Рішення № 125470948, 27.02.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:643/13369/24

Провадження №: 2/755/4223/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса,

в с т а н о в и в:

Позивач звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 28928,00 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 20.06.2020 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис №1827 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованості у розмірі 28928,00 грн. Постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження №62507314, щодо виконання виконавчого напису №96322. 02 грудня 2021 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Рішенням Октябрського районного суду міста Полтава по справі №643/13551/20 від 15 лютого 2024 року виконавчий напис нотаріуса №1827 визнано таким, що не підлягає виконанню. Таким чином позивач вказує, що з нього на користь товариства було стягнуто грошову суму у розмірі 28928,00 грн. За наведених обставин, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 28928,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 12 листопада 2024 року справу передано до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою суду від 11 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву стосовно позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що договір який укладався між сторонами в судовому порядку не визнаний недійсним, позивач не дивлячись на обізнаність кредитного договору, належним чином не виконував його умови.

У відповіді на відзив позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту №1547335, за умовами якого товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в сумі 8000,00 грн. строком 30 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0,01 від суми позики та стандартною відсотковою ставкою у розмірі 1,80% від суми позики за кожен день користування кредитними коштами.

02 грудня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №62507314 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1827 виданого 20 червня

2020 року приватним нотаріусом Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 28928,00 грн на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 15 лютого 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис зареєстрований в реєстрі

№ 1827 від 20 червня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. щодо стягнення заборгованості у розмірі 28928,00 грн.

Обгрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, позивач просить застосувати ст. 1212 ЦК України, відповідно до змісту якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. (ст. 1215 Цивільного кодексу України)

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на повернення безпідставно набутих коштів, які були стягнуті на підставі виконавчого напису нотаріуса, який в подальшому було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ

є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке

не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,

що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів у сумі 39227,50 грн., що стягненні з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, таким чином, кошти, що отримані відповідачем в сумі 39227,50 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, у постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 по справі № 305/2082/14-ц та постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року

у справі № 201/6498/20.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса є обгрунтованими, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. які сплачено позивачем при звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1212, 1215 Цивільного кодексу України,ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 28928 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн..

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27.02.2025 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (03062, м. Київ, пр-т Берестейський, буд. 90а, код ЄДРПОУ 41078230).

Суддя -