Рішення № 125443819, 26.02.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року справа № 580/12570/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.12.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Черкаського апеляційного суду (далі відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка надійшла до суду 08.01.2024, просить:

- визнати протиправними дії Черкаського апеляційного суду щодо невидачі довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку видання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року із посадового окладу, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року 2 684 грн, на 01 січня 2024 року 3 028 грн, на 01 січня 2025 року 3 028 грн;

- зобов`язати Черкаський апеляційний суд видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою встановленою додатком 2 до Порядку видання документів про призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року із посадового окладу, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року 2 684 грн, на 01 січня 2024 року 3 028 грн, на 01 січня 2025 року 3 028 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з березня 2023 року є суддею у відставці, перебуває на пенсійному обліку та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання довідок з обчисленим розміром суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: з 01.01.2023 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 гривень, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 гривень. Однак відповідач відмовив у видачі запитуваних довідок, оскільки визначення базовий посадовий оклад судді станом на 1 січня 2023-2025 рр. встановлювався в сумі 2 102,00 грн. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

07.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до штатних розписів Черкаського апеляційного суду на 2023 рік, на 2024 рік розрахункова величина для обчислення базового розміру посадового окладу судді на 1 січня кожного переліченого року становила 2 102 грн. Черкаським апеляційним судом при видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді Черкаського апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», було дотримано норм чинного законодавства. У зв`язку з чим, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою від 23.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07.03.2023 позивач звільнений із посади судді Черкаського апеляційного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Із березня 2023 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового забезпечення працюючого на відповідній посаді судді.

У грудні 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.12.2024 щодо отримання довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 2 684,00 грн, на 01.01.20202 3 028,00 грн, на 01.01.2025 3 028,00 грн.

Листом від 09.12.2024 № 01-27/34/2024 Черкаський апеляційний суд надав відповідь, у якій зазначив, що базовий посадовий оклад судді Черкаського апеляційної суду, визначений на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет У країни на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 1 січня кожного переліченого року встановлювався в сумі 2 102 грн. Тому прохання щодо видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді відставці станом на 01.01.2023 - 2684 грн, на 01.01.2024 - 3028 грн, на 01.01.2025 - 3028 грн не підлягає задоволенню.

06.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 3 028 грн.

Листом від 07.01.2025 № 01-27/2/2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстави видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2025 3 028,00 грн, що оскільки базовий посадовий оклад судді Черкаського апеляційного суду, визначений на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 1 січня 2025 року встановлено в сумі 2 102 грн.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частин 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Ч. 2 ст. 135 Закону України № 1402-VII визначає, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 2 684 гривні, на 01 січня 2024 року 3 028 гривень та на 01 січня 2025 року 3 028 гривень.

Водночас статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», серед іншого, установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», серед іншого, установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, вказаними нормами, разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірах 2 270,00 грн, 2 481,00 грн та 2 684,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.

Позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2023-2025 роках має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2 684 грн, 3 028 грн та 3 028 грн, а отже він має право на перерахунок щомісячного довічного грошового забезпечення зв 2023, 2024 та 2025 роки.

Суд вважає частково обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

У зв`язку із закріпленням статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу судді, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, а відтак і для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, то вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;

- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного адміністративного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2024 року складає 3 028 грн. Таким чином позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 2 684 грн, то суд бере до уваги, що позивачу березні 2023 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 92% грошового забезпечення, яке позивач отримував на час звільнення з посади судді у відставку, тобто станом на березень 2023 року.

Отже спір в цій частині стосується розміру грошового забезпечення станом на березень 2023 року, з якого позивачу обчислено грошове утримання, і у разі незгоди з яким позивач мав право звернутись до суду з відповідним позовом.

Оскільки спір в цій частині не стосується перерахунку грошового утримання у зв`язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення з 1 січня 2023 року, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача видати довідку про розмір грошового забезпечення з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посадового окладу, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 3 028 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

З аналізу зазначених положень слідує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи, однак суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тому позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із посадового окладу, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 3 028 грн не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки містить вимоги позивача про зобов`язання відповідача до вчинення дій на майбутнє, так як позов подано до суду 17.12.2024, однак Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік» набрав законної сили з 01.01.2025.

Окрім того слід врахувати, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 складає 3 028 грн та дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024, тобто не збільшився.

Отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України Про судовий збір розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Черкаського апеляційного суду щодо невидачі ОСОБА_1 довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, із посадового окладу, розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривень.

Зобов`язати Черкаський апеляційний суд (18600, м. Черкаси, вул. Верхня Горова, 29, код ЄДРПОУ 42255820) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, із посадового окладу, розрахованим з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3 028 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО