Ухвала суду № 125486970, 28.02.2025, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/867/21

Провадження № 2/584/12/25

УХВАЛА

28.02.2025 м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Токарєв С.М., розглянувши матеріали заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Biol business" - адвоката Кандюкова Г.Г. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Biol business" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Путивльського районного суду Сумської області перебуває зазначена цивільна справа.

26.02.2025 представником позивача Товариства зобмеженою відповідальністю"Biolbusiness" - адвокатом Кандюковим Г.Г. було подано заяву про забезпечення позову.

В силу вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у ній позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 16.01.2021, укладений між відповідачами (номер запису про реєстрацію іншого речового права 40166328) на право володіння та користування земельною ділянкою площею 3,7858 га, кадастровий номер 5923881900:06:001:0931, що знаходиться на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Для забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які реєстраційні дії (державну реєстрацію прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) щодо земельної ділянки, розташованої на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області за кадастровим № 5923881900:06:001:0931 площею 3,786 га, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Зазначену заяву про забезпечення позову представник позивача обгрунтовує тим, що ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», керуючись оспорюваним договором, може приступити до користування орендованої позивачем земельної ділянки, в той час як позивач є правомірним землекористувачем зазначеної земельної ділянки. Крім того, відповідач ОСОБА_1 може знову вчинити дії щодо укладення нового договору з іншими особами або ж здійснити відчуження вказаної земельної ділянки іншим особам без погодження з позивачем по справі.

Вивчивши матеріали заяви, cуд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно із ч. 1ст.150ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Як вбачається з роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

Із пункту 6 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановлення судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв` язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору і як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого р.ішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається з матеріалів даної справи, предметом спору у ній є договір оренди землі від 16.01.2021, укладений між відповідачами (номер запису про реєстрацію іншого речового права 40166328) на право володіння та користування земельною ділянкою площею 3,7858 га, кадастровий номер 5923881900:06:001:0931, що знаходиться на території Волокитинської сільської ради Путивльського району Сумської області.

Однак, визнання недійсним договору має наслідки, які настають незалежно від забезпечення позову.

Таким чином, представником позивача у заяві не обґрунтовано, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову, унеможливить або ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди.

При цьому наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися нею з огляду на те, що право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку позивачем не оспорюється, а предметом спору є виключно договірні правовідносини стосовно дійсності договору оренди.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 752/6255/18.

Крім того, заява про забезпечення позову не містить посилання на докази, які б вказували, що відповідачі вчиняють дії, які у подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення про визнання недійсним спірного договору у разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 7 ст 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У цивільному судочинстві відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Однак, об`єктивних обставин, що несуть реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, представником позивача не наведено.

Виходячи з того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не вбачається.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 258-261, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Biol business" - адвоката Кандюкова Г.Г. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Biol business" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Кролевецький комбікормовий завод" про визнання недійсним договору оренди землі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Токарєв