Постанова № 125431060, 25.02.2025, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/603/25

провадження № 3/0285/588/25

25 лютого 2025 року м. Звягель

Суддя Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області Сташків Т.Б. розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 29.01.2025 ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 29.01.2025 близько 14 год. 30 хв. ОСОБА_2 перебуваючи по вул. Молодіжна, 2 в с. Таращанка на порозі Таращанської гімназії, шляхом вільного доступу таємно викрала мобільний телефон Xiaoma Redmi 14c, з портфеля ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на момент вчинення не досягла віку кримінальної відповідальності та не являється суб`єктом злочину.

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про місце і час розгляду справи повідомлений за допомогою СМС-повідомлення, про що свідчить довідка про доставлення такого повідомлення.

З врахуванням вказаних обставин, з метою недопущення порушення строків розгляду справи та зловживання процесуальними правами, керуючись ст. 268 КУпАП суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у ній матеріалів.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Частиною 2 ст. 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинено повторно протягом року.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (зі змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Однак, всупереч вимогам ст. 256, 184 КУпАП у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає в його діях/бездіяльності ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітньої ОСОБА_2 .

Вчинення протиправного діяння дочкою не може свідчити про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суд приходить до висновку, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Частиною 4 ст.184КУпАП передбачено адміністративну відповідальність батьків за вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена КК України,якщо вонине досягливіку,з якогонастає кримінальнавідповідальність.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними і допустимими доказами, що неповнолітня дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29.01.2025 близько 14 год. 30 хв. вчинила протиправне діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення (крадіжка, ч. 1 ст. 185 КК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч.2 ст. 184 КУпАП на ч.4 ст. 184 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.

Винність ОСОБА_1 у зафіксованому правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 184 КУпАП підтверджується даними, зазначеними у протоколі про адміністративні правопорушення, письмовими поясненнями, заявою ОСОБА_4 , свідоцтвом про народження, рапортом.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 184 КУпАП.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення суд приймає до уваги всі обставини справи в їх сукупності та вважає, що у даному конкретному випадку застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, буде достатньо та необхідно для здійснення виховного впливу на порушника та виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суддя враховує всі обставини справи в їх сукупності, бере до уваги особу правопорушника та із врахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини та інших обставин, що до правопорушника слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 184 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення порушника та виконання завдань КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1, ч. 5 ст. 283 КУпАП судовий збір у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись 27,33-35, 40-1, 184, 245, 280, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Дії ОСОБА_1 перекваліфікувати зч.2ст.184КУпАП нач.4ст.184КУпАП.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 184 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у видіштрафу врозмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Штраф,накладений завчинення адміністративногоправопорушення,сплачується занаступними реквізитами:отримувач коштів: р/р UA 478999980313050106000006795; код ЄДРПОУ 37976485; МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 21081100; отримувач ГУК у Житомирській області/ ТГ м. Новоград-Волинська.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Судовий збір сплачується за реквізитами: отримувач коштів р/р UA 908999980313111256000026001; код ЄДРПОУ 37993783; МФО 899998; код класифікації доходів бюджету 22030106; отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106 Казначейство України (ЕАП); судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т. Б. Сташків