Рішення № 125502822, 20.02.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39731/24

Провадження № 2-а/761/354/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у адміністративній справі, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2024 до Шевченківського районного суду м. Києва подано адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник Мельничук Віталій Вікторович, до Управління патрульної поліції в м. Києві, у якому представник позивача просить суд: скасувати постанову серії ЕНА № 3223486 від 08.10.2024 року, винесену інспектором 1 взводу 5 роти 2 батальйону Полку - 1 управління патрульної поліції в м. Києві лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом Вячиславовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст. 121 КУпАП України і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вказує, що Інспектором 1 взводу 5 роти 2 батальйону Полку - 1 управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом Вячеславович 08.10.2024 року складена постанова серії ЕНА N 3223486 відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП України. Відповідно до постанови, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Porsche Cayenne GTS номер НОМЕР_1 , який переобладнаний з порушенням вимог ДСТУ 3649:2010, а саме змінено колір зовнішнього світлового приладу (покажчики повороту) з автожовтого на червоний, чим порушено вимоги пункту 31.4. ПДР України з конкретизацією пункту 31.4.3. ПДР України.

Вважає зазначену постанову такою, що не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, а також стверджує, що її було винесено та зафіксовано хибні обставини нібито неправомірних дій, для того, щоб виправдати правомірність зупинки транспортного засобу, для подальшого складення адміністративного матеріалу за інші правопорушення.

Вказує, що автомобіль марки Porsche Cayenne GTS номер НОМЕР_2 ідентифікаційний № НОМЕР_3 був доставлений ТОВ «Бізнес-Портал» із заводу в Німеччині на територію України в вересні 2008 року для ОСОБА_1 із сплатою всіх митних та податкових платежів. Перед поставленням автомобіля марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 на облік до ДАІ, він був оглянутий експертом в Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі при ГУ МВС України у місті Києві із наданням висновку, що ідентифікаційні номери кузова шасі останнього відповідають стандарту і змінам не піддавалися, слідів внесення змін в документи, що супроводжують транспортний засіб не виявлено.

До цього автомобіль марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 пройшов випробування на відповідність вимогам ДСТУ, що підтверджується сертифікатом відповідності серії ВВ № 329655 із терміном дії 26.09.2008 - 26.03.2009 року. Таким чином, єдиним власником автомобіля марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 номер НОМЕР_2 з вересня 2008 року по теперішній час є позивач - ОСОБА_1 .

Представник позивача наголошував, що той факт, що автомобіль марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 номер НОМЕР_2 має задні червоні покажчики повороту з 2008 року позивачем підтверджується повністю, оскільки саме в такій комплектації він і був доставлений на територію України і пройшов технічний контроль в державних органах. Тобто, зміни кольору покажчика повороту з автожовтого на червоний, як зазначено в протоколі про накладення адміністративного стягнення ніколи не відбувалось, а якщо особа правоохоронного органу вважала по іншому, то їй слід було довести це належними і допустимими доказами в постанові про накладення адміністративного стягнення.

В свою чергу норми частини 1 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII свідчать, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов?язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Враховуючи той факт, що в 2008 році автомобіль марки позивачки пройшов сертифікацію та першу і останню реєстрацію сервісним центром МВС, таке свідчить, що автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов?язковим вимогам правил та нормативів, які діяли на той час на території України.

????В свою чергу нормативне забезпечення кольору зовнішніх світлових приладів транспортних засобів на момент реєстрації автомобіля марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 було регламентовано пунктом 5.15. ДСТУ UN/ECE R 48-02:2002, яким допускались задні покажчики повороту та бокові габаритні ліхтарі червоного кольору.

Тобто, дозволивши ввезення транспортного засобу, його реєстрацію і експлуатацію, отримавши від особи всі платежі пов?язані із його розмитненням та постановкою на облік, подальша заборона використання цього транспортного засобу через наявність у автомобіля покажчиків повороту червоного кольору, які, за твердженням представника державного органу, не відповідають ДСТУ 3649:2010, вказує на порушення прав власника такого автомобіля.

Щодо самого ДСТУ 3649:2010, представник позивача звертав увагу на те, що такий стандарт був розроблений на заміну ДСТУ 3649-97 і почав діяти лише з 28.12.2010 року, тобто після 03.10.2008 року, коли було зареєстровано та розпочалась експлуатація автомобіля марки Porsche Cayenne GTS ідентифікаційний № НОМЕР_3 .

В свою чергу, чинний на момент реєстрації стандарт ДСТУ 3649-97 не містив обов?язкових кольорів світлових покажчиків повороту, а з врахуванням вимог частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.

????Зазначаючи в постанові порушення вимог пункту 31.4. ПДР України з конкретизацією пункту 31.4.3. ПДР України інспектор 1 взводу 5 роти 2 батальйону Полку - 1 управління патрульної поліції в місті Києві лейтенант поліції Стецюра В.В. не конкретизував, який саме із підпунктів (а, б, в, г, ґ) ПДР України порушено ОСОБА_1

????В свою чергу, викладене в постанові формулювання є незрозумілим та не відповідає жодному з формулювань пункту 31.4.3. ПДР України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.10.2024 року, матеріали справи передані для розгляду судді Романишеній І.П.

Ухвалою суду від 29.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

31.10.2024 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме Управління патрульної поліції в м. Києві на Департамент патрульної поліції, а також заяву на виконання вимог ухвали суду від 29.10.2024 року.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.11.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що заявлені вимоги є необгрунтованими та безпідставними. Посилання позивача на те, що транспортний засіб був доставлений в Україну у вересні 2008 року та пройшов випробування на відповідність ДСТУ із наданням сертифікату лише підтверджує, що транспортний засіб «Porsche Cayenne GTS» д.н.з. НОМЕР_4 отримав сертифікат відповідності, який діє з 26 вересня 2008 року по 26 березня 2009 року, але не підтверджує те, що даний транспортний засіб має задні покажчики повороту червоного кольору з моменту виготовлення, так як у жодному доказі з наданих не вказано якого саме кольору задні покажчики повороту, а також не доведено що у період з 2009 року по 2024 рік у даний транспортний засіб не вносились зміни у задні покажчики повороту. Право власності на транспортний засіб не є підтвердженням того, що у його конструкцію не вносились зміни.

Щодо вимог ДСТУ UN/ECE R 48-02:2002 (Єдині технічні приписи щодо офіційного затвердження дорожніх транспортних засобів стосовно установлених пристроїв та світлової сигналізації (UN/ECE R 48-02:2001, IDT)), то представником позивача не надано доказів, що даним стандартом допускались задні покажчики повороту червоного кольору, так само і не надано витяг з даного ДСТУ UN/ECE R 48-02:2002 або його затверджену копію, на підтвердження своїх доводів.

Зазначив, що вина позивача є доведеною, що підтверджується належними доказами.

До відзиву представником відповідача долучено документи на підтвердження повноважень та диск із відеозаписом.

01.12.2024 року через систему «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив, згідно змісту якої представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та заявляв клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, огляду транспортного засобу та виклику свідка.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Щодо клопотання представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, огляд транспортного засобу та виклик свідка, суд зазначає наступне.

???? Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.3 ст.257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в ч.4 ст.257 КАС України та в ч.4 ст.12 КАС України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявляючи своє клопотання про розгляд справи з викликом сторін, представник позивача не наводить жодних обґрунтувань щодо такої необхідності.

В той же час, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є незгода позивача з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення, що не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Враховуючи вказану позицію Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції, суд вбачає доцільним здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, суд не вбачає підстав задоволення клопотання про огляд транспортного засобу та допит свідка, враховуючи наступне.

В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, КУпАП зобов`язує суб`єкта владних повноважень, що використовує свої повноваження, перед прийняттям рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зібрати всі докази, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростувати надані свідчення.

У даному випадку, представник позивача просить допитати в якості свідка чоловіка позивачки, який на його переконання безпосередньо обізнаний про обставини придбання транспортного засобу, його комплектації у вигляді покажчиків повороту червоного кольору з 2008 року по теперішній час та відсутності змін в конструкції вказаного автомобіля.

Таким чином, заявляючи відповідні клопотання про допит свідка та огляд транспортного засобу представник відповідача фактично має на меті підтвердити обставини, які не заперечуються позивачем та встановлені матеріалами справи, а тому суд не вбачає доцільності в їх задоволенні.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.10.2024р. Інспектором 1 взводу 5 роти 2 батальйону Полку - 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Стецюрою В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА № 3223486, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, за те, що 08.10.2024 о 22.32 в м. Києві по просп. Берестейський, 14, водій керувала транспортним засобом Porshe Cayenne GTS, д.н.з. НОМЕР_1 , який переобладнаний з порушенням вимог ДСТУ 3649: 2010, а саме: змінено колір зовнішнього світлового приладу (покажчики повороту) з автожовтого на червоний, чим порушено вимоги п. 31.4.3 (а) ПДР України та п. 31.4.3 ПДР України, керування водієм транспортним засобом, що має несправність зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена, переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Крім того, разом із відзивом, відповідачем долучено диск, на якому міститься відеозапис із боді камери (нагрудного реєстратора) поліцейського № 471 844, що також вказаний в п. 7 оскаржуваної постанови.

Так, судом було переглянуто вказаний відеозапис № 471844, на якому зафіксовано факт складання постанови про адміністративне правопорушення.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Аналогічне передбачено пунктом 1.3 ПДР згідно якого учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а відповідно до п.1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з п. 2.3 а та б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за еерування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Також варто зазначити, що згідно із п.9.1 а до попереджувальних сигналів відносяться сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою.

Пункт 31 Правил дорожнього руху передбачає вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання, а згідно з п. 31.4.3 а забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема щодо зовнішніх світлових приладів: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Також пунктом 6.1.5 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» ДСТУ 3649:2010 передбачено вимоги до кольору покажчиків поворотів, а саме і передні і задні повинні бути автожовтого кольору. Ця вимога була введена в дію з 2017 року.

Крім того, ДСТУ покажчики повороту відносить саме до пристроїв зовнішніх світлових приладів.

При цьому, положеннями п.7.1.1. ДСТУ 3649:2010 передбачено, що відповідність вимогам, зокрема п. 6.1.5 перевіряють візуально.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено п.1 ч.1 ст.247 КУпАП

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

Так відповідачем скеровано відзив на позовну заяву у якому останній вказує на законність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, вказує про правомірність дій відповідача та наявність доказів вини особи.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби за порушення водієм Правил дорожнього руху, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 цього ж закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх. Також відповідно до п. 2 1 ч.1 ст. 35 цього ж Закону поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Тобто зупинка автомобіля, за таке порушення, відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.

Доводи позову щодо того, що автомобіль ввезений на територію України у 2008р. та він пройшов випробування на відповідність вимогам ДСТУ, що підтверджується сертифікатом відповідності серії ВВ № 329655 із терміном дії 26.09.2008 - 26.03.2009 року та після того ніхто комплектації автомобіля не змінював не є визначальними для скасування оскаржуваної постанови, адже саме водій перед початком руху перевіряє технічний стан транспортного засобу та відповідає за нього.

Також, не мають правового значення обставини проходження сертифікації автомобілем на території України, а також інші подібні доводи позивача з цього приводу (щодо невнесення змін у комплектацію авто ввезеного за кордону), адже вони не спростовують той факт, що позивач використовував зовнішні світлові прилади покажчики повороту, червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010.

При цьому національне законодавство України нормує технічний стан автомобілів згідно з пунктом 31.1 Правил Дорожнього Руху, а безпосередньо світловими покажчиками опікується пункт 31.4.3. Зокрема там вказано дозволений колір світлового приладу, а у пункті 6.1.5 ДСТУ чітко вказано, що покажчики повороту на автомобілях мають бути жовтого кольору (автожовтими).

Також в оскаржуваній постанові вказано про те, що зовнішні світлові прилади не відповідають вимогам саме кольору, адже вказано, що вони червоного кольору.

Отже, наявність на автомобілі позивача червоних сигналів повороту не відповідає вимогам стандарту (ДСТУ 3649:2010) і є підставою для притягнення водія до відповідальності.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи представника позивача щодо відсутності зазначення в оскаржуваній постанові конкретного підпункту (а, 6, в, г, г) ПДР України, який було порушено ОСОБА_1 , адже зі змісту постанови вбачається, що інспектором вказано порушення вимог п.31.4.3(а) ПДР.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Таким чином, оскільки вищевказаними діючими на території України нормами, визначено, що передня та задні покажчики поворотів повинні бути автожовтого кольору, судом вбачається, що в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого, а оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною.

Суд зауважує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаних критеріїв було дотримано поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у розмірі визначеному санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП.

Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позов без задоволення.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а враховуючи встановлену відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд не знаходить підстав для стягнення із відповідача судових витрат у справі.

На підставі викладеного Правил дорожнього руху, Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 251-252, 274, 280, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у адміністративній справі, - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ;

Департамент патрульної поліції: 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення суду складений 20.02.2025

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА