Рішення № 125488242, 24.02.2025, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1633/24

Провадження №2/594/57/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

представника Борщівської міської ради Паламарчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над нею піклування та призначити його піклувальником. Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 аліменти в його користь на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 в розмірі по 2000 грн з кожного зокрема, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання до суду позовної заяви.

В обґрунтування позову посилається на те, що його донька, ОСОБА_3 певний час, ще до народження онуки, проживала у с. Вовківці Чортківського району Тернопільської області, разом зі своїм, на сьогодні вже колишнім чоловіком ОСОБА_4 , який є громадянином російської федерації. Згодом Відповідачі переїхали проживати у м. Санкт-Петербург, Російська Федерація, де й народилася його онука ОСОБА_5 . Однак подружнє життя у відповідачів не склалося, коли дитині був рік та чотири місяці, ОСОБА_4 покинув його доньку та онуку. У зв`язку з чим на прохання доньки він допоміг доньці та онуці переїхати у с. Вовківці Чортківського району Тернопільської області. З того часу, батько дитини ОСОБА_4 не приймає жодної участі у вихованні неповнолітньої доньки, не підтримує з нею жодного зв`язку та не утримує матеріально. Близько двох місяців його донька ОСОБА_3 разом з онукою проживала у нього в сім`ї, однак, ОСОБА_3 прийняла рішення повернутися у Російську Федерацію, оскільки там орендувала житло та залишила особисті речі. З того часу, онука ОСОБА_5 проживає в його сім`ї, вихованням якої займався виключно він та його, на сьогодні вже покійна, дружина ОСОБА_7 . Час від часу ОСОБА_3 приїжджала, проте у 2012 року взагалі покинула дитину ОСОБА_5 на нього, й переїхала на постійне місце проживання у Російську Федерацію де й станом на сьогодні проживає.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.11.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 07.01.2025 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дейнюк М.П. в залі судового засідання позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в зал судового засідання не прибула, засобами електронного зв`язку подала заяву, в якій позовні вимоги визнала, просить справу слухати у її відсутності. Вказала, що дійсно тривалий час проживає за межами України. Востаннє вона бачила свою доньку в 2014 році.

Відповідач ОСОБА_4 в зал судового засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Борщівської міської ради Паламарчук Л.Л. вважає, що позові вимоги підлягають до задоволення.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, та вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника третьої особи, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Санкт-Петербург Росія, що стверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 13 січня 2010 року.

Позивач ОСОБА_1 є дідусем ОСОБА_5 , що стверджується копією свідоцтва про народження відповідачки ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 від 4.09.1978 та копією свідоцтва про зміну її імені серія НОМЕР_3 від 25.12.2010.

Подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвали шлюб 31 жовтня 2014 року, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 02.10.2023.

Згідно довідки № 406 від 30.10.2024, виданої старостою Вовковецького старостинського округу, в господарстві, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 проживають позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без реєстрації.

Відповідно до довідок № 20 від 20.08.2024 та № 35 від 16.10.2024, виданих Вовковецьким закладом дошкільної освіти «Сонечко», ОСОБА_5 відвідувала Вовковецький дитячий садочок «Сонечко» у період із вересня 2013 по серпень 2014 року. Її батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом вказаного періоду жодного контакту із садочком не підтримували, успішністю доньки не цікавилися, з вихователями не спілкувалися, не відвідували заходи. Виховували і піклувались про дитину її дідусь ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 . Вони активно відвідували садочок, почергово приводили та забирали онуку, цікавились її досягненнями

Як вбачається із довідки № 02-07/96 від 16.10.2024, виданої Вовковецькою гімназією Борщівської міської ради, ОСОБА_5 навчалася в даній гімназії з 01 вересня 2015 року по 07 червня 2024 року. Батьки дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не приділяли уваги вихованню доньки, не цікавилися навчанням дитини, її шкільними справами, не приводили до школи, не підтримували контакт із вчителями. Дитину до школи приводили, виховували та піклувалися дідусь ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 . Вони активно цікавилися успішністю дитини її досягненнями, відвідували позашкільні заходи.

Згідно даних довідки № 8 від 17.10.2024, виданої лікарем ФОП ОСОБА_9 , з 28 жовтня 2021 року по теперішній час ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у лікаря-педіатра ОСОБА_10 . Зі слів лікаря, з 28.10.2021 року мати і батько дитини, здоров`ям дитини не цікавляться, зв`язку з лікарем не підтримують, дитину у заклад не супроводжували. Дитину у заклад супроводжує дідусь ОСОБА_1 .

Згідно даних висновку про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини від 29.10.2024, складеного Комунальним некомерційним підприємством «Борщівська міська лікарня», ОСОБА_5 - здорова.

Відповідно до даних Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік» відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, судимості відсутні, у розшуку не перебуває.

Згідно даних висновку про стан здоров`я від 29.10.2024, наданого Комунальним некомерційним підприємством «Борщівська міська лікарня», ОСОБА_1 є здоровим та може бути опікуном.

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області (Чортківське ОУ) і отримую пенсію по інвалідності розмір якої у місяць складає 3240,00 грн, що підтверджується довідкою про доходи № 8247 4233 6722 9202.

Борщівська міська рада, що діє як орган опіки та піклування у висновках про доцільність позбавлення батьківських прав та встановлення піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_5 та призначити піклувальником ОСОБА_1 .

За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках і, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

За приписами п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до абз.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»: ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Згідно ч.3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Так, у рішенні в справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Також, Європейський Суд у своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 згадуваного вище рішення у справі «Мамчур проти України»).

Таким чином, оцінка найкращих інтересів дитини повинна здійснюватися з врахування усіх вищенаведених елементів з оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими.

В судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що вони є сусідами позивача і підтвердили той факт, що внучка ОСОБА_5 приблизно з двохрічного віку і по теперішній час проживає з дідусем ОСОБА_1 , який її виховує та утримує. Батьки дитини до неї не навідувались.

Із досліджених у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без поважних причин, свідомо нехтують своїми батьківськими обов`язками, не виявляють щодо дитини ОСОБА_5 батьківського піклування, не турбуються про фізичний і духовний розвиток дитини, не виявляють інтересу до забезпечення дитині необхідного матеріального забезпечення, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання освіти.

На підставі викладеного, керуючись принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачами батьківських обов`язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання, відтак, застосування до таких крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно дитини забезпечить захист інтересів дитини, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 слід позбавити батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_5 і це буде відповідати інтересам дитини

Поряд з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що вони, кожен зокрема має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення батьківських прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

Щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 грн.

Позивачем при поданні позову про позбавлення батьківських прав заявлено також вимогу про стягнення з відповідачів на утримання дитини аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн. з кожного зокрема.

Відповідачка ОСОБА_3 у надісланій на електронну пошту суду заяві, позов до неї про стягнення аліментів визнала.

В той же час в матеріалах справи відсутні будь-які докази про доходи, які отримує відповідачка, про наявність чи відсутність у відповідачки у власності рухомого чи нерухомого майна.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які докази про доходи відповідача ОСОБА_4 , про наявність чи відсутність у його власності рухомого чи нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановлений у 2025 році, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів підлягає до задоволення і з відповідачки ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.11.2024 до досягнення дитиною повноліття. З відповідача ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі 2000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.11.2024 до досягнення дитиною повноліття

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягає до стягнення в користь держави судовий збір.

На підставі ст.ст.164, 165,166, 180-183, 192 СК України, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-285 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , жительку АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Санкт-Петербург Росія.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 , батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Санкт-Петербург Росія.

Встановити над неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м.Санкт-Петербург Росія, піклування та призначити піклувальником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Стягувати із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Борщівського районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення після набрання ним законної сили направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа: Борщівська міська рада, м.Борщів, вул.Грушевського,2 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058485.

Повний текст рішення складено 28 лютого 2025 року.

Головуючий Чир П. В.