Ухвала суду № 125436231, 26.02.2025, Оболонський районний суд міста Києва

26.02.2025 Справа № 756/3996/23

Унікальний номер 756/3996/23

Провадження номер 6/756/60/25

УХВАЛА

13 лютого 2025 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання - Лисенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

03 лютого 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду зі заявою, в якій просить зупинити зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_4 від 30 жовтня 2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Страхової компанії «Уніка» заборгованості у розмірі 179583,73 грн., відкрите приватним виконавцем Жаботинським І.В.; витребувати у приватного виконавця виконавчий лист №756/3996/23 від 14 жовтня 2024 року, виданий Оболонським районним судом міста Києва; визнати виконавчий лист, виданий Оболонським районним судом міста Києва № 756/3996/23 від 14 жовтня 2024 року, таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києвавід 29 квітня 2024 року задоволено позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» суму страхового відшкодування в розмірі 179583,73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2693,76 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, заявником подано апеляційне скаргу на рішення суду.

Заявник зазначає, що на підставі вказаного рішення видано виконавчі листи та 30 жовтня 2024 року приватним виконавцем Жаботинським І.В. відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2. Вмежах ціх виконавчих проваджень 30 жовтня 2024 року приватним виконавцем прийнято постанови про арешт коштів боржника.

30 жовтня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчі провадження НОМЕР_2 та НОМЕР_1 об`єднані у зведене виконавче провадження номер НОМЕР_3.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду м. Києвавід 29 квітня 2024 року залишено без змін.

Заявник вважає, що виконавчий лист № 756/3996/23 (пр. № 2/756/2847/23) є таким, що не підлягає виконанню, оскільки був помилково виданий Оболонським районним судом м. Києва, до набрання рішенням законної сили.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04 лютого 2025 року, заяву передано судді Шролик І.С.

Справу призначено до розгляду на 13 лютого 2025 року.

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В поданій заяві просив провести судове засідання без його участі, заяву задовольнити з підстав, у ній вказаній.

Представник стягувача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надіслав.

За приписами ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви, а тому суд ухвалив розглянути заяву ОСОБА_1 за відсутності сторін.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви та письмові докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 756/3996/23 за позовом ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києвавід 29 квітня 2024 року задоволено позов ПрАТ «Страхова компанія «Уніка». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» суму страхового відшкодування в розмірі 179583,73 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2693,76 грн. (а.с.130-134).

18 вересня 2024 року представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», звернувся до суду зі заявою про отримання виконавчого листа на рішення у справі № 756/3996/23.

14 жовтня 2024 року Оболонським районним судом міста Києва направлено ПАТ «Страхова компанія «Уніка» виконавчі листи.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 31 травня 2024 року засобами поштового зв`язку звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року рішення Оболонського районного суду м. Києвавід 29 квітня 2024 року залишено без змін (а.с.193-207).

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

Відповідно до положення ч. 1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За положеннями Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (ч. 2 ст. 432 ЦПК України).

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України. Так, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц).

Вимоги боржника ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження, витребовування виконавчих лістів та визнати виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд вважає, що задоволенню не підлягають. Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З доводів ОСОБА_1 у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вбачається, що заявник фактично висловлює свою незгоду щодо видачі судом виконавчого листа до набрання рішенням законної сили.

Разом з тим, рішення суду ухвалено 29 квітня 2024 року, відповідач був обізаний про судовий розгляд. За його клопотанням розгляд правинеодноразово відкладався. Після набрання рішенням законної сили 30 травня 2024 року, представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» 18 вересня 2024 року звернувся до суду зі заявою про видачу виконавчих листів.

Відповідач ОСОБА_1 28 травня 2024 року звернувся з апеляційною скаргою, щляхом поштового відправлення, безпосередньо до Київського апеляційного суду. Скаржник не сповістив місцевий суд про надіслання ним в останній день строку на оскарження апеляційної скарги.

12 листопада 2024 року за клопотанням ОСОБА_1 апляційним судом пиєднано квтанцію про сплату судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку.

Лише 19 листопада 2024 року справа була витребувана судом апеляійної інтсанції з Оболонського районного суду міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження.

Також слід зауважити, що станом на день видачі виконавчого листа 22 жовтня 2024 року від Київського апеляційного суду до Оболонського районного суду м. Києва не надходило запиту щодо витребування справи № 756/3996/23 для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 354 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду-протягом п`ятнадцяти днів з дня його(її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В ч. 2 ст.354 ЦПК зазначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені удень його(її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскільки у встановлений нормами цивільного процесуального законодавства строк, у суду були відсутні будь-які відомості про скерування стороною відповідача апеляційної скарги безпосередньо суду апеляційної інстанції, Оболонським районним судом м. Києва з дотримання вимог чинного процесуального законодавства видано виконавчий лист, за заявою стягувача.

Відповідач по справі ОСОБА_1 (він же боржник за виконавчим провадженням) також мав право звернутися до державного виконавця зі заявою про зупинення виконавчого провадження, враховуючи, що за нормами ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду. Отже, відповідач не був позбавлений права зупинити виконання рішення суду до перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року залишено без змін.

За приписами ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Боржником не надано суду доказів, що виконавчий лист виданий помилково, що за виконавчими листами відсутне боргове зобовязання повністю або частково. Суд не погоджується з твердженням боржника, що виконавчий лист на виконання рішення суду виданий помилково, а виконавче провадження відкрите державним виконавцем з порушенням закону.

З огляду на зазначене та враховуючи норми ст. 432 ЦПК України, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заява є безпідставною та такою, що суперечить дослідженим доказам та матеріалам справи.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 лютого 2025 року.

Суддя Шролик І.С.