Рішення № 125431076, 26.02.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/6480/24

провадження у справі №2/0285/181/25

26 лютого 2025 року м. Звягель

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Павлюк Т.П.,

розглянувши у судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Звягельський відділ державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області, про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить зняти арешт з майна, належного на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що накладений на підставі постанови державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 30.11.2017 у виконавчому провадженні № 5719736.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що її рідному брату ОСОБА_3 на праві власності належала 1/2 квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2009 № 2-1379/09. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті брата є позивач. Однак, в межах примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 30.11.2017 № 5719736. На запит позивача Звягельський ВДВС повідомив, що всі виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_3 закінчені у зв`язку із смертю на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче припровадження». Позивач звернулась до Звягельського ВДВС із заявою про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_3 , у відповідь ВДВС повідомив позивача, що для вирішення питання про зняття арешту з майна боржника необхідно звернутись до суду із відповідним позовом. Арешт, накладений на майно спадкодавця ОСОБА_3 , позбавляє позивача права на оформлення спадщини, у зв`язку із чим ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду із зазначеним позовом.

Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про розгляд справи, відзив на позов, клопотань та заяв не подавали (а.с. 28, 32, 34).

Дослідивши матеріали справи та надані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала 1/2 квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10.09.2009 № 2-1379/09 (а.с. 18).

У межах примусового виконання виконавчого листа № 2-1911 від 16.11.2007 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника від 30.11.2017, виконавче провадження № 5719736 ( а.с. 19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_3 помер (а.с. 6).

Постановою державного виконавця від 23.08.2018, прийнятою у виконавчому провадженні № 5719736, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1911 від 16.11.2007 у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_3 20.08.2018 згідно із п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 10, 19).

З метою оформлення спадщини позивач, яка є рідною сестрою боржника ОСОБА_3 , звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом (а.с. 7).

На запит позивача Звягельський ВДВС повідомив, що всі виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_3 завершені у зв`язку із смертю боржника на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче припровадження». Разом з тим, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо боржника ОСОБА_3 накладено арешт на нерухоме майно згідно постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 30.11.2017 у виконавчому провадженні № 5719736 (а.с. 9).

У грудні 2024 року позивач звернулась до Звягельського ВДВС із заявою про зняття арешту з належного ОСОБА_3 майна. (а.с. 17).

Звягельський ВДВС листом від 21.10.2024 повідомив, що згідно даних АСВП вбачається, що у ВДВС відносно ОСОБА_3 перебували виконавчі провадження щодо стягнення аліментів, заборгованості та штрафи, які боржником не сплачені. Для вирішення питання щодо зняття арешту з майна боржника, позивач має право звернутися до суду (а.с. 22).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Верховний Суд у постанові від 12.07.2023 року № 214/2305/20 зазначив, що враховуючи те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання судового рішення, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, що вказує про порушення його прав та необхідність їх захисту, позов у цій справі підлягає задоволенню. Оскільки виконавче провадження не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2015 році, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору та ухвалення рішення судом першої інстанції пропущено, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обтяження - (арешт) будинку перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті боржника, а тому позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що арешт на спірне нерухоме майно було накладено органом державної виконавчої служби у 2017 році, виконавче провадження № 5719736 не здійснюється (закінчено), строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору пропущено, а відтак необхідність арешту майна відпала. Наявність обтяження (арешту) частини квартири перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті боржника, а тому позов підлягає задоволенню.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що стягувач звертався до суду із заявою

про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, або із заявою про видачу дубліката виконавчого листа (ст. 433 ЦПК України, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України).

При цьому суд враховує, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання на підставі ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів) сплинув, оскільки на момент звернення до суду із зазначеним позовом дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь якої суд ухвалив стягувати аліменти, є повнолітньою.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої безпідставне обмеження у праві володіння, користування та розпорядження майном є порушенням права на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підтверджується належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зняти арешт нерухомого майна: належної на праві власності ОСОБА_3 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області від 30 листопада 2017 року у виконавчому провадженні № 5719736, реєстраційний номер запису про обтяження 23666701, що внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 30 листопада 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ,ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ,ІПН НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 26.02.2025.

Суддя Т. Б. Сташків