Ухвала суду № 125464265, 27.02.2025, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/254/24

УХВАЛА

27.02.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:

головуючого - судді Бойка А.В.,

з участю секретаря Шуваріної В.А.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Чернілевської Р.В.,

представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

Встановив:

В провадженні Погребищенського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Чернілевська Р. В. просила поновити пропущений процесуальний строк для надання до суду доказів та долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме: копії: листа начальника Відділу документального забезпечення ГУНП у Вінницькій області Оксани Горбенко №3175-2025 від 03.01.2025; посадової інструкції діловода ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області;функціональних обов`язків діловода ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області; посадової інструкції діловода ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; посадової інструкції діловода ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області; посадової інструкції діловода ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; посадової інструкції діловода ВП №2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області; посадової інструкції діловода ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області. Вказала, що зазначені докази мають важливе значення для повного та всебічного розгляду справи, однак представник позивачки не мала можливості подати їх раніше, оскільки отримання зазначених доказів стало можливим лише після подання адвокатського запиту.

Представник відповідача ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю. Д. в судовому засіданні щодо долучення доказів заперечувала, вказуючи, що зазначені докази не стосуються предмету спору.

Суд, розглянувши заявлене клопотання, вислухавши думки представників сторін, приходить до наступного.

Пунктом 2 та пунктом 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За змістом положень частини другої та четвертої статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Виходячи з положень ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадків, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх клопотанням.

Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Статтю 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє позивача, або інших учасників справи права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи наведені норми процесуального закону, практику Європейського суду з прав людини, доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що клопотання представника позивачки адвоката Чернілевської Р. В. підлягає задоволенню.

Щодо заперечень представника відповідача, то суд зауважує, що оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено під час ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст.ст.2, 10, 43, 83, 126,127, 353-355 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Клопотання представника позивачки адвоката Чернілевської Р. В. про поновлення процесуального строку та доручення доказів задовольнити.

Поновити представнику позивачки адвокату Чернілевській Р. В. процесуальний строк для подання доказів.

Долучити до матеріалів справи копії:

-листа начальника Відділу документального забезпечення ГУНП у Вінницькій області Оксани Горбенко №3175-2025 від 03.01.2025;

-посадової інструкції діловода ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області;

-функціональних обов`язків діловода ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області;

-посадової інструкції діловода ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;

-посадової інструкції діловода ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області;

-посадової інструкції діловода ВП №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області;

-посадової інструкції діловода ВП №2 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області;

-посадової інструкції діловода ВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя