Рішення № 125496805, 27.02.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1510/24

Провадження № 2/188/496/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Бібіковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив:

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» територіальну підсудність справ Лисичанського міського суду Луганської області визначено за Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області як орган опіки та піклування, (далі - третя особа), про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він з відповідачем мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент народження дитини у зареєстрованому шлюбі не перебували, однак подали спільну заяву про походження дитини від батька на підставі ч. 1 ст. 126 СК України.

Від народження дитини відповідач ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, внаслідок позивач був змушений звернутися до Луганського обласного будинку дитини № 2 із заявою про тимчасове влаштування сина, оскільки сам проходив службу в Збройних Силах України. Відповідач повністю самоусунулась від участі у вихованні дитини, з часу влаштування дитини до будинку ні разу не телефонувала і не цікавилась життям, станом розвитку, здоров`ям сина.

Оскільки відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, позивач, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 75-91, 164-166, 180-185, 196 Сімейного кодексу (далі - СК) України, просить задовольнити позов та позбавити її батьківських прав стосовно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.

Відповідач відзиву на позов не надала.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року закінчене підготовче провадження і призначений судовий розгляд по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення за наявними у справі матеріалами.

Оскільки відповідач була повідомлена про місце, день та час судового засідання належним чином в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення виклику до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада України», веб-сторінка «https://ptr.dp.court.gov.ua», в судові засідання неодноразово не з`явилася без поважних причин, відзив на позов не надала, суд відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалив у справі заочне рішення.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі її представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 і ОСОБА_4 народилася спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини від 16.01.2024 серії НОМЕР_1 , видане повторно Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис від 04.04.2020 № 192.

На момент народження дитини сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі, однак подали спільну заяву про походження дитини від батька на підставі ч. 1 ст. 126 СК України, про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00043138627 від 16.01.2024.

Після народження дитини позивач та відповідач шлюбні відносини не оформили. З червня 2019 року позивач уклав контракт і поступив на військову службу до складу Збройних Сил України, де він перебуває і на час розгляду справи, на підтвердження чого надав копію військового квитка серії НОМЕР_2 від 12.06.2019.

Від народження дитини відповідач ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків, внаслідок чого у листопаді 2021 року позивач звернувся до Луганського обласного будинку дитини № 2 із заявою про тимчасове влаштування сина ОСОБА_3 , оскільки сам проходив службу у Збройних Силах України. Відповідач повністю самоусунулася від участі у вихованні й утриманні сина, жодним чином не цікавиться і не приймає участі у житті останнього. Відповідач не приділяла синові належної уваги, не турбувалася про нього так, у зв`язку з цим між сторонами часто траплялися конфлікти. У 2021 році відповідач перебувала під постійним соціальним супроводом фахівця Сєвєродонецького міського ЦСС. Соціальний супровід було завершено з негативним результатом - складні життєві обставини не були подолані, за заявою батька від 12.11.2021 і на підставі розпорядження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 22.10.2021 № 2108 малолітній ОСОБА_3 був влаштований на тимчасове перебування до Луганського обласного будинку дитини № 2, де він перебуває і на час розгляду справи.

Ці обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами.

За інформацією Луганського обласного будинку дитини № 2 від 30.05.2024 за № 106 дитина ОСОБА_3 був влаштований по заяві батька ОСОБА_1 від 12.11.2021на тимчасове перебування. Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.11.2021 по час надання інформації з адміністрацією закладу не контактувала, станом розвитку, здоров`я, місцезнаходження сина не цікавилася, не телефонувала.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 16 квітня 2024 року відповідача доцільно позбавити батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлені судом правовідносини регулюються СК України та Законом України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона або він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, але за весь цей час батько проявляв байдужість до долі своєї дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На порушення вказаних норм законодавства відповідач взагалі усунувся від виконання своїх обов`язків батька, не піклується про здоров`я доньки, не приймає участі у її вихованні.

Статтею 25 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти, які залишились без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави, але відсутність у неповнолітньої дитини відповідного статусу не дає можливості на реалізацію права дитини, позбавленої батьківського піклування.

Під час вирішення будь яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України).

Суд також враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, який у рішенні «Піні та інші проти Румунії» зазначав, що інтереси дитини мають переважати над інтересами батьків (усиновителів).

Таким чином, позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав обґрунтована доказами, відповідає нормам законодавства України та інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , тому підлягає задоволенню.

Стаття 166 СК України визначає, що особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання;

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ч. 1).

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2).

Згідно з вимогами ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. У ч. 3 ст. 181 ЦПК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 5 ст. 183 ЦПК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Отже, з аналізу вказаних норм законодавства випливає висновок, що тільки той з батьків, з ким мешкає дитина, має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину, тому що умовою стягнення аліментів є проживання дитини разом з особою, яка просить присудити їй аліменти. Якщо цієї умови не дотримано, то в особи немає права на стягнення аліментів. Наприклад, якщо дитина проживає в дитячому будинку сімейного типу і має обох батьків (а так буває), то жоден з них не має права на стягнення аліментів з іншого. Таким правом наділений дитячий будинок, і стягнути аліменти він може з обох батьків.

Таким чином, оскільки дитина не проживає з позивачем, а знаходиться у Луганському обласному будинку дитини № 2, позовна вимога про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача документально підтверджені платіжною інструкцією від 05.06.2024 судові витрати на сплату судового збору за подання позовної вимоги про позбавлення батьківських прав в розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст. 3, 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області як орган опіки та піклування, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, 32, про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вимозі про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривні 20 копійок.

ОСОБА_2 повідомити про це рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя П. О. Бурда