Ухвала суду № 125495743, 24.02.2025, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

24 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/588/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «КЛАДЬКІВКА» про відстрочення виконання судового рішення по справіза позовом фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни (код НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 (зареєстроване місцезнаходження фізичної особи-підприємця) АДРЕСА_2 (фактична адреса)до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «КЛАДЬКІВКА» (код 44076922) 16624, с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області, вул. Польова, 3-бпро стягнення 805 148 грн 14 коп.

за участі представників сторін:

від стягувача: Кобець Р.Ю. адвокат (ордер серії АІ № 1816669 від 06.02.2025)

від боржника: не з`явився

Ухвала постановляється після перерви, оголошеної в судовому засіданні 24.02.2025 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.02.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочену ухвалу.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 ухвалено:

позов фізичної особи-підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма КЛАДЬКІВКА про стягнення 805 148,14 грн задовольнити частково;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма КЛАДЬКІВКА на користь фізичної особи підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни 741 145,83 грн заборгованості, 34 453,81 грн інфляційних, 25 007,47 грн 3% річних та 12 009,59 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 у справі №927/588/24 залишено без змін.

07.02.2025 на виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2024 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 15 січня 2025 року у справі №927/588/24 було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма КЛАДЬКІВКА на користь фізичної особи підприємця Погребняк Маргарити Олександрівни 741 145,83 грн заборгованості, 34 453,81 грн інфляційних, 25 007,47 грн 3% річних та 12 009,59 грн судового збору.

12.02.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 12.02.2025 № 9 Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма КЛАДЬКІВКА про відстрочення виконання судового рішення (надалі Заява), якою заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2024 у справі № 927/588/24 на 6 (шість) місяців з моменту ухвалення відповідної ухвали.

Подана заява обґрунтована тим, що підприємство є виробником товарної сільськогосподарської продукції і на даний час не має можливості негайно виконати рішення суду через скрутне фінансове становище, яке сформувалося внаслідок відсутності розрахунків з контрагентами. Заявник повідомив про блокування польськими фермерами пунктів пропуску на польсько-українському кордоні, про зміну підходу до проходження експорту українських зернових на кордоні з Польщею, що призвело до сповільнення через посилення ветеринарного та фітосанітарного контролю та заборони реалізацію товару українського походження. Через блокаду пунктів пропуску автомобільні перевізники протягом тривалого часу не могли пройти митний контроль, як наслідок псування товару та невідповідність якості поставленого товару фітосанітарним нормам призвело до затримки виконання контрактів. Заявник повідомив про отримання Підтвердження від Польсько-української господарчої палати у м. Варшава від 12.03.2024 про те, що події які відбулися у діяльності українського підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кладьківка носять ознаки форс-мажорних обставин, тобто ситуації, яка має значний негативний вплив і перешкоджає або унеможливлює належне виконання договорів та господарських зобов`язань.

Заявник також повідомив про те, Головне управління ДПС у Чернігівській області за результатами невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кладьківка з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 25.08.2024 по 22.04.2024 дійшло висновку про порушення товариством вимог Закону України Про валюту і валютні операції щодо порушення строків надходження валютної виручки за контрактом № 25-08/22 від 25.08.2022, укладеним з нерезидентом Veles agro sp.z.o.o. (Польща). На даний час товариством оскаржується податкове повідомлення-рішення. Така ж ситуація виникла і за іншим контрактом, укладеним з нерезидентом Veles agro sp.z.o.o.

Заявник зазначив, що на фінансовий стан підприємства впливають соціальні та економічні процеси в державі, а саме війна, значні коливання курсу валют та складні погодні умови у 2023 році, які призвели до підтоплення полів, порушення транспортного сполучення, чим підприємству нанесені збитки. Заявником повідомлено про здійснення часткових сплат суми заборгованості, що свідчить про намір боржника виконати рішення суду. Для відновлення фінансового становища боржника необхідний певний проміжок часу, протягом якого підприємство має отримати прибуток від здійснення господарської діяльності та виконати рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.02.2025 постановлено:

призначити розгляд Заяви в судовому засіданні на 24 лютого 2025 року о 10:00;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженоювідповідальністю Агрофірма КЛАДЬКІВКА;

повідомити фізичну особу підприємця Погребняк Маргариту Олександрівну про призначення судового засідання для розгляду Заяви, а також про те, що її участь в цьому судовому засіданні не є обов`язковою;

встановити процесуальний строк для подання фізичною особою-підприємцем Погребняк Маргаритою Олександрівною заперечень на Заяву до 19.02.2025 включно.

Ухвала суду від 13.02.2025 направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронних кабінетів 13.02.2025 11:47.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 13.02.2025 є такою, що отримана адресатами 13.02.2025.

Таким чином, учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

18.02.2025 від стягувача надійшла заява із запереченнями щодо відстрочки виконання рішення суду. Стягувач, в обґрунтування своїх заперечень проти поданої боржником заяви про відстрочку виконання рішення суду зазначає, що на його думку, за змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України тяжкий фінансовий стан боржника не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Незадовільний фінансовий стан не є безумовною винятковою підставою для відстрочки виконання рішення, а посилання на скрутний фінансовий стан боржника не звільняє останнього від здійснення оплати, оскільки чинним законодавством України не передбачено звільнення від обов`язку оплати у зв`язку з відсутністю коштів. Окрім того, боржником не доведено факт неспроможності одним платежем перерахувати кошти, стягнуті рішенням суду у даній справі, або ж те, що така можливість є, проте розрахунок з позивачем призведе до загрози банкрутства відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення Заяви по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 331 ГПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статті 331 ГПК).

З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, законодавець пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.

Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.

Для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Hornsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003).

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21).

Суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2024 року у справі № 905/271/24.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, серед іншого, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Як вже зазначалось вище, однією з підстав для звернення боржника до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду став фінансовий стан боржника, який не дозволяє йому виконати рішення суду відразу в повному обсязі, не нашкодивши, при цьому, стабільності діяльності юридичної особи.

Згідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (ст. 1, 3) інформація про фінансовий стан та результати діяльності підприємства міститься у фінансовій звітності, метою складання якої є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

На підтвердження вказаної вище обставини боржником надано фінансову звітність малого підприємства (Баланс на 31 грудня 2023 та Баланс на 31.01.2025), зі змісту якої вбачається, що за результатами 2023 року товариство мало збиток в сумі 446,5 тис. грн, за 1 квартал 2024 мало збиток 1577,7тис. грн, за 1 квартал 2025 мало збиток 900,4 тис. грн.

Судом взято до уваги, що основним видом діяльності боржника є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур (за кодом 01.11), а оскільки даний вид господарської діяльності є сезонним, то у товариства є всі підстави для поліпшення фінансового стану підприємства після завершення відповідного циклу виробництва с/г культур.

З огляду на сезонну діяльність підприємства відповідача, останнє унеможливлює своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідача додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду.

Також на даний час боржником ведеться робота щодо стягнення заборгованості з контрагентів товариства, що в свою чергу дасть йому змогу розрахуватися з власними кредиторами. Так, зокрема, Господарським судом Чернігівської області розглядається справа № 927/1105/24 щодо стягнення з Приватного підприємства «Зерно-Трейд» на користь ТОВ «Агрофірма «Кладьківка» заборгованості в сумі 2 223 988,40 грн.

Крім того, боржник надав докази існування заборгованості перед податковим органом, що також, на думку товариства, позбавляє його можливості одномоментного погашення заборгованості перед ФОП Погребняк М.О.

За результатами невиїзної позапланової документальної перевірки TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 25.08.2022 року по 22.04.2024 року по контракту №25-08/22 від 25.08.2022 року ГУ ДПС у Чернігівській області дійшло висновку про порушення TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» частини 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим.2 Постанови Правління національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» щодо порушення строків надходження валютної виручки за контрактом №25-08/22 від 25.08.2022 року укладеним з нерезидентом Veles Agro sp.z.o.o (Польща). На даний час TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» оскаржується прийняте податкове повідомлення-рішення.

Така ж саме ситуація виникла і по іншому контракту укладеному з нерезидентом Veles Agro sp.z.o.o (Польща). За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було складено Акт від 22 вересня 2023 року №9086/Ж5/25-01-07-06-01, згідно якого ГУ ДПС у Чернігівській області дійшло висновку про порушення TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» частини 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням пункту 14 прим. 2 Постанови Правління національного банку України від 24 лютого 2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» щодо порушення строків надходження валютної виручки за контрактом №08/09/2022 від 08 вересня 2022 року укладеним з нерезидентом Veles Agro sp.z.o.o (Польща). На даний час TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» оскаржується прийняте податкове повідомлення-рішення.

На даний момент TOB «АГРОФІРМА «КЛАДЬКІВКА» отримано Податкову вимогу від 24.01.2025р. №0000236-1306-2501 на суму 4 032 858,60 гривень та Рішення №34/25- 01-13-06-18 про опис майна у податкову заставу від 24.01.2025р. від ГУ ДПС у Чернігівській області.

Отже, відмова у задоволенні заяви боржника про надання відстрочки виконання рішення призведе до необхідності звернення останнього до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство товариства (ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства), що негативно позначиться на можливості розрахунку з контрагентами.

Таким чином, суд погоджується із тим, що наведені вище обставини позбавляють боржника можливості одразу і в повному обсязі виконати рішення суду у даній справі.

Також суд враховує поведінку боржника як під час розгляду справи по суті (сплата частини боргу в сумі 250 000,00 грн, так і після набрання рішення законної сили (сплата стягувачу 400 000,00 грн), що свідчить про намагання товариства зменшити суму боргу та виконати відповідне рішення суду.

Суд також враховує те, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово було продовжено та він діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Загальновідомим є те, що військовий стан негативно вплинув на більшість суб`єктів господарювання, у тому числі через постійні тривоги, обстріли, тобто такі обставини є об`єктивними та не залежать від них.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Водночас, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідачів полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це дозволило продовжити статутну діяльність відповідачів, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00). Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 904/4566/18 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.

Суд також звертає увагу, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідачем, а навпаки надає можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні.

Проте, слід зазначити, що суд критично ставиться щодо посилання боржника на повінь в Чернігівській області в 2023 році, яка призвела до підтоплення полів та порушення транспортного сполучення, як на підставу для врахування тяжкого фінансового стану товариства. Так, позивачем на підтвердження даної обставини, не подано належних доказів, які б свідчили, що саме поля та господарство ТОВ «Агрофірма «Кладьківка» зазнало матеріальні та фізичні збитки, що позначились на діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, визначений боржником строк відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/588/24 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

При цьому інтереси стягувача будуть захищені шляхом наявності у останнього права вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи вище зазначене, з метою дотримання балансу інтересів сторін та досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності наслідків відстрочки з необхідністю дотримання інтересів стягувача, беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кладьківка є аграрним підприємством та наразі перебуває в скрутному матеріальному стані, суд дійшов висновку про можливість відстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 2, 13, 14, 73, 74, 76, 233, 234, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 12.02.2025 № 9 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «КЛАДЬКІВКА» про відстрочення виконання судового рішення задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 вересня 2024 року по справі № 927/588/24 до 25 вересня 2025 року.

Копії цієї ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.02.2025.

Дата набрання ухвалою законної сили 24.02.2025.

Суддя А.С.Сидоренко