

Також, ОСОБА_1 цього ж дня (15.03.2022) здав зброю, жетон та посвідчення.

Із наданого до суду відповідачем листа відповіді ППОП №2 слідує, що інформація щодо виконання ОСОБА_1 службових обов`язків у період з 01.03.2022 по 15.03.2022 у книзі нарядів полку інв. №40-194 н/т від 07.01.2022 відсутня та суд враховує, що така інформація відсутня, записи в книзі з 24.02.2022 по 05.04.2022 не велися, у зв`язку із тим що склад полку цілодобово перебував у визначених місцях несення служби та було переведено на посилений варіант несення служби. Також, записи щодо отримання спорядження за період з 24.02.2022 до 29.06.2024 в книзі нарядів полку інв. №40-194 н/т від 07.01.2022 та у книзі інв. №40-239 н/т від 20.04.2022 та інв. №40-250 н/т від 05.06.2022 відсутні.

Та звертаючись до обставин відсутності ОСОБА_1 на службі у період з 15.03.2022 по 04.04.2022, враховуючи письмові пояснення подані ОСОБА_1 20.05.2022 та зазначені в позовній заяві, він не посилався на єдину причину своєї відсутності на службі та не виконання наказу №190 те, що він був хворий, зазначає про те, що з 24.02.2022 не міг виїхати до Києва із м. Фастів, потім через тиждень прибув на службу але згодом 15.03.2022 захворів.

Суд наголошує, що ОСОБА_1 20.05.2022 прибув до комісії та подав свої письмові пояснення про те, що з 17.03.2022 перебуває на лікарняному та чекав наказу про звільнення оскільки ним було раніше подано такий рапорт. Тобто, надання пояснення комісії спростовують твердження позивача щодо не дотримання дисциплінарною комісією ст. 18 Дисциплінарного статуту щодо прав поліцейського в межах проведення службового розслідування, враховуючи при цьому, що означені вище судом накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення та зокрема наказ про звільнення від 04.04.2022 був скасований саме через не дотримання комісією вказаної норми Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно з 15.03.2022 позивач на лікарняному не перебував, доказів перебування на лікарняному з 15.03.2022 по 04.04.2022 до комісії не надав, як і не надав до ППОП №2. Надані суду медичні висновки щодо перебування на лікарняному по перше не охоплюють повністю спірний період а також не є доказом повідомлення комісії про причини відсутності на службі у спірному періоді.

Суд зазначає також, що раніше подані ОСОБА_1 рапорти про переведення та про звільнення не свідчить про відсутність у нього обов`язку як поліцейського відбувати службу в поліції за місцем несення служби, тим паче у умовах оголошеного в країні воєнного стану, до видання відповідного наказу суб`єктом призначення.

Слід зазначити, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі № 640/6385/22 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду за поданою ним заявою, відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 240 КАС України. Та обставини звернення позивача до суду та наслідки вирішення справи № 640/6385/22 не впливають на предмет спору в даній справі, у зв`язку з чим суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог, враховуючи доводи сторін та подані ним докази.

Наказу про відрядження до іншого місця несення служби обставинами та доказами наявними у справі судом не встановлено. Перебування позивача з 24.02.2022 у м. Фастів за місцем проживання та несення там служби, намагання вступити в ТРО не є належним та достатнім доказом того, що ОСОБА_1 має поважні причини не прибуття на службу в м. Києв у період з 15.03.2022 по 04.04.2022. Таких доказів належних та достатніх позивач та/або його представник до суду не надали. Твердження щодо складення актів про відсутність на службі заднім числом не підтверджені позивачем а лише є особистим твердженням виходячи із обставин звільнення зі служби, останні складені відповідною датою та підписані уповноваженими представниками, а дата їх реєстрації в ППОП №2 не змінює їх змісту.

Також суд враховує, що відсутність без законних на те підстав на службі протягом одного чи кількох днів може містити ознаки вчиненого поліцейським дисциплінарного проступку.

Судом не встановлено, не надано суду, рапортів чи наказів щодо позивача про звільнення від виконання службових обов`язків у спірний період, відтак позивач мав прибути до свого полку та приступити до виконання обов`язків, або повідомити відповідача про неможливість виконання обов`язків, отримати належний наказ керівництва, але останнє позивачем не вчинено, наказ відповідний відсутній.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190 Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану" поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби, та як вбачається згідно пункту 1 цього наказу, позивач не відноситься до жодної із категорій, визначених пунктом 1 вказаного наказу.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 мав прямий обов`язок на виконання Присяги, Указу Президента від 24.02.2022 про оголошений в країні воєнний стан, а також наказу Національної поліції України №190 від 10.03.2022 щодо прибуття за місцем несення служби.

Суд зазначає, що дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто у разі недотримання чи неналежного дотримання службової дисципліни.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства та етичних норм, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, відповідно і під час несення служби, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх вчиняють.

Тобто, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивної репутації органів поліції.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 червня 2021 року, від 22 вересня 2022 року та від 25 листопада 2022 року у справах № 815/2705/16, № 420/4977/20 та № 600/1167/22-а, від 31 травня 2023 року у справі №600/1542/22-а, відповідно.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.

Підлягає також врахуванню позиція Верховний Суд викладена у постановах від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 05.03.2020 справа № 815/4478/16 за висновками в яких слідує, що основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Суд вважає за необхідне зазначити й те, що чинним законодавством не визначено поняття дискредитації.

Дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету. Аналізуючи складові цього поняття, суд дійшов до висновку, що вони тісно пов`язані з морально-етичними нормами. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.

Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17).

Суд звертає увагу на те, що як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява№ 34049/96), рішення ЄСПЛ від 19.04.2007 у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії» (заява № 63235/00).

Застосовуючи позиції сформовані в постановах Верховного Суду України від 21.12.2018 по справі № 805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 № 2240/2329/16, суд приходить до висновку, що під час проведення службового розслідування, дисциплінарною комісією були взяті до уваги усі істотні та суттєві поза розумним сумнівом аспекти, котрі здатні вплинути на міру відповідальності особи, вбачається, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння позивача з`ясувала повно та оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння в частині самоусунення від виконання службових обов`язків, порушення службової дисципліни, кваліфікувала правильно, норми закону визначила як належні, зміст норми права витлумачила відповідно до їх дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання вимог щодо порядку проведення службового розслідування та процедури притягнення особи до відповідальності, дисциплінарною комісією було належним чином повідомлено про проведення службового розслідування, складено відповідний висновок, враховуючи положення розділу V Дисциплінарного статуту.

Слід зазначити також, що згідно пп. 14 п. 2 розділу ІІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 №893 після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим волевиявленням поліцейського, стосовно якого проводилося службове розслідування, забезпечує ознайомлення його із затвердженим висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, з дотриманням вимог законодавства України. Факт ознайомлення із затвердженим висновком службового розслідування або отримання його копії оформлюється відповідним записом на останньому аркуші (за відсутності вільного місця - на його звороті) цього висновку із проставленням підпису, зазначенням прізвища та ініціалів поліцейського, який з ним ознайомився, а також дати ознайомлення.

Позивач звернувся із клопотанням безпосередньо до ГУНП у м. Києві начальника І.Вигівського в якому просив направити йому на пошту належним чином завірені копії матеріалів службового розслідування, надіслав клопотання поштою 02.06.2022. Та, суд враховує, що дане клопотання не було отримано адресатом, таких доказів матеріали справи не містять та зміст клопотання не унормовується із нормами діючого законодавства, оскільки комісія забезпечує ознайомлення поліцейським із матеріалами службового розслідування а не робити копії та надсилати такі запитувачу.

Відповідно суд враховує, що дисциплінарною комісією інших обставин, що свідчать про поважність причин самоусунення від несення служби під час службового розслідування не встановлено, та також не встановлено поважність виїзду з міста Києва до м. Фастова, враховуючи наявність Наказу ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022. Жодних документів на підтвердження наявності поважних причин відсутності на службі, позивач до дисциплінарної комісії не надав, як і не надано таких до суду.

Враховуючи вище зазначені норми діючого законодавства слід вказати, що дисциплінарні проступки такі, як залишення місця несення служби, самоусунення від несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків. Не виконання наказів керівництва є грубим порушенням службової дисципліни.

В основі поведінки поліцейського закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівники поліції повинні діяти на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначений законодавством їх поведінка повинна зміцнювати та підтримувати довіру суспільства до Національної поліції України.

Суд зазначає, що службове розслідування проведено належним чином, зібрані усі необхідні докази та матеріали, встановлено та підтверджено склад дисциплінарного проступку позивача.

Суд погоджується, що позивач є насамперед поліцейським та у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Під час проведення службового розслідування, як самими матеріалами службового розслідування, та в ході розгляду даної справи, підтверджується факт, що сержант поліції ОСОБА_1 самоусунувся від несення служби без поважних причин у період з 15.03.2022 по 04.04.2022, не виконав Наказ ГУ НП у м. Києві № 190 від 10.03.2022, не виконав свої службові обов`язки, не брав участі у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час його оголошення на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, тим самим вчинив дисциплінарний проступок.

Суд вважає доведеним та підтвердженим порушення позивачем вимог пунктів 1,2,6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію»,

Таким чином, суд приходить до висновку, що службовим розслідуванням встановлено та доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та спірними наказами № 472 від 21.06.2022 і № 1042 о/с від 29.06.2022 правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Позивачем та представником не надано суду належних та достатніх доводів на спростування висновків суду та доводів відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

За вказаною справою позивачем та його представником не наведено належних та достатніх обґрунтувань і доводів, не надано достатньо доказів щодо протиправності спірних наказів, відповідачами в свою чергу доведено правомірність та законність спірних наказів.

Відтак спірні накази ГУ НП у м. Києві № 472 від 21.06.2022 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Головного управління" та № 1042 о/с від 29.06.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції" є правомірними, відповідають вимогам ст. 2 КАС України та не підлягають скасуванню.

За вказаними вище висновками, вирішення судом заявлених похідних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом не вирішується.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат по справі у суду відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.