Рішення № 125487214, 10.02.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/6885/24

Провадження №2/751/461/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

з участю: секретарів судового засідання Шевченко А.О., Усік Ю.О.,

прокурора Абдужабарової І.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мойсеєнко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП в Чернігівській області та Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок протиправних дій та рішень службових осіб державної влади.

Вимоги обґрунтовує тим, що 13.03.2024 дільничним офіцером поліції СДОП ВП Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Бойко М.А. відносно нього було складено протокол серії ВАВ № 900527 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою Чернігівського районного суду від 16.05.2024 справу закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке в подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. У зв`язку з такими діями йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає у: необхідності доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, протиправність складання протоколу, порушенні нормального способу життя, оскільки він був змушений шукати адвоката для представництва власних інтересів у суді, а також витрачати особистий час для зустрічей з ним та для відвідування судових засідань. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також характеру вчиненого правопорушення, глибини його душевних страждань та ступеня порушення нормального способу життя, тривалістю розгляду справи понад 1 місяць, вважає, що достатнім грошовим відшкодуванням завданої моральної шкоди є грошова сума у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.10).

24.09.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Посилаються на те, що належним відповідачем у справі є Держава Україна, а не ДКСУ, яке жодної шкоди йому не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, отже не може нести відповідальність за можливу шкоду, заподіяну позивачу стверджуваними діями інших державних органів. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Дії Казначейства відносно позивача незаконними не визнано, як не визнано протиправними і дії чи бездіяльність правоохоронних органів. Вважають, що позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина відповідачів не встановлена належним чином та не доведена незаконність їх дій. Зазначають, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне за собою обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу шкоду. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому моральної шкоди, не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та стражданнями, які він нібито зазнав, відсутнє належне обґрунтування та розрахунок моральної шкоди (а.с. 44-55).

03.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами представника Державної казначейської служби. Вказує, що він є особою з інвалідністю другої групи безстроково, йому протипоказані фізичні та психоемоційні навантаження, вважає, що вказаний ним розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 10000 грн відповідає вимогам розумності та справедливості (а.с. 73-76).

09.10.2024 до суду надійшла заява виконувача обов`язків заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Шиленка М. про вступ прокурора у справу з метою захисту інтересів держави на стороні відповідача Державної казначейської служби України (а.с. 87-91).

28.10.2024 представником ГУНП в Чернігівській області подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечують, вказує, що підстави для відшкодування моральної шкоди відповідачу та виникнення права на таке відшкодування відсутні. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами та не підтвердив, яких саме душевних страждань він зазнав, та які конституційні права були порушені. Сам факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні позивача не свідчить про завдану йому моральну шкоду. Крім того, постановою Чернігівського районного суду від 16.05.2024 по справі № 748/1278/24 не встановлено, що дії поліцейського ГУНП в Чернігівській області є протиправними та незаконними, а отже причинно-наслідковий зв`язок завдання поліцейським матеріальної та моральної шкоди відсутній. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог Ольховика М.В. в повному обсязі (а.с. 98-104).

30.10.2024 ухвалою судді за клопотанням представника відповідача Державної казначейської служби України постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.111-112).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, додатково долучив низку копій медичних документів.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Мойсеєнко Я.С. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на запереченнях, викладених у відзиві на позовну заяву.

Прокурор Чернігівської окружної прокуратури Абдужабарова І.П. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник ГУНП в Чернігівській області до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, заяв та клопотань про відкладення судового розгляду до суду не надходило.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, розглядаючи позов в межах заявлених вимог, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення № 748/1278/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.05.2024 провадження у справі про адміністративне правопорушення № 748/1278/24 встановлено, що відповідно до складеного протоколу ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення 20.02.2024 о 14 год 45 хв, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , домашнього насильства економічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме позбавлення житла, одягу та майна, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.6-8).

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок незаконного протиправного складання відносно нього протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності.

Підставою для звернення до суду відповідно до змісту позовної заяви стало завдання позивачеві внаслідок незаконних дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали провадження у справі про адміністративне правопорушення, душевних страждань, що мали істотний вплив на його психічний, фізичний, моральний стан.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон № 266/94-ВР.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 цієї статті, а саме, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки підставою для відшкодування шкоди позивачу є встановлене преюдиційним судовим рішенням незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Таким чином, шкода, завдана позивачу незаконним рішенням службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову чи службову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 25.06.2018, провадження № 61-496св18, від 11.07.2018, провадження № 61-14157св18, від 25.07.2018, провадження № 61-2986св18, що у встановленому законом порядку не спростовується відповідачами.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою вказаної статті визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області про закриття провадження у справі мотивовано тим, що матеріали справи у даному випадку засвідчують про наявність конфліктних взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте не підтверджують конкретних фактів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 20.02.2024 близько 14 год 45 хв щодо колишньої дружини ОСОБА_2 у будь-якій формі, у тому числі домашнього насильства економічного характеру.

У судовому засіданні встановлено, що діями працівника поліції позивачеві завдано моральної шкоди, оскільки закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з вказаних підстав свідчить про те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення 20.02.2024 відносно позивача було незаконним.

Беручи до уваги, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито, суд доходить висновку, що незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення призвело до завдання позивачеві моральної шкоди, яка виразилася у моральних (душевних) стражданнях, що полягають у пережитих відчуттях несправедливості, недовіри до правоохоронних органів через вимушені дії щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення, а тому наявні правові підстави для відшкодування йому завданої моральної шкоди відповідно до вимог статей 23, 1174 ЦК України.

При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами... можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Отже, суд звертає увагу, що обставинами, які безумовно вплинули на заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка полягає у понесених ним моральних (душевних) страждань є, зокрема, доведення своєї невинуватості, відчуття несправедливості, викликане складанням протоколу про адміністративне правопорушення, витрати зусиль, спрямованих на захист своїх прав і свобод.

У даній справі підставою для відшкодування моральної шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення.

При визначенні розміру завданої позивачеві моральної шкоди, суд виходить з наступних обставин.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Позивач в обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, завданої внаслідок здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита, посилається, зокрема, на приниження його честі, гідності, спричиненням моральних переживань, зумовлених необхідністю доводити працівнику поліції капітану поліції ОСОБА_3 свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а потім у судових засіданнях доводити протиправність складання протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності, порушення нормального способу життя.

Безумовно, що порушене посадовою особою ЧРУП ГУНП в Чернігівській області провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності викликало у позивача негативні емоції, однак визначальним у даному питанні є доведеність останнім належними та допустимими доказами заявленого розміру моральної шкоди, адже не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 15.12.2020 р. у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд в контексті спірних правовідносин звертає увагу на те, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Суд наголошує, що, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що "розумність" і "справедливість" є оціночними поняттями, суди першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд оцінює ступінь моральних страждань позивача, враховує що в досить короткий строк після того, як він дізнався про порушення своїх прав, вони були поновлені, наявність у позивача моральних (душевних) страждань, що були викликані вимушеними діями щодо доведення відсутності в своїх діях правопорушення з метою захисту свого порушеного права, відчуття несправедливості.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 26.01.2021 у справі № 335/5271/17, встановлюючи протиправність дій суб`єкта владних повноважень та, відповідно, наявність підстав для стягнення моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій не мають своїм обов`язком присуджувати розмір вказаної шкоди виключно в тій сумі, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості.

З огляду на викладене, зважаючи на доведеність незаконності складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також доведеність факту наявності моральної шкоди, що завдана йому провадженням у справі про адміністративне правопорушення, яка полягає у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків, враховуючи середню тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимоги розумності та справедливості, відшкодуванню підлягає на користь позивача моральна шкода в розмірі 2000 гривень, яка буде належною та достатньою для її покриття, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Твердження представників відповідачів, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт складання протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, вчинення якого не було доведено є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди, враховуючи, що йому доводилося докладати додаткових зусиль та витрачати час для доведеності своєї невинуватості.

Щодо визначення позивачем співвідповідачем Державної казначейської служби України суд вважає необхідним зазначити таке.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 265/6121/18 зазначено, що держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.

Відповідно до ст. 2 ЦК України учасником спірних відносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів з державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.

За змістом ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (ст.1); яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (п.3 ст. 4).

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, а кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. Відповідно немає необхідності зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення та за своєю суттю є регламентацією способу і порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 провадження № 12-110гс18).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а відтак судові витрати компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, ст.ст. 19, 55, 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1174 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету Україна на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 14.02.2025.

Відомості, що не проголошуються судом у відповідності до частини 2 статті 268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації постійного місця проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (адреса місцезнаходження юридичної особи: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 74, код ЄДРПОУ 40108651).

Відповідач: Чернігівська окружна прокуратура (адреса місцезнаходження юридичної особи: 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 02910114).

Відповідач: Державна казначейська служба України (адреса місцезнаходження юридичної особи: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646).

Головуючий - суддя І. В. Яременко