Рішення № 125470827, 26.02.2025, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1305/23

провадження № 2/598/24/2025

РІШЕННЯ

іменем України

"26" лютого 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.

секретаря Казмірук Н.Г.

за участю відповідача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Свиріпи В.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Збаражі, в порядку спрощеного провадження, справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

встановив:

Позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», назва якого змінена на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору б/н від 16.01.2015 року в сумі 44217,25 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 16.01.2015 року між позивачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 гривень, що в подальшому був збільшений до розміру 34500,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Порушивши умови договору, відповідач не виконував зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого, станом на 22.05.2023 року виникла прострочена заборгованість по кредитному договору, що складає ціну позову, а саме: 34604,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9612,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 22.06.2023 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотання відповідача у зв`язку із його хворобою та отриманням правничої допомоги

Представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Свиріпа В.З. в судовому позовні не визнали. Відповідач пояснив, що отримував кредитну карту Універсальна ГОЛД у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», користувався кредитними коштами, однак по його підрахунках кредитні кошти банку повернув.

Представник відповідача адвокат Свиріпа В.З. просила відмовити в задоволенні позову, оскільки в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не зазначено, яку саме карту отримував відповідач та чи взагалі будь яка платіжна карта була йому видана банком, а відповідач, який переніс інсульт не пам`ятає чи отримував кредитні картки. Крім того, просить застосувати строк позовної давності при вирішенні даного спору.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 16.01.2015 року, укладеного між ПАТ «ПРИВАТБАНК», назва якого змінена на АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 , банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив згоду на отримання банківських послуг, про що свідчить підписана ним анкета-заява разом про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», що викладені на банківському сайті і є договором про надання банківських послуг укладеного між банком та ОСОБА_1 .

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

У разі незгоди із змінами Умовами та правил надання банківських послуг або Тарифів ОСОБА_1 мав право подати Банку заяву про розірвання договору, виконавши умови , передбачені п.2.1.1.5.4. договору.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до довідки, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 , згідно кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 16.01.2015 року, банком були надані карти Універсальна ГОЛД 4149625808301475, що відкрита 16.01.2015 року, термін дії якої 06/18, та 5768742224251920, що відкрита 14.06.2018 року, термін дії якої 04/22.

Як вбачається із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 16.01.2015 року був встановлений кредитний ліміт в розмірі 500 грн., та в подальшому змінений: 13.06.2017 року 1500,00 грн., 23.06.2017 року 7000.00 грн., 28.07.2017 року 9000,00 грн., 28.09.2017 року 14000,00 грн., 15.12.2017 року 15000,00 грн., 02.10.2018 року 21000,00 грн., 27.10.2018 року 27000,00 грн., 16.02.2019 року 34500,00 грн., 07.04.2020 року 34500,00 грн., 08.04.2020 року 34500,00 грн., 27.04.2020 року 34500,00 грн., 04.05.2020 року 0,00 грн..

Відповідач зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Із розрахунку заборгованості, представленого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 отримував із платіжного карткового рахунку кредитні кошти, користувався кредитними коштами поза межами пільгового періоду та не здійснював погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок в розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Відповідач порушивши умови кредитного договору, зобов`язання по вищевказаному договору не виконував та кредитні кошти не повертає, внаслідок чого, станом на 22.05.2023 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 44217,25 грн., а саме: 34604,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9612,72 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633, 634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістомстатті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першоюстатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 16 січня 2015 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин, 16 січня 2015 року, до моменту звернення вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, 22 травня 2023 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Вказані обставини узгоджуються із правовою позицією щодо укладеного між сторонами кредитного договору, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 №342/180/17-Ц.

Наявність неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява №28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії", заява №76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява №17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява №20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява N 20166/92, § 36).

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що містяться в матеріалах даної справи та не визнаються відповідачем, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 січня 2015 року шляхом підписання заяви-анкети. Також відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями625,1048 ЦК Українипозивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42 Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першоїстатті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третійстатті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII "Про захист прав споживачів"(далі -Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першоїстатті 1 Закону №1023-ХІІ споживач- фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертоїстатті 42 Конституції Україниучасть у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

За такихобставин відсутніпідстави вважати,що приукладенні договоруз ОСОБА_1 ,АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону №1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, в силу вищенаведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 9612,72 грн. заборгованості за простроченими процентами.

Також суд вважає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 січня 2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Проаналізувавши докази по даній справі, враховуючи, те що відповідач фактично отримував кредитні кошти по картках, в тому числі і універсальній, однак доказів про повернення цих кредитних коштів не надав, тому суд вважає, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його, тому позивач вправі вимагати захист своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому суд вважає за необхідне стягнути в примусовому порядку з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 34604,53 грн.

Суд не приймає до уваги покликання відповідача в тому, що він повернув Банку кредитні кошти, якими користувався за картою універсальна ГОЛД, оскільки не надав суду жодного доказу про повернення кредитних коштів позивачу та виконання зобов`язання по умовах кредитного договору про надання банківських послуг № б/н від 16.01.2015 року, укладеного між ним АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Також, суд не приймає до уваги заперечення щодо позовних вимог представника відповідача адвоката Свиріпи В.З. про відмову в задоволенні позову, з підстав відсутності в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг назви карти отриманої відповідачем, що викликає сумнів у видачі банком платіжної карти ОСОБА_1 , та відповідач, який переніс інсульт, не пам`ятає чи отримував кредитні карти, оскільки вказані заперечення спростовуються належними та допустимими доказами дослідженими судом, та показаннями відповідача, який в судовому засіданні ствердив, що отримував в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» карту універсальнаГОЛД та користувався кредитними коштами.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача адвоката Свиріпи В.З. щодо застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору, з огляду на те, що термін дії наданої банком відповідачу карти Універсальна ГОЛД номер 5768742224251920 є квітень 2022 року, позов поданий до суду 08 червня 2023 року, що свідчить про вирішення спору відповідно ст.257 ЦК України в межах загального строку позовної давності встановленої тривалістю у три роки, та з врахуванням того, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 16 січня 2015 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені ним на оплату судового збору в сумі 2093 грн. 52 коп. пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.8,42Конституції України,ст.ст.1,3,257,509,526,530,544,551,626,628,633,634,638,1048,1049,1050,1054,1055,1056-1ЦК України, ЗакономУкраїни "Прозахист правспоживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII, ст. ст. 4, 12, 81, 141, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 283, 352 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити чаастково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 34604,53 грн. заборгованості по кредитному договору про надання банківських послуг № б/н від 16.01.2015 року та 2093 грн. 52 коп. судових витрат по справі.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошенняабо складення,учасник справимає правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження протягом30днів здня врученняйому повногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 27 лютого 2025 року.

Суддя Галина ЩЕРБАТА