Рішення № 125476659, 26.02.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/489/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /надалі позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області /надалі відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області/ про:

- визнання незаконним, протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії /а.с. 1-6/.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 20 травня 2024 року. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №057150012641 від 06 червня 2024 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. З рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії позивач не погоджується, вважаючи, що наявний у нього загальний страховий стаж понад 40 років підтверджується наданими ним документами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із цим позовом та поновлено такий строк звернення, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 69-74/ зазначив, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", після досягнення віку 60 років становить 31 рік (2024 рік). Водночас страховий стаж позивача складає 25 років 08 місяців 07 днів. Так, за результатами доданих документів до страхового стажу не зараховано періоди згідно трудової книжки НОМЕР_1 : період роботи в колгоспі з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, оскільки для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані трудодні, видану на підставі первинних документів; період роботи з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року, оскільки відсутня підстава звільнення; період роботи з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, оскільки дата звільнення та дата наказу про звільнення дописано різним чорнилом. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів; період роботи з 01 липня 2000 по 31 грудня 2000 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної в тому числі за заявою власника трудової книжки; період навчання з 01 вересня 1981 року по 27 квітня 1986 року згідно диплому № НОМЕР_2 від 27 квітня 1986 року, оскільки даний період перетинається з періодом проходження військової служби. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів. Оскільки для підтвердження спірного періоду роботи позивачем не представлено документів, які б підтверджували спірні періоди трудової діяльності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області не зараховано ці періоди до страхового стажу та відповідно винесено рішення за № 057150012641 від 06 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 30 травня 2024 року /а.с. 94-95/, у якій просив призначити пенсію за віком; наполягав зарахувати період служби в органах МВС з 23 лютого 1987 року по 01 березня 1995 року, надати довідку не має можливості, бо це місто Маріуполь.

До вказаної заяви згідно розписки-повідомлення /а.с. 96/ додано, зокрема: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ID-картка або посвідку; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; інший документ; трудову книжку або документ про стаж.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року /а.с. 80/ ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що: дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 30 травня 2024 року. Пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 60 років. Вік заявника 60 років 5 днів. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. Страховий стаж особи становить 25 років 08 місяців 07 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 виданої 01 вересня 1984 року не зараховано: період роботи в колгоспі з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, оскільки для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів; період роботи з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року, оскільки відсутня підстава звільнення; період роботи з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, оскільки дата звільнення та дата наказу про звільнення дописані іншим чорнилом. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів; період роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки; період навчання з 01 вересня 1981 року по 27 квітня 1986 року згідно диплому № НОМЕР_2 від 27 квітня 1986 року, оскільки даний період перетинається з періодом проходження військової служби. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів. У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 року по грудень 2027 року включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового слижу не менше 15 рокіт. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, згідно підтверджених документів 16 травня 2027 року. У разі повторного звернення призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /надалі Закон №1058-IV/.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

З огляду на приписи наведених положень, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 років.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1, /надалі - Порядок №22-1 (у відповідній редакції)/, зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви /пункт 1.8 Порядку № 22-1/.

За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу) ;

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам... у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5) ;

4) відомості про місце проживання особи.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До заяви про призначення пенсії додаються документи відповідно до встановленого Переліку. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії та поданих документів органом, що призначає пенсію, визначеним за принципом екстериторіальності, приймається відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні пенсії). При цьому рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії приймається органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Як встановлено судом, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначенням / перерахунком пенсії від 30 травня 2024 року, у якій просив призначити пенсію за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуто заяву позивача від 30 травня 2024 року та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж особи становить 25 років 08 місяців 07 днів. До страхового стажу не зараховані:

- період навчання з 01 вересня 1981 року по 27 квітня 1986 року згідно диплому № НОМЕР_2 від 27 квітня 1986 року, оскільки даний період перетинається з періодом проходження військової служби. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів;

- період роботи в колгоспі з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, оскільки для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, оскільки дата звільнення та дата наказу про звільнення дописані іншим чорнилом. Для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів;

- період роботи з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року, оскільки відсутня підстава звільнення;

- період роботи з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про роботу. Періоди роботи згідно трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.

У позовній заяві позивач зазначає про необґрунтоване неврахування до його страхового стажу періодів з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року.

Надаючи оцінку підставі незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2000 року суд виходить з наступного.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин першої четвертої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року /надалі Закон № 1788-XII/ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 /надалі Порядок № 637/, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктами 23 -27 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.

У тих випадках, коли періоди роботи зараховуються до стажу роботи на підставі показань свідків, один із яких свідчить про роботу заявника за більший період, ніж інші, встановленим вважається період, який підтверджений двома або більше свідками.

Якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

У тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року /а.с. 23-32, 112-120/ ОСОБА_1 , зокрема:

- з 21 серпня 1984 року прийнятий в члени колгоспу ім. К. Маркса та прийнятий в автогараж на посаду водія, 18 лютого 1987 року звільнений з членів колгоспу та з посади;

- з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ;

- з 06 січня 1997 року прийнятий в Колективне підприємство агрофірми «Азов» Донецького АПК Донецької області та призначений водієм, з 23 березня 1998 року звільнений;

- з 06 квітня 1998 року по 14 грудня 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ безперервно 2 роки 08 місяців 08 днів;

- з 20 грудня 2000 року прийнятий в ВАТ «ММК ім. Ільїча» в якості диспетчера автогаража, з 25 листопада 2002 року переведений на іншу посаду, 30 листопада 2006 року звільнений.

Згідно із відомостями в такій трудовій книжці колгоспника у розділі «Трудова участь в громадському господарстві» зазначено про виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві: в 1984 році мінімум 100, виконано 117; в 1985 році мінімум 280, виконано 286; в 1986 році мінімум 280, виконано 305; в 1987 році мінімум 45, виконано 30.

З огляду на вищевикладені обставини справи та зазначення в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року виконання позивачем річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві, суд відхиляє як безпідставний довід відповідача щодо необхідності долучення уточнюючої довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні.

Доказів на підтвердження недостовірності записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року відповідачем до суду не надано та відповідних доводів не заявлено.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться /пункт 2.2/.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення /пункт 2.4/.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу /пункт 2.6/.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів /пункт 2.9/.

У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним /пункт 2.10/.

Так, дійсно, в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року запис № 8 про звільнення 10 грудня 1996 року з органів внутрішніх справ за власним бажанням зроблений іншим чорнилом, аніж попередні записи №5-7, а в записі №10 про звільнення 23 березня 1998 року з Колективного підприємства агрофірма «Азов» не зазначена підстава звільнення (дата та номер наказу).

Проте, в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Окрім того, в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.

Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, про що також зазначив Верховний Суд в постанові від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19.

Доказів на підтвердження недостовірності записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року щодо періодів його роботи з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року відповідачем суду не надано та відповідних доводів не заявлено.

За таких обставин хибним є мотив відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування періодів трудової діяльності позивача з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року згідно записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року до його страхового стажу.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону №1058-IV.

Так, згідно з частинами п`ятою, шостою та десятою цієї статті страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу положень статті 20 Закону №1058-IV суд доходить висновків, що страхові внески є складовою умовою існування загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і підлягають обов`язковій сплаті. Страховим стажем є період, протягом якого сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі, коли платником страхових внесків застрахованої особи (фізичної особи, яка підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню) є страхувальник (роботодавець), то обов`язок по перерахуванню безготівкових сум зі своїх банківських рахунків або шляхом готівкових розрахунків через банківські установи покладений саме на страхувальника. А відтак, відповідальність за порушення законодавства про сплату страхових внесків несуть не застраховані особи, а страхувальники, які не перерахували або несвоєчасно перерахували страхові внески застрахованої особи.

Судовим розглядом встановлено, що з 06 квітня 1998 року по 14 грудня 2000 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ безперервно 2 роки 08 місяців 08 днів, а з 20 грудня 2000 року по 30 листопада 2006 року працював в ВАТ «ММК ім. Ільїча», що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року.

В постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20 Верховний Суд дійшов висновків, що внаслідок невиконання підприємством обов`язку по нарахуванню та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на такому підприємстві у спірні періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а та від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а. Зважаючи на те, що обов`язок щодо сплати страхового внеску, так і обов`язок по його нарахуванню покладено саме на страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.

Тож, беручи до уваги висновки Верховного Суду, які суд першої інстанції враховує в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що відсутність в реєстрі застрахованих осіб стосовно позивача інформації про сплату страхових внесків (або сплата страхових внесків у меншому розмірі) не може мати наслідком позбавлення позивача права на зарахування такого періоду її діяльності до страхового стажу.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 01 липня 2000 року по 14 грудня 2000 року та з 20 грудня 2000 року по 31 грудня 2000 року згідно записів у трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 від 01 серпня 1984 року у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації про такі періоди роботи є хибним та відповідачем протиправно не зараховано вказані періоди роботи до страхового стажу позивача.

Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року прийнято не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Беручи до уваги те, що у спірних відносинах Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області наразі не реалізувало своє повноваження щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів його роботи, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 14 грудня 2000 року, з 20 грудня 2000 року по 31 грудня 2000 року згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 від 13 лютого 1988 року та повторно розглянути заяву позивача за призначенням / перерахунком пенсії від 30 травня 2024 року.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, що підтверджується фіскальним чеком за платежем №1444983215 від 21 січня 2025 року /а.с. 62/. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, ідентифікаційний код 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №057150012641 від 06 червня 2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 21 серпня 1984 року по 18 лютого 1987 року, з 23 лютого 1987 року по 10 грудня 1996 року, з 06 січня 1997 року по 23 березня 1998 року та з 01 липня 2000 року по 14 грудня 2000 року, з 20 грудня 2000 року по 31 грудня 2000 року згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 від 13 лютого 1988 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 за призначенням / перерахунком пенсії від 30 травня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк