Рішення № 125495384, 18.02.2025, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4137/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/4137/24 за позовом: Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (54000, м.Миколаїв, пр-т Богоявленський, 314) в інтересах держави в особі

- Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (0035, м.Київ, вул. Митрополита Василя Липківського,35, код ЄДРПОУ 43672853)

- Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м.Херсон, площа Свободи,1, код ЄДРПОУ 00022645)

до відповідача : Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75051, Херсонська область, Херсонський район, с.Станіслав, вул.Свободи,15, код ЄДРПОУ 04401492)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3.1 га

Представники:

Від прокуратури: Кобзар А.І.

Від Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України: не з`явився;

Від Херсонської обласної державної адміністрації: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Керівник Олешківської окружної прокуратури Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України та Херсонської обласної державної адміністрації до Господарського суду Одеської області з позовом до Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3.1 га.

Ухвалою від 24.09.2024р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області було залишено без руху.

25.09.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх.№ 35065/23) від Керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.09.2024р. прийнято справу до провадження та призначено підготовче засідання на 28.10.2024р.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його електрону адресу та отримана останнім 28.09.2024р., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 28.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 26.11.2024р.

Ухвалою від 26.11.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.12.2024р.

Ухвалою від 24.12.2024р. відкладено розгляд справи по суті на 18.02.2025р.

Зі змісту ст.165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. В судовому засіданні 18.02.2025р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Олешківською окружною прокуратурою Херсонської області під час реалізації повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено підстави для представництва інтересів держави в суді з метою усунення порушень земельного законодавства та законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів крутосхилів Дніпровського лиману та прибережної смуги його акваторії, а саме збереження унікального для півдня степової України в підзоні типчаково-ковилових степів ландшафту надлиманних степових лесових зсувів, а також всього комплексу рослинного і тваринного світу, Указом Президента України від 21 лютого 2002 року №167/2002 «Про території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167/2002) територію села Олександрівка Білозерського району площею 996 га оголошено ландшафтним заказником загальнодержавного значення «Олександрівський» (далі - заказник «Олександрівський»), що має особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 травня 2002 року №196 затверджено Положення про заказник «Олександрівський».

Відповідно до п.п.1.2., 1.4., 1.5., 1.6., 1.7. розділу 1 Положення Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України та охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Заказник займає площу 996 га, в тому числі: 60 га - суша, 936 га - акваторія Дніпровського лиману.

Межі Заказника переносяться в натуру з встановленням єдиних державних знаків та аншлагів затвердженого зразку й наносяться на планово-картографічні матеріали органів Держкомзему України та Користувача.

Режим території Заказника враховується в усіх видах проєктно-планувальної документації, а також проєктах на будівництво комплексів і окремих споруд в районі його розташування. Зміна меж, категорії та скасування статусу Заказника проводиться відповідно до чинного законодавства України.

Основними завданнями Заказника є:

- збереження цінного природного ландшафту степових крутосхилів правового берега Дніпровсьокго лиману, відслонень лесових порід та прибережної акваторії;

- збереження та відновлення генофонду рідкісних, занесених до Червоної книги України та типових рослин і тварин, у тому числі, глечиків жовтих, латаття білого, скіфського, сальвінії плаваючої, ковили волосистої, ковили Лессінга, тюльпану бузького, тюльпану Шренка, зморшка степового, сальвінії плаваючої, п?явки медичної, полозу жовточеревого, криту гігантського, поліксену, махану, дибки степової, джміля глинистого;

- збереження місць оселення різних видів птахів та диких тварин, тощо; забезпечення охорони та раціонального використання природних ресурсів; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення природоохоронних та екологічних знань, виховання та освіта населення тощо.

Заказник може використовуватись у природоохоронних, естетичних, освітньо-виховних, науково-дослідних, оздоровчих та інших цілях (п.п. 2.2., 2.3. Розділу 2 Положення).

Пунктом 4.1 розділу 4 Положення визначено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що не пов?язана з виконанням покладеним на нього завдань і загрожує збереженню його природних комплексів, а саме:

- меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть привести до зміни гідрологічного та гідрохімічного режимів території заказника;

- будь-яке будівництво, не пов?язане з охороною заказника;

- геолого-розвідувальні роботи, розробка корисних копалин, будь-яке порушення грунтового покриву;

- будь-які види порубок дерев, чагарників, за винятком санітарних за погодженням в установленому порядку з Держуправлінням екології та природних ресурсів області;

- заготівля всіх другорядних лісових матеріалів (пнів, лубу, кори, деревної зелені, тощо);

- заготівля лікарських рослин, технічної сировини, ягід, насіння, плодів грибів без погодження в установленому порядку з Держуправлінням екології та природних ресурсів області та наукового обґрунтування;

- розорювання землі;

- будь-які посадки лісу чи окремих дерев, залуження ділянок без наукових обґрунтувань погоджених в установленому порядку з Держуправлінням екології та природних ресурсів в області;

- збір рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, їх квітів, плодів, тощо;

- сінокосіння у вегетаційний період;

- випасання та прогін худоби, з порушенням установленого порядку;

- використання хімічних засобів боротьби зі шкідниками та хворобами рослин і лісу, внесення в ґрунт мінеральних добрив, гербіцидів, отрутохімікатів, з порушенням установленому порядку, за винятком окремих ситуацій (при наявності наукового обґрунтування та погодження з Держуправлінням екології та природних ресурсів в області);

- зберігання на території заказника (та в 2-х кілометровій зоні) всіх видів отрутохімікатів;

- мисливство, за винятком регулювання чисельності окремих видів тварин, які завдають шкоди природному комплексу, що охороняється, в установленому порядку;

- натаскування мисливських собак, перебування на території заказника з мисливськими собаками;

- буріння свердловин у заказнику для забору води на господарські та інші потреби;

- будь-яке засмічення та забруднення території та акваторії заказника;

- скидання на території заказника будь-яких стічних вод, миття машин, тари та ін.;

- прокладання доріг, трубопроводів, будівництво насипів, дамб, риття канав, шахт, каналів та ін.;

- організація таборів, місць відпочинку, стоянок транспорту поза встановлених для цього місць;

- прохід через територію заказника поза межами екскурсійних екологічних маршрутів;

- в?їзд на територію заказника механізованого транспорту, за винятком службового транспорту Користувача, природоохоронних та інспекційних служо, пожежних машин;

- передача у господарське використання або під забудову ділянок землі;

- інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв?язків та ходу природних процесів на території заказника.

Аналогічні застереження, щодо використання об?єкта природно - заповідного фонду - ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський» (у тому числі, щодо передачі у господарське використання або під забудову ділянок землі), передбачені охоронними зобов?язаннями від 04.06.2002 №75.

Разом з цим, Станіславською сільською радою Херсонського району Херсонської області 14.02.2022 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3,1 га для обслуговування ангару з господарськими спорудами на підставі рішення №717 від 20.01.2022, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки.

Пунктом 1 вказаного рішення, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки за адресою : Херсонська область Білозерський район, автодорога Миколаїв-Станіслав-Херсон 26 км, будинок б/н, площею 3,1 га під будівлею ангару (з нежитловими будівлями та спорудами), цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6520380500:02:001:0415.

Пунктом 2 вирішено зареєструвати право комунальної власності Станіславської територіальної громади на земельну ділянку, зазначену в п.1 рішення.

Натомість, згідно даних Державного земельного кадастру земельна ділянка, що є предметом вимог позову, сформована та зареєстрована, як земельна ділянка сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням « 01.13. для іншого сільськогосподарського призначення», що вказує на порушення правового режиму використання земель природно-заповідного фонду.

Департаментом захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської обласної державної адміністрації листом №01-9/561 від 08.05.2024 надано матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський», до складу яких увійшов картографічний матеріал орієнтовних меж заказника «Олександрівський» визначений унаслідок проведеної у 2018 році Інвентаризації території та об?єктів природно-заповідного фонду Херсонської області.

Матеріали створення ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський» також надано Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (лист від 09.05.2024 №11/11-05/1675-24).

Міндовкілля не погоджувало зміну меж, категорії та скасування статусу, а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорії та скасування статусу території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський».

Факт розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3,1 га в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський» підтверджується також відомостями із Національної кадастрової системи (https://nks.dzk.gov.ua), відомостями відкритих даних земельного кадастру України (https://kadastr.live).

Не зважаючи на вказане, усупереч вимогам ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно якої до встановлення меж територій та об?єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об?єктів природно-заповідного фонду, Станіславською сільською радою Херсонського району Херсонської

Згідно ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції у країни).

У відповідності до ст.1 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» завданням законодавства України про природно-заповідний фонд України є регулювання суспільних відносин щодо організації, охорони і використання територій та об?єктів природно-заповідного фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій галузі.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об?єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу, цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об?єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду набувають такого статусу внаслідок прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про оголошення створення території об?єкта природно-заповідного фонду.

До встановлення меж територій та об?єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об?єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст.44 ЗК України, до земель природно- заповідного фонду включаються природні території та об?єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам?ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об?єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам?ятки садово- паркового мистецтва).

Згідно ст.ст.25-26 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об?єктів у їх власників або користувачів.

На територіях заказників забороняються діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Згідно ст. 9 Закону України «Про природно - заповідний фонд України» території та об?єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.84 3К України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі під об?єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом п. г ч. 4 ст. 84 3К України (у редакції на момент передачі земель з державної у комунальну власність).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цимКодексом.

Разом із цим, встановлено, що інвентаризація, а в подальшому реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3,1 га, сформовану за рахунок земель природно - заповідного фонду на якій розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Олександрівський», протиправно здійсненоСтаніславською сільською радою Херсонського району Херсонської області.

Частина 1 статті 122 ЗК України (у редакції на час передачі оспорюваних земельних ділянок із державної до комунальної власності) визначала, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п.58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-1Х, який набрав чинності 27.05.2021, розділ Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, у відповідності до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Таким чином, Станіславська сільська рада Херсонського району Херсонської області не мала повноважень розпоряджатись земельною ділянкою природно-заповідного фонду державної форми власності (на якій розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Олександрівський»).

3 огляду на викладене, рішення №717 від 20.01.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель під будівлею ангару», прийняте поза межами повноважень та всупереч ЗК України та Закону У країни «Про природно- заповідний фонд України».

Беручи до уваги вищенаведене, з метою відновлення порушеного права держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, шляхом усунення обставин, які перешкоджають реалізації прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження землями природно - заповідного фонду, необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення дій з формування спірної земельної ділянки.

У відповідності до абз.2 п.3 ч.3 ст.186 3К України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об?єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон).

Приписами ст.54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об?єктів природно-заповідного фонду проводиться за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Однак, відповідно до листа Міндовкілля 311/11-05/1675-24 від 09.05.2024, Міністерство не погоджувало зміну меж, категорій та скасування статусу ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський», а також не видавало експертні висновки щодо зміни меж, категорій та скасування статусу територій об?єкту природно-заповідного фонду.

Згідно п.24 Перехідних положень ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Таким чином, землі природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення взагалі не можуть передаватися у комунальну власність.

Вказане підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 18.05.2022 у справі № 140/279/21.

Доказами, доданими до позовної заяви повністю підтверджується факт формування земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 за рахунок земель ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський».

Суд зазначає, що наведене порушує інтереси держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації, як розпорядника земель державної власності природно - заповідного фонду, позбавляє її можливості розпоряджатися оспорюваною земельною ділянкою, може призвести до знищення біорізноманіття, яке знаходиться на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Олександрівський».

Відповідно до вимог ст.373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

У свою чергу ефективний спосіб захисту можна обрати тільки за умови врахування правового режиму об?єктів захисту, у даному випадку земель природно - заповідного фонду.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який с фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов?язані з позбавленням його володіння майном.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст.391 ЦК України до юридичної особи з метою усунення перешкод, які ця юридична особа створює у користуванні та розпорядженні землею природно - заповідного фонду.

Цивільний оборот земельних ділянок природно - заповідного фонду є і був обмежений законодавчо.

Чітка позиція щодо подання саме негаторного позову у випадку незаконного розпорядження землями обмеженої оборотоздатності висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021.

Даним судовим рішенням визначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду, які є обмежені в обороті (як і землі природно-заповідного фонду) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

Враховуючи, що у даному випадку допущено порушення вимог законодавства при розпорядженні та використанні землі природно - заповідного фонду, яка також є землею обмеженої оборотоздатності, ефективним способом захисту інтересів держави є звернення до суду з негаторним позовом.

Так, в даному випадку власником оспорюваної земельної ділянки є держава, право володіння якої на неї, після проведення реєстрації за Станіславською сільською радою Херсонського району Херсонської області, не припинилося, тобто оспорювана земельна ділянка не вибула із державної власності.

Однак, факт реєстрації земельної ділянки за Станіславською сільською радою Херсонського району Херсонської області позбавляє її дійсного розпорядника (враховуючи, що до її складу входить земля природно - заповідного фонду на якій розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Олександрівський») - Херсонську обласну державну адміністрацію, можливості виконувати свої повноваження з питань використання та розпорядження землею наведеної категорії.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першої якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, цивільне законодавство визначає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном як спосіб захисту речових прав, який може бути реалізований шляхом подання негаторного позову.

Характерною ознакою такого позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 прийшли до висновку, що якщо особа неправомірно заволоділа земельною ділянкою державної або комунальної власності, набуття права власності на яку згідно законодавства неможливе, то зайняття такої ділянки або державну реєстрацію прав власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади і таке право захищається негаторним позовом.

Зазначений позов негаторного характеру можливо пред`явити протягом усього часу існування порушення прав законного власника земельної ділянки.

Частиною 1 ст.5 та частиною 1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, у тому числі, на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19 зазначив, що з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак апеляційний суд помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Великої палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17).

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі (ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Разом з тим, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Отже, державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю (у цьому випадку на земельну ділянку з родовищем корисних копалин) за особою, яка не має на нього жодних прав, є перешкодою в реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Таким чином, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права шляхом скасування рішень державного реєсмтратора та припинення права власності відповідача на земельні ділянки шляхом скасування державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

На позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст.7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Наведена норма кореспондується зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Приписи ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Таким чином, позивач довів перед судом відповідними засобами доказування наявності підстав для задоволення позову.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам позивача у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст.75-79, 86 ГПК України, суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області на земельною ділянкою площею 3.1 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 та поверненя земельної ділянки Херсонській обласній державній адміністрації.

За таких обставин суд дійшов висновку про повну обгрунтованість позовних вимог, заявлених прокурором.

Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241,331 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75051, Херсонська область, Херсонський район, с.Станіслав, вул.Свободи,15, код ЄДРПОУ 04401492) від 20.01.2022 року №717 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель під будівлю ангару".

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3,1 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 за територіальною громадою в особі Станіславської сільської ради Станіславської територіальної громади Херсонського району (раніше Білозерського району) Херсонської області (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2583413065100) з одночасним припиненням речових прав Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75051, Херсонська область, Херсонський район, с.Станіслав, вул.Свободи,15, код ЄДРПОУ 04401492) на земельну ділянку площею 3.1 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415.

4. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м.Херсон, площа Свободи,1, код ЄДРПОУ 00022645) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 3.1 га з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520380500:02:001:0415 площею 3,1 га.

5. Стягнути з Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області (75051, Херсонська область, Херсонський район, с.Станіслав, вул.Свободи,15, код ЄДРПОУ 04401492) на користь Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 01011, код ЄДРПОУ 04851120, р/р UА568201720343100001000002291, ДКСУ м.Київ, МФО 820172) судовий збір в розмірі 9 084 (Дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2025 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна