Вирок № 125454704, 27.02.2025, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/188/24

Провадження № 1-кп/177/78/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 05 жовтня 2023 року за №12023041610000365 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.Зелений ГайШироківського району Дніпропетровської області,громадянина України,з середньо-технічноюосвітою,не одруженого,раніше несудимого, працюючого електрогазозварювальником ПРаТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, суд

встановив:

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком кожного громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із ст.ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка пов`язана із захистом Вітчизни. Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, на яку відповідно до ст. 39 вказаного Закону призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 (зі змінами, внесеними Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, №573/22 від 12.08.2022, №757/22 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023,№ 734/2023 від 06.11.2023) в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої продовжено Указами Президента України № 342/2022 від 17.05.2022, № 574/2022 від 12.08.2022, № 758/2022 від 07.11.2022, № 59/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023 № 734/2023 від 06.11.2023.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) розпочато призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа військовозобов`язаних та резервістів.

29.09.2023 ОСОБА_5 , відповідно до довідки №5839 наданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.09.2023 проведено медичний огляд ВЛК №4/1278 від 29.09.2023, та останнього визнано придатним до військової служби.

29.09.2023 під час перебування в адміністративній будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 особисто вручено мобілізаційне розпорядження (бойова повістка) для відправки до відповідного підрозділу ЗСУ на 02.10.2023.

У свою чергу, військовозобов`язаний ОСОБА_5 отримавши повістку про призов на військову службу під час мобілізації, та будучі повідомленим про прийняття рішення про зарахування його у список команди до відправки у війська, всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України №2105- IX від 03.03.2022, п.1 додатку 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016, відповідно до яких останній повинен був прибути на збірний пункт, у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських), однак ОСОБА_5 з метою ухилення від призову за мобілізацією в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про час прибуття, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, не з`явився без поважних причин у визначений час, а саме о 06:00 02.10.2023, до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_5 для відбуття для проходження військової служби, ухилившись таким чином від призову за мобілізацією на особливий період.

В подальшому, продовжуючи свої дії, спрямовані на ухилення від військової служби, 02.10.2023, приблизно о 13:15, ОСОБА_5 перебуваючи біля будинку №31 по вул. Каткова, у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в категоричній формі відмовився отримати від представників групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 повторну повістку про виклик на призов за мобілізацією.

Також, 18.01.2024, приблизно о 09:20, ОСОБА_5 перебуваючи в адміністративній будівлі відділення поліції №6 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, яка знаходиться за адресою м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в категоричній формі відмовився отримати від представників групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 повторну повістку про виклик на призов за мобілізацією.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ст. 336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Обвинувачений ОСОБА_5 вину, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, у скоєному кається. В судовому засіданні з приводу пред`явленого обвинувачення пояснив, що отримав повістку про призов, проте не з`явився 02.10.2023 до збірного пункту, поважності причин неявки не мав. В подальшому йому намагалися біля під`їзду будинку повторно вручити повістку, він її отримувати відмовився, також відмовився від її отримання і у приміщенні КРУП ГУНП, поважних причин для цього не було. Служити не міг піти, бо не має бойового досвіду.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Допитані у якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що ОСОБА_5 було вручено бойову повістку, проте він не з`явився на збірний пункт. В подальшому йому двічі намагалися вручити повістку, він від її отримання відмовився в категоричній формі, поважних причин для цього не зазначав.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується, окрім зазначених показань, сукупністю зібраних у ході досудового розслідування та безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів.

З довідки військово-лікарської комісії №5839 від 29.09.2023 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 придатний до військової служби (т.2 а.п. 11).

З бланку розписки про отримання повістки вбачається, що ОСОБА_5 отримав 29.09.2023 повістку на 02.10.2023 на 06-00 год (т.2 а.п.13).

З акту від 02.10.2023 вбачається, що ОСОБА_5 відмовився від отримання повістки, комісією зміст повістки у присутності ОСОБА_5 зачитано і доведено, попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність (т.2 а.п.14).

З витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №570 від 02.10.2023 вбачається, що рядового ОСОБА_5 було призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації у складі команди № НОМЕР_1 (т.2 а.п.17-18).

З акту від 18.01.2024 вбачається, що у приміщенні 6 відділу поліції ОСОБА_5 отримати повістку, якою викликається на 07-00 год. 19.01.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку з заходами проведення призову за мобілізацією відмовився, останнього попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність (т.2 а.п.33).

З протоколу огляду документів від 06.02.2024 вбачається, що на диску знаходиться медіафайл, яким зафіксовано спілкування працівників поліції та ІНФОРМАЦІЯ_7 з ОСОБА_5 . Представники ІНФОРМАЦІЯ_3 вказують, що відносно ОСОБА_5 існує наказ про го мобілізацію та про те, що йому необхідно прибути на відправку у війська 19.01.2024 о 07-00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_7 , також роз`яснюють наслідки неприбуття. ОСОБА_5 зачитує положення Конституції України, які відносяться до обов`язків громадянина України та у категоричній формі відмовляється отримати повістку про призов за мобілізацією, вказує, що не хоче служити (т.2 а.п. 38-39).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони, кожний окремо, а також в сукупності, прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, є достовірними, оскільки отримані в порядку, установленому КПК України.

Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про їхню достатність для визнання ОСОБА_5 винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ст. 336 КК України за ознаками ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, при призначенні ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.

Крім того, суд враховує особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має середньо-технічну освіту, має неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася у країні, а саме повномасштабне вторгнення держави агресора на територію України та конституційний обов`язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_5 в умовах воєнного стану умисний нетяжкий злочин представляє підвищену суспільну небезпеку, що могло призвести до підриву військової дисципліни, розлагодження дій, спрямованих на захист суверенітету держави, тому суд не знаходить підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки на переконання суду, визначення іспитового строку на підставі ст. 75 КК України не забезпечить у повній мірі такої важливої мети покарання, як запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, всупереч вимогам статей 50, 65 КК України.

Звільнення осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, від покарання з випробуванням, на думку суду, не відповідає принципам та меті призначення покарання, а також суспільній необхідності на сьогоднішній день. Активні бойові дії на території України продовжуються, ворог не відступає та, навпаки, акумулює свої сили, воєнний стан, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у країні триває, а наші мобілізаційні ресурси потребують постійного оновлення. Зазначене у своїй сукупності свідчить про суттєво підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Вказаний висновок суду узгоджується зі сталою судовою практикою та позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 641/1067/23.

Враховуючи вищевикладене, зокрема ступінь тяжкості злочину та особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався, клопотань про обрання останньому запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні за ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання обвинуваченого після набрання вироком законної сили.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_5 не обирати.

На вирок суду може бути поданаапеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді,особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дняпісля його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1