Ухвала суду № 125451503, 26.02.2025, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/2458/24

провадження № 1-в/598/13/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі : головуючої судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі клопотання адміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» про звільнення від призначеного покарання, засудженої

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою освітою, одруженої, до засудження працюючої в СТОВ «Новий ШЛЯХ», раніше не судимої, засудженої вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року за ч.2 ст.191, ч.3 ст. 191, ч.4 ст.191, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 роки,

встановив:

Державна установа «Збаразька виправна колонія (№63)» звернулася до суду з клопотанням про вирішення питання про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, відносно ОСОБА_4 , у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона засуджена.

Від адміністрації Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63)» надійшла заява про розгляд клопотання у відсутності представника установи, клопотання підтримує.

Засуджена також подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що за даною справою ОСОБА_4 засуджена вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року за:

- ч.2 ст.191 КК України до покарання у виді 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 1 рік;

- ч.3 ст. 191 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 2 роки;

- ч.4 ст.191 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 роки.

Початок строку відбуття покарання - 11.07.2024 року.

Кінець строку покарання - 11.07.2029 року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11,13,13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Відповідно до положення ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 №3886-ІХ, що набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2021 року складав 1135 грн. (2270 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1135 грн. х 2=2270 грн.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2022 року складав 1240,50 грн. (2481 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року х на 50%), тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1240,50 грн. х 2=2481 грн.

За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року засуджена вчинила привласнення чужого майна з використанням її службового становища 26.03.2021 року на суму 1263,00 грн., що станом на день вчинення правопорушення складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто менше 2270 грн.

За цим же вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року засуджена вчинила привласнення чужого майна з використанням її службового становища у період з квітня 2021 року по лютий 2022 року на суму 9153,38 грн., що станом на період вчинення правопорушення складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто більше 2481 грн.

Також за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року засуджена вчинила привласнення чужого майна з використанням її службового становища у період з березня 2022 року по листопад 2022 року на суму 45014,62 грн., що станом на період вчинення правопорушення складає суму більшу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто більше 2481 грн.

Таким чином, на засуджену ОСОБА_4 поширюється дія Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" №3886-IX від 18.07.2024 року, що набув чинності 09.08.2024 року, та яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а тому вона підлягає звільненню від покарання призначеного вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року за ч.2 ст.191 КК України у виді 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 1 рік, у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона була засуджена.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в редакції Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024р.) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, приходиться до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання та звільнення засудженої від покарання, у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона була засуджена.

На підставі наведеного та керуючись ст.58 Конституції України, ст.5, ч.2 ст.74 КК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, ст.ст. 369, 372, 537, 539 КПК України, суд

постановив :

Клопотання Державної установи «Збаразька виправна колонія (№63) задовольнити.

Звільнити засуджену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від покарання призначеного вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року за ч.2 ст.191 КК України у виді 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 1 рік, у зв`язку з усуненням законом карності діяння, за яке вона була засуджена.

Вважати ОСОБА_4 засудженою за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.03.2024 року за ч.3 ст. 191, ч.4 ст.191, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на строк 3 роки, що підлягає подальшому виконанню.

На дану ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1