Вирок № 125432060, 26.02.2025, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 619/1116/21

Провадження № 1-кп/535/7/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року селище Котельва

Колегія суддів Котелевського районного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене 08.12.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220280001195 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дворічний Кут Дергачівського району Харківської області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого місця проживання не має, освіта професійно-технічна, раніше судимий:

- 30.05.1979 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 п. 2 ст. 141-45, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ст. 42 КК України (у ред. 1960) до трьох років позбавлення волі, звільнений 19.07.1982 у зв`язку із відбуттям строку покарання;

- 04.02.1983 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 81, ст. 102, ст. 42 КК України (у ред. 1960) до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 20.02.1988 на підставі указу про амністію;

- 30.10.1990 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 206, ч. 1 ст. 101, ст. 42 КК України (у ред. 1960) до 4 років позбавлення волі, звільнений 01.10.1994 у зв`язку із відбуттям строку покарання;

- 30.01.1998 Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 94 КК України (у ред. 1960) до 12 років позбавлення волі, звільнений 12.09.2009 у зв`язку із відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_6 , будучи особою раніше судимою 30.01.1998 Дергачівським районним судом Харківської області за ст. 94 КК України умисне вбивство, до дванадцяти років позбавлення волі, судимість за яке на даний час не знято та не погашено, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив замах на умисне вбивство за наступних обставин.

08.12.2020 близько 13 год 45 хв (більш точний час в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлений), ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні кімнати житлового будинку АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вживали алкогольні напої та спілкувалися.

У ході спілкування між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сварка, під час якої у ОСОБА_6 виник прямий умисел спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_9 . У подальшому ОСОБА_6 , реалізуючи свій прямий умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних стосунків, що склалися на ґрунті виниклого конфлікту, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи на меті протиправне заподіяння смерті іншій особі, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК України, дочекавшись коли ОСОБА_9 від вжитого спиртного ляже спати, та не зможе чинити йому будь-який супротив, взяв правою рукою молоток з дерев`яним руків`ям, що лежав неподалік, яким наніс останньому декілька ударів в область життєво важливих органів, а саме: один удар в область тім`яної ділянки голови праворуч, один удар в скроневу ділянку голови праворуч, а також декілька ударів по грудній клітині зліва.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 спричинено наступні тілесні ушкодження, а саме: важка сукупна травма, яка включає в себе відкриту черепно-мозгову травму, та лицьову травму у вигляді рани в лівій ділянці та забійної рани в ділянці правої надбрівної дуги і зовнішнього кута правого ока із саднами на обличчі, а також відкритого втиснутого перелому лівої тім`яної кістки, закритої травми грудної клітини у вигляді перелому 7 ребра справа та 8, 9 ребер зліва зі зміщенням, травми кінцівок у вигляді чисельних саден. За ступенем тяжкості: важка сукупна травма, згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, але потерпілий не помер, так як був госпіталізований до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, де останньому надано необхідну медичну допомогу, що у свою чергу запобігло нанесенню смерті потерпілого. Таким чином, ОСОБА_6 хоча і виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він декілька місяців проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_10 , у будинку, який належав колишньому співмешканцю ОСОБА_10 . Із ними в одному будинку проживали ОСОБА_8 , яка є дочкою його співмешканки та співмешканець ОСОБА_8 ОСОБА_9 . 08.12.2020 в обідній час він разом із своєю співмешканкою ОСОБА_10 повернулись з роботи додому, приготували обід. Обідали вчотирьох: він, ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , під час обіду вживали алкогольні напої, розпили пляшку горілки і в нього ще одна була. Між ним та потерпілим виникла сварка через те, що ОСОБА_9 вживав образливі слова в його адресу й через те, що вони обидва були у стані алкогольного сп`яніння. Під час сварки ОСОБА_9 вдарив його головою, розбивши йому ніс. Коли він зупинив кров з носа, вони випили за примирення і ОСОБА_9 пішов спати у свою кімнату, де спала ОСОБА_8 , а він залишився у кімнаті де спала ОСОБА_10 . Він чув як потерпілий сварився з ОСОБА_11 . Хвилин через 10-15 він не стримався й вирішив припинити це раз і назавжди він взяв молоток із тумбочки з інструментом і пішов у кімнату де знаходилися ОСОБА_9 та його співмешканка ОСОБА_12 . Молотком наніс перший удар ОСОБА_9 по ребрам, потерпілий хотів піднятися з ліжка, тому він наніс два удари по голові. Удари потерпілому перестав наносити після того як побачив кров на його голові і ОСОБА_9 перестав рухатися. Тому він десь кинув молоток, пішов випив ще 100 чи 200 г горілки та ліг спати. Він почув крики співмешканки ОСОБА_10 , яка кричала: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і побігла до сусідки викликати швидку. Обвинувачений пояснив, що мав намір зламати потерпілому ногу та руку, хотів його виховати, щоб він мав повагу до старших та не ображав ОСОБА_8 . Потерпілий був сильніший за нього, але він (обвинувачений) більш меткий. Удари потерпілому наносив, бо той заслуговував на це. За свої дії шкодує, не хоче перебувати у місцях позбавлення волі.

Незважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, не визнав, суд, розглянувши кримінальне провадження відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, яке було змінене прокурором під час судового розгляду, приходить до переконання, що вина ОСОБА_6 повністю доведена дослідженими в ході судового розгляду доказами по справі в їх сукупності.

Так, допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він проживав в АДРЕСА_1 , в одному будинку із своєю співмешканкою ОСОБА_8 . У цьому ж будинку проживали мати ОСОБА_13 зі своїм співмешканцем ОСОБА_6 . Між ними раніше було нормальні відносини. 08.12.2020 обвинувачений ОСОБА_6 та його співмешканка ОСОБА_14 повернулися додому з роботи і вони всі разом сіли обідати та вживали алкоголь. Кожен вжив грамів по сто горілки, після чого жінки пішли спати: ОСОБА_11 в іншу кімнату, ОСОБА_15 лягла на дивані, що стояв поряд зі столом у цій же кімнаті, де вони всі їли. А він продовжив вживавати з ОСОБА_6 алкоголь. У цей час між ним та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 його образив, і він (потерпілий) вдарив головою в обличчя ОСОБА_6 в область носа, внаслідок чого у останнього потекла кров з носа. Після того, як ОСОБА_6 зупинив кровотечу, вони примирилися вибачилися один перед одним, випили ще по сто-двісті грамів горілки за примирення, й він (потерпілий) пішов спати в іншу кімнату та ліг спати на диван, на якому вже спала його співмешканка ОСОБА_11 . ОСОБА_6 залишився в кімнаті де вони обідали. Потерпілий пояснив, що він заснув і після того нічого не пам`ятає, отямився у лікарні через три дні після тілесних ушкоджень: на голові мятини, ребра зламані, травма над оком. Потерпілий зазначив, що до того як він пішов спати 08.12.2020, у нього не було будь-яких тілесних ушкоджень. Пізніше йому повідомила мати співмешканки, що коли він заснув, ОСОБА_6 наніс йому молотком тілесні ушкодження. У даний час матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_10 пояснила, щовона проживала разом із ОСОБА_6 близько чотирьох місяців (із кінця літа 2020 року) у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , який належить її колишньому співмешканцю. Із ОСОБА_6 працювали разом на заводі. 08.12.2020 купили продукти, алкоголь, сигарети, повернулись з роботи з нічної зміни додому близько 10.00 10.30 години. Окрім неї та обвинуваченого вдома були її дочка ОСОБА_8 та її співмешканець ОСОБА_9 . Згодом вони всі разом сіли обідати. Під час обіду між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сварка зі взаємними словесними образами, в ході якої потерпілий вдарив головою обвинуваченого в область носа. У ОСОБА_6 пішла кров, вона допомогла йому зупинити кровотечу. Після цього обвинувачений з потерпілим примирилися, але у ОСОБА_6 залишилися образа через те, що ОСОБА_9 вдарив його. ОСОБА_9 із дочкою пішли спати в іншу кімнату, а ОСОБА_6 ліг біля неї у кімнаті, у якій вони всі разом обідали. Через стіну було чути, що потерпілий сварився із ОСОБА_8 . Пізніше ОСОБА_6 взяв молоток, який лежав у кімнаті в тумбочці для інструментів, та пішов у кімнату до дочки. Через пару хвилин вона вирішила піти за ОСОБА_6 й зайшла до кімнати і побачила як він нанісши удар потерпілому молотком, тримав молоток у руці, потерпілий ОСОБА_9 лежав у крові на дивані, на якому лежала і її дочка. На голові у ОСОБА_9 були тілесні ушкодження та кров. Свідок ОСОБА_10 зазначила, що вона злякалася і вибігла з кімнати та відразу викликала швидку та поліцію. ОСОБА_6 був спокійною людиною, нікого не ображав, на роботі до нього ставились добре. Потерпілий ніде не працював.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується й іншими, дослідженими у ході судового слідства доказами, а саме:

- рапортом інспектора Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_16 , відповідно до якого 08.12.2020 о 14 год 00 хв від ОСОБА_10 надійшло повідомлення про те, що п`ятнадцять хвилин тому її знайомий ОСОБА_17 бив молотком по голові ОСОБА_18 й, можливо, вбив його (т. 3 а.с.62);

- рапортом помічника чергового Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_19 , відповідно до якого 08.12.2020 о 15 год. 56 хв зі служби 102 надійшло повідомлення від бригади № 1301 ШМД, про те, що 08.12.2020 надано медичну допомогу ОСОБА_9 у зв`язку з тілесними ушкодженнями (т. 3 а.с.63);

- протоколом огляду місця події від 08.12.2020 приміщення будинку АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: молоток з дерев`яною ручкою, довжиною 30 см та металевою частиною, довжиною 11 см, з нашаруванням по всій довжині речовини бурого кольору, фрагмент ковдри із нашарування речовини бурого кольору (т. 3 а.с. 65-71);

- висновком судово-медичної експертизи№ 12-14/940-А/20 від 15.01.2021, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_9 виявлено: важка сукупна травма, яка включає в себе відкриту черепно-мозкову та лицьову травму у виді забійної рани в лівій тім`яній ділянці та забійної рани в ділянці правої надбрівної дуги і зовнішнього кута правого ока із саднами на обличчі, а також відкритого втиснутого перелому лівої тім`яної кістки; закритої травми грудної клітини у виді перелому 7 ребра справа та 8, 9 ребер зліва із зміщенням; травму кінцівок у вигляді чисельних саден. За механізмом вищевказані ушкодження утворилися в єдиний проміжок часу від травматичної ді тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості травматичної поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. При цьому, характер ушкоджень не виключає можливості утворення їх 08.12.2020. За ступенем тяжкості: важка сукупна травма, належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. При дослідженні крові ОСОБА_9 виявлений етиловий спирт у кількості 4,110 ‰, що може відповідати вмісту його до тяжкого отруєння алкоголем, при якому може наступити смерть (т. 3 а.с. 98-99; 131-133);

- довідкою № 12/307 від 09.12.2020 лікуючого лікаря Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради ОСОБА_20 , якою підтверджено, що ОСОБА_9 знаходився із 08.12.2020 на лікуванні у даній медичній установі (т.3 а.с.100);

- висновками судово-цитологічних експертиз№ 15-12/1103-ДМ/2020 від 01.02.2021 та № 15-12/1104-ДМ/2020 від 01.02.2021 за результатами дослідження змивів з долоней та пальців обох рук та піднігтьового вмісту нігтьових зрізів, відібраних у ОСОБА_6 08.12.2020, якими встановлено, що в тампоні-змиві з лівої руки та в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з обох рук знайдені сліди крові людини, походження яких можна припустити в тому числі й від потерпілого ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 111-113, 126-130);

- висновками судово-цитологічної експертизи№ 15-12/1105-ДМ/2020 від 01.02.2021 та судової імунологічної експертизи № 14-2664/1105-ДМ/20 від 21.01.2021 за результатами дослідження молотка та фрагменту ковдри, вилучених під час огляду місця події 08.12.2020, на яких знайдено сліди крові, походження якої від потерпілого ОСОБА_9 не виключається (т. 3 а.с. 116-121, 171-172);

- висновками судових імунологічних експертиз № 14/91-ДМ/21 від 05.02.2021, № 14/92-ДМ/21 від 05.02.2021, згідно з якими на предметах одягу, що був на обвинуваченому ОСОБА_6 08.12.2020: пляжних капцях та брюках знайдені сліди крові, походження якої від потерпілого ОСОБА_9 не виключається (т. 3 а.с. 154-155, 165-167).

- дослідженим у ході судового розгляду технічним записом показань свідка ОСОБА_8 , наданих у судовому засіданні 31.10.2023 з розгляду даного кримінального провадження іншим складом суду, шляхом перегляду у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС, відповідно до положень ч. 11 ст. 615 КПК України, яка пояснила, що ОСОБА_9 був її співмешканцем. 08.12.2020 її мати ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 повернулись із роботи додому. Разом із ними та із ОСОБА_9 обідали, вживали алкоголь, ОСОБА_6 обізвав ОСОБА_9 грубими нецензурними словами, після чого ОСОБА_9 вдарив його головою в ніс. Згодом вони помирилися, ще випили горілки й розійшлися спати. Вона з потерпілим ОСОБА_9 спали в іншій кімнаті, а ОСОБА_6 з матір`ю і тій же кімнаті, де всі обідали. Пізніше ОСОБА_6 прийшов до їх кімнати та почав наносити потерпілому удари. Вона прокинулася тоді, коли обвинувачений наніс останній удар потерпілому ОСОБА_9 молотком по голові. Верба не оборонявся. Слідом за ОСОБА_6 до їх кімнати забігла мати, яка викликала поліцію і швидку допомогу. Крім того, свідок зазначила, що як людина обвинувачений є нормальною людиною.

Обставини нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 підтверджуються також протоколом проведення слідчого експерименту від 11.01.2021, під час якого ОСОБА_6 розповів та показав спосіб, яким після вживання алкогольних напоїв (близько 1 л горілки) та сварки, наносив удари молотком потерпілому ОСОБА_9 , який спав на ліжку разом зі своєю співмешканкою. Він підійшов до потерпілого, штовхнув його у плече від чого він прокинувся. Він запитав у потерпілого: «Ти захотів крові моєї напитися? Зараз нап`єшся», після чого наніс молотком удар по ребрам, потім удари по голові. З місця вчинення злочину не тікав, був на місці поки не приїхали працівники поліції (т.3 а.с. 135-140).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/13-А/21 від 01.02.2021, механізм утворення тілесних ушкоджень, що мають місце у ОСОБА_9 не суперечать об`єктивним судово-медичним даним відповідно до строку та способу їх спричинення, на який вказує ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту від 11.01.2021 (т.3 а.с. 147-148).

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту та показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , надані під час судового розгляду щодо обставин вчинення злочину узгоджуються між собою та не суперечать встановленим судом обставинам, підтвердженими, дослідженими в ході розгляду доказами, зокрема щодо вживання алкогольних напоїв обвинуваченим та потерпілим перед вчиненням злочину; конфлікту, що виник між ними, та нанесення потерпілим ОСОБА_9 під час сварки удару обвинуваченому ОСОБА_6 , внаслідок якого у обвинуваченого було розбито ніс, а саме вказані обставити підтверджуються:

- довідкою Дергачівської ЦРЛ від 09.12.2023, згідно з якою у ОСОБА_21 встановлено наявність забійної рани спинки носа, алкогольне сп`яніння (т.3 а.с.74);

- протоколом освідування особи, проведеним за участю лікаря Дергачівської ЦРЛ 08.12.2020, яким виявлено у ОСОБА_6 забійну рану спинки носа та встановлено стан алкогольного сп`яніння (т. 3 а.с. 75-76);

- випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 22373 від 22.12.2020 ОСОБА_9 , відповідно до якої вміст етилового спирту в крові становив 4,110% (т. 3 а.с. 131-133);

- висновком судової імунологічної експертизи № 14/90-ДМ/21 від 08.02.2021, згідно з яким на куртці що була одягнена на обвинуваченому ОСОБА_6 та на ганчірці, яка була виявлена в правій боковій кишені знайдена кров, яка від потерпілого ОСОБА_9 походити не може (т. 3 а.с. 159-161).

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.12.2020, ОСОБА_6 затримано о 21 год. 20 хв у зв`язку із закінченим замахом на вбивство. Під час затримання вилучено предмети одягу: куртку коричневого кольору, два светри чорного кольору, сорочку, штани, шкарпетки, капці (т. 3 а.с. 80-83).

Згідно з ч.2 ст. 15 КК України закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Питання про наявність умислу суд вирішує з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину та знаряддя злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений, який після сварки з потерпілим, мав образу на нього, знаряддям вчинення злочину обрав молоток, і не міг не усвідомлювати, що була велика ймовірність того, що при його застосуванні шляхом нанесення декількох ударів в життєво важливі органи потерпілого, у тому числі в область голови, можна заподіяти смерть людині. Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинувачений не намагався вжити заходів задля збереження життя останнього, адже не надав йому жодної допомоги, не викликав медичну допомогу та пішов спати. Сукупність всіх обставин вчиненого діяння свідчать про спрямованість дій засудженого саме на досягнення бажаного результату смерті потерпілого.

Зі змісту наведених вище доказів вбачається, що мотивом злочину стали особисті неприязні стосунки, що склалися га грунті виниклого конфлікту після спільного вживання алкогольних напоїв обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_9 .

Суд критично оцінює заперечення обвинуваченого ОСОБА_6 щодо того, що він не мав наміру вбивати потерпілого ОСОБА_9 , і лише хотів покарати його, навчити поважати старших, та розцінює їх як намагання уникнути більш суворого покарання.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_6 щодо невизнання своєї вини на думку колегії суддів, є обраною стратегією захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яка спростовується вищезазначеними доказами у кримінальному провадженні у їх сукупності, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, отримані у передбаченому КПК України порядку, узгоджуються між собою та повно відтворюють обставини вчинення ОСОБА_6 злочину,

Співставивши та проаналізувавши покази обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши висновки експертів та письмові докази по справі, колегія судів критично ставиться до позиції захисника щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 124 КК України, так як у даному кримінальному провадженні судом не встановлено підстав для необхідної оборони, невідкладної необхідності в заподіянні шкоди потерпілому за встановлених судом обставин, оскільки визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру, а позиція сторони захисту про відсутність умислу на вбивство не відповідає дійсним обставинам справи.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, є узгодженими між собою, і не викликають у суду жодних сумнівів для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання доведеності його винуватості, а тому суд кладе їх в основу обвинувального вироку.

Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 30.01.1998 ОСОБА_6 засуджений за ст. 94 КК України (у ред. 1960) до позбавлення волі на строк 12 років, звільнений 12.09.2009 у зв`язку із відбуттям строку покарання.

Отже, ОСОБА_6 є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у висунутому йому обвинуваченні та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 п.13 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі (умисне вбивство), вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього кодексу.

При призначенні покарання суд виходить з вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання, згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, що передбачена ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 637 від 28.12.2020 ОСОБА_6 страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_6 виявляв ознаки вказаного хронічного психічного захворювання та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 104-106).

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжкого злочину; дані про його особу, який раніше судимий, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, інвалідності не має.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, особу винного, ставлення ОСОБА_6 до вчиненого, та враховуючи правову позицію, зазначену у Постанові Верховного Суду від 02.12.2019 у справі №664/425/16-к, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за кримінальне правопорушення в межах санкції статті за яким визнав його винуватим, у виді позбавлення волі. Таке покарання в даному випадку є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України. Підстав для застосування ст. 69 КК України суд не вбачає.

У даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 10.12.2020 відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту фактичного затримання з 08.12.2020 (т. 3 а.с.94-95), строк дії якого продовжувався ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області, ухвалами Дергачівського районного суду Харківської області, Дергачівською окружною прокуратурою та ухвалами Котелевського районного суду Полтавської області.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, обвинуваченому слід залишити обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави до набрання вироком законної сили.

Згідно з ч.4 ст.174 КПК Україниз набранням вироком законної сили слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2020 (т. 3 а.с. 87-88).

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п.13 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з 08.12.2020.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити обраний запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави.

Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, вжиті ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.12.2020.

Речові докази у справі, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Відділу поліції №3 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області: два светра шерстяних, сорочка білого кольору, шкарпетки чорного кольору, брюки, пляжні капці, куртку, фрагмент ковдри, змиви на марлевий тампон, змиви з долоней на марлевий тампон, піднігтьові зрізи рук, ганчірку, молоток знищити.

Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Повний текст вироку складений 26.02.2025 та підлягає врученню негайно обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3