Рішення № 125460621, 12.02.2025, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 Справа № 914/2143/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй», с. Жобрин, Рівненська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ», с. Ставчани, Львівська область

про стягнення 415548,05 грн заборгованості за договором поставки №080323 від 08.03.2023 року.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕС.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» про стягнення 415548,05 грн заборгованості за договором поставки №080323 від 08.03.2023 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024, справу №914/2143/24 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..

Ухвалою від 06.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачеві встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.

У межах наданого судом строку на адресу суду через підсистему «Електронний суд» (документ сформований 03.10.2024) від позивача надійшло клопотання (вх.№24078/24) в якому зазначено запитувані відомості та до якого долучено всі необхідні докази.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2024.

22.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 22.10.2024) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25545/24).

23.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 23.10.2024) від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності (вх.№25732/24).

23.10.2024 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 23.10.2024) від представника позивача надійшла заява про проведення засідання за його відсутності (вх.№25733/24).

Ухвалою від 30.10.2024, занесено до протоколу судового засідання від 30.10.2024, суд відклав підготовче засідання на 27.11.2024.

Підготовче засідання 27.11.2024 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у місті Львові та Львівській області повітряної тривоги, що тривала з 13:04 год. до 13:23 год.

Ухвалою від 27.11.2024 суд призначив підготовче засідання на 15.01.2025.

Ухвалою від 15.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 15.01.2025, суд закрив підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.02.2025.

У судове засідання 12.02.2025 позивач не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань, окрім тих, що містяться у матеріалах справи, від позивача до суду не надходило.

У судове засідання 12.02.2025 відповідач не з`явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Додаткових заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

У судовому засіданні 12.02.2025 суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 12.02.2025 суд відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення та повідомив про орієнтований час складення повного рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.

Аргументи позивача.

В обґрунтуванні заявлених позовних вимог позивач повідомляє про те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки №080323 від 08.03.2023 року.

Позивач повідомляє про те, що на виконання умов договору він поставив відповідачу товар у період з 08.03.2023 по 24.06.2024 року на загальну суму 627055,73 грн. Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого йому товару на суму 217367,64 грн. Відтак, позивач повідомляє про те, що станом на 14.08.2024 заборгованість відповідача за поставлений йому товар перед позивачем становить 409688,09 грн.

Крім того, позивач також звертає увагу на те, що відповідач відповідно до умов договору був зобов`язаний протягом 50 календарних днів з дня підписання видаткових накладних здійснити оплату за поставлений позивачем йому товар. Зважаючи, що по всіх видаткових накладних термін виконання зобов`язань настав, позивач на суму основної заборгованості у розмірі 409688,09 грн на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України також здійснив відповідачу нарахування 3% річних у розмірі 1792,65 та інфляційні втрати у розмірі 4067,32 грн за період з 09.04.2024 по 14.08.2024.

Аргументи відповідача.

Відповідач скерував на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№25545/24 від 22.10.2024) у якому повідомив про те, що наданий позивачем акт звіряння не підписаний зі сторони відповідача. Крім того, відповідач не заперечив щодо наявного у нього боргу перед позивачем у розмірі 385880,75 грн.

Одночасно відповідач також наголосив на п. 6.5. договору, а відтак, нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов`язань відповідача перед позивачем починає розраховуватися з 51 дня після здійснення поставки товару. Також відповідач зауважив на те, що позивачем не зазначено по яких видаткових накладних відповідачем протерміновано оплату, а відтак, останній позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заявлених позивачем штрафних санкцій до стягнення з відповідача на свою користь.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

08.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Водограй» (надалі - позивач; постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (надалі - відповідач; покупець) укладено договір поставки №080323/07-КП (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі «товар», на умовах цього договору.

Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку №1 «специфікація», який є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони передбачили, що вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.

Згідно з п. 2.1. договору, товар поставляється постачальником окремими партіями відповідно до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, зазначені в замовленні, своїми транспортними засобами і за свій рахунок. У разі підписання сторонами додатка №7 «графік поставок», терміни поставки визначаються відповідно до підписаного додатку №7.

Пунктом 6.1. договору визначено, що ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 5% від поточної ціни. Постачальник зобов`язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарних днів до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.

Відповідно до додатку №9 до договору, між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору, а відтак, п. 6.1. договору відповідно до протоколу розбіжностей викладено у наступній редакції. Ціна на товар визначається на підставі узгодженої сторонами специфікації та може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем не більше, ніж один раз на місяць і не більше, ніж на 10% від поточної ціни. Постачальник зобов`язаний скерувати покупцю пропозицію про зміну ціни за 14 календарних днів до моменту зміни. Нова ціна починає діяти з дати, зазначеної в специфікації. У разі збільшення закупівельної ціни покупець має право відмовитися від подальших закупівель товару.

У разі, якщо супровідні документи на товар, видаткова накладна або рахунок постачальника містять вказівки на ціну товарів вище, ніж ціна, зазначена в узгодженій сторонами специфікації, то діє ціна, зазначена в узгодженій специфікації. Розрахунки за поставлений товар здійснюються виключно на підставі цін, зазначених у специфікації (п. 6.2. договору).

Згідно з п. 6.5. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 (п`ятдесят) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 (п`ятдесят) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.

Пунктом 6.5.1. договору сторони також передбачили, що у випадку, якщо строк оплати за товар припадає на вихідний чи не робочий день, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати робочий розрахунковий день. При цьому така оплата не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Відповідно до п. 6.5.3. договору сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачується проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші виплати, пов`язані з виконанням цього договору.

Пунктом 6.8. договору передбачено, що сторони проводять звірку розрахунків по здійснених поставках товару, для чого покупець готує проект акта звірки і направляє його постачальнику. У разі ненадходження від постачальника узгодженого акта звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення або мотивованих заперечень в той же термін, акт звірки вважається узгодженим постачальником, а суми розрахунків - підтвердженими. Постачальник зобов`язаний щомісяця проводити звірку по товару і щоквартально по штрафам. акти звірки по товару і штрафах передаються по електронній пошті, вказаній в додатку №4/1 до договору або за допомогою системи EDI. У разі безпідставної відмови, в тому числі у вигляді мовчазної бездіяльності постачальника від підписання акту протягом 10-и календарних днів з моменту надання документів - спрямованні покупцем на електронну пошту постачальника акти вважаються підписаними з обох сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, а саме:

- №3031 від 20.11.2023 на суму 12405,55 грн з ПДВ;

- №3244 від 11.12.2023 на суму 23822,40 грн з ПДВ;

- №3357 від 20.12.2023 на суму 18732,60 грн з ПДВ;

- №14 від 02.01.2024 на суму 16938,90 грн з ПДВ;

- №84 від 15.01.2024 на суму 16310,10 грн з ПДВ;

- №212 від 29.01.2024 на суму 20851,50 грн з ПДВ;

- №278 від 05.02.2024 на суму 15423,60 грн з ПДВ;

- №348 від 12.02.2024 на суму 12414,07 грн з ПДВ;

- №435 від 19.02.2024 на суму 20107,42 грн з ПДВ;

- №525 від 26.02.2024 на суму 17937,58 грн з ПДВ;

- №610 від 04.03.2024 на суму 16540,99 грн з ПДВ;

- №806 від 05.03.2024 на суму 15743,30 грн з ПДВ;

- №678 від 11.03.2024 на суму 15081,96 грн з ПДВ. Одночасно, позивачем також долучено копію акта про розбіжності у постачанні товарів 0Т-00001172 від 11.03.2024. Згадана видаткова накладна містить зазначення про те, що така дійсна з актом розбіжностей №0Т-00001172 від 11.03.2024м. Згідно наданого акта про розбіжності відповідач фактично прийняв товар на суму 14494,36 грн разом з ПДВ замість 15081,96 грн разом з ПДВ.

- №743 від 18.03.2024 на суму 14083,13 грн з ПДВ. Згадана видаткова накладна містить зазначення про те, що така дійсна з актом розбіжностей №0Т-00001254 від 18.03.2024. Згідно наданого акта про розбіжності відповідач фактично прийняв товар на суму 13139,33 грн разом з ПДВ замість 14083,13 грн разом з ПДВ.

- №866 від 01.04.2024 на суму 12331,00 грн з ПДВ;

- №934 від 08.04.2024 на суму 18813,70 грн з ПДВ;

- №1007 від 15.04.2024 на суму 22713,95 грн З ПДВ;

- №1077 від 22.04.2024 на суму 27970,03 грн з ПДВ;

- №1152 від 29.04.2024 на суму 17340,44 грн з ПДВ;

- №1254 від 08.05.2024 на суму 23267,54 грн з ПДВ;

- №1308 від 13.05.2024 на суму 24313,21 грн з ПДВ;

- №1407 від 20.05.2024 на суму 27837,18 грн з ПДВ;

- №1530 від 28.05.2024 на суму 35598,48 грн з ПДВ;

- №1602 від 03.06.2024 на суму 51467,60 грн з ПДВ;

- №1684 від 10.06.2024 на суму 28250,08 грн з ПДВ;

- №1769 від 17.06.2024 на суму 20489,28 грн з ПДВ;

- №1859 від 24.06.2024 на суму 18829,74 грн з ПДВ.

Згадані видаткові накладні підписані уповноваженими особами постачальника та покупця. Крім того, кожна вище перелічена видаткова накладна містить відтиск печатки юридичних осіб позивача та відповідача.

Разом з тим позивач також долучив копії товарно-транспортних накладних: №Р3031 від 20.11.2023; №Р3244 від 11.12.2023; №Р3357 від 20.12.2023; №Р14 від 02.01.2024; №Р84 від 15.01.2024; №Р212 від 29.01.2024; №Р278 від 05.02.2024; №Р348 від 12.02.2024; №Р435 від 19.02.2024; №Р525 від 26.02.2024; №Р810 від 04.03.2024; №Р678 від 11.03.2024; №Р743 від 18.03.2024; №Р806 від 25.03.2024; №Р866 від 01.04.2024; №Р934 від 08.04.2024; №Р1007 від 15.04.2024; №Р1077 від 22.04.2024; №Р1152 від 29.04.2024; №Р1254 від 08.05.2024; №Р1308 від 13.05.2024; №Р1407 від 20.05.2024; №Р1530 від 28.05.2024; №Р1602 від 03.06.2024; №Р1684 від 10.06.2024; №Р1769 від 17.06.2024; №Р1859 від 24.06.2024.

Відтак, позивач поставив відповідачу товар за усіма вище згаданими видатковим накладними на загальну суму 627055,73 грн без урахування акта про розбіжність №0Т-00001254 від 18.03.2024.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем йому товару на загальну суму 217367,64 грн.

До позовної заяви позивач долучив копії платіжних інструкцій, згідно яких відповідач перерахував позивачу 115000,00 грн за поставлений йому товар. Такими платіжними інструкціями є:

- №207 від 16.02.2024 на суму 35000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за продукти харчування (напої) зг. Договір №080323/07-КП від 08.03.2023»;

- №337 від 14.03.2024 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за продукти харчування (напої) зг. Договір №080323/07-КП від 08.03.2023»;

- №265 від 23.05.2024 на суму 5000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за продукти харчування (напої) зг. Договір №080323/07-КП від 08.03.2023»;

- №199 від 27.05.2025 на суму 35000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за продукти харчування (напої) зг. Договір №080323/07-КП від 08.03.2023»;

- №611 від 04.06.2024 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу: «Оплата за продукти харчування (напої) зг. Договір №080323/07-КП від 08.03.2023».

Позивач також зазначив про те, що окрім сплати за товар згідно вище наведених платіжних інструкцій він зарахував відповідачу в рахунок погашення боргу 102367,64 грн, з яких:

- 14886,66 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №3965 від 30.11.2023, підписано електронним підписом сторін;

- 11,05 грн повернення товарів від покупця №131;

- 8508,79 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №146 від 31.12.2023, підписано електронним підписом сторін;

- 10820,10 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №45 від 31.01.2024, підписано електронним підписом сторін;

- 13176,54 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №272 від 29.02.2024, підписано електронним підписом сторін;

- 11983,60 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №542 від 31.03.2024, підписано електронним підписом сторін;

- 19833,82 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №808 від 30.04.2024, підписано електронним підписом сторін;

- 943,80 грн повернення товарів від покупця №27 відповідно до акта про розбіжність №0Т-00001254 від 18.03.2024, що не був врахований позивачем раніше.

- 22203,28 грн надходження товарів і послуг згідно акта наданих послуг №993 від 31.05.2024, підписано електронним підписом сторін.

Крім того, між позивачем та відповідачем були підписані електронній угоди про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором маркетингових, рекламних та інших послуг 080323/07-КП від 08.03.2023, а саме:

- від 07.05.2024 згідно якої сторони домовились про часткове зобов`язання в сумі 31817,42 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором поставки №080323/07-КП від 08.03.2023 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 31817,42 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором маркетингових, рекламних та інших послуг 080323/07-КП від 08.03.2023;

- від 18.06.2024 згідно якої сторони домовились про часткове зобов`язання в сумі 22203,28 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором поставки №080323/07-КП від 08.03.2023 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 22203,28 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором маркетингових, рекламних та інших послуг 080323/07-КП від 08.03.2023;

- від 18.07.2024 згідно якої сторони домовились про часткове зобов`язання в сумі 23807,34 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором поставки №080323/07-КП від 08.03.2023 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог в сумі 23807,34 грн (в т.ч. ПДВ), що виникли за договором маркетингових, рекламних та інших послуг 080323/07-КП від 08.03.2023.

Позивач також долучає до матеріалів позовної заяви копії листів щодо досудового врегулювання, надіслані на адресу відповідача. Вимогою від 08.07.2024 за вих.№104/02-08 позивач повідомив про те, що станом на 08.07.2024 борг відповідача перед позивачем складає 327259,19 грн. 14.08.2024 вимогою за вих.№122/02-08 позивач зазначив про те, що у відповідача перед ним наявна заборгованість у розмірі 409688,09 грн. Доказів надіслання зазначених вимогу позивач до матеріалів справи не долучив.

Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 409688,09 грн основної заборгованості, 1792,65 грн - 3% річних та 4067,32 грн - інфляційних втрат.

Відповідач до відзиву на позовну заяву долучив акт звірки взаємних розрахунків №БУ-1031 від 09.09.2024 станом на 21.08.2024 між ТОВ «Трансмарт СМ» та ТОВ «Водограй» про те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 385880,75 грн. Згаданий акт взаємних розрахунків не підписаний уповноваженими сторонами з двох сторін.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов`язання на підставі укладеного договору поставки №080323/07-КП від 08.03.2023 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 Цивільного кодексу України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Судом встановлено, що за умовами договору поставки 080323/07-КП від 08.03.2023 року позивач поставив відповідачу товар у період з 20.11.2023 по 24.06.2024 відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних та товарно-транспортних накладних на загальну вартість 627055,73 грн

Відповідач здійснив часткову оплату товару на загальну суму 217367,64 грн, відповідно до долучених до матеріалів позовної заяви платіжних доручень, а також шляхом зарахуванням позивачем в рахунок погашення відповідачу заборгованості коштів за актами наданих маркетингових послуг.

Згідно положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, сторонами погоджено пункт 6.5. договору, згідно якого оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 (п`ятдесят) календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Оплата товару, що поставляється в нову торгову точку покупця, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 50 (п`ятдесят) календарних днів з дня першої поставки товару в нову торгову точку або РЦ.

Пунктом 6.5.1. договору сторони також передбачили, що у випадку, якщо строк оплати за товар припадає на вихідний чи не робочий день, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати робочий розрахунковий день. При цьому така оплата не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України). Відтак, з огляду на дати поставки товару за долученими до матеріалів справи видатковими накладними, враховуючи приписи п. 6.5. договору, відповідач мав здійснити оплату поставленого товару наступним чином:

- за видатковою накладною №3031 від 20.11.2023 до 09.01.2024 включно;

- за видатковою накладною №3244 від 11.12.2023 до 30.01.2024 включно;

- за видатковою накладною №3357 від 20.12.2023 до 08.02.2024 включно;

- за видатковою накладною №14 від 02.01.2024 до 21.02.2024 включно;

- за видатковою накладною №84 від 15.01.2024 до 05.03.2024 включно;

- за видатковою накладною №212 від 29.01.2024 до 19.03.2024 включно;

- за видатковою накладною №278 від 05.02.2024 до 26.03.2024 включно;

- за видатковою накладною №348 від 12.02.2024 до 02.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №435 від 19.02.2024 до 09.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №525 від 26.02.2024 до 16.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №610 від 04.03.2024 до 23.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №806 від 05.03.2024 до 24.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №678 від 11.03.2024 до 30.04.2024 включно;

- за видатковою накладною №743 від 18.03.2024 до 07.05.2024 включно;

- за видатковою накладною №866 від 01.04.2024 до 21.05.2024 включно;

- за видатковою накладною №934 від 08.04.2024 до 28.05.2024 включно;

- за видатковою накладною №1007 від 15.04.2024 до 04.06.2024 включно;

- за видатковою накладною №1077 від 22.04.2024 до 11.06.2024 включно;

- за видатковою накладною №1152 від 29.04.2024 до 18.06.2024 включно;

- за видатковою накладною №1254 від 08.05.2024 до 27.06.2024 включно;

- за видатковою накладною №1308 від 13.05.2024 до 02.07.2024 включно;

- за видатковою накладною №1407 від 20.05.2024 до 09.07.2024 включно;

- за видатковою накладною №1530 від 28.05.2024 до 17.07.2024 включно;

- за видатковою накладною №1602 від 03.06.2024 до 23.07.2024 включно;

- за видатковою накладною №1684 від 10.06.2024 до 30.07.2024 включно;

- за видатковою накладною №1769 від 17.06.2024 до 06.08.2024 включно;

- за видатковою накладною №1859 від 24.06.2024 до 13.08.2024 включно.

Як було встановлено судом, пунктом 6.5.3. договору сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу починаючи з суми найдавніших товарних накладних, за якими минає термін оплати, у другу чергу сплачується проценти і неустойка та в останню чергу відшкодовуються інші виплати, пов`язані з виконанням цього договору.

Одночасно, суд також зауважує, що позивачем не враховано 23807,34 грн (у тому числі й ПДВ), що мали бути зараховані ТОВ «Водограй» в рахунок погашення відповідачем основної заборгованості за договором поставки №080323/07-КП від 08.03.2023 року відповідно до угоди від 18.07.2024 про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором маркетингових, рекламних та інших послуг 080323-07-КП від 08.03.2023 та акту наданих послуг №1195 від 30.06.2024 на суму 23807,34 грн.

Відтак, суд бере до уваги, що умовами договору не передбачено обов`язкового зазначенням призначення платежу із вказівкою на відповідну накладну за якою відповідач здійснює переказ позивачу коштів за поставлений товар. Отже, суд дійшов висновку про зарахування 217367,64 грн та 23807,34 грн (241174,98 грн) сплаченого відповідачем на користь позивача боргу за поставлений йому товар у порядку черговості згідно п. 6.5.3. договору.

Відтак, у відповідача виникає заборгованість за поставлений позивачем йому товар, починаючи з видаткової накладної №866 від 01.04.2024 на суму 12331,00 грн з ПДВ, за якою у відповідача залишається непогашена заборгованість на суму 6961,52 грн.

Решта видаткових накладних (№934 від 08.04.2024 на суму 18813,70 грн з ПДВ; №1007 від 15.04.2024 на суму 22713,95 грн З ПДВ; №1077 від 22.04.2024 на суму 27970,03 грн з ПДВ; №1152 від 29.04.2024 на суму 17340,44 грн з ПДВ; №1254 від 08.05.2024 на суму 23267,54 грн з ПДВ; №1308 від 13.05.2024 на суму 24313,21 грн з ПДВ; №1407 від 20.05.2024 на суму 27837,18 грн з ПДВ; №1530 від 28.05.2024 на суму 35598,48 грн з ПДВ; №1602 від 03.06.2024 на суму 51467,60 грн з ПДВ; №1684 від 10.06.2024 на суму 28250,08 грн з ПДВ; №1769 від 17.06.2024 на суму 20489,28 грн з ПДВ; №1859 від 24.06.2024 на суму 18829,74 грн з ПДВ) неоплачені відповідачем у повному обсязі.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач доказів погашення заборгованості суду не надав.

З огляду на вищевказані обставини, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково у розмірі 385880,75 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1792,65 грн та 4067,32 грн інфляційних втрат за період з 09.04.2024 по 14.08.2024.

Відповідно до 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт несвоєчасної оплати відповідачем наданих послуг за поставлений позивачем товар, починаючи від видаткової накладної №866 від 01.04.2024 на суму 12331,00 грн з ПДВ, за якою у відповідача залишився борг на суму 6961,52 грн та за рештою видаткових накладних: №934 від 08.04.2024 на суму 18813,70 грн з ПДВ; №1007 від 15.04.2024 на суму 22713,95 грн З ПДВ; №1077 від 22.04.2024 на суму 27970,03 грн з ПДВ; №1152 від 29.04.2024 на суму 17340,44 грн з ПДВ; №1254 від 08.05.2024 на суму 23267,54 грн з ПДВ; №1308 від 13.05.2024 на суму 24313,21 грн з ПДВ; №1407 від 20.05.2024 на суму 27837,18 грн з ПДВ; №1530 від 28.05.2024 на суму 35598,48 грн з ПДВ; №1602 від 03.06.2024 на суму 51467,60 грн з ПДВ; №1684 від 10.06.2024 на суму 28250,08 грн з ПДВ; №1769 від 17.06.2024 на суму 20489,28 грн з ПДВ; №1859 від 24.06.2024 на суму 18829,74 грн з ПДВ, що неоплачені відповідачем у повному обсязі, суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних зазначає про те, що такий проведено позивачем невірно, а відтак, підлягає частковому задоволенню у розмірі 1682,10 грн - інфляційних втрат та 1038,88 грн - 3% річних.

Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 74 Господарського кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (справи «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»), де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 6233,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9678 від 28.08.2024.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає до стягнення 5829,03 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73,74,76-80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» (81118, Львівська область, село Ставчани, вулиця Шевченка, будинок 9А; ідентифікаційний код 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Водограй» (35318, Рівненська область, село Жобрин, вулиця Лісова, будинок 1; ідентифікаційний код 43023513) 388601,73 грн заборгованості, з яких: 385880,75 грн - основна заборгованість, 1038,88 грн - 3% річних, 1682,10 грн - інфляційні втрати та 5829,03 витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.02.2025.

СуддяГоменюк З.П.