Рішення № 125488255, 17.02.2025, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/440/23

Провадження № 2/595/11/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Содомори Р.О.,

при секретарі Присташ П.Р.,

позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

з участю представника позивачів ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бучач справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та згідно позовних вимог просять суд встановити на їх користь земельний сервітут щодо земельних ділянок площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства та 0,4 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві власності безстроково.

Позов мотивують тим, що позивачі проживають в одному житловому господарстві по АДРЕСА_1 та є членами однієї сім`ї. ОСОБА_5 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6121284600:02:001:0497 площею 0,0952 га, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121284600:02:001:0664 площею 0,181 га. Вказаними земельними ділянками та житловим будинком користуються на рівні із власником ОСОБА_5 його батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6121284600:02:001:0664 площею 0,181 га знаходиться в межах с.Переволока, неподалік житлового господарства позивача ОСОБА_5 . Прохід та проїзд до вказаної земельної ділянки відсутній. Земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Позивачі зазначають, що єдиним способом проходу та проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:02:001:0664 площею 0,181 га можливий через використання однієї із суміжних земельних ділянок. Найменш обтяжливим варіантом є прохід та проїзд через земельні ділянки відповідача ОСОБА_6 , оскільки вони розміщенні між земельними ділянками ОСОБА_5 кадастровий номер 6121284600:02:001:0497 площею 0,0952 га, кадастровий номер 6121284600:02:001:0664 площею 0,181 га. Варіанти проходу та проїзду через земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 потребують наступного додаткового проходу та проїзду через земельні ділянки інших власників. Зазначає, що до 2021 року позивачі із дозволу відповідача до своєї земельної ділянки проходили через земельні ділянки відповідача вздовж її межі з північного сходу з земельною ділянкою ОСОБА_8 , однак через виниклий конфлікт між позивачами та відповідачем, останній заборонив їм проходити через належну йому земельну ділянку. Для реалізації права власності та користування своєю земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства позивачам потрібна можливість проходу та проїзду земельною ділянкою відповідача площею 0,22 га для ведення особистого підсобного господарства та площею 0,4 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Дані земельні ділянки надані у власність ОСОБА_9 , яка померла та спадщину після якої прийняв її син ОСОБА_6 , який володіє та користується усім її майном, зокрема і вказаними земельними ділянками. З метою досудового врегулювання спору позивачі зверталися до Бучацької міської ради та відповідача, зокрема з пропозиціями укласти договір про встановлення земельного сервітуту. Зазначають, що відповідач уникнув отримання рекомендованого листа, адресованого йому, та такий повернутий відправнику.

Ухвалою суду від 28 березня 2023 року відкрито загальне позовне провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту та призначено підготовче судове засідання.

16.05.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає. Мотивує тим, що земельні ділянки, щодо яких позивачі вимагають встановлення земельного сервітуту не є об`єктами цивільних прав, тому встановлення земельного сервітуту щодо цих ділянок не може бути предметом позову. Зазначає, що державна реєстрація сервітуту на частину земельної ділянки проводиться виключно за наявності відомостей про межі такого сервітуту в Державному земельному кадастрі, проте матеріали справи не містять відомостей про формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав, щодо яких позивачі вимагають встановити сервітут. Позивачами не надано доказів того, що вказані земельні ділянки щодо яких позивачі вимагають встановити сервітут були сформовані у встановленому законодавством порядку, як об`єкти цивільних прав. Крім того, представник відповідача зазначає, що позов подано передчасно, порушено обов`язковий порядок досудового врегулювання спору, позивачем не надано до суду доказів, які б підтверджували факт відмови відповідача вступити у переговори щодо встановлення сервітуту, факту досудового врегулювання спору, недосягнення домовленостей. Відповідач не отримував будь-якої пропозиції щодо встановлення земельного сервітуту, так як з 22.01.2022 року перебуває за межами України. Встановлення сервітуту буде обтяженням для відповідача, наявні альтернативні способи задоволення потреб позивачів. Необхідним для встановлення сервітуту є надання позивачами доказів того, що нормальне господарське використання земельної ділянки, кадастровий номер 6121284600:02:001:0664 неможливо без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідача та, що сервітут, який вимагають встановити позивачі є найменш обтяжливим для відповідача. Зазначає, що земельні ділянки стосовно якої позивачі вимагають встановити сервітут є земельними ділянками з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, входять до складу садиби, на території якої проживає крім відповідача його сім`я. Встановлення сервітуту на такій земельній ділянці буде вважатися втручанням у приватне життя та стане обтяжливим для відповідача та його сім`ї. Позивач ОСОБА_1 , хоч і є одноосібним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6121284600:02:001:0664, проте з 2021 року і до тепер перебуває закордоном. Щодо інших позивачів, то матеріали справи не містять доказів того, що вони є законними співвласниками/користувачами вказаної земельної ділянки. Земельна ділянка прохід/проїзд до якої вимагають позивачі, не входить до складу садиби, яка належить ОСОБА_1 , а є окремою земельною ділянкою в складі масиву земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Можливість проходу та проїзду, в тому числі і господарською технікою до цього масиву земельних ділянок, в тому числі і до земельної ділянки з кадастровим номером 6121284600:02:001:0664 закріплено у чинному Рішенні Переволоцької сільської ради №143 від 27.06.2012 року, яким передано в землі запасу для громадського призначення, - проїзду до земельних ділянок, земельну ділянку площею 0,02 га, яка знаходиться в с. Переволока. Крім того, зазначає, що згідно протоколів допиту свідків від 12.05.2023 року, задоволення потреб позивачів у проході та проїзді до земельної ділянки кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, можливе іншими способами ніж прохід та проїзд через земельні ділянки відповідача. Зокрема, такий прохід та проїзд можливий: через земельну ділянку ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), яка є суміжною з земельною ділянкою позивачів; через земельну ділянку ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ), яку позивачі використовують для проходу/проїзду з 2021 року та надалі продовжують використовувати; через землі запасу, які передані для громадського призначення спеціально для таких цілей, згідно з Рішенням Переволоцької сільської ради №143 від 27 червня 2012 року. Зокрема, представник відповідача зазначає, що нормальне господарське використання земельної ділянки позивачів кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, прохід та проїзд до якої вимагається в позові, можливі без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідача. Зазначає, що умови сервітуту є несправедливими та позивачами не надано доказів неможливості використання земельної ділянки без обтяження сервітутом земельних ділянок відповідача. На підставі наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 14 липня 2023 року суд постановив призначити судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено. Провадження у справі відновлено 18 липня 2024 року у зв`язку із надходженням висновку експерта.

До початку розгляду справи по суті представником позивачів 26.09.2024 року подано заяву про зміну предмета позову у справі, щодо площі земельного сервітуту, межі та конфігурації земельного сервітуту на підставі висновку експерта №5 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10.07.2024 року. Позовні вимоги викладено в наступному вигляді.

Встановити на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 земельний сервітут щодо земельних ділянок площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства та 0,4 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 , які належать громадянину ОСОБА_6 на праві власності безстроково.

Визначити істотні умови земельного сервітуту:

ОСОБА_11 .

Особи на користь яких встановлюється сервітут - ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 .

Земельні ділянки Площею 0,22 га для ведення особистого селянського господарства та 0,4 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .

Об`єкт сервітутного права (площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту, межі та конфігурація земельного сервітуту, вид сервітуту):

Площа земельного сервітуту - 0,0125 га.

Межі та конфігурація земельного сервітуту: відповідно до висновку експерта №5 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10.07.2024:

- від точки 1 (координати: X- 5434676,340 ; Y- 2215898,900) до точки 2 (координати: X - 5434688,010 ; Y-2215864,710) довжиною 36,127 м;

- від точки 2 (координати: X-5434688,010 ; Y-2215864,710) до точки 3 (координати: X - 5434684,571 ; Y - 2215864,061) довжиною 3,499 м;

- від точки 3 (координати: X - 5434684,571 ; Y - 2215864,061) до точки 4 (координати: X- 5434683,99 ; Y- 2215878,87) довжиною 35,621 м;

- від точки 4 (координати: X - 5434683,99 ; Y - 2215878,87) до точки 1 (координати: X- 5434676,340 ; Y - 2215898,900) довжиною 3,501 м.

Строк дії земельного сервітуту - безстроково.

Вид сервітуту: право проходу, проїзду велосипедом та сільськогосподарською технікою.

Порядок внесення оплати за встановлення земельного сервітуту: за користування земельною ділянкою землекористувачі щороку сплачують власнику плату , що становить 100% від суми земельного податку за відповідний рік за частину земельної ділянки, на яку поширюватиметься дія сервітуту. Дана сума сплачується землекористувачами не пізніше п`ятнадцятого числа грудня поточного року за наступний рік користування земельною ділянкою.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав наведених у відзиві.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він межує із земельними ділянками позивачів та відповідача. Зазначає, що раніше позивачі добиралися до своєї земельної ділянки через подвір`я відповідача ОСОБА_6 , а тепер через подвір`я інших сусідів.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що межує з позивачами та відповідачем по справі. Зазначила, що позивачі раніше ходили через подвір`я ОСОБА_6 . На даний час позивачі інколи проходять до своєї земельної ділянки через її подвір`я. Зазначила, що технічно обробляють земельні ділянки всі разом.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що позивачі проходили до своєї земельної ділянки через земельні ділянки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Вказала, що прямої дороги до їх земельної ділянки немає та зазначила, що не хоче щоб позивачі проходили через її подвір`я.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона сусідка ОСОБА_6 та позивачів та має спільний заїзд із ОСОБА_6 . Раніше позивачі ходили садом ОСОБА_6 , а потім він їм заборонив, так як вони поставили стовп близько заїзду.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що є багато проходів до даної земельної ділянки позивачів по стежках, технічно земельні ділянки обробляються всім разом.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В силуст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках; збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно дост.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_2 (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2013 №2397502), власником земельної ділянки площею 0,0952 га кадастровий номер 6121284600:02:001:0497, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.01.2015 №32988957).

Крім того, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,181 га кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, яка знаходиться за адресою: с. Переволока, Тернопільська область. Право власності на земельну ділянку зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19013074 від 02.02.2015, що вбачається із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.02.2015 №32996853.

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі виготовленої щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6121284600:02:001:0497, площею 0,0952 га, за адресою АДРЕСА_2 , вбачається, що дана земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та землями загального користування.

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі виготовленої щодо земельної ділянки за адресою с. Переволока, площею 0,1810 га, вбачається, що дана земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 .

Як вбачається із архівного витягу із протоколу чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання Переволоцької сільської Ради народних депутатів Бучацького району Тернопільської області від 31.03.1994 року №1761/03-02 від 09.12.2022 року ОСОБА_9 приватизувала безоплатно земельну ділянку загальною площею 0,26 га. Із спадкової справи №329/2016 вбачається, що відповідач ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_9 .

Як вбачається із архівного витягу із протоколу чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання Переволоцької сільської Ради народних депутатів Бучацького району Тернопільської області від 31.03.1994 року №1221/03-02 від 04.08.2022 року ОСОБА_16 приватизував безоплатно земельну ділянку загальною площею 0,51 га.

Як вбачається із архівного витягу із протоколу чотирнадцятої сесії двадцять першого скликання Переволоцької сільської Ради народних депутатів Бучацького району Тернопільської області від 31.03.1994 року №1222/03-02 від 04.08.2022 року ОСОБА_15 приватизував безоплатно земельну ділянку площею 0,26 га.

Рішенням Бучацької міської ради від 22.12.2021 року №2238 вирішено затвердити акт обстеження земельної ділянки щодо можливості встановлення сервітуту для влаштування проходу на земельній ділянці ОСОБА_6 , складений 11.11.2021 року постійною комісією з питань земельних відносин та планування територій Бучацької міської ради.

Як вбачається із акту обстеження земельних ділянок щодо можливості встановлення сервітуту для влаштування заїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , комісією встановлено, що між присадибними земельними ділянками по АДРЕСА_1 відсутній прохід між ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до приватизованої земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 за кадастровим номером 6121284600:02:001:0664. Комісією проаналізовано схему щодо розподілу спірної території між земельними ділянками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , виконану сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_17 , якою передбачено залишення спільного проходу (стежки) у спільному користуванні на земельній ділянці ОСОБА_6 . Альтернативним варіантом комісія рекомендує після проведення комплексу землевпорядних робіт та оформлення права власності на земельні ділянки, укласти договір строкового сервітуту, а саме сезонного використання для збору і посадки врожаю на частину ділянки на право проходу та проїзду орієнтовною площею 0,0032 га, шириною 1 метр по всій довжині ділянки. Оскільки взаємної згоди сторонами не досягнуто, комісія рекомендує вирішити спірне питання в судовому порядку.

Із акту обстеження земельних ділянок щодо можливості тимчасового проходу на земельну ділянку ОСОБА_1 через земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 від 21.10.2022 року вбачається, що беручи до уваги акт обстеження від 11.11.2021 року, комісія рекомендує тимчасово надати право проходу та проїзду ОСОБА_1 до його власної земельної ділянки за кадастровим номером 6121284600:02:001:0664 через частину земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_6 , площею 0,0032 га, шириною 1 метр по всій довжині ділянки, а саме для сезонного використання під час виконання сільськогосподарських робіт, яке діятиме до моменту оформлення ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку. Комісія вважає за доцільне при виготовленні технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_6 передбачити можливість встановлення сервітуту на право проходу та проїзду частиною земельної ділянки відповідно до акту постійної комісії з питань земельних відносин та планування територій Бучацької міської ради від 11.11.2021 року.

На адвокатський запит від 27.06.2022 року ФОП ОСОБА_17 надано кадастровий план належної ОСОБА_6 земельної ділянки який виготовлено ФОП ОСОБА_17 у 2022 році.

Як вбачається із матеріалів справи ФОП ОСОБА_17 надано також кадастровий план земельної ділянки належної до земель Бучацької міської ради. Позивачі звернулися до Бучацької міської ради із пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту, так як між земельною ділянкою кадастровий номер 6121284600:02:001:0497 та земельною ділянкою ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка комунальної власності.

Із відповіді Бучацької міської ради від 01.02.2023 року вбачається, що земельна ділянка відображена на кадастровому плані, площею 0,0017 га відноситься до земель загального користування населених пунктів та не потребує укладання додаткових договорів, тобто відсутні будь-які перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою.

18.12.2022 року позивачами по справі було надіслано відповідачу лист-пропозицію укладання договору сервітуту та договір з додатками за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, до матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення без відмітки про отримання та трекінг поштового відправлення, з якого вбачається, що відправлення повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.2 ч.1ст.395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

За змістом ст. 98ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99вказаного кодексу передбачено види права земельного сервітуту, зокрема, як право проходу, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інші земельні сервітути.

Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої та другоїстатті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 125 ЗК Українипередбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідност. 126 ЗК Україниправо власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Аналогічна вимога закладена устатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка зазначає, що державній реєстрації прав підлягає право користування (сервітут).

Згідно з ч.1ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої та четвертоїстатті 79-1 ЗК України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною десятоюстатті 79-1 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини одинадцятоїстатті 79-1 ЗК України, державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.

Згідно абз. 3 ч.1 ст. 1 Закону про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право сервітуту (згідно із частиною шостою статті 21 Закону про ДЗК).

Відомості про суборенду, сервітут, які поширюються на частини земельних ділянок, вносяться до Державного земельного кадастру до здійснення державної реєстрації цих прав (частина перша статті 29 Закону про ДЗК).

Прикінцеві та перехідні положення Закону про ДЗК визначають специфіку визначення правового статусу земельних ділянок, їх формування в залежності від часу виникнення прав на них, особливості оформлення та визнання прав на них. Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їхніх спадкоємців чи особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом або іншої, визначеної законом особи. Державна реєстрація таких земельних ділянок може бути здійснена також без подання заяв зазначених осіб центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі відсутності у зазначеного органу документації із землеустрою з визначенням координат поворотних точок меж земельних ділянок цей орган забезпечує організацію проведення робіт з розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок і здійснення державної реєстрації таких земельних ділянок. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок (абзаци перший-третій пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону про ДЗК).

За приписамистатті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до вимог ст.ст.91,96 ЗК Українивласники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з вимогами ст. 100 ЗК України, ст.402ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З аналізу положень ст.ст.401,402ЦК України вбачається що підставою для встановлення судом земельного сервітуту є недосягнення домовленості сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі 18.12.2022 звертались до відповідача письмово з пропозицією врегулюванням спору, проте з долучених доказів встановлено, що відповідач даний лист не отримав. Крім того, позивачами, під час розгляду даної справи у суді, направлено на адресу відповідача письмову пропозицію від 10.09.2024 року про укладення між позивачами та відповідачем договору про встановлення земельного сервітуту, яку отримала листом дружина відповідача ОСОБА_14 .

Як вбачається із заяви представника відповідача, відповідач не відмовляється від укладення договору про встановлення земельного сервітуту, проте бажає внести в проект даного договору декілька своїх умов, зокрема, встановлення паркану, який би відділяв частину ділянки, яка буде передана у сервітут та відновлення позивачами меж території загального користування при заїзді до подвір`я відповідача з боку АДРЕСА_1 .

Згідност.403ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Положеннями ст.404 ЦК Українивизначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз`яснень викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 N 24-150/0/4-13 при вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з`ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Відповідно до п. 38 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки в ефективному її використанні; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, а сервітут, який встановлюється є найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права земельного сервітуту, встановлюючи його на певний строк чи без зазначення строку суд може враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

На виконання ухвали Бучацького районного суду від 14 липня 2023 року судовим експертом ТзОВ «Судово-експертне бюро України» Лібич А.М. надано висновок експерта №5 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у даній справі. Згідно наданого висновку на момент проведення огляду існує прохід до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, площею 0,181 га, яка знаходиться в межах с. Переволока Чортківського району Тернопільської області. Прохід наявний з північної сторони, із земель загального користування (вул. Кавунова) по неораній смузі між городами. При цьому, вищевказаний прохід не придатний для проїзду велосипедом, може зникнути при подальших обробках земельних ділянок або після належного оформлення землекористувачами документації із землеустрою на земельні ділянки та винесення їх меж в натурі. Технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду велосипедом та сільськогосподарською технікою до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, площею 0,181 га існує.

Вказаний висновок містить два варіанти влаштування сервітуту до його земельної ділянки, зокрема згідно додатку №2 пропонується встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, площею 0,0036 га з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 36,13; 1,0; 35,98;1,0.

Згідно додатку №3 пропонується встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду на велосипеді до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6121284600:02:001:0664, площею 0,0125 га з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 36,13; 3,5; 35,62;3,5.

Крім того, даний висновок експерта містить дані про технічну можливість встановлення земельного сервітуту. При цьому, враховуючи те, що земельна ділянка ОСОБА_6 не сформована, експертом пропонуються варіанти влаштування сервітуту, які необхідно враховувати в подальшому при формуванні земельних ділянок та розробці землевпорядної документації.

Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1, 2 ст.80, ч.1 ст.81ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У вказаній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про невідповідність заходу втручання в мирне володіння, шляхом встановлення земельного сервітуту критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини. Втручання в право на мирне володіння відповідачем належною їй на праві користування земельною ділянкою відбудеться за відсутності справедливого балансу між інтересами позивачів та відповідача.

Таким чином, в ході судового розгляду судом встановлено, що земельна ділянка позивачів використовується ними за цільовим призначенням, ведення особистого селянського господарства, та знаходиться у масиві таких же земельних ділянок. Також судом встановлено, що на даний час земельна ділянка використовується, її обробка здійснюється спільно із усіма іншими земельними ділянками масиву, що показали суду свідки і не заперечувалося сторонами.

Із висновку експерта вбачається, що на даний час існує прохід до земельної ділянки позивачів.

Отже, оскільки земельна ділянка відповідача є фактично прибудинковою територією (подвір`ям), то суд вважає, що надання позивачам права необмеженого проїзду та проходу по такій земельній ділянці до земельної ділянки де позивачі ведуть особисте селянське господарство буде надміру обтяжливим втручанням у мирне володіння майном для відповідача.

На думку суду, у випадку необхідності проїзду сільськогосподарської техніки для обробки земельної ділянки співмірними були б вимоги щодо встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться в одному масиві із земельною ділянкою позивачів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги з якими звернулися позивачі є недоведеними та такими що до задоволення не підлягають.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Враховуючи ту обставину, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача судових витрат по справі відсутні.

Керуючисьст.ст.401-404 Цивільного кодексу України, ст.ст.79,79-1 98,99,100,101ЗемельногокодексуУкраїни,ст.ст.10,57,60,212,213, 215 Цивільного процесуального кодексу України,суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 27.02.2025.

Суддя: Р. О. Содомора