Рішення № 125492944, 29.01.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4623/17

Номер провадження2/711/598/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року у Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого - судді Демчика Р.В., за участю секретаря судових засідань Панькевич Л.В.Кофанової А.О., Биуовської Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулися в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Банк відступає Фактору свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладе Боржниками, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації. З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

28.11.2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») відступає Фатору (ТОВ «Кредитні ініціативи») свої права Вимоги заборгованості по кредитних договорах укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підстав Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактору переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Внаслідок укладення вказаних Договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 16.01.2007 року №2301/0107/88-749 позичальником за яким є ОСОБА_3

16.01.2007 року АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступник - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_3 уклали Кредитний договір № 2301/0107/88-749, з подальшим внесення змін та доповнень.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Боржнику кредит у сумі 100000,00 гривень а Відповідач зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у сумі 100000,00 гривень..

В порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов`язання не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 06.04.2017 р., має прострочену заборгованість: за кредитом - 84988,00 грн.; по відсотках - 46806,26 гри.; пеня - 70451,28 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, АКБ «ТАС-Комерцв (правонаступник ВАТ «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступник н «Сведбанк») та ОСОБА_2 , уклали Договір Поруки №2301/0107/88-749-Р від 16.01.2007 року.

Відповідно до умов Договору поруки, відповідачі відповідають перед Позивачем за порушення обов`язків за Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник.

На підставі наведеного просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 131794, 26 грн. (84988 грн.+ 46806,26грн.) за кредитним договором та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 976 грн. 91 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.06.2017 року відкрите провадження у справі.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.11.2017 року стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326353 заборгованість в розмірі 1 31794 грн. 26 коп. за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326353 сплачений позивачем судовий збір, з кожного, по 988 грн. 45 коп.

07.05.2019 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Ковтуна Ю.О. про перегляд заочного рішення у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.06.2019 року скасоване заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.11.2017 року, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.12.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Ковтуна Ю.О. про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю. В заключні судові представник позивача не з`явився.

02.12.2024 року через систему «Електронний суд» до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника позивача адвоката Полетаєвої Т.Ю. про припинення повноважень представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи».

У зв`язку з наведеним, розгляд справи було відкладено до 12.00 год. 19.12.2024 року, про що в електронний кабінет ТОВ «Кредитні ініціативи» була надіслана судова повістка про виклик до суду, яка була доставлена в електронний кабінет позивача 06.12.2024 року.

19.12.2024 року представник позивача в судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим, розгляд справи було відкладено до 09.40 год. 27.12.2024 року, про що в електронний кабінет ТОВ «Кредитні ініціативи» була надіслана судова повістка про виклик до суду, яка була доставлена в електронний кабінет позивача 20.12.2024 року.

27.12.2024 року представник позивача в судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим, розгляд справи було відкладено до 10.30 год. 17.01.2025 року, про що в електронний кабінет ТОВ «Кредитні ініціативи» була надіслана судова повістка про виклик до суду, яка була доставлена в електронний кабінет позивача 27.12.2024 року.

17,01. 2025 року сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно доч п.2ч.8ст.128ЦПК Україниднем врученнясудової повісткиє день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Як роз`яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, законодавець передбачив, що явка до суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Суд може розглянути справу за відсутності її учасників. При цьому суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень суду.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Судом встановлено, що 16.01.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», в особі Директора Черкаської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк» Химича М.О. та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2301/0107/88-749.

Відповідно до п.1.1. договору Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 100000 грн., на строк з 16.01.2007 року по 15.01.2017 року та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Кредит надається лише підписання іпотечного договору та договору поруки, що забезпечує повернення кредиту, процентів за користування ним, пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього договору та інших витрат Банку, пов`язаних з одержанням виконання.

Як вбачається з п.2.1. договору, забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, пов`язаних з одержанням виконання, являється6

- іпотека - двокімнатна квартира, загальною площею, 50,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності Позичальнику;

- порука фізичної особи ОСОБА_2 .

16.01.2007 року між між АКБ «ТАС-Комерцбанк», в особі Директора Черкаської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк» Химича М.О. (Банк), ОСОБА_2 (Поручитель) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено Договір поруки № 2301/0107/88-749-Р.

Відповідно до п.1 договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком Позичальнику у вигляді кредитної лінії, що не поновлюється , згідно з кредитним договором № 2301/0107/88-749 від 16.01.2007 року, у сумі 100000 грн., строком до 15.01.2017 роук, з процентною ставкою 19% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит.

Разом з тим, за правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на те, що він набув право вимоги до відповідачів на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року, укладеного між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом також встановлено, що 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», який виступає правонаступником ПАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу №15.

Відповідно до п.2.1. Договору, Банк відступає Фактору свої права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників, право вимоги якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває Право Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п.2.3 Договору, перехід від банку до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в Розрахункову Дату та після сплати Фактором Ціни Продажу в повному обсязі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Сторони в день укладення цього Договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі Реєстру Заборгованості, за формою, встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Реєстр Заборгованості Боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, встановленою Додатком №5 до цього Договору, про що сторони підписують Акт прийому-передачі, що є Додатком №6 до цього Договору.

Відповідно до розділу 1 договору факторингу, Розрахункова Дата дата отримання Банком Повної Ціни Продажу Заборгованості від Фактора, на умовах, передбачених п.3.5 цього Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору, Фактор в Дату Підписання оплачує банку Ціну Продажу, передбачену п.3.2. цього Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Банку.

Пунктом 3.5. Договору, днем отримання банком Ціни Продажу Заборгованості від Фактора вважається день зарахування грошових коштів в сумі Ціни Продажу Заборгованості на рахунок Банку, зазначений в п.3.3. даного Договору, в розмірі, встановленому в п.3.2. цього Договору.

Також судом встановлено, що в цей же день, між ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу.

Відповідно до умов цього договору, Клієнт, відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників, та у Переліку кредитних договорів та Договорів Забезпечення, право на вимоги якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває Право Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження в розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Відповідно до п.2.3 Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в Дату Відступлення, якою є дата укладення цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Сторони в день укладення цього Договору також складають та скріплюють своїми печатками акт прийому-передачі Реєстру Заборгованості, за формою, встановленою в Додатку №2 до цього Договору. Реєстр Заборгованості Боржників надається фактору в двох оригіналах, а також в електронному вигляді, за формою, що буде визначена Сторонами окремо, про що сторони підписують Акт прийому-передачі, що є Додатком №5 до цього Договору.

Також судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 року (справа №10/2456) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» від 18.09.2013 №11813/13 про заміну первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» його процесуальним правонаступником ТОВ "Кредитні ініціативи" у зв`язку з переходом до останнього прав вимоги первісного кредитора до боржника на підставі договору факторингу від 28.11.2012.

В ухвалі суду зазначене наступне:

«Грошові зобов`язання ПАТ "Сведбанк" до боржника грунтуються на кредитних договорах (однак, заявником не надано доказів наявності у нього оригіналів договорів з додатковими угодами),документах про фактичну видачу грошей боржнику (однак, такі оригінали у заявника теж відсутні), розрахунках про здійснені на суму основного боргу нарахуваннях (однак, заявником у заяві взагалі не приведено навіть сум, у межах яких як він вважає переходить до нього право вимоги. При цьому суд наголошує на тому,

що заявник у заяві не вказав ні розмір вимог, на які він претендує, ні черговість їх задоволення (згідно ж із доданими ксерокопіями списків заборгованостей передані суми майже вдвічі більші);

що відсутні будь-які докази отримання боржником грошей та відсутні посилання на ці докази у заявах заявника;

що відсутні докази передачі документів про видачу грошей в оригіналі (чи щонайменше у нотаріально засвідченій копії, як це передбачено договорами факторингу) від ПАТ "Сведбанк" до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і надалі заявнику;

що наявні ксерокопії реєстрів передачі договорів, однак суд не приймає їх як належні докази, оскільки вони не посвідчені належним чином (відсутня печатка юридичної особи, дата, посада особи). З тих же підстав суд не приймає і інші додані заявником ксерокопії документів як докази.

Також до первинних документів (доказів правомірності вимог) за процентами, пенею та іншими нарахуваннями мають бути надані повні, обгрунтовані, зрозумілі і придатні для перевірки судом (математичної і правової) їх розрахунки. Однак, такі розрахунки відсутні, як відсутні докази передачі цих нарахувань від ПАТ "Сведбанк" до ТОВ "ФК "Вектор Плюс" і надалі заявнику.

Слід підкреслити, що відповідно дост.1077 Цивільного кодексу Українита пункту 2.1 договорів факторингу (згідно з якими клієнт "відступає" право вимоги, а не "зобов`язується відступити")договір є реальним, тобто укладеним з моменту його повного і фактичного виконання. Отже, момент переходу права вимоги настає у момент фактичної передачі оригіналів документів про право вимоги до боржника та проведення оплати (а не у момент укладення договору).

Відповідно дост.517 Цивільного кодексу Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже відсутність оригіналів документів про право вимоги, відсутність доказів передачі цих документів про право вимоги новому кредитору свідчить про відсутність самого права вимоги у заявника. Тобто обставини правонаступництва ним не доведені».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 року ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 у справі № 10/2456 про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" про заміну кредитора - залишено без змін.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що «докази дотримання ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» умов п. 2.6 Договору факторингу № 15 від 28.11.2012 при укладенні договору факторингу від 28.11.2012 з ТОВ «Кредитні ініціативи» (переуступці прав вимоги в тому числі і до боржника у даній справі) матеріали справи не містять, що суперечитьст. 1083 Цивільного кодексу України, а отже у суду відсутні підстави для висновку про отримання ТОВ «Кредитні ініціативи» прав вимоги до боржника у даній справ за договором факторингу від 28.11.2012, оскільки останній укладений без погодження із банком (первісним кредитором). Матеріали справи також не містять доказів повідомлення боржника про виконання ним свого зобов`язання ані на користь фактора (ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») за договором факторингу № 15 від 28.11.2012, ані фактора (ТОВ «Кредитні ініціативи») за договором факторингу від 28.11.2012.

Вказані вище обставини у своїй сукупності свідчать про недоведеність права вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за укладеним договором факторингу від 28.11.2012, а отже і правонаступництва у даній справі за кредиторськими вимогами ПАТ «Сведбанк» на загальну суму 263 749,97 грн.».

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 року постанову Київського апеляційного господарського судувід 17.03.2016 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.10.2015 у справі№10/2456 -залишено без змін.

Вищим господарським судом України в постанові від 18.05.2016 року встановлено, що «процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідност.517 ЦК Українипервісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, підтвердженням прав нового кредитора є документи, що засвідчують його права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.07.2011 вимоги ПАТ "Сведбанк" окремо внесено до реєстру вимог кредиторів як забезпечені заставою майна на суму 263749,97 грн., з яких 209320,44 грн. у першу чергу та 54429,53 грн. у шосту чергу.

Вимоги ПАТ "Сведбанк" обґрунтованізаборгованістю, що виникла внаслідок невиконання боржником кредитних договорів №6.06-04/265-К від 14.12.2005 та №2301/0107/88-749 від 16.01.2007.

Судами встановлено, що заявником не надано доказів наявності у нього оригіналів кредитних договорів №6.06-04/265-К від 14.12.2005 та №2301/0107/88-749 від 16.01.2007 з додатковими угодами, документів про фактичну видачу кредитних коштів боржнику, розрахунків суми основного боргу. Крім того, заявником не зазначено розміру грошових вимог, у межах яких він вважає переходить до нього право вимоги. Наявні ксерокопії реєстрів передачі кредитних договорів судами не прийнято як належні докази, оскільки вони не посвідчені належним чином.

Незважаючи на вказані обставини, ТОВ «Кредитні ініціативи» 09.08.2016 року звернулося до Господарського суду Черкаської області з заявою про заміну первісного кредитора, ПАТ «Сведбанк», його процесуальним правонаступником, ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв`язку з переходом до останнього прав вимоги первісного кредитора до боржника на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.08.2016 року в задоволенні заяви ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено повністю.

Ухвала суду обґрунтована тим, що: ухвалою суду від 02.10.2016 відмовлено у задоволенні аналогічної заяви заявника від 18.09.2013 №11813/13. Вказана ухвала суду залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016. При цьому залишаючи без змін попередні судові рішення суд касаційної інстанції зазначив: що процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права; що підтвердженням прав нового кредитора є документи, що засвідчують його права, які передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення; щозаявником не надано доказів наявності у нього оригіналів кредитних договорів №6.06-04/265-К від 14.12.2005 та №2301/0107/88-749 від 16.01.2007 з додатковими угодами, документів про фактичну видачу кредитних коштів боржнику, розрахунків суми основного боргу.Крім того, заявником не зазначено розміру грошових вимог, у межах яких він вважає переходить до нього право вимоги.

Відсутність оригіналів документів про право вимоги, відсутність доказів передачі цих документів про право вимоги новому кредитору свідчить про відсутність самого права вимоги у заявника. Тобто обставини правонаступництва ним повторно не доведені.

При цьому суд окремо наголошує на тому, що заявником докази повторно не надані, не зважаючи на висновки судів в ухвалі суду від 02.10.2016 постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 та постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2016».

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.

В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При зверненні до суду із вказаним позовом, позивач не надав доказів наявності у нього оригіналу кредитного договору №2301/0107/88-749 від 16.01.2007 з додатковими угодами, документів про фактичну видачу кредитних коштів боржнику, розрахунків суми основного боргу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що він набув право вимоги до відповідачів за кредитним договором №2301/0107/88-749 від 16.01.2007 року.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з його недоведеністю.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 526, 530, 543, 553,554, 629, 1054 ЦК, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 212, 259, 263, 264, 265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства з обмежено відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складене 29.01.2025 року

Головуючий: Р. В. Демчик