Рішення № 125507599, 27.02.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. справа № 300/9702/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Винник Юрій Григорович до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2024 за № 1994 в частині, від 10.12.2024 за № 571 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Винник Ю.Г. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2024 за № 1994 в частині, від 10.12.2024 за № 571 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції були висновки службового розслідування, в яких відповідач констатував допущення позивачем дисциплінарного проступку та не врахував фактичні обставини події. Вказує на те, що під час службового розслідування не встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а складений висновок не містить обґрунтувань щодо того в чому саме виразилось допущене позивачем порушення. Звертає увагу суду на те, що зазначені в наказі про звільнення підстави не відповідають дійсним обставинам справи. З наведених підстав вважає оскаржувані накази таким, що підлягають до скасування та, як наслідок, просить поновити позивача на посаді та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.01.2025 із відповідними письмовими доказами. Представник Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві та просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що при прийнятті рішення про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідачем враховано обставини за яких вчинено дисциплінарний проступок та тяжкість такого проступку. Таким чином, при звільненні позивача зі служби в поліції відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 В задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи № 300/9702/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Винник Юрій Григорович до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2024 за № 1994 в частині, від 10.12.2024 за № 571 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено. Клопотання представника позивача про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив задоволено та продовжено строк для подання відповіді на відзив до 29 січня 2025 року включно.

31.01.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій позов підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Наказом ГУНП в Івано-Франківській області від 09.12.2024 за №1994 до капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (т.1 а.с.13-15).

Згідно наказу ГУНП в Івано-Франківській області від 10.12.2024 за №571 о/с капітана поліції ОСОБА_1 старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції згідно з частиною 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (т.1 а.с.16).

Прийняттю вказаних наказів слугував висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ВП №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП від 09.12.2024 (т.1 а.с.35-65).

В ході службового розслідування встановлено такі обставини.

08.12.2024 близько 13:52 год старший інспектор-черговий чергової частини ВП № 2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП капітан поліції Іванчук Микола Дмитрович, перебуваючи за кермом автомобіля марки "Tesla Model S", рухаючись автодорогою Н-09 Мукачево - Львів, в напрямку м. Івано-Франківськ, поблизу селища Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області, не впорався з керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки "FORD KUGA", під керуванням старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Івано-Франківській області капітана поліції Тимківа Ігоря Володимировича.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 та пасажир автомобіля марки "FORD KUGA", Дзядик C.L, отримали тілесні ушкодження: забій лівого колінного суглобу, пошкодження менісків, можливий внутрішньосуглобовий перелом в/гомілкової кістки ( ОСОБА_3 ); гостра нестабільність лівого колінного суглобу у вигляді пошкоджень хрестоподібних зв`язок лівого колінного суглобу ( ОСОБА_2 ).

З 08.12.2024 до 09.12.2024 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні. За результатами огляду алкогольного сп`яніння не виявлено.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "FORD KUGA", н.з. НОМЕР_1 та автомобіль марки "TESLA MODEL S", н.з. НОМЕР_2 , отримали механічні пошкодження.

Автомобіль марки "TESLA MODEL S" поміщений на спеціальний майданчик.

Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейські, які прибули на місце події за повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, наряд ГРПП відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) у складі старшого лейтенанта поліції Бегларашвілі Софії-Тамари Ярославівни та сержанта поліції ОСОБА_4 , помітили у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння (з ротової порожнини було чути різкий запах алкоголю, порушення координації рухів, нечітка вимова) та запропонували пройти огляд з метою підтвердження чи спростування факту перебування у стані сп`яніння. Від проходження огляду на місці події за допомогою спеціальних технічних засобів капітан поліції ОСОБА_5 відмовився про що складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським СРПП відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) у присутності двох свідків. Від підпису акту та проходження огляду на встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_5 відмовився. На вимогу працівників наряду ГРПГІ ВП № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП, капітан поліції Іванчук М.І. відмовився назвати свої анкетні дані, пред`явити будь-який документ, який засвідчує його особу, відмовився пред`явити для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль марки "TESLA MODEL S", н.з. НОМЕР_2 , та документ або інформацію щодо страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

08.12.2024 відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення (серії ЕПР1 за №191666) за ст. 124 КУпАП (за порушення п. 2.3 "б" ПДР, п. 13.1 ГІДР, п. 12.1 ПДР); протокол про адміністративне правопорушення (серії АДД № 585997) за ч.1 ст.130 КУпАП (за порушення п. 2.5 ПДР) та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія БАД № 881918) за ч. 1 ст. 126 КУпАП (за порушення п. 2.1 "а", п. 2.1 "б", п. 2.1 "ґ"), який відмовився від їх підписання.

Крім того, капітан поліції Іванчук М.Д., перебуваючи на місці дорожньо-транспортної пригоди, вчинив конфлікт з громадянином ОСОБА_6 , у ході якого нецензурно виражався в сторону громадянина та наніс один удар рукою в голову, спричинив останньому тілесні ушкодження.

09.12.2023 членом дисциплінарної комісії капітаном поліції ОСОБА_7 капітану поліції ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові чи усні пояснення та надати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються, однак останній від дачі будь-яких пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився, про що 09.12.2024 було складено акт (№ 29373-2024) та відібрано пояснення, у якому ОСОБА_1 зазначив, що на підставі ст. 63 Конституції України відмовляється від надання пояснень у зв`язку з відсутністю адвоката, який не зміг прибути.

В ході службового розслідування встановлено, що в даному випадку вина капітана поліції ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку проявляється в прямому умислі, тобто останній, порушуючи вимоги законодавства, свідомо допускав настання несприятливих наслідків, які в свою чергу негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони прав та свобод людини, забезпечення публічної безпеки та порядку, а також протидії злочинністю.

Дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування встановлено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні службової дисципліни, невиконанні та неналежному виконанні обов`язків поліцейського, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, тобто вчинення капітаном поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, внаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним основоположних засад діяльності поліції та вимог п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", п. 1, 2, 6, 7 ч.3 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1,2 ч. 4 ст, 14, абзац 2 ч. 2, абзац 2 п. "б" ч. 2, абзац 4 п. "б" частини 2 ст. 16 розділу III Закону України "Про дорожній рух", пп. "а", "б", "ґ" п. 2.1, пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.4, п. 2.5, пп. "а" п. 2.9 розділу 2, п. 12.1 розділу 12, п. 13.1 розділу 13 Правил дорожнього руху.

За результатами проведеного службового розслідування комісія дійшла висновку за доцільне застосувати до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Як наслідок, відповідачем винесено оскаржувані накази.

Вважаючи дані накази протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 статті 23 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII установлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до частини першої статті 12 Закону №580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580-VIII).

У контексті наведеного необхідно зазначити, що працівник поліції в особистій поведінці - у службовий та позаслужбовий - час повинен дотримуватись Конституції України, законів України та Статуту, Присяги поліцейського, повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції та їх працівників у очах громадськості.

Частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Нормативно-правовим актом, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, є Дисциплінарний статут органів Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ (далі Дисциплінарний статут).

За змістом преамбули Дисциплінарного статуту дія останнього поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

За приписами пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Пунктом 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту імперативно установлено, що під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Як передбачає стаття 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Враховуючи наведені приписи, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків, недотримання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, наказів Національної поліції України, Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а так само у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Приписами статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за № 1355/32807; далі - Порядок №893); він конкретизує процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, визначає права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (серед іншого).

Згідно з пунктами 4, 7, 13, 14 розділу V Порядку № 893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування. Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.

Отже, у ході службового розслідування з`ясовуються обставини, з приводу яких воно було призначене, встановлюється наявність чи відсутність вини порушника у вчиненні дисциплінарного проступку, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь його відповідальності, а також ставлення до скоєного, та в разі підтвердження факту вчинення дисциплінарного проступку виконавцем службового розслідування вноситься пропозиція про застосування до винної особи конкретного дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Судом встановлено, що у Наказі №1992 від 09.12.2024 про призначення та проведення службового розслідування зазначено, що з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки факту порушення старшим інспектором-черговим чергової частини ВП № 2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_1 вимог службової дисципліни, пов`язаного з дорожньо-транспортною пригодою, яка відбулась 08.12.2024 поблизу селища Лисець відповідно до ст. 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, наказано призначити та провести у формі письмового провадження службове розслідування (т.1 а.с.33,34).

У вказаному наказі зазначено, що відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП.

Відповідно до частин 1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення , вини, ступені тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту, в разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст.13статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарне стягнення в виді звільнення с посади, пониження в спеціальному званні на один ступень та звільнення зі служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного із здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни встановлені в наслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належними доказами.

Слід зазначити, що Наказ за №1994 від 09.12.2024, який винесено за наслідками проведеного службового розслідування, ґрунтується виключно на подіях відображених в протоколах про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, в оскаржуваному наказі акцентується на тому, що за наслідками подій, які відбувались 08.12.2024 відносно капітана поліції ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, а також винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП.

В той же час, жодний із наявних документів не містить інформації яка б свідчила про доведеність винуватості позивача, яка встановлюється виключно на підставі рішення суду.

Суд зазначає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування метою якого і є само з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

Такими підставами є виключно фактично данні, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Натомість, як слідує зі змісту висновку, фактичною підставою проведення службового розслідування та винесення оскаржуваних наказів було вчинення позивачем дій, які містять ознаки адміністративних правопорушень передбачених ст.ст. 124, 126 та 130 КУпАП. При цьому за висновком службового розслідування встановлено, що у діях капітана поліції ОСОБА_1 встановлено факти вчинення дисциплінарних проступків, що виразилися в порушенні вимог ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію"; п.п. 1, 2, 6, 7 частини 3 ст. 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України; абз. 1, 2 частини 4 ст. 14, абз. 2 частини 2, абз. 2 п "б" частини 2, абз. 4 п. "б" частини 2 ст. 16 розділу ІІІ Закону України "Про дорожній рух"; пп. "а", "б", "г" п. 2.1, пп "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.4, п. 2.5, пп. "а" п. 2.9 розділу 2, п. 12.1 розділу 12, п. 13.1 розділу 13 Правил дорожнього руху затверджених постановою кабінету Міністрів України між 10.10.2001 № 1306.

Однак, згідно з ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вирішення питання про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, здійснюються лише судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що як на час звільнення позивача зі служби в органах Національної поліції України так і на час звернення до суду з даною позовною заявою винуватість позивача у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.. ст.. 124, 126 та 130 КУпАП в адміністративному порядку доведено не було.

Більше того, факт вчинення позивачем діяння, яке має ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 130 КУпАП визначено службовим розслідуванням як обставину, що обтяжує відповідальність позивача.

Тобто, надаючи оцінку діям позивача, відповідачем в ході проведення службового розслідування констатовано факт вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, за відсутності доведеності такого факту.

Таким чином, оскільки вчинення ОСОБА_1 дій зазначених у наказах не доведено в установленому законом порядку, в ході службового розслідування обставини вчинення ним дисциплінарного порушення не визначені, вина останнього не доведена, а тому відсутні будь які докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем.

Як наслідок, суд доходить висновку, що оскаржувані накази є протиправними.

Водночас слід наголосити, що позивач був звільнений за порушення присяги поліцейського в частині бути вірним присяги поліцейського та утримуватися від протиправних дій, які підривають авторитет Національної поліції України.

Однак, суд зазначає, що звільнення за порушення присяги може мати місце тоді, коли поліцейський скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Припинення служби за порушення присяги застосовується у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення на переконання уповноваженої особи вирішувати питання про відповідальність посадової особи є недостатніми чи попередньо їх вжиття не дало бажаного результату (позиція Верховного Суду України в постановах від 21 травня 2013 року ( № 21-403 а 12) та від 04.06.2013).

Заперечуючи проти позову, відповідач наголошує на тому, що на момент вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності щодо останнього діяло не зняте попереднє дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, про що зазначено у висновку складеному за результатами проведеного службового розслідування та визначено як обставину, що обтяжує відповідальність.

З цього приводу, суд зазначає, що обставиною, що обтяжує відповідальність поліцейського, є, зокрема вчинення ним дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.

Однак попередження про необхідність дотримання службової дисципліни не є відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарним стягненням.

Суд зазначає, що оскаржувані накази ґрунтуються виключно на матеріалах адміністративного провадження, а саме протоколах про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, а також постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП, та відповідачем було накладено дисциплінарне стягнення без з`ясування результатів провадження у справі про адміністративне правопорушення, що є порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Крім того при накладанні на позивача дисциплінарного стягнення, відповідачем протиправно було враховано як обставини, що обтяжують відповідальність наявність зауваження як діючого дисциплінарного стягнення та фактичну констатацію вчинення правопорушення у стані алкогольного сп`яніння за відсутності доведення такого факту.

Як наслідок, суд доходить висновку, що оскаржувані накази про звільнення прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства, що обумовлює необхідність поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 10.12.2024, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки про розрахунок середньомісячного і середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення позивача складає 829, 40 грн (т.1 а.с.70).

Відтак розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 48 105,20 грн.,.

За наведених обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу також підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнень за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 661, 50 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування наказів від 09.12.2024 за № 1994 в частині, від 10.12.2024 за № 571 о/с в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 09.12.2024 за № 1994 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ВП №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області" в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ , від 10.12.2024 за № 571 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 10.12.2024.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108798, вул. Академіка Сахарова, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року у розмірі 48 105 (сорок вісім тисяч сто п`ять) гривень 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 18 661 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) гривня 50 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.