Рішення № 125503407, 24.02.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/938/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

при секретарі судового засідання Черевка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3911253, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн. за ч.4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову покликається на те, що 22.01.2025р. Інспектором Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області капітаном поліції Федіним Денисом Геннадійовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3911253, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн. за ч. 4 ст. 126 КУпАП. У постанові зазначено: 22.01.2025р. 08.00.00 С ГРУШІВ, ВУЛИЦЯ ПРИКОРДОННА 128 Керував ТЗ будучи позбавленим права керування транспортним засобом згідно постанови Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2024 справа №461/3907/24, чим порушив п.2.1.а ПДР Керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. Позивач вказує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що справа розглядалась на території митного поста (с. Грушів, вул. Прикордонна 128). Так, при здійсненні заходів митного контролю (огляді автомобіля позивача у боксі) співробітниками прикордонної служби було виявлено телескопічну дубинку, яка (на їхню думку) могла бути визнана холодною зброєю. За даних обставин, були викликані представники поліції. Після відповідного дослідження поліцейські з`ясували, що дубинка не є холодної зброєю і вільне користування нею дозволено. По цьому факту позивач написав пояснення, які в подальшому ймовірно були долучені до оскаржуваної постанов (бо жодних інших письмових пояснення позивач не надавав). Зазначає, що протягом всього часу з`ясування обставин співробітник поліції навіть не бачила його автомобіля, який весь час стояв у боксі (у зоні митного контролю). Тобто, на відеозаписі, що долучений до оскаржуваної постанови зафіксовано лише факт його розмови з поліцейським. В свою чергу, факт керування позивачем транспортним засобом, наведеним відеозаписом не зафіксовано (і не могло бути зафіксовано). Крім того, у оскаржуваній постанові не зазначено технічний засіб, яким здійснено цю відеофіксацію. Про її здійснення позивача, також, не повідомляли у встановленому порядку. Інших доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом за відсутності права на керування транспортним засобом, відповідачем до оскаржуваної постанови не додано. Також, позивач неодноразово наголошував співробітнику поліції, що не обізнаний зі змістом судового рішення, яким його позбавлено права керування, не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справ, тому у його діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення. Викладене, на думку позивача, дає підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності. Позивач зазначає, що оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, рішення суб`єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправним зі скасуванням оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КпАП України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова суду від 06 лютого 2025 року відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідач (уповноважений представник) в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та третьої особи.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За умовами ч.1ст.5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Судом встановлено, що 22 січня 2025 року інспектором Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Федін Денисом Геннадійовичем винесено постанову серії ЕНА №3911253 відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.1а ПДР за що передбачена відповідальність ч. 4 ст.126 КУпАП.

Згідно вищевказаноїпостанови ОСОБА_1 22.01.2025о 08:00год у с.Грушів,вул.Прикордонна,128керував транспортнимзасобом будучипозбавленим правакерування транспортнимизасобами згіднопостанови Галицькогорайонного судум.Львова від27.06.2024справа №461/3907/24,чим порушивп.2.1аПДР.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З викладеного слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві та відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).

Частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно доп. 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, з-поміж іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, заперечив факт порушення ним ПДР та вчинення адміністративного правопорушення. Зазначив, що справа розглядалась на території митного поста (с. Грушів, вул. Прикордонна 128). Так, при здійсненні заходів митного контролю (огляді автомобіля позивача у боксі) співробітниками прикордонної служби було виявлено телескопічну дубинку, яка (на їхню думку) могла бути визнана холодною зброєю. За даних обставин, були викликані представники поліції. Після відповідного дослідження поліцейські з`ясували, що дубинка не є холодної зброєю і вільне користування нею дозволено. Зазначає, що протягом всього часу з`ясування обставин співробітник поліції навіть не бачив його автомобіля, який весь час стояв у боксі (у зоні митного контролю). В свою чергу, факт керування позивачем транспортним засобом, працівниками поліції не зафіксовано (і не могло бути зафіксовано). Інших доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом за відсутності права на керування транспортним засобом, відповідачем до оскаржуваної постанови не додано. Також, позивач зазначає, що неодноразово наголошував співробітнику поліції, що не обізнаний зі змістом судового рішення, яким його позбавлено права керування, не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справ, тому у його діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідачем не надано належних доказів на спростування вищенаведених доводів позивача та на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та доказів, зібраних у справі, суд прийшов до висновку, що працівник поліції дійшов до передчасного висновку щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, повно та всебічно не дослідивши всі обставини справи.

Згідно ізст.293 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити, скасувати постанову серії ЕНА №3911253 від 22.01.2025 та закрити провадження у справі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3911253 від 22.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач Головне управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833).

Повний текст рішення складено та підписано 24 лютого 2025 року.

Суддя Олександр КІТОВ