Рішення № 125490686, 27.02.2025, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/359/24

59

2/339/11/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Дуткевич М.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуу загальномупозовному провадженнісправу запозовом ОСОБА_3 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , звернувшись з позовом, просить встановити їй додатковий строк терміном два місяці для прийняття спадщини у вигляді нерухомого майна будинковолодіння по АДРЕСА_1 за законом після смерті брата ОСОБА_4 .

Вимоги обгрунтовує тим, що її матері ОСОБА_5 належало домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому разом із матір"ю був зареєстрований та проживав до своєї смерті її син (брат позивача) ОСОБА_4 , який не мав своєї сім`ї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і після її смерті відкрилася спадщина на вказане домоволодіння, спадкоємцями якого стали вона та її брат ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер і після його смерті відкрилася спадщина на його майно, зокрема, на частку у домоволодінні по АДРЕСА_1 , яку він успадкував після смерті матері ОСОБА_5 .

Оскільки сім`ї у ОСОБА_4 не було, спадкоємців першої черги після його смерті не має, а тому спадкоємцем після його смерті стала вона.

У встановлений законом шестимісячний термін не звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, так як в силу певних об`єктивних причин, змушена була виїхати за кордон, де перебувала протягом тривалого часу, що підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 та посвідченні особи на повернення в Україну CR345049.

Крім того, не була обізнана з порядком і строками прийняття спадщини, та була впевнена в тому, що прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_4 , оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, так як користувалася та користується його майном як своїм - цілим домоволодінням по АДРЕСА_1 .

14 серпня 2024 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду 12 листопада 2024 року залучено в якості співідповідача ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 (брата позивача) та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 подав відзив, в якому заперечує доводам позивача, просить відмовити у їх задоволенні.

Таку позицію обгрунтовує тим, що позивач з 2007 року по 08 грудня 2023 року проживала у США, систематично була на зв`язку із своєю дочкою, яка проживає в сусідньому будинку по АДРЕСА_1 і в силу цього вона знала про смерть рідного брата ОСОБА_4 та їй ніщо не перешкоджало з часу його смерті звернутися до консула в США із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Батько співвідповідача ОСОБА_6 проживав разом із мамою ОСОБА_5 та рідним братом ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 . Після смерті мами ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони обоє, були зареєсрованими у даному будинку та фактично в ньому проживали, спадщину прийняли згідно вимог п.3 ст. 1268 ЦК України.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час його смерті в будинку був зареєстрований і фактично з ним проживав батько співідповідача ОСОБА_6 , який спадщину прийняв як спадкоємець другої черги ст.1262 ЦК України.

Коли розпочалася російська агресія проти України, ОСОБА_6 пішов воювати і загинув у бою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Подаючи вказаний позов, позивач намагалася скрити той факт, що на час смерті ОСОБА_4 в будинку був та проживав з ним ОСОБА_6 , який є рідним братом позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Спадщину після смерті батька ОСОБА_6 співвідповідач прийняла, у спадкову масу входить і частка спадкового майна, яка на час смерті належала і ОСОБА_4 , після смерті належну йому частку прийняв ОСОБА_6 .

Спадкові права після смерті батька ОСОБА_6 на будинковолодіння не оформила по тій причині, що у рішенні Болехівського міського суду від 08 листопада 2006 року є описка, зокрема, не вірно зазначено адресу будинковолодіння.

Представник відповідача Болехівської міської ради подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі та не заперечує проти задоволення позову (а.с.21).

Позивач також подала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.25).

Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та співвідповідача, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як встановлено судом, предметом спору у цій справі є вимога про надання додаткового строку для прийняття спадщини у вигляді будинковолодіння після смерті брата, який пропущений, як стверджує позивач ОСОБА_3 , з поважних причин: в зв"язку з довготривалим перебуванням за кордоном та необізнаність з порядком і строками прийняття спадщини.

Матеріалами справи стверджується про те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 ,яке позивачбажає успадкувати, спочатку на праві власності належало матері ОСОБА_5 (а.с. 10), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31).

Як спадкоємець за законом, позивач 25 липня 2024 року звернулася із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_5 на підставі рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 28 травня 2024 року справа №339/89/24 (2/339/58/24) щодо встановлення додаткового строку та заведено спадкову справу (а.с.5, 28, 37-38, 43-44).

Однак, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 лютого 2025 року вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до Болехівської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини .

Встановлено, що у вказаному домоволодінні разом з ОСОБА_5 проживали та були зареєстровані її сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (змінив прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 »), які прийняли спадщину згідно ч.1ст.1270 ЦК України, оскільки на день смерті спадкодавця були зареєстровані і проживали разом з нею та стали власниками по частці (а.с.6,13-14, 29-30).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і внаслідок чого відкрилась спадщина на частку вказаного будинковолодіння (а.с.7).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 не відкривалася, інформація у Спадковому реєстрі відсутня (а.с.9)

У вказаному домоволодінні разом з ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований його брат ОСОБА_6 , який прийняв спадщину (а.с.6, 13-14.29-30).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняла його дочка ОСОБА_2 , яка отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та грошові вклади № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (а.с.51, 65, 67-71).

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відмовлено через допущені помилки щодо спадкового майна та рекомендовано звернутися до суду щодо виправлення описки в рішенні Болехівського міського суду від 08 листопада 2006 року, в якому визнано за ОСОБА_5 право власності на вказаний будинок (а.с. 100).

Отже, спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 у відповідності до вимог ЦК України стала співвідповідач ОСОБА_2 , прийнявши спадщину у визначеному законом порядку після смерті свого батька ОСОБА_6 , який, у свою чергу, успадкував будинковолодіння після смерті свого брата ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 .

Так, за загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Предметом даного спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачці, оскільки вона після смерті свого брата, будучи його спадкоємцем за законом, пропустила строк для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_3 вказувала на те, що перебувала за кордоном та не була ознайомлена з порядком прийняття спадщини, тому не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою протягом визначеного законом строку.

Водночас, співвідповідач ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених вимог та вказувала, що позивачу було відомо про відкриття спадщини, тому відсутні підстави для поновлення строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) та від 17 лютого 2022 року у справі №953/15603/20 (провадження № 61-12451св21).

З доводів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_3 була обізнана про смерть брата ОСОБА_4 , однак через тривале проживання за кордоном не могла приїхати та подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини.

При цьому, підставою для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини надала документи, що свідчать про її перебування в Сполучених Штатах Америки у період з 2007 по 2023 роки.

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, відповідно до пункту 3.5 глави 10 якого якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним способом (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за № 1649/10248, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.

Встановлено, що позивач, перебуваючи в США з 2007 року, повернулася в Україну 08 грудня 2023 року та із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася тільки в серпні 2024 року, що є досить тривалим проміжком часу.

Однак, 12 серпня 2024 року отримала відмову нотаріуса у відкритті спадщини в зв`язку з пропуском шестимісячного терміну для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.8), що і стало підставою для звернення до суду (а.с.11-12) .

Виходячи із сталої судової практики, проживання за кордоном не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою через досить тривалий проміжок часу про прийняття спадщини.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах:від 11 лютого 2019 року в справі № 460/2967/15-ц,провадження № 61-29447 св 18,від 15 лютого 2021 року в справі № 569/12599/18, провадження № 61-7798 св 19, від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19,провадження №61-10896 св 21,від 08 червня 2022 року в справі № 571/731/21, провадження № 61-3430 св 22, від 27 червня 2022 року в справі № 202/1188/19, провадження № 61-11828 св 21, від 14 листопада 2022 року в справі № 148/1923/20, провадження№ 61-3145 св 22.

Отже, позивач ОСОБА_3 , будучи обізнаною про смерть брата та бажаючи успадкувати його майно, не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до Посольства України в іноземній країні, яке виконує консульські функції, або подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового зв`язку, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 332/3796/19 (провадження № 61-10896св21).

Доказів, які б свідчили про перешкоду подання такої заяви, позивачем не надано.

Не грунтуються на вимогах закону твердження позивача про те, що вона не була обізнана з порядком і строками прийняття спадщини, вважаючи, що прийняла спадщину після смерті брата та фактично вступила в управління, володіння спадковим майном.

Разом з тим слід зазначити, що юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно здійснити таку дію.

З приводу доводів позивача про фактичний вступ в в управління, володіння спадковим майном, як факт прийняття спадщини, то слід зазначити, що поняття фактичного прийняття спадщини містять норми про спадкування ЦК УРСР 1963 року, які були чинними до 01.01.2004 року.

Так, відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Однак, оскільки у даному спорі спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто після 01.01.2004 року, спадкування здійснюється згідно чинного ЦК України, норми якого не передбачають прийняття спадшини шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, а передбачають прийняття спадщини шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини( ч.3 ст.1268 ЦК ) або подачі нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК).

Виходячи з вище викладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання тим процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Отже, позивач, знаючи про смерть спадкодавця, проживаючи окремо від нього протягом чотирьох років не вжила ніяких дій для прийняття спадщини: не подавала заяву про прийняття спадщини та будь-яких доказів поважності пропуску цього строку суду не надала.

З приводу подання заяви представника відповідача Болехівської міської ради про визнання позовних вимог ( а.с.21), то слід звернути увагу на те, що за наявності спадкоємця ОСОБА_2 , Болехівська міська рада не є учасником спадкових відносин у зазначеній справі.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відтак, визнання позову представником відповідача, про що зазначено у заяві останнього, не може бути підставою для задоволення вимог, оскільки суперечить закону та порушить права спадкоємця ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, подавши заяву до нотарільної контори та отримала свідоцтво про права на спадщину за законом, зокрема на грошові вклади та земельну ділянку ( а.с.65).

Представник співвідповідача подав заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу в зв"язку з безпідставністю позовних вимог та просить стягнути з позивача судові витрати в сумі 4600 грн ( 400 грн - вивчення матеріалів справи; 1800 грн - складання відзиву на позов; 2400 грн - ведення справи в Болехівському міському суді (800 грн х 3 судові засідання).

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 133 України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Так, як в задоволенні позову відмовлено, то витрати співвідповідача на професійну правничу допомогу, слід покласти на позивача.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат за участю в судовому засіданні є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи.

Зокрема, визначаючи розмір витрат в сумі 2400 грн., у розрахунку зазначено участь адвоката Дуткевич М.В. в трьох судових засіданнях, вартістю по 800 грн. (а.с.131).

При цьому, не враховано про те, що що судове засідання 05 грудня 2024 року тривало всього 05 хв, а тому вимоги щодо відшкодування витрат за участь в даному судовому засіданні підлягають до часткового задоволення на суму 300 гривень та, відповідно, загальна ціна вартості послуги щодо ведення справи в суді становить 1900 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

При таких обставинах, відповідно до договору про надання правової допомоги, детального розрахунку процесуальних витрат (акт виконаних робіт), враховуючи критерій реальності витрат, до задоволення підлягають витрати відповідача ОСОБА_2 на правову допомогу адвоката у розмірі 4100 грн ( 400+1800+1900) .

На підставі наведеного, ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України та керуючись ст. 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

в задоволенні позову ОСОБА_3 до Болехівської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4100 (чотири тисячі сто) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Болехівська міська рада місцезнаходження пл.І.Франка, 12 м.Болехів Калуського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ 04054270.

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_5 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Дата складання повного тексту рішення 28 лютого 2025 року

Суддя О.С.Головенко