Рішення № 125490510, 27.02.2025, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 285/837/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі головуючої судді Т.Г.Корсун, з участю секретаря судового засідання М.М.Сороки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшла справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач) про скасування постанови серії ББА №645661 від 03.02.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 03.02.2025 щодо неї складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №645661. Відповідно до вказаної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 122 КУпАП.

Однак, позивач вказує, що відповідачем постанова прийнята в порушення статті 280 КУпАП, оскільки працівником поліції не було з`ясовано факт вчинення адміністративного правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Позивач зазначає, що у момент наближення до нерегульованого пішоходного переходу два пішоходи стояли на тротуарі з лівого боку на відстані 70 см до пішоходного переходу, спілкувалися і не були повернуті до проїжджої частини. Тому, на думку позивача, вона не порушувала п.18.1 ПДР, адміністративна відповідальність, згідно пункту 18.1. ПДР, не настає у разі, якщо пішохід має намір перейти нерегульований пішохідний перехід та не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, як зазначено у постанові, яка оскаржується.

Крім того, керуючи транспортним засобом по вул. Гетьмана Сагайдачного в м. Звягель у час та день, що зазначені у спірній постанові, позивач водій транспортного засобу керуючись вимогами пункту 15.3. ПДР, надавши перевагу водіям зустрічного напрямку здійснила зупинку транспортного засобу біля лівого краю проїзної частини, яка не розділена розміткою 1.1, при цьому дорога була з двостороннім рухом, яка мала по одній смузі для руху у кожному напрямку.

Так, згідно пункту 15.3. ПДР у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом. З урахуванням пункту 34 ПДР розміткою 1.1 є (вузька суцільна лінія), яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в?їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Тому, позивач вважає, що не вчиняла адміністративних правопорушень, а відтак, постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Відповідач подав до суду відзив, згідно якого зазначає, що управління поліції не визнає позов, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що позивач керуючи транспортним засобом та наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, чим створив перешкоду для пішоходів, порушивши п.18.1 ПДР України, чим скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, тому правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності. Крім того, позивач здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, передбачає порушення п.34 ПДР України порушення вимог розмітки проїзної частини доріг.

У зв`язку з цим капралом поліції Галицькою Маргаритою Юріївною винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка складена повноважною особою за формою та змістом відповідає нормам закону. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, так само і до позовної заяви позивачем не було надано жодних доказів, які б підтвердили обставини, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, отож підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, відповідачем долучено лист Звягельського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області про те, що надати відеофіксацію адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 від 03.02.2025 неможливо у зв`язку з технічними несправностями портативного відеореєстратора.

Ухвалою суду від 20.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач та представник відповідача подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Згідно з ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 03 лютого 2025 року поліцейським СРПП Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області капралом поліції Галицькою Маргаритою Юріївною винесено постанову серії ББА №645661 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, рішенням якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 122 КУпАП та на підставі ч.2 ст. 36 КУпАП застосовано штраф у розмірі 510 грн (а.с.8).

Згідно тексту оскаржуваної постанови ОСОБА_1 03 лютого 2025 року о 17 год. 23 хв. в м. Звягель, вул. Гетьмана Сагайдачного, 7, керувала транспортним засобом Ford Kuga, д.н.з. НОМЕР_1 , не надала перевагу пішоходам на нерегульованому пішоходному переході і також здійснила виїзд на смугу зустрічного руху, чим порушив п.п. 11, 18 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 та ч. 2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.3. ПДР України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з п. 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 18.1 ПДР України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, порушення даного пункту можливе лише за 2 умов: на нерегульованому пішохідному переході перебувають пішоходи; пішоходам може бути створена перешкода або небезпека. При цьому п. 18.1 приписує правило зменшити швидкість або зупинитись водію, що наближається до переходу, на якому вже перебувають пішоходи.

Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Позивач вважає, що постанова про накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною, оскільки визначена п. 18.1 ПДР «потреба» зупинитись не мала місця за фактичних обставин справи, так як рух його автомобіля після того, як він зменшив швидкість, не створював перешкоди чи небезпеки пішоходам, які стояли ще на тротуарі і не перебували в цей час на пішохідному переході.

Позивач зазначає, що пішоходи перебували на достатній відстані від автомобіля позивача, на тротуарі, коли той продовжив свій рух через пішохідний перехід, а також автомобіль під керуванням позивача не створив перешкоду пішоходам та не створив небезпеку останнім.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Щодо порушення позивачем п. 11 ПДР, як зазначено в оскаржуваній постанові, то суд зазначає наступне.

У постанові відповідач вказав про порушення позивачем п. 11 ПДР, а вже у відзиві про порушення п. 34 ПДР, зокрема: перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Розмітку (лінію 1.1 вузька суцільна лінія) перетинати забороняється.

Згідно ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, позивач вказує, що відповідно до пункту 15.3. ПДР у населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1 а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Позивач, керуючи ТЗ по вул. Гетьмана Сагайдачного м. Звягель, надавши перевагу водіям зустрічного напрямку здійснила зупинку автомобіля біля лівого краю проїзної частини, яка не розділена розміткою 1.1, при цьому дорога була з двостороннім рухом, яка мала по одній смузі для руху у кожному напрямку.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У випадках, передбачених частинами першою та другоюстатті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (ч.4ст 258 КУпАП).

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених в.т.ч. частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Таким чином, нормами КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Разом з тим, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази, які передбачені ст. 251 КУпАП.

Статтею 254 КУпАП визначено, що фіксація правопорушення відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України у своєму Рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Безумовно, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно ч. 1ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відео з нагрудних відео реєстраторів чи будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 поліцією суду не надано.

В цій справі склалась ситуація, коли твердженню позивача протистоїть лише твердження представника відповідача, однак обов`язок довести правомірність своїх дій покладено на суб`єкта владних повноважень.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Ненадання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст. 122 КУпАП та неправомірно накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд робить висновок, що заявлені вимоги позивача підлягають до задоволення.

Згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, в тому числі скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасно закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи ч. 1ст. 139 КАС України, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень на користь позивача у розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77,205,241-246,286,268-271 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови у спарві про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №645661 від 03.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625).

Суддя Т.Г. Корсун