Ухвала суду № 125470927, 20.02.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16166/15-ц

Провадження №: 2-п/755/31/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

за участі:

представника відповідача - адвоката Суткович М.А.

представника позивача - Мініна С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі № 755/16166/15-ц за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено заочне рішення по цивільній справі № 755/16166/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити, стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033 у розмірі 6 526 045,56 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн з кожного.

19 липня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Юрченка К.І., звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 755/16166/15-ц.

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва справи № 755/16166/15ц за позовом ПАТ КБ «ПривтаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, копію заочного рішення від 12 жовтня 2015 року не отримувала, при формуванні поштового відправлення на адресу ОСОБА_1 допущено помилку у зазначені даних адресата. У листопаді 2016 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву про перегляд заочного рішення від 12 жовтня 2015 року, однак відповідач ОСОБА_1 про розгляд заяви про перегляд заочного рішення також повідомлена не була.

Також ОСОБА_1 зазначає, що 31 травня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва вже розглядалася справа № 2-607/2011 (1), в межах якої з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033 у розмірі 853 877,37 грн. Таким чином, позивач протиправно звернувся з позовом до суду другий раз до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Таким чином, провадження у справі підлягало закриттю, однак відповідач ОСОБА_1 через необізнаність про розгляд справи була позбавлена можливості подати клопотання про закриття провадження у справі.

Під час розгляду заяви відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, суд не прийняв до уваги аналогічний довод, оскільки відповідач є поручителем і суд у справі № 2-607/2011(1) відмовив у позові до поручителя через відсутність досудової вимоги про стягнення заборгованості, тобто судом відмовлено у задоволенні позову через передчасність позовних вимог.

У справі № 2-607/2011(1) позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033, що станом на 18 березня 2011 року складала 107 541,23 доларів США, що еквівалентно 853 877,37 грн, та складається із: заборгованості за кредитом - 67 906,23 доларів США, заборгованості за процентами - 22 091,89 доларів США, пеня - 14 015,11 доларів США, сума простроченої комісії - 3 528,00 доларів США.

У справі № 755/16166/15-ц ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033, що станом на

10 липня 2015 року складала 298 811,61 доларів США, що еквівалентно 6 526 045,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 69 546,91 доларів США, заборгованість за відсотками - 75 546,20 доларів США, заборгованість за комісіями - 11 172,00 доларів США, пеня - 142 546,50 доларів США.

Звернувшись до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на

18 березня 2011 року (справа № 2-604/2011 (1)) банк змінив строк виконання основного зобов`язання та вже захистив своє право на дострокове повернення коштів, тому право на отримання процентів та пені за кредитним договором припинилося. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог суд допустив подвійне стягнення за одним і тим же кредитним договором. Також банком не обґрунтовано заявлену до стягнення суму у розмірі 69 546,91 доларів США, також кредитний договір не містить умов про стягнення комісії, її розмір, порядок та умови її сплати. Позивачем не надано доказів повідомлення боржника про збільшення розміру процентної ставки.

З огляду на викладене просила скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по цивільній справі № 755/16166/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

22 липня 2024 року судом витребувано матеріали цивільної справи № 755/16166/15-ц з Відділу архівних справ Дніпровського районного суду міста Києва, які передано судді 25 липня 2024 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 липня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

06 серпня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката

Юрченка К.І. про усунення недоліків від 05 серпня 2024 року, у якій представник заявника просив продовжити строк для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення до 09 серпня 2024 року включно.

07 серпня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката

Юрченка К.І. про усунення недоліків від 07 серпня 2024 року, у якій представник заявника просив поновити строк для усунення недоліків заяви про перегляд заочного рішення та вважати усунутими недоліки заяви про перегляд заочного рішення. До заяви додано копію заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по цивільній справі № 755/16166/15-ц (копію виготовлено відповідальною особою 07 серпня 2024 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку відмовлено, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2024 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 лютого 2025 року, заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі № 755/16166/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, прийнято заяву до розгляду, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва на 20 лютого 2025 року на 12 год. 30 хв.

19 лютого 2025 року (вхід. від 20 лютого 2025 року № 9931) представник АТ КБ «ПриватБанк» Мінін С.О. подав заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення, у яких зазначив, що заявником в заяві про перегляд заочного рішення не наведено доказів поважних причин неявки до судового засідання чи неможливості подати відзив на позовну заяву. Також в заяві відповідач жодним чином не посилається на докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Адреса місця реєстрації відповідача лишається незмінною з моменту укладення кредитного договору. На дану адресу відповідачу направлялись: вимога Банку про усунення порушення Кредитного договору; судові виклики та повідомлення про розгляд даної справи судом першої інстанції до ухвалення заочного рішення у справі; копія заочного рішення від 12 жовтня 2015 року; постанови та виклики державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ВП № 50163223.

У відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист від 23 грудня 2015 року

№ 755/16166/15-ц, виданий Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033 в розмірі 6 526 045,56 грн та судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

В межах виконавчого провадження державним виконавцем винесено безліч постанов та викликів, які були надіслані в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» на адресу боржника ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), що спростовують твердження відповідача про неволодіння інформацією про винесення судового рішення по справі № 755/16166/15-ц.

Також в матеріалах виконавчого провадження наявне клопотання представника боржника про надання інформації, яке датоване 05 червня 2024 року та долучене до Автоматизованої системи виконавчого провадження 06 червня 2024 року.

Таким чином, відповідачу стало відомо про винесення відповідного рішення значно раніше. Звертаючись до суду із даною заявою про перегляд заочного рішення відповідач намагається уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов`язань за Кредитним договором.

У судовому засіданні 20 лютого 2025 року представник заявника - адвоката Суткович М.А., вимоги заяви підтримала та просила скасувати заочне рішення з мотивів, викладенх у заяві. Повторно зазначила, що ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлена не була, повістки не отримувала. Оскльки в 2011 році Дніпровським районним судом міста Києва розглядалася справа № 2-607/2011 про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, рішення по справі № 755/16166/15-ц спричиняє подвійне стягнення з боржника за вказаним кредитним договором. Також змінилося тіло кредиту за вказаним договором з 67 000,00 доларів США до 69 000,00 доларів США, яке стягнуто з відповідача по обох рішеннях. Після першого звернення банку до суду строк для нарахування процентів за користування кредитними коштами припинився, з вимогою про стягнення грошових коштів у порядку, передбаченому статтею 625 ЦК України, банк не звертався. Таким чином, відповідача двічі притягнуто до відповідальності за порушення зобов`язань за кредитним договором. Обрахунок суми боргу також не правильний.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» - Мінін С.О., у судовому засіданні зазначив, що про оскаржуване рішення відповідач дізналася у період здійснення примусового стягнення. Власного розрахунку заборгованості не надає. Водночас, судове рішення від 2011 року відповідач також не оскаржувала. З моменту укладення кредитного договору адреса місця реєстрації відповідача не змінювалася. За вказаною адресою направлялися всі судові виклики, а також документи виконавчого провадження. При цьому, з 2019 року здійснюється стягнення із заробітної плати боржника, тому відповідач була весь час обізнаною про оскаржуване рішення.

З огляду на викладене у задоволенні заяви просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`яввися, про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із частиною першою статті 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вислухавши думку учасників процесу, оцінивши наведені представником заявника доводи для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасування заочного рішення, суд приходить до такого висновку.

Вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення визначено статтею 285 ЦПК України.

Так, відповідно пунктів 3, 4 частини третьої статті 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Згідно із частиною першою статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, за змістом вказаних положень чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за умов, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Обґрунтовуючи підстави для скасування заочного рішення заявник вказує, що за наслідками розгляду справи № 2-607/2011 Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким стягнуто з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033, що станом на 18 березня 2011 року складала 107 541,23 доларів США та еквівалентно 853 877,37 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 67 906,23 доларів США, заборгованості за процентами - 22 091,89 доларів США, пеня - 14 015,11 доларів США, сума простроченої комісії - 3 528,00 доларів США. При цьому, Банк повторно звернувся з позом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення за кредитним договором від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033, що станом на 10 липня 2015 року складала 298 811,61 доларів США, що еквівалентно 6 526 045,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 69 546,91 доларів США, заборгованість за відсотками - 75 546,20 доларів США, заборгованість за комісіями - 11 172,00 доларів США, пеня - 142 546,50 доларів США. Таким чином, має місце подвійне стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033, при цьом, банком змінено розмір заборгованості за тілом кредиту і такий розрахунок не обґрунтовано.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31 травня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 2-607/2011(1) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033 у розмірір 853 877,37 грн, що складається із заборгованості за кредитом - 67 906,23 доларів США, заборгованості за процентами - 22 091,89 доларів США, пені за не своєчасне виконання зобов`язань - 14 015,11 доларів США, суми простроченої комісії - 3 528,00 доларів США. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 80 650,00 доларів США. Зобов`язання ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором забезпечено договором поруки від 11 квітня 2007 року, укладеним з поручителем ОСОБА_3 , в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 , який несе солідарну відповідальність з боржником. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач ОСОБА_1 11 квітня 2007 року уклали договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за № 495. Згідно із договором іпотеки відповідач ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 суд зазначив, що вимога про погашення заборгованості за кредитним договором до поручителя ОСОБА_3 банком не заявлялася у досудовому порядку, тому вказана вимога не підлягала задоволенню.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2011 року по справі

№ 2-607/2011(1) набрало законної сили, про що свідчить відповідна відмітка на копії судового рішення.

26 серпня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по справі № 755/16166/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033 в розмірі 6 526 045,56 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що 11 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у загальному розмірі 80 650,00 доларів США на придбання квартири та на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на термін до 10 квітня 2022 року. Також 11 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № К2S4GK00260033, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033.

У зв`язку із порушенням відповідачем умов кредитного договору від 11 квітня 2007 року

№ К2S4GK00260033 станом на 10 липпня 2015 року заборгованість відповідачів становить

298 811,61 доларів США, що за курсом Національного Банку України становить 6 526 045,56 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 69 546,91 доларів США, заборгованість за відсотками - 75 546,20 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 11 172,00 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань - 142 546,50 доларів США.

07 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по справі

№ 755/16166/15-ц.

На обґрунтування заяви відповідач ОСОБА_3 зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Також 01 червня 2011 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення по справі № 2-607/11, яким задоволено позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» про стягнення кредитної заборгованості з поручителя ОСОБА_3 . Тобто, з наведеного вбачається, що є рішення в одній і тій самій справі, з тими ж позовними вимогами, між тими самими сторонами, яке набрало законної сили. Тому, ПАТ КБ «ПриватБанк» за відсутності законних підстав знову звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2007 року № К2S4GK00260033.

До заяви про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_3 долучено копію рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 травня 2011 року по справі № 2-607/2011(1) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по справі № 755/16166/15-ц.

09 грудня 2016 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до Апеляційного суду міста Києва із апеляційною скаргою на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня

2015 року по справі № 755/16166/15-ц.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року по справі № 755/16166/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В іншій частині заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.

Таким чином, судом встановлено, що 11 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 80 650,00 доларів США з терміном повернення до 10 квітня 2022 року та сплатою 12,0 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, 11 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким останній взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком за виконання позичальником всіх обов`язків передбачених кредитним договором, зокрема, сплати кредиту, відсотків, комісії, винагород, штрафів, пені і інших платежів

Банком 05 листопада 2008 року було направлено позичальнику ОСОБА_1 повідомлення про збільшення з 15 листопада 2008 року відсоткової ставки по кредитному договору до 14,04 % на рік. Також останню було повідомлено про зміну розміру щомісячного платежу по кредиту. З наданого банком до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що з 15 листопада 2008 року розмір процентів було збільшено до 14,04 % і заборгованість в подальшому обрахована виходячи саме з цієї відсоткової ставки. Банк в односторонньому порядку збільшивши відсоткову ставку по кредиту, жодних додаткових угод до договору поруки з поручителем не уклав, а також не отримав від поручителя згоди на таке збільшення у будь-якій іншій письмовій формі.

З огляду на викладене, судом зроблено висновок, що, оскільки матеріали справи не містять належного погодження збільшення процентної ставки по кредиту з поручителем, то слід дійти висновку про те, що обсяг відповідальності поручителя було збільшено без його згоди, а відтак, в силу вимог частини першої статті 599 ЦК України, порука ОСОБА_3 є припиненою і підстави для стягнення з нього, як поручителя, заборгованості за кредитним договором відсутні (перестали існувати).

Поряд з цим, в частині інших доводів відповідача ОСОБА_3 , наведених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не в повній мірі відповідають вимогам закону і не мають істотного значення для правильного вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що питання про скасування заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі № 755/16166/15-ц з підстав наявності рішення по справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрало законної сили, уже досліджено судом апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів зазначила, що такі доводи вони не в повній мірі відповідають вимогам закону і не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Також, в рішенні апеляційного суду від 01 лютого 2017 року по справі № 755/16166/15-ц зазначено, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

З матеріалів справи встановлено, що конверти, що направлялися на адресу ОСОБА_1 повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового з`язку «Укрпошта» про причини повернення - «за закінченням терміну зберігання».

Також в матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення на адресу ОСОБА_1 копії рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року по справі № 755/16166/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі

№ 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня

2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Також Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11, провадження

№ 61-6596ск20, зазначив, що у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Таким чином, ОСОБА_1 також була належним чином повідомлена про розгляд Апеляційним судом міста Києва справи № 755/16166/15-ц, будь яких доказів на підтвердження поважності причин неявки у судові засідання не надала.

З матеріалів виконавчого провадження № 50163223 з примусового виконання виконавчого листа від 23 грудня 2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/16166/15-ц, що перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), встановлено, що 15 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50163223 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказані постанови, а також виклик державного виконавця від 15 лютого 2016 року направлено на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , про що свідчить супровідний лист від 15 лютого 2016 року № 192/6. Також 29 лютого 2016 року в межах виконавчого провадження № 50163223 винесено постанову про стягнення виконавчого збору. На поштову адресу ОСОБА_1 направлялися виклики державного виконавця від 02 березня 2016 року та від 09 березня 2016 року. Державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 50163223 також винесено постанову про арешт коштів боржника від

11 лютого 2019 року та постанову від 23 травня 2019 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника, а також постанову від 12 червня 2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Таким чином, на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 направлялися ряд постанов державного виконавця та викликів в межах виконавчого провадження

№ 50163223 з примусового виконання виконання виконавчого листа від 23 грудня 2015 року, виданого Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/16166/15-ц, що містили інформацію про сторін виконавчого провадження та резолютивну частину рішення, на підставі якого видано виконавчий лист та відбувається примусове стягнення.

Також з копії звітів про здійснення відрахування та виплати, наданих Державним закладом «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», щодо ОСОБА_1 за постановою від 25 березня 2019 року у виконавчому провадженні

№ 50163223 за виконавчим листом від 23 грудня 2015 року № 755/16166/15-ц, встановлено, що із заробітної плати ОСОБА_1 відбувалося відрахування грошових коштів у розмірі 20 % починаючи з липня 2023 року.

Водночас, в матеріалах виконавчого провадження № 50163223 також міститься заява представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка К.І., від 05 червня 2024 року про надання документів виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження, інформації про суми фактично стягнутих коштів в рамках виконавчого провадження та залишку нестягнутих коштів.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 станом на дату звернення представника до державного виконавця із заявою від 05 червня 2024 року була обізнаною про наявність виконавчого провадження

№ 50163223 та здійснення стягнення за виконавчим листом від 23 грудня 2015 року, виданим Дніпровським районним судом міста Києва по справі № 755/16166/15-ц. При цьому, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року по справі № 755/16166/15-ц та рішення Апеляційного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року по справі № 755/16166/15-ц опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 та її представник у вільному доступі мали можливість ознайомитись з їх змістом.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що у заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення та перегляді такого рішення в апеляційному порядку, та є обов`язковою умовою для скасування заочного рішення в порядку статті 288 ЦПК України, з огляду на вищевикладене, а отже слід дійти висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі

№ 755/16166/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Керуючись статтями 259, 263-265, 284, 286, 287, 288 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у цивільній справі № 755/16166/15-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів від дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення

Повний текст ухвали виготовлений 25 лютого 2025 року.

Суддя О.О. Хромова